Текст рішення
УХВАЛА
20 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4012/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023
у справі
за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА"
про визнання грошових вимог в розмірі 26 217 999, 20 грн заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та 4 540,00 грн судового збору,-
ВСТАНОВИВ:
04.06.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА" у розмірі 26 217 999,20 грн заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та 4 540,00 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у цій справі, грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА" в розмірі 26 217 999, 20 грн заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та 4 540, 00 грн судового збору - відхилено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі № 904/4012/20, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по справі № 904/4012/20 у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі № 904/4012/20 скасовано. Прийнято нове рішення, яким визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у сумі 4 540, 00 грн (1 черга задоволення - витрати зі сплати судового збору); у сумі 19 271 764, 00 грн (3 черга задоволення - недоїмка); у сумі 4 818 111,00 грн (6 черга - штрафні санкції). Решту вимог - відхилено.
До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №904/4012/20 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги в повному обсязі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4012/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного за-стосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесу-ального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо за-стосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Вер-ховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №904/4012/20 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).
Також, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Судом встановлено, що матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи №904/4012/20.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати суду доповнення до касаційної скарги з вимогами, викладеними у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України та подати до суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №904/4012/20 залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати суду доповнення до касаційної скарги з вимогами, викладеними у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України;
- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи №904/4012/20.
4. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков