Справа № 922/3921/21 (922/1371/22)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 _______________________________________________________________________ УХВАЛА 16 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3921/21 (922/1371/22) Господарський суд Харківської області у складі: судді Кононової О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" про відвід судді у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Олівіт" до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2022 (суддя Аюпова Р.М.), залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023, відкрито провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Олівіт" у загальному розмірі 844682,24грн (з яких: 761372,24грн - основний борг, 24810,00грн - витрати зі сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58500,00грн - витрати зі сплати авансування грошової винагороди арбітражному керуючому), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську О.О., призначено попереднє засідання суду. 16.09.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 69258. В межах справи про банкрутство Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНКОМ» подано заяву про грошові вимоги до боржника в розмірі 8 000 000,00 (вісім мільйонів) доларів США, яку прийнято до розгляду ухвалою суду від 03.07.2023. Ухвалою від 04.08.2023 задоволено заяву судді Аюпової Р.М. про самовідвід по справі № 922/3921/21 (922/1371/22); справу № 922/3921/21 (922/1371/22) передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, для розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22) визначено суддю Яризька В.О. Ухвалою суду від 08.09.2023 задоволено заяву судді Яризька В.О. про самовідвід у справі № 922/3921/21 (922/1371/22); справу № 922/3921/21 (922/1371/22) передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023, для розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22) визначено суддю Усатого В.О. Ухвалою суду від 02.11.2023 задоволено заяву судді Усатого В.О. про самовідвід у справі № 922/3921/21 (922/1371/22); справу № 922/3921/21 (922/1371/22) передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023, для розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22) визначено суддю Лавренюк Т.А. Ухвалою суду від 13.11.2023 призначено у справі попереднє засідання суду на 14.12.2023, продовжено строк попереднього засідання до 31.01.2024. В судовому засіданні 14.12.2023 попереднє засідання у справі, розгляд клопотання розпорядника майна про припинення обов`язків керівника та органів управління боржника, клопотання боржника про відсторонення арбітражної керуючої Венської О.О. від виконання повноважень розпорядника майна ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", заяви про залучення до участі у справі уповноваженої особи учасників боржника - Дукер Л.О. відкладено на 19.01.2024 об 11:00, про що постановлено протокольну ухвалу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінком" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про відвід судді, в якій просить суд відвести суддю Господарського суду Харківської області Лавренюк Т.А. від розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22). В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінком" посилається на те, що в межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" № 922/3921/21 (922/1371/22), розглядається справа № 922/3921/21 (922/4727/21) за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору уступки права вимоги, в межах якої 28.12.2023 судом постановлено ухвалу про проведення почеркознавчої експертизи. Суд не прийняв аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" проти призначення експертизи, як і проти доручення її проведення Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», що знаходиться у місті Харкові. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" суд, прийнявши ухвалу про призначення експертного дослідження, вийшов за межі позовних вимог та предмету доказування, самостійно визначив докази, які будуть пріоритетними, вагомими та необхідними для постановлення судом у справі рішення. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" ігнорування судом реальних обставин, а саме військової агресії, постійних обстрілів міста Харкова є свідченням упередженості суду до відповідача. Також, на думку заявника, звільнення його судом у справі позовного провадження у межах справи про банкрутство від обов`язку направлення копій документів на адресу третьої особи, яка є громадянином російської федерації, через розірвання дипломатичних відносин з відповідною країною та неможливість направлення поштової кореспонденції на територію даної країни, викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності судді по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком". Всі ці обставини, на думку заявника, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для відводу судді від розгляду даної справи. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 (суддя Лавренюк Т.А) заявлений відвід визнано необґрунтованим. У порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання щодо розгляду заяви про відвід передано для вирішення іншим складом суду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 для розгляду заявленого судді Лавренюк Т.А. відводу було визначено суддю Кононову О.В. За частиною восьмою статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Матеріали справи дозволяють вирішити питання про відвід судді без повідомлення сторін. Статтею 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи. Підстави для відводу (самовідводу) визначені статтями 35, 36 цього Кодексу, серед яких інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч. 1 ст. 35 ГПК України). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У контексті викладеного важливим є прецедентна практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Суду у справі Білуха проти України (п. 49), який вказав на те, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися не лише за суб`єктивним, а й за об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). Отже, у цьому відношенні неупередженість повинна бути очевидною в межах справи, що розглядається. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України: Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. В якості фактичних підстав для відводу заявник зазначає постановлення судом ухвали від 28.12.2023 у справі № 922/3921/21 (922/4727/21) про проведення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, а також про звільнення його судом у справі позовного провадження у межах справи про банкрутство від обов`язку направлення копій документів на адресу третьої особи, яка є громадянином російської федерації. Проте, вищевикладені доводи заявника не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді Лавренюк Т.А., оскільки зводяться лише до його незгоди з процесуальним рішенням суду. Суд зазначає, що незгоду з процесуальними рішеннями суду учасники справи можуть виявляти шляхом подання апеляційної скарги на окремі процесуальні рішення (у разі можливості їх оскарження окремо від рішення суду), або включення таких заперечень до апеляційної скарги на кінцеве рішення суду у справі. Вирішення питань про застосування норм чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства. Оцінюючи перелічені доводи заявника, суд приймає до уваги основоположний принцип свободи вираження поглядів, гарантований кожному статтею 10 Європейської конвенції з прав людини. Разом з тим суд враховує також і нормативні приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Здійснюючи правосуддя, суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. За таких обставин, заявляючи відвід судді Лавренюк Т.А., заявником не наведено обставин, які свідчать про упереджене чи необ`єктивне ставлення судді, а отже, вони не є тими обставинами у розумінні ст.ст. 35, 36 ГПК України, за наявності яких можна дійти висновку про упередженість судді, у зв`язку з чим суд вважає заявлений відвід необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні. При цьому суд звертає увагу заявника на те, що за змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України право сторони на повторний відвід судді з підстав, які раніше не розглядалися, не виключається. Крім того, порушення норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, або ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, є підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення (ст. 277 ГПК України). Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Лавренюк Т.А. (вх.№ 1048 від 15.01.2024), поданої представником ТОВ "Метінком". Керуючись ст. ст. 116 - 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 39-41, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ "Метінком" про відвід судді Лавренюк Т.А. (вх.№ 1048 від 15.01.2024) від розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала підписана 16.01.2024. Суддя О.В. Кононова