Справа № 916/4644/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 року м. Київ Справа № 916/4644/15 м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., учасники справи: представник ТОВ "ГРОСС" - Уртаєв О. І., представник ТОВ "ФК "Девіант" - Бойко Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСC" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючий), Поліщук Л.В., Таран С.В. та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 (в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСC") у складі судді Антощук С.І. у справі № 916/4644/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДЕВІАНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДEНБУД" про визнання банкрутом, - На розгляд суду постало питання наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора, щодо яких іншими учасниками справи про банкрутство зроблено заяву про застосування позовної давності. ВСТАНОВИВ Обставини справи 1. 21.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" (далі - ТОВ "ГРОСC", підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" (далі - ТОВ "ПІВДЕНБУД", замовник) укладено договір підряду № 63, відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт, згідно проектної документації та умов Договору по об`єкту. 2. Назва об`єкту: Будівництво 4-х секційного 7-ми поверхового 144 квартирного житлового будинку по вул. Заріпова мкр. Радужний в пгт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області. 3. Згідно з п. 2.5. Договору, Строки виконання робіт у поточному році: початок робіт серпень 2006 року закінчення робіт серпень 2012 року. 4. У відповідності до п. 3.1. Договору, Договірна ціна є динамічною та становить 13 770 000 грн з ПДВ. Що в еквіваленті готової продукції складає 6 000 кв.м. збудованого та введеного в експлуатацію житла об`єкта, що будується за цим договором за ціною 2 295 грн. за кв.м. (із рахунку 450 доларів США) житлової площі. 5. Відповідно до п. 5.8. Договору, генпідрядник у порядку, визначеному нормативними документами та Договором підряду, веде і передає Замовнику після завершення робіт документи про виконання Договору підряду. 6. Пунктом 6.2. Договору визначено, що генпідрядник використовуючи власні ресурси, ресурси субпідрядних організацій чи інші виконує роботи по об`єкту будівництва до будівельної готовності об`єкту і введення в експлуатацію. 7. Відповідно до п. 6.3. Договору, замовник вводить завершений будівництвом об`єкт в експлуатацію, та розраховується з Генпідрядником за кошти інвесторів учасників будівництва, інвесторів з пайовою участю у будівництві, або за інші кошти. 8. Згідно з п. 6.4. Договору, замовник має право передати Генпідряднику право власності на частину об`єкту, що будується згідно п. 1.2. в за ціною, що визначена в п. 3.1. в обсязі квадратних метрів будівлі на суму виконаних робіт. Сума виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт. 9. За умовами п. 6.7. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. 10. Відповідно до п. 8.1. Договору, приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію. 11. У відповідності до п. 8.2. Договору, перелік документів, що оформлюються при здачі об`єкту в експлуатацію, повинні відповідати будівельним нормам та правилам. 12. Згідно з п. 11.10 Договору, термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань Сторін по Договору. 13. Відповідно до п. 11.11. Договору, закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. 14. Згідно з Актом-звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009, Генпідрядником були виконані такі роботи (надані послуги) згідно з Договором підряду № 63 від 21.01.2006: забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт, згідно з проектною документацією та умов Договору по об`єкту (4-х секційний 7-ми поверховий 144 квартирний житловий будинок по вул. Заріпова 4, мкр. Радужний, смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області). Загальна вартість робіт (послуг) в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22 426 986,00 грн. Роботи (послуги) згідно умов Договору виконані (надані) в повному обсязі, Сторони претензій одна до одної не мають. Даний Акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами. 15. Разом з Актом-звірки підписані сторонами акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) за той самий період. 16. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підписи від імені ТОВ "ПІВДEНБУД" під прізвищем директора ОСОБА_1 на Договорі підряду №63 від 21.01.2006, акті звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009, Акті звірки приймання виконаних робіт від 02.07.2009, акті приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) були виконані ОСОБА_2 . 17. Суди встановили, що вказані документи були підписані уповноваженою особою ТОВ "ПІВДEНБУД" ОСОБА_2, оскільки він був уповноважений довіреністю від ТОВ "ПІВДEНБУД" в особі ОСОБА_1 як керівника на здійснення відповідних дій у вказаний спірний період. Окрім того останній був посадовою особою ТОВ "ПІВДЕНБУД" з 01.07.2012 по 05.09.2013, а саме - фінансовим директором. 18. Листом №40 від 30.07.2012, підписаним директором ОСОБА_3, та листом №53 від 30.08.2012, підписаним директором ОСОБА_2 (т. 68 а.с. 168-195). ТОВ "ПІВДЕНБУД" визнало заборгованість перед ТОВ "ГРОСС" за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22 426 986 грн. 19. 09.10.2013 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/2543/13 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ПІВДEНБУД". 20. 05.12.2013 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ "ГРОСC" про визнання кредиторських вимог до боржника - ТОВ "ПІВДEНБУД" на загальну суму у розмірі 1 274 619,40 грн у справі №916/2543/13. 21. 09.12.2013 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/2543/13 заяву ТОВ "ГРОСC" про визнання кредиторських вимог на загальну суму у розмірі 1 274 619,40 грн до ТОВ "ПІВДEНБУД" прийнято до розгляду. 22. 18.04.2014 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/2543/13 відмовлено в порушені провадження у справі № 916/2543/13 про банкрутство ТОВ "ПІВДEНБУД" за заявою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"; залишено без розгляду заяви конкурсних кредиторів до ТОВ "ПІВДEНБУД", які прийняті господарським судом, зокрема заяву ТОВ "ГРОСC" на суму 1 274 619,40 грн. 23. 11.01.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 916/4644/15 про банкрутство ТОВ "ПІВДЕНБУД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника, тощо. 24. 12.01.2016 на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано про порушення справи про банкрутство у справі №916/4644/15 про банкрутство ТОВ "ПІВДЕНБУД". Надходження заяви з грошовими вимогами 25. 16.02.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ "ГРОСC" про визнання грошових вимог до ТОВ "ПІВДЕНБУД" в сумі 46 731 160,15 грн, в зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних кредитором робіт за договором підряду № 63 від 21.01.2006. 26. До заяви про визнання кредиторських вимог було додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що основне зобов`язання становить 22 426 986 грн, 3% річних за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 становить 95 972,17 грн, сума заборгованості від інфляції за період з 02.07.2009 по 11.01.2016 становить 24 205 445,98 грн. 27. 30.08.2016 до Господарського суду Одеської області від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог ТОВ "ГРОСC", яка обґрунтована тим, що відповідно до умов договору підряду строк виконання робіт - серпень 2012 року, вимоги ТОВ "ГРОСC" заявлені до ТОВ "ПІВДEНБУД" 16.02.2016, тобто після спливу строків позовної давності. Відповідні вимоги необхідно було заявити, на думку кредитора, до серпня 2015 року. 28. 02.06.2017 до місцевого господарського суду надійшли пояснення ТОВ "ГРОСC" щодо не пропущення строків позовної давності для подання заяви з грошовими вимогами до боржника, у яких заявник посилається на форс-мажорні обставини, визначені положеннями Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", лист ТОВ "ПІВДЕНБУД" №23-ІІ від 12.02.2010 з пропозицією уповільнити строки завершення будівництва та обставини звернення із заявою кредитора у справі №916/2543/13 про банкрутство ТОВ "ПІВДЕНБУД". (т. 26 а.с. 49-50). 29. 12.07.2017 до господарського суду першої інстанції надійшов відзив ТОВ "ПІВДЕНБУД" на заяву ТОВ "ГРОСС" з грошовими вимогами до боржника, у якому боржником також заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що підрядні роботи заявником здійснювались у період з червня 2006року по жовтень 2008 року та, відповідно, у вказані періоди підписувались Акти приймання виконаних робіт, які є підставою для оплати підрядних робіт, відповідно до п. 6.7. Договору підряду. Таким чином, строк позовної давності почав свій перебіг з червня 2006 року на роботи виконані у червні 2006 року, а на роботи виконані у інші місяці відповідно у інші місяці відповідного року, однак не пізніше жовтня 2008 року та закінчується у червні 2009 року на роботи виконані у червні 2006 року та відповідно у жовтні 2011 року. (т. 28 а.с. 5-9). 30. 06.09.2017 до Господарського суду Одеської області від ТОВ "ФК "Форінт" надійшли заперечення на кредиторські вимоги у справі про банкрутство ТОВ "ПІВДEНБУД" (т.34 а.с. 34-38), в яких кредитор клопотав застосувати до кредиторських вимог ТОВ "ГРОСC" строк позовної давності з огляду на те, що заявником заявлені грошові вимоги щодо заборгованості за виконані будівельні роботи станом на 02.07.2009 і саме з цього моменту у заявника виникло право на звернення з вимогою про стягнення заборгованості у разі невиконання боржником зобов`язання по їх оплаті, отже строк позовної давності для цих вимог сплинув 02.07.2012. 31. 02.04.2019 до Господарського суду Одеської області від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кириліна М. В. надійшов уточнений відзив на заяву про визнання кредиторських вимог ТОВ "ГРОСC" (т. 37 а.с. 166-170), у якому було заявлено клопотання про застосування до кредиторських вимог ТОВ "ГРОСC" строків позовної давності. Таке клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до акту звірки № 01 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 загальна вартість робіт в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22 426 986 грн. Отже строк позовної давності починає спливати саме з 2009 року і станом на момент звернення із заявою про визнання кредиторських вимог є таким, що сплив. 32. 10.05.2019 до господарського суду надійшли заперечення ТОВ "ГРОСС" на уточнений відзив арбітражного керуючого Кириліна М. В., у якому заявником зазначено, що він не вважає що дія договору №63 від 21.01.2006 припинялась та вказує на те, що роботи визначені цим договором були припинені, тому із претензією щодо сплати виконаних робіт не звертався. Таким чином, заявник вважає, що строки позовної давності не пропущені (т. 38 а.с. 20). 33. 27.09.2022 до господарського суду першої інстанції надано письмові пояснення ТОВ "ГРОСC" у яких, зокрема, зазначено, що ОСОБА_2 обіймаючи посаду директора ТОВ "ПІВДЕНБУД" листом №53 від 30.08.2012 підтвердив наявність та розмір заборгованості перед ТОВ "ГРОСС". До вказаних пояснень надано копію відповідного листа, а також лист ТОВ "ПІВДЕНБУД" №40 від 30.07.2012, підписаного ОСОБА_3 про визнання розміру заборгованості (т. 68 а.с. 168-195). Розгляд справи судами 34. 06.08.2019 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу у справі № 916/4644/15, якою визнав вимоги ТОВ "ГРОСС" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" в сумі 9 307 035,60 грн. 35. 19.01.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ПІВДEНБУД"; апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Девіант" задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 про визнання кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" скасовано; прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ГРОСC" до ТОВ "ПІВДEНБУД" на суму 46 731 160,15 грн. 36. 09.09.2021 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "ГРОСС" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 скасовано. Справу № 916/4644/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині розгляду заяви ТОВ "ГРОСС" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "ПІВДЕНБУД". Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду 37. 07.10.2022 ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області, серед іншого, відхилено конкурсні грошові вимоги ТОВ "ГРОСС" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" у сумі 46 731 160,15 грн (пункт 3 ухвали). 38. 27.03.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду пункт 3 ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 у справі №916/4644/15 залишено без змін. 39. Суди вказали, що зазначення у договорі підряду та актах звірки та приймання виконаних робіт прізвища директора ТОВ "ПІВДEНБУД" ОСОБА_1 замість прізвища тієї особи, якою фактично було виконано підпис на документі - ОСОБА_2 , жодним чином не обмежувало право ОСОБА_2 на вчинення відповідних правочинів та підписання ним документів, які він засвідчив власним підписом. 40. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на дату підписання листа №40 від 30.07.2012 ОСОБА_3 перебувала на посаді директора боржника. Станом на дату підписання листа №53 від 30.08.2012 директором ТОВ "ПІВДЕНБУД" згідно з протоколом №2 від 26.05.2012 був відновлений ОСОБА_4 . Однак на вказану дату відповідні відомості до реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносились, доказів повідомлення гр. ОСОБА_2 до дати підписання листа про припинення його повноважень як керівника ТОВ "ПІВДЕНБУД" боржником суду не надано. Суди дійшли висновку, кредитор, керуючись даними з офіційного державного реєстру, мав законні сподівання щодо підтвердження боргових зобов`язань з боку ТОВ "ПІВДЕНБУД" від уповноваженої особи. 41. Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "ГРОСC" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" у сумі 22 426 986 грн, однак ТОВ "ГРОСC" звернулось з кредиторськими вимогами до ТОВ "ПІВДEНБУД" з пропуском строку позовної давності, який почався 31.08.2012 та сплинув 31.08.2015, про що було зроблено відповідні заяви учасниками справи, тому у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ГРОСC" до ТОВ "ПІВДEНБУД" у сумі 46 731 160,15 грн судами відмовлено. 42. Місцевим господарським судом також відзначено, що про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності кредитор суду не повідомляв, навпаки, у судових засіданнях представник ТОВ "ГРОСС" неодноразово заявляв, що строк позовної давності не пропущено. 43. Судами попередніх інстанцій відхилено посилання ТОВ "ГРОСС" на переривання строку позовної давності з посиланням на настання форс-мажорних обставини, визначених положеннями Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" та лист ТОВ "ПІВДЕНБУД" №23-ІІ від 12.02.2010 з пропозицією уповільнити строки завершення будівництва, оскільки норми даного закону не надають замовнику права відстрочення виконання зобов`язань перед підрядником за договором будівельного підряду, не продовжують та не переривають строки позовної давності у випадках звернення до суду за захистом порушеного права. 44. Крім того, судами встановлено, що ТОВ "ГРОСC" звертався до Господарського суду Одеської області в іншій справі про банкрутство з кредиторськими вимогами до ТОВ "ПІВДEНБУД" з частиною грошових вимог, які є предметом розгляду у даній справі, однак така заява була залишена господарським судом без розгляду, а отже, за висновком судів, керуючись ч. 1 ст. 265 ЦК України, перебіг позовної давності у такому випадку не переривався. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 45. 25.04.2023 ТОВ "ГРОСС" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та пункт 3 ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 у справі № 916/4644/15; прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати конкурсні грошові вимоги ТОВ "ГРОСС" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" у сумі 46 731 160,15 грн, з яких: основна сума боргу - 22 426 986,00 грн, 3 % річних за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 - 95 972,17 грн, інфляційні втрати за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 - 24 205 445,98 грн, судовий збір - 2 756 грн. 46. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 та стверджує, що суд апеляційної інстанції виніс оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права, чим порушив п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України щодо дослідження доказів по справі, при цьому не врахувавши висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: - у справі № 916/626/18 від 19.03.2019, по справі 910/9167/19 від 19.05.2020 про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладання та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг; 47. у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, № 910/1389/18 від 05.03.2019 про те, що підписання в межах позовної давності акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання боргу, і, як наслідок, про переривання строку позовної давності. Аналогічні правові позиції викладено також у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910123/17 та від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17. 48. За доводом скаржника, суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови, у повній мірі не дослідив умови Договору підряду № 63 від 21.01.2006 та дійшов передчасного та невірного висновку про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, адже п. 11.10 Договору містить чітку інформацію, що "термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань Сторін по Договору". 49. Станом на теперішній час, зобов`язання по наведеному Договору зі сторони ТОВ "ПІВДЕНБУД" в частині розрахунків не виконано, грошові кошти на користь ТОВ "ГРОСС" не сплачені, а отже термін дії Договору підряду № 63 від 21.01.2006 - не сплинув. Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу 50. 07.07.2023 до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Девіант" надійшли письмові пояснення, в яких кредитор просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "ГРОСС", посилаючись на необґрунтованість скарги, а дії ТОВ "ГРОСС", на думку кредитора, спрямовані на затягування розгляду справи. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій 51. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 52. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора, щодо яких іншими учасниками справи про банкрутство зроблено заяву про застосування позовної давності. 53. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на час подання ТОВ "ГРОСС" заяви з грошовими вимогами до боржника, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. 54. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (зокрема, постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18). - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16); 55. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17). 56. У цій справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що між боржником та ТОВ "ГРОСС" було укладено договір підряду № 63 від 21.01.2006, за умовами п. 6.7. якого розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки. 57. Судами встановлено, що ТОВ "ПІВДEНБУД" підписано акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за період з червня 2006 року по березень 2008 року, підсумкові відомості ресурсів (витрати по прийнятим нормам) за той самий період та Акт-звірки № 1 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 без будь-яких зауважень та застережень. 58. Боржник прийняв роботи та погодився з вказаною у розрахунках ціною у повному обсязі, однак своїх зобов`язань з оплати виконаних ТОВ "ГРОСC" робіт боржник не виконав, що свідчить про наявність кредиторської заборгованості ТОВ "ГРОСC" до ТОВ "ПІВДЕНЬБУД" у сумі 22 426 986 грн. 59. Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено наявність грошових вимог ТОВ "ГРОСС" до ТОВ "ПІВДЕНБУД" в розмірі 22 426 986 грн. 60. Разом з тим, у цій справі, кредитором, вимоги якого визнані судом (ТОВ "ФК "Девіант"), розпорядником майна та самим боржником зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вказаних вимог. 61. Вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності до грошових вимог ТОВ "ГРОСС", Верховний Суд враховує наступне. 62. У силу частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 63. Таким чином, законодавцем встановлено право зацікавленої сторони заявити про застосування позовної давності та розраховувати на позитивні наслідки для боржника у випадку подання заяви про застосування позовної давності. 64. На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) Верховний Суд звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (п. 90, 137). 65. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії") позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. 66. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 904/3405/19). 67. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України). 68. Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо підписання сторонами 02.07.2009 акту звірки № 1 приймання виконаних робіт, який за умовами п. 6.7. договору підряду є підставою для розрахунків (тобто з цього моменту у кредитора виникло право вимагати оплати), Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що з 03.07.2009 мав розпочатися перебіг строку позовної давності до вимог ТОВ "ГРОСС". 69. Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 70. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України). 71. Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17). 72. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частину першу статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу. 73. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 205/2480/19). 74. У постановах Верховного Суду у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, № 910/1389/18 від 05.03.2019, на які посилається скаржник зазначено, що підписання в межах позовної давності акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання боргу, і, як наслідок, про переривання строку позовної давності. 75. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідно до листів №40 та від 30.07.2012 №53 від 30.08.2012 боржником - ТОВ "ПІВДЕНБУД" було визнано заборгованість за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22 426 986,00 грн. 76. Отже, враховуючи норми статті 264 Цивільного кодексу України щодо переривання строку позовної давності та вказані обставини щодо визнання боржником заборгованості, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що строк позовної давності за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22 426 986 грн почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015, а відтак вірним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні зазначених грошових вимог ТОВ "ГРОСС", у зв`язку з заявленням їх після спливу строку позовної давності, а саме - 16.02.2016. 77. При цьому, відносно доводів скаржника про неврахування правових позицій Верховного Суду у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, № 910/1389/18 від 05.03.2019, Суд зауважує, що висновки, що їх дійшли суди першої та апеляційної інстанції щодо переривання строку позовної давності, за відсутності прямого посилання в судових рішеннях на вказані постанови Верховного Суду, не суперечать вказаним висновкам. 78. Верховний Суд також зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. 79. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності ТОВ "ГРОСС" суду не повідомляло, натомість стверджувало, що про такі причини кредитор не заявляє, оскільки вважає, що даний строк ним не пропущено. 80. Відносно посилань касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, колегія суддів зауважує наступне. 81. У справі № 916/626/18 від 19.03.2019, у справі 910/9167/19 від 19.05.2020 Верховним Судом було наведено висновок про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладання та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг. 82. Скаржник при цьому наголошує, що п. 11.10 Договору підряду визначає, що термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань сторін по договору. Оскільки зобов`язання ТОВ "ПІВДЕНБУД" в частині розрахунків залишилось невиконаним, то воно підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. 83. Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням положень статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. 84. Отже, Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. 85. Зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. 86. Поряд з цим, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. 87. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. 88. Отже застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). 89. У наведених висновках Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, сформульованої в постанові від 05.07.2017 у справі № 369/5865/15-ц, від якої Верховний Суд не відступив, висловивши аналогічну сталу правову позицію в питанні наслідків спливу позовної давності, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 2-443/15 від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16, від 05.12.2018 у справі № 372/2185/17, від 31.01.2019 у справі № 362/6630/17, від 06.03.2019 у справі № 766/14041/16-ц, постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 922/5226/21. 90. Таким чином, Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи висновки, які наводить скаржник, Суд не заперечує того, що зобов`язання боржника з оплати виконаних ТОВ "ГРОСС" робіт за договором не припинилося, однак, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що учасниками цієї справи зроблено відповідні заяви, таке зобов`язання втратило можливість виконання в судовому порядку, тобто судового захисту. 91. Відтак, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду у постановах від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 19.05.2020 у справі 910/9167/19. 92. Крім того, стверджуючи про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки наявних у справі доказам, скаржник не вказує який конкретно доказ не було досліджено судами або досліджено з порушенням норм процесуального закону, а тому Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про неповне з`ясування судами обставин справи. 93. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень. 94. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 95. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій. Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 96. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. 97. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "ГРОСС" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та ухвала Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 (в частині відхилення грошових вимог ТОВ "ГРОСC") - залишенню без змін. В. Розподіл судових витрат 98. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПОСТАНОВИВ : 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСC" залишити без задоволення. 2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2022 (в частині відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСC") у справі № 916/4644/15 залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков К. Огороднік