Справа № 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: [email protected] УХВАЛА про повернення позовної заяви 25 вересня 2023 року Справа № 926/767-б/15 Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали за позовною заявою (кондикційний позов) засновника банкрута, власника майна Пелепчука Віктора Васильовича ліквідатор ПФ "Інтервал" Гусар І.О., боржник Приватна фірма "Інтервал", кредитори: 1. ПАТ "Піреус Банк МКБ", 2. ПАТ ЕК "Чернівціобленерго", 3. Головне управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області, 4. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", 5. Управління пенсійного фонду в Чернівцях, 6. ПАТ "Фортуна банк", 7. ПАТ "Дельта банк", 8. АТ "Альфа банк", про повернення грошових коштів в сумі 26393663,27 грн. та відмову від зобов`язань за договором застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ, до Приватної фірми "Інтервал", м. Чернівці, про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про банкрутство Приватної фірми "Інтервал" (суддя Дутка В.В.). Постановою від 31.08.2016 приватну фірму "Інтервал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ "Інтервал" призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ "Інтервал" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 передано до провадження судді Ковальчук Т.І. 19.09.2023 до господарського суду надійшла подана у межах справи про банкрутство ПФ "Інтервал" позовна заява (кондикційний позов) засновника Приватної фірми "Інтервал" Пелепчука Віктора Васильовича від 15.09.2023 (вхідний № 4043 від 19.09.2023), в якій позивач просить: 1) зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Піреус банк МКБ" повернути приватному підприємству "Інтервал" грошові кошти, що дорівнюють 26393663,27 грн., в тому числі: 9433334,67 грн. основного боргу, інфляційні нарахування на суму боргу 12089626,71 грн., пеня 2549326,39 грн. на розрахунковий рахунок; 2) зобов`язати приватне підприємство "Інтервал" в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича односторонньо відмовитись від зобов`язань у повному обсязі від договору застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 , що визнаний судом неукладеним та припинити зобов`язання. Договір застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 розірвати. В обгрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що: - рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.02.2022 визнано неукладеним договір застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 між ПФ "Інтервал" і ПАТ "Піреус банк МКБ", що свідчить про відсутність правової підстави визнання ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 безспірної грошової вимоги ПАТ "Піреус банк МКБ" до боржника на суму 9433334,67 грн. на підставі вказаного договору застави; - у зв`язку з цим у позивача, як учасника справи про банкрутство, виникло право вимагати повернення безпідставно набутих грошей у розмірі 9433334,67 грн. на підставі статті 1212 ЦК України неодержаного доходу за користування кредитними коштами, належних позивачу з період з 27.05.2015 по 08.08.2023, а також інфляційних нарахувань в сумі 12089626,71 грн., процентів за користування кредитними коштами (3% річних) в розмірі 2321375,50 грн. і 2549326,39 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання; - неукладеним договором завдано значну матеріальну шкоду позивачу як засновнику і власнику майна ПФ "Інтервал" та уможливило прийняти заяву та порушити провадження у справі про банкрутство Приватної фірми "Інтервал". Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 від 15.09.2023 (вх. № 4043 від 19.09.2023) передано до провадження судді Ковальчук Т.І. Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи, суд констатує, що подана позивачем до господарського суду у межах справи про банкрутство ПФ "Інтервал" позовна заява (кондикційний позов) має штучний характер і спрямована на спростування остаточного судового рішення - ухвали Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство ПФ "Інтервал" за заявою ініціюючого кредитора ПАТ "Піреус банк МКБ". Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство господарський суд розглядає спори, стороною яких (позивачем чи відповідачем) є боржник. Відтак, для створення уяви, що позовна заява (кондикційний позов) підлягає розгляду у межах справи про банкрутство № 926/767-б/15, позивач сформулював штучні позовні вимоги до боржника ПФ "Інтервал", що є очевидним з порівняння викладеного у позовній заяві обгрунтування позову і змісту позовних вимог до ПФ "Інтервал", які є прямо протилежними. Так, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог до банкрута ПФ "Інтервал" зазначає, зокрема, що: "Поза всяким сумнівом, у випадку порушення зобов`язань однією стороною інша сторона має право відмовитися від зобов`язань, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок цього зобов`язання припиняється. Договір застави № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 Господарський суд Чернівецької області 03.02.2022 рішенням постановив неукладеним і звідси зобов`язання припиняються" (кінець цитати). У той же час ОСОБА_1 пред`являє вимогу до банкрута: зобов`язати ПФ "Інтервал" односторонньо відмовитися від зобов`язань у повному обсязі від договору застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008, що визнаний судом неукладеним та припинити зобов`язання. Договір застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 розірвати. Наведене не потребує змістовного правового аналізу і свідчить про те, що вимоги ОСОБА_1 до банкрута ПФ "Інтервал" є беззмістовними, завідомо безпідставними і прийняття до провадження такої позовної заяви у межах справи про банкрутство ПФ "Інтервал" перешкоджатиме розгляду цієї справи. Суд також звертає увагу, що позовна заява (кондикційний позов) ОСОБА_1 від 15.09.2023 не відповідає вимогам статей 162, 164 ГПК України: у ній не зазначено власне осіб, які є відповідачами у справі (п. 2 ч. 3 статті 162 ГПК України), а також не подано доказів на підтвердження позовних вимог (п. 8 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України). Доданий до позовної заяви документ під назвою "Підсумок розрахунку" по факту не є розрахунком ціни позову, оскільки не містить власне ані розрахунків зазначених у ньому сум, ані підстав їх нарахування. В сукупності дані обставини переконують суд, що позивач подав формальний, штучний позов, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 наданими його процесуальними правами з метою розгляду у межах справи про банкрутство ПФ "Інтервал" позовної заяви, яка в силу приписів КУзПБ такому розгляду не підлягає і побічно спрямована на спростування в не передбачений чинним законодавством спосіб ухвали Господарського суду Чернівецької області від 27.05.215 про порушення провадження у справі № 926/767-б/15 про банкрутство ПФ "Інтервал". Суд зазначає, що право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 ГПК України ). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 42 ГПК України). Зловживання процесуальними правами господарське процесуальне законодавство забороняє. Частинами 1, 2 статті 43 Господарського кодексу України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: - подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК); - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК); З матеріальної позиції, позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. З процесуальної позиції, позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Водночас право подання позовної заяви, як будь-яке суб`єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об`єктивним критерієм визначення межі здійснення суб`єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права вважається зловживанням, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон. Вище наведено та надано обгрунтування, що подаючи позовну заяву (кондикційний позов) від 15.09.2023, позивач удався до дій, що охоплюються визначенням зловживання процесуальними права, наданими у пункті 3 частини 2 статті 43 ГПК України. Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. У той же час, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Юніон Елементарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальними законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п. 28 рішення у справі "Шульга проти України" від 02.12.2010), і що запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п. 24 рішення у справі "Мусієнко проти України" від 20.01.2011). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц зроблено висновок, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду. Підсумовуючи, суд констатує, що за результатами розгляду матеріалів за позовною заявою (кондикційний позов) від 15.09.2023 (вх. № 4043 від 19.09.2023) суд дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, тому повертає йому позовну заяву і додані до неї документи відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 42, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд УХВАЛИВ: 1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії засновника Приватної фірми "Інтервал" ОСОБА_1 з подання до господарського суду у межах справи № 926/767-б/15 про банкрутство ПФ "Інтервал" позовної заяви (кондикційний позов) від 15.09.2023 (вх. № 4043 від 19.09.2023) про повернення грошових коштів в сумі 26393663,27 грн. та відмову від зобов`язань за договором застави обладнання № З/00443-CL/S-2 від 31.10.2008 року. 2. Повернути засновнику Приватної фірми "Інтервал" ОСОБА_1 позовну заяву від 15.09.2023 (вх. № 4043 від 19.09.2023) з доданими до неї документами. Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі. Суддя Ковальчук Т.І.