Справа № 916/4644/15

~~~~~~~~~~~ ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ ~УКРАЇНИ 27 березня 2023 року ~~м. Одеса Справа № 916/4644/15 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від ТОВ ГРОСC - адвокат Уртаєв О.І. від ТОВ "ФК Девіант" - адвокат Бойко Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСC на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 по справі №916/4644/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Форінт до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДEНБУД про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 порушено провадження у справі №916/4644/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника, тощо. 12.01.2016 на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано про порушення справи про банкрутство у справі №916/4644/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД". 16.02.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ ГРОСC про визнання грошових вимог до боржника ТОВ ПІВДEНБУД в сумі 46 731 160,15 грн. Дана заява кредитора ґрунтується на тому, що боржник ТОВ ПІВДEНБУД уклав 21.01.2006 з ТОВ ГРОСC договір підряду, на виконання умов якого ТОВ ГРОСC провело будівельно-монтажні робіти, які боржником оплачено не було. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2022, серед іншого, відхилено конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" у сумі 46 731 160,15 грн. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції суд першої інстанції пославшись на наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність кредиторської заборгованості ТОВ ГРОСC до ТОВ ПІВДЕНЬБУД. Разом з цим, розглянувши заяви учасників справи про застосування до кредиторських вимог ТОВ ГРОСC строків позовної ~давності, місцевий господарський суд встановив, що строк позовної давності за договором підряду укладеним між кредитором та боржником почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015. Судом першої інстанції відхилено посилання ТОВ ГРОСС на переривання строку позовної давності, оскільки норми Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", на які посилається кредитор, не надають замовнику права відстрочення виконання зобов`язань перед підрядником за договором будівельного підряду, не продовжують та не переривають строки позовної давності у випадках звернення до суду за захистом порушеного права. Не взято до уваги місцевим господарським судом й твердження ТОВ ГРОСC про звернення до господарського суду з грошовими вимогами до ТОВ ПІВДEНБУД у справі про банкрутство № 916/2543/13 та переривання строку позовної давності, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2014 по даній справі відмовлено в порушені провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДEНБУД та залишено без розгляду, зокрема заяву ТОВ ГРОСC із грошовими вимогами до боржника. З огляду на наведене та враховуючи приписи ч. 1 ст. 265 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності у такому випадку не переривався. Щодо наданих ТОВ ГРОСС листів, як підстави для переривання строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені листи не дають можливості достовірно встановити, що мова йде відносно заборгованості саме по Договору підряду, адже зазначається про заборгованість за договорами, а щодо об`єкту будівництва лише ставиться питання відносно можливості фінансування його закінчення. Сума боргу у листах також не зазначається. Крім того, судом першої інстанції враховано те, що до вказаних листів не додано ні доказів їх вручення адресату, ні відповіді на них, що могло б бути підставою стверджувати, що боржник вчинив дії щодо визнання боргу. Місцевим господарським судом також відзначено, що про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності кредитор суду не повідомляв, навпаки, у судових засіданнях представник ТОВ ГРОСС неодноразово заявляв, що строк позовної давності не пропущено. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ ГРОСC звернулось з кредиторськими вимогами до боржника з пропуском строку позовної давності, про що було зроблено відповідні заяви учасниками справи, а тому у визнанні кредиторських вимог ТОВ ГРОСC до ТОВ ПІВДEНБУД слід відмовити. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ ГРОСC з апеляційною скаргою в якій просить скасувати п. 3 ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 року по справі № 916/4644/15 та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати конкурсні грошові вимоги ТОВ ГРОСC то боржника у сумі 46 731 160,15 грн. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала винесена при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи, суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, не сприяв повному та об`єктивному її розгляду, не дослідив наявні в матеріалах справи докази та наведені факти, що призвело до прийняття по суті неправомірного рішення у справі. Так, на переконання апелянта, Господарський суд Одеської області, при винесені оскаржуваної ухвали не дослідив умови Договору підряду та дійшов передчасного та невірного висновку про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, адже п. 11.10 вищевказаного Договору чітко вказано, що термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань Сторін по Договору. Станом на теперішній час, як стверджує скаржник, зобов`язання по наведеному Договору зі сторони ТОВ «ПІВДЕНБУД» в частині розрахунків - не виконано, грошові кошти ТОВ «ПІВДЕНБУД на користь ТОВ «ГРОСС» не сплачені, а тому термін дії Договору не сплинув. Скаржник вважає, що фактично суд першої інстанції не дослідив умови Договору підряду, а послався на акт приймання виконаних робіт, з моменту підписання якого ніби то закінчився строк дії договору підряду, та врахував факт визнання боржником наявності заборгованості, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. Проте, на думку апелянта, ототожнювати Договір підряду та акт приймання виконаних робіт є невірним та недоречним, а посилання саме на дату підписання акту при визначенні перебігу строку позовної давності - таким, шо суперечить нормам законодавства, оскільки суд мав би дослідити саме умови та характер правовідносин та зобов`язань саме по Договору підряду. Як вважає апелянт, навіть у разі застосування судом строків позовної давності, важливо врахувати висновки Верховного Суду в яких йдеться про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг. Апелянт наголошує на тому, що ТОВ «ГРОСС» як Генпідрядник виконав взяті на себе зобов`язання з будівельно- монтажних робіт, згідно проектної документації та умов Договору підряду, проте зобов`язання боржника в частині розрахунків за надані послуги залишилося невиконаним та підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. На переконання апелянта, суд першої інстанції також помилково ототожнив поняття зобов`язання та договір, і не дослідив дане зобов`язання через призму ст. 509 ЦК України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/4644/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСC ~~на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 та призначено справу до розгляду на 01.02.2023. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 відкладено розгляд справи №916/4644/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСC на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 на 01.03.2023. Судом апеляційної інстанції отримано пояснення від ТОВ «ФК «Девіант» в яких товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В названих поясненнях ТОВ «ФК «Девіант» зазначає, що скаржник в даному випадку плутає юридичний факт виникнення права вимоги (позовна давність) та чинність правовідносин. Так, на переконання ТОВ «ФК «Девіант» термін дії договору та початок перебігу строку позовної давності не є тотожними поняттями. ТОВ «ФК «Девіант» посилаючись на умови укладеного між скаржником та боржником договору підряду зазначає, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. Отже, після підписання акту виконаних робіт, скаржник, будучи Підрядником мав право вимагати здійснення оплати за виконані роботи, в той час як у замовника виник обов`язок виконані та прийняті роботи оплати. У випадку невиконання такого обов`язку йдеться про порушення зобов`язань та відповідно про право вимагати їх виконання в судовому порядку, тобто виникає право звернення до суду за захистом порушених прав. З огляду на дану підписання акту звірки приймання виконаних робіт, ТОВ «ФК «Девіант» вважає, що починаючи з 03 липня 2009 року мав розпочатись перебіг позовної давності. Тобто, на переконання ТОВ «ФК «Девіант», право вимагати виконання зобов`язання з боку ТОВ «ПІВДЕНБУД» скаржник отримав з моменту порушення обов`язку, що, відповідно до законодавства України, призвело до початку перебігу строку позовної давності, який договором не був змінений. ТОВ «ФК «Девіант» також наголошує на тому, що про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності ТОВ «ГРОСС» суду не повідомляв. Судом першої інстанції неодноразово ставились питання про те, чи є підстави вважати строк позовної давності пропущеним, на що представник ТОВ «ГРОСС» заявляв лише про те, що строки позовної давності не сплили, оскільки договір є чинним і досі. Втім, на думку ТОВ «ФК «Девіант», не зважаючи на чинність або нечинність договору, строк позовної давності вимог щодо сплати грошових коштів за виконані роботи повинні відраховуватись з часу, коли такий обов`язок настав для Замовника (платника). Відтак, як вважає ТОВ «ФК «Девіант», з часу підписання акту виконаних робіт у ТОВ «ГРОСС» виникло право вимагати оплату за здійснення роботи. І з часу невиконання цього обов`язку з боку платника, почався відраховуватись строк позовної давності, який, в свою чергу скаржником був пропущений. У зв`язку із знаходженням судді члена-колегії Таран С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 01.03.2023 у справі №916/4644/15 не відбулось. Ухвалою суду від 02.03.2023 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи №916/4644/15 відбудеться 27.03.2023. Під час судового засідання від 27.03.2023 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник ТОВ "ФК Девіант" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням того, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи ~~~~на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судова колегія зазначає, що апелянтом ухвала Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 оскаржується лише в частині відхилення грошових вимог ТОВ "ГРОСС" до боржника, а тому з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвали лише в межах доводів та вимог за апеляційною скаргою. Статтю 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви. У відповідності до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.02.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ ГРОСC про визнання грошових вимог до боржника ТОВ ПІВДEНБУД в сумі 46 731 160,15 грн. Кредиторські вимоги ~ТОВ ГРОСC обґрунтовані тим, що боржник уклав 21.01.2006 з ТОВ ГРОСC договір підряду № 63, на виконання умов якого ТОВ ГРОСC провело будівельно-монтажні роботи на суму 22~ 426 986,00 грн. З зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних кредитором робіт, кредитор нарахував на суму боргу 3 % річних за період з 02.07.2007 по 11.01. 2016 у сумі 95 972,17 та інфляційні втрати у сумі 24 205 445,98 грн. Так, відповідно до умов Договору підряду № 63 від 21.01.2006, замовник ТОВ ПІВДEНБУД доручає, а генпідрядник ТОВ ГРОСC забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт, згідно проектної документації та умов Договору по об`єкту. Назва об`єкту: Будівництво 4-х секційного 7-ми поверхового 144 квартирного житлового будинку по вул. Заріпова мкр. Радужний в пгт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області. Згідно з п. 2.5. Договору, Строки виконання робіт у поточному році: початок робіт серпень 2006 року закінчення робіт серпень 2012 року. У відповідності до п. 3.1. Договору, Договірна ціна є динамічною та становить 13~ 770 000,00 грн. з ПДВ. Що в еквіваленті готової продукції складає 6~ ~~~000 кв.м. збудованого та введеного в експлуатацію житла об`єкта, що будується за цим договором за ціною 2 295 грн. за кв.м. (із рахунку 450 доларів США) житлової площі. Відповідно до п. 5.8. Договору, Генпідрядник у порядку, визначеному нормативними документами та Договором підряду, веде і передає Замовнику після завершення робіт документи про виконання Договору підряду. Пунктом 6.2. Договору визначено, що Генпдірядник використовуючи власні ресурси, ресурси субпідрядних організацій чи інші виконує роботи по об`єкту будівництва до будівельної готовності об`єкту і введення в експлуатацію. Відповідно до п. 6.3. Договору, замовник вводить завершений будівництвом об`єкт в експлуатацію, та розраховується з Генпідрядником за кошти інвесторів учасників будівництва, інвесторів з пайовою участю у будівництві, або за інші кошти. Згідно з п. 6.4. Договору, замовник має право передати Генпідряднику право власності на частину об`єкту, що будується згідно п. 1.2. в за ціною, що визначена в п. 3.1. в обсязі квадратних метрів будівлі на суму виконаних робіт. Сума виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт. За умовами п. 6.7. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. Відповідно до п. 8.1. Договору, приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію. У відповідності до п. 8.2. Договору, перелік документів, що оформлюються при здачі об`єкту в експлуатацію, повинні відповідати будівельним нормам та правилам. Згідно з п. 11.10 Договору, термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань Сторін по Договору. Відповідно до п. 11.11. Договору, закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Згідно з Актом-звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009, Генпідрядником були виконані такі роботи (надані послуги) згідно Договору підряду № 63 від 21.01.2006: забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт, згідно проектної документації та умов Договору по об`єкту (4-х секційний 7-ми поверховий 144 квартирний житловий будинок по вул. Заріпова 4, мкр. Радужний, смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області). Загальна вартість робіт (послуг) в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22 426~ ~~~986,00 грн. Роботи (послуги) згідно умов Договору виконані (надані) в повному обсязі, Сторони претензій одна до одної не мають. Даний Акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами. Разом з Актом-звірки кредитором були подані підписані сторонами акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) за той самий період. Окрім того, до заяви про визнання кредиторських вимог було додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що основне зобов`язання становить 22 426 986,00 грн., 3% річних за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 становить 95 972,17 грн., сума заборгованості від інфляції за період з 02.07.2009 по 11.01.2016 становить 24 205 445,98 грн. Згідно з ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтями 627, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до положень ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За положеннями статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно з частинами 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Статтею 854 ЦК України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт здійснюється після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Згідно з ч. 1-4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Так, за умовами п. 6.7. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. Наявними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ПІВДEНБУД підписано акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року, підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) за той самий період та Акт-звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 без будь-яких зауважень та застережень. Відтак, замовник прийняв роботи у повному обсязі та погодився з вказаною у розрахунках ціною у повному обсязі. Однак, як свідчать наявні матеріалами справи, своїх зобов`язань з оплати виконаних ТОВ ГРОСC робіт боржник не виконав, що свідчить про наявність кредиторської заборгованості ТОВ ГРОСC до ТОВ ПІВДЕНЬБУД у сумі 22~ 426 986,00 грн. При цьому, як вірно було зазначено судом першої інстанції, Договір підряду №63 від 21.01.2006, акт звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009, Акти звірки приймання виконаних робіт від 02.07.2009, акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) були підписані уповноваженою особою ТОВ ПІВДEНБУД, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. У даному випадку, у довіреності не було встановлено строк на який вона видавалася. Відповідно до ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_1 надав усні пояснення, що підписи від імені ТОВ ПІВДEНБУД під прізвищем директора ОСОБА_2 були виконані саме ним особисто, а не ОСОБА_2 , оскільки він був уповноважений довіреністю від ТОВ ПІВДEНБУД в особі ОСОБА_2 як керівника на здійснення відповідних дій у вказаний спірний період Так, в матеріалах справи (т. 23 а.с. 14 ) міститься довіреність від 11 листопада 2005 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ ПІВДEНБУД, в особі директора Богданова В.О., діючого на підставі Статуту, уповноважено ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області 11 серпня 1998 року, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 , від імені ТОВ ПІВДEНБУД, представляти інтереси Товариства у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності. Для виконання представницьких функцій довіреній особі надаються повноваження підписувати наступні документи Товариства: договори; кошториси; рахунки на оплату; додатки до договорів; акти приймання-передачі; платіжні доручення; приходні касові документи; видаткові касові документи і т.п. Довіреність видана з правом звернення у відповідні органи по всім питанням, пов`язаним з даним дорученням и отриманням від імені довірителя необхідної інформації, довідок і документів. Дана довіреність була видана без строку її дії. Відтак, на момент вчинення відповідних правочинів, а саме підписання Договору підряду № 63 від 21.01.2006, акту звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009, актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в щомісячно за період з червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкових відомостей ресурсів щомісячно (витрати по прийнятим нормам) за той самий період, ОСОБА_1 був уповноваженим представником ТОВ ПІВДEНБУД та міг від імені Товариства підписувати вищевказані документи. Також, колегія суддів зазначає, що згідно з наданими ТОВ ГРОСС додатковими документами, а саме копії трудової книжки гр. ОСОБА_1 (т.68 а.с.172-174), останній був посадовою особою ТОВ ПІВДЕНЬБУД з 01.07.2022 по 05.09.2013, а саме фінансовим директором. Тому, зазначення у даних документах прізвища директора ТОВ ПІВДEНБУД ОСОБА_2 замість прізвища тієї особи, якою фактично було виконано підпис на документі, жодним чином не обмежувало право ОСОБА_1 на вчинення відповідних правочинів та підписання ним документів, які він засвідчив власним підписом. Таким чином станом на дату видачі довіреності від 11 листопада 2005 року від імені ТОВ ПІВДEНБУД Ісламгалеєву О.Г. щодо представництва інтересів вказаного товариства перед іншими особами, ОСОБА_2 як керівник ТОВ ПІВДEНБУД мав для цього наявні повноваження. Вказана довіреність під час її дії у період з 2006 по 2009 роки не скасовувалася особою, яка її видала, не припинялася з інших підстав, зазначених в ч. 1 ст. 248 ЦК України. Щодо застосування до вказаних грошових вимог ТОВ ГРОСС строків ~позовної давності, колегія суддів зазначає таке. Так, правові висновки щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, якою суд касаційної інстанції скасував постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 та справу № 916/4644/15 направив на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині розгляду заяви ТОВ "ГРОСС" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "ПІВДЕНБУД". У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" Цивільного кодексу України. Тлумачення частин п`ятої, шостої статті 23 Закону про банкрутство (частин п`ятої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019) у взаємозв`язку зі статтею 256, частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України свідчить, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника. Кредитор наділений правом звернутися до суду із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника: 1) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії Закону про банкрутство від 19.01.2013 - з моменту визнання його вимог боржником чи господарським судом; 2) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії Кодексу України з процедур банкрутства - з моменту подання ним заяви про визнання грошових вимог до боржника. Також, Верховний Суд у названій постанові вказав, що під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, надати оцінку: 1) сукупності наявних в матеріалах справи доказів щодо встановлення факту переривання, зупинення перебігу позовної давності за заявленими ТОВ ГРОСС кредиторськими вимогами до боржника; 2) сукупності наявних в матеріалах справи доказів на предмет підтвердження ними поважності пропуску ТОВ ГРОСС позовної давності за заявленими кредиторськими вимогами до боржника; 3) відзиву ТОВ ПІВДЕНБУД від 12.07.2017 за підписом ОСОБА_3 , в якому викладено заяву про застосування позовної давності, в тому числі перевірити наявність у ОСОБА_3 повноважень на підписання відповідного відзиву. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 30 серпня 2016 року до Господарського суду Одеської області від ПАТ Райффайзен Банк Аваль надійшла заява про застосування строків позовної давності (т.17 а.с. 32). Дане клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до умов договору підряду, укладеного ТОВ ПІВДEНБУД з ТОВ ГРОСC, строк виконання робіт серпень 2012 року, вимоги ТОВ ГРОСC заявлені до ТОВ ПІВДEНБУД 16.02.2016, після спливу строків позовної давності. Відповідні вимоги необхідно було заявити, на думку кредитора, до серпня 2015 року. 12.07.2017 до суду першої інстанції надійшов відзив ТОВ "ПІВДЕНБУД" на заяву ТОВ "ГРОСС" з грошовими вимогами до Боржника, у якому Боржником заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що підрядні роботи Заявником здійснювались у період з червня 2006 по жовтень 2008 та відповідно у вказані періоди підписувались Акти приймання виконаних робіт, які є підставою для оплати підрядних робіт, відповідно до п. 6.7. Договору підряду. Таким чином, строк позовної давності почав свій перебіг з червня 2006 на роботи виконані у червні 2006, а на роботи виконані у інші місяці відповідно у інші місяці відповідного року, однак не пізніше жовтня 2008 та закінчується у червні 2009 на роботи виконані у червні 2006 та відповідно у жовтні 2011р. (т. 28 а.с. 5-9). Відзив підписано представником Боржника за довіреністю Майоровою Н.М. У матеріалах справи містяться довіреності на ім`я вказаного Представника, а саме від 15.05.2017р., підписана директором Боржника Моцним В.В. та від 12.07.2017р., підписана директором Боржника Прибатіним Д.В. (т. 30 а.с. 106-107). Протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ ПІВДЕНБУД від 11.07.2017р. вирішено призначити з 12.07.2017р. нового керівника ТОВ ПІВДЕНБУД ОСОБА_4 ; надати з 12.07.2017р. новому керівнику ТОВ ПІВДЕНБУД Прибатіну Д.В. право підписувати від імені товариства документи, відповідно до положень Статуту Товариства; доручено директору ТОВ ПІВДЕНБУД Прибатіну Д.В., з правом повного або часткового передоручення повноважень, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані зі зміною керівника ТОВ ПІВДЕНБУД. У наступному відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, вказаний відзив і, відповідно, клопотання про застосування строків позовної давності при розгляді заяви ТОВ ГРОСС подано повноважною особою. 06 вересня 2017 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ ФК Форінт надійшли заперечення на кредиторські вимоги у справі про банкрутство ТОВ ПІВДEНБУД (т.34 а.с. 34-38), в яких кредитор клопотав застосувати до кредиторських вимог ТОВ ГРОСC строк позовної давності з огляду на те, що заявником заявлені грошові вимоги щодо заборгованості за виконані будівельні роботи станом на 02.07.2009 і саме з цього моменту у заявника виникло право на звернення з вимогою про стягнення заборгованості у разі невиконання боржником зобов`язання по їх оплаті, отже строк позовної давності для цих вимог сплинув 02.07.2012. 02 квітня 2019 року до Господарського суду Одеської області від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшов уточнений відзив на заяву про визнання кредиторських вимог ТОВ ГРОСC (т. 37 а.с. 166-170), у якому було заявлено клопотання про застосування до кредиторських вимог ТОВ ГРОСC строків позовної давності. Таке клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до акту звірки № 01 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02 липня 2009 року загальна вартість робіт в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22~ ~~~426 986,00 грн. Отже строк позовної давності починає спливати саме з 2009 року і станом на момент звернення із заявою про визнання кредиторських вимог є таким, що сплив. Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2022 по даній справі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заяви про застосування строків позовної давності при розгляді грошових вимог ТОВ ГРОСС зроблено уповноваженими особами, а саме боржником, розпорядником майна боржника та кредитором, вимоги якого розглянуті судом та визнані ТОВ "ФК Девіант". 02.06.2017 до місцевого господарського суду надійшли пояснення ТОВ "ГРОСC" щодо не пропущення строків позовної давності для подання заяви з грошовими вимогами до Боржника, у яких Заявник посилається на форс-мажорні обставини, визначені положеннями Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" №23-ІІ від 12.02.2010р. з пропозицією уповільнити строки завершення будівництва та обставини звернення із заявою кредитора у справі №916/2543/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД". (т. 26 а.с. 49-50). 10.05.2019 до Господарського суду Одеської області надійшли заперечення ТОВ "ГРОСС" на уточнений відзив арбітражного керуючого Кириліна М.В., у якому Заявником зазначено, що він не вважає що дія договору №63 від 21.01.2006р. припинялась та вказує на те, що роботи визначені цим договором були припинені, тому із претензією щодо сплати виконаних робіт не звертався. Таким чином, Заявник вважає, що строки позовної не пропущені (т. 38 а.с. 20). 27.09.2022 до суду першої інстанції надано письмові пояснення ТОВ "ГРОСC" у яких, зокрема, зазначено, що Ісламгалєєв О.Г. обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" листом №53 від 30.08.2012р. підтвердив наявність та розмір заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСС". До вказаних пояснень надано копію відповідного листа, а також лист ТОВ ПІВДЕНБУД №40 від 30.07.2012р., підписаного ОСОБА_5 про визнання розміру заборгованості (т. 68 а.с. 168-195). 12.09.2022 до місцевого господарського суду надійшли пояснення ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЕВІАНТ", у яких кредитор заперечує щодо визнання грошових вимог ТОВ "ГРОСС" та надає пояснення щодо застосування наслідків спливу позовної давності до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС". (т. 68 а.с. 21-26). 09.09.2022 до господарського суду надійшли пояснення арбітражного керуючого Мензаренко Юрія Миколайовича, у яких зазначено про підтримання заяви про застосування строків позовної давності до грошових вимог ТОВ "ГРОСС" (т. 68 а.с. 10-11). Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася " та "могла довідатися " у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 6.7. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. Так, в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2В відсутня конкретна дата їх підписання та зазначений лише період виконання робіт. Однак, відповідно до акту звірки № 01 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02 липня 2009 року загальна вартість робіт в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22 426 986,00 грн. Відтак, акт звірки № 01 приймання виконаних робіт (наданих послуг) було підписано 02 липня 2009 року. А тому, починаючи з 03 липня 2009 року мав розпочатись перебіг строку позовної давності. Відповідно до частин першої, другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17). Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частину першу статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16). Так, ТОВ ГРОСС, посилаючись на лист ТОВ ПІВДЕНБУД №40 від 30.07.2012р., підписаний директором Алексєєвою Н.В., та лист №53 від 30.08.2012р., підписаний директором Ісламгалєєв О.Г. зазначив про переривання перебігу позовної давності (т. 68 а.с. 168-195). Згідно вказаних листів підприємство ТОВ ПІВДЕНБУД визнавало заборгованість за договором підряду №63 від 21.01.2006р. у сумі 22~ 426 986,00 грн. З матеріалів реєстраційної справи боржника, судом встановлено, що станом на дату підписання листа №40 від 30.07.2012р. ОСОБА_5 перебувала на посаді директора боржника. Станом на дату підписання листа №53 від 30.08.2012р. директором ТОВ ПІВДЕНБУД згідно протоколу №2 від 26.05.2012р. був Селіхов С.В. Однак на вказану дату відповідні відомості до реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносились. Доказів повідомлення гр. Ісламгалєєва~ ~~~О.Г. до дати підписання листа про припинення його повноважень, як керівника ТОВ ПІВДЕНБУД боржником суду не надано. При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності до протоколу судового засідання від 03.10.2002р. гр. ОСОБА_1 заперечував свою обізнаність щодо відсутності у нього повноважень на підписання листа від імені керівника боржника. Також, представник ТОВ ГРОСС у судових засіданнях 03.10.2022р. та 07.10.2022р. зазначав, що кредитор не був обізнаний щодо зміни керівництва ТОВ ПІВДЕНБУД та керувався офіційними відомостями з реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відтак, кредитор, керуючись даними з офіційного державного реєстру, мав законні сподівання щодо підтвердження боргових зобов`язань з боку ТОВ ПІВДЕНБУД від уповноваженої особи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності щодо сплати заборгованості за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22~ 426 986,00 грн почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання ТОВ ГРОСС на переривання строку позовної давності з огляду на настання форс-мажорних обставини, визначених положеннями Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" та лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" №23-ІІ від 12.02.2010 з пропозицією уповільнити строки завершення будівництва, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Так, даний закон було прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Однак, норми даного не надають замовнику права відстрочення виконання зобов`язань перед підрядником за договором будівельного підряду, не продовжують та не переривають строки позовної давності у випадках звернення до суду за захистом порушеного права. З приводу посилання ТОВ ГРОСC на звернення до господарського суду з грошовими вимогами до ТОВ ПІВДEНБУД у справі про банкрутство № 916/2543/13 та переривання строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. по справі №916/2543/13 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДEНБУД 05.12.2013 до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. № 3-1613/13) ТОВ ГРОСC про визнання кредиторських вимог до Боржника - ТОВ ПІВДEНБУД на загальну суму у розмірі 1 274 619 грн. 40 коп. у справі №916/2543/13. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2013р. по справі №916/2543/13 заяву ТОВ ГРОСC про визнання кредиторських вимог на загальну суму у розмірі 1 274 619 грн. 40 коп. до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДEНБУД прийнято до розгляду. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2014 по справі № 916/2543/13 відмовлено в порушені провадження у справі № 916/2543/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДEНБУД за заявою Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк та залишено без розгляду заяви конкурсних кредиторів до ТОВ „ПІВДEНБУД", які прийняті господарським судом, зокрема заяву ТОВ ГРОСC на суму 1~ ~~~274 619 грн. 40 коп. Інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Залишення ж позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених ЦК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами. Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Зупинення перебігу позовної давності і припинення - суттєво відрізняються. Перше має тимчасовий характер, коли до строку давності не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку. Тому норма статті 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або не переривання позовної давності. Отже строк позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, не переривається. Протилежні висновки є помилковими (постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19). З урахуванням наведеного, звернення ТОВ ГРОСC до Господарського суду Одеської області в іншій справі про банкрутство з заявою із кредиторськими вимогами до ТОВ ПІВДEНБУД з частиною грошових вимог, які є предметом розгляду у даній справі, яка була залишена господарським судом без розгляду, не може свідчити про переривання перебігу позовної давності. Не заслуговують на уваги й посилання ТОВ ГРОСС на листи №04/03-02 від 04.03.2015р. та №19/03-02 від 19.03.2015р. (т.28 а.с. 37-38), як на підставу для переривання строку позовної давності, оскільки зі змісту даних листів вбачається, що останні містять прохання ТОВ ГРОСС до ТОВ ПІВДЕНБУД підтвердити зобов`язання за договорами та по боргам та можливості щодо фінансування закінчення будівельно-монтажних робіт та введення в експлуатацію об`єкта по вул. Заріпова, мкр. Радужний в пгт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області. Однак, названі листи не надають можливості достовірно встановити, що їх зміст стосується саме заборгованості по Договіру підряду №63, адже зазначається про заборгованість за договорами, а щодо об`єкту будівництва лише ставиться питання відносно можливості фінансування його закінчення. Сума боргу у листах також не зазначається. Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, до вказаних листів не додано доказів їх вручення боржнику, та відповідно, відповіді на такий лист, з якої можливо було б встановити, що боржник вчинив дії щодо визнання боргу. Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку заявлені ТОВ ГРОСC до боржника грошові вимоги є цілком обґрунтованими, однак, через пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявлено учасниками справи, у задоволенні заяви ТОВ ГРОСC слід відмовити. Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Таким чином, оскільки сплив строк позовної давності за основним зобов`язанням, то і сплив строк за зобов`язанням у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Колегія суддів також зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44). При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції, ТОВ ГРОСС не заявляло про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, а навпаки, у власних поясненнях товариство зазначало, що строк позовної давності останнім не пропущено. Відтак, колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку позовної давності з боку кредитора, а також для здійснення захисту його порушеного права в межах даної справи про банкрутство, після спливу позовної давності про застосування якої заявлено учасниками справи. Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що зобов`язання по укладеного з боржником Договору підрядку зі сторони ТОВ «ПІВДЕНБУД» в частині розрахунків - не виконано, грошові кошти ТОВ «ПІВДЕНБУД» на користь ТОВ «ГРОСС» не сплачені, а тому термін дії Договору не сплинув, а відтак не сплив строк позовної давності, з огляду на таке. Дійсно, згідно з 11.10 Договору, термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань Сторін по Договору. Однак, згідно з п. 2.5. Договору, Строки виконання робіт у поточному році: початок робіт серпень 2006 року закінчення робіт серпень 2012 року. За умовами п. 6.7. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. У даному випадку, заявлені грошові вимоги ТОВ «ГРОСС» ґрунтуються саме на неналежному виконанні боржником свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати виконаних кредитором робіт, після підписання відповідних Актів на виконання п. 6.7. договору підряду. Отже, саме з моменту підписаних актів виконаних робіт та актів звірки ТОВ «ГРОСС» набуло права вимагати виконання ТОВ «ПІВДЕНБУД» взятих на себе договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт. Відтак, на переконання колегії суддів, скаржник помилково ототожнює термін дії договору та строк виконання зобов`язань за таким договором, зі спливом якого й пов`язується перебіг строку позовної давності. Відповідно саме з такого моменту має рахуватися перебіг строку позовної давності, що прямо передбачено приписами ст. 261 ЦК України. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 (в частині визнання грошових вимог ТОВ ГРОСC до боржника) відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Пункт 3 ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 ~по справі №916/4644/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2023. Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Аленін О.Ю. Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Поліщук Л.В. Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Таран С.В.