Справа № Б8/183-11

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" березня 2024 р. Справа№ Б8/183-11 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М. Полякова Б.М. за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О. у присутності представників сторін: від апелянта - Рибкіна Н.В., від ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - не з`явилися, від ПП «Лекс» - не з`явилися, розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 (суддя Наріжний С.Ю.) за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до приватного підприємства «Лекс» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 відмовлено у задоволенні клопотання акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі №Б8/183-11, заяву акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 23.11.2023 року №4062 (вх. №11/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі №Б8/183-11 залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. (надалі по тексту - АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В., апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 та направити для продовження розгляду до господарського суду Київської області. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтуваннях поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що станом на дату підготовки судом першої інстанції повного тексту ухвали від 11.07.2023 року та станом на дату розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги АТ «Міжнародний резервний банк» на ухвалу від 11.07.2023 року, кредитор ОСОБА_1 відмовлялася від своїх кредиторських вимог відповідно до поданої заяви від 20.07.2023 року, яка надійшла до суду першої інстанції 25.07.2023 року, та рішення по розгляду якої винесено господарським судом Київської області 31.10.2023 року. В зв`язку з чим, вказані обставини виключали можливість ліквідатору боржника виконати ухвалу господарського суду Київської області від 11.07.2023 року в частині перерахунку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 130 880,00 грн., а відтак, на думку апелянта, дана ухвала підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Апелянт наголошує, що підставою для поновлення Банку строку для подачі заяви про перегляд ухвали від 11.07.2023 року за нововиявленими обставинами є те, що лише 31.10.2023 року Банку стало відомо про прийняття господарським судом Київської області відмови ОСОБА_1 від грошових вимог до боржника на суму 1 507 840,00 грн., які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згін ухвали суду від 21.05.2019 року. Таким чином, на підставі викладеного, апелянт вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 25.12.2023 року підлягає скасуванню, а справа №Б8/183-11 - направленню до господарського суду Київської області для продовження розгляду. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.01.2024 року апеляційну скаргу АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 року витребувано з господарського суду Київської області сформовані матеріали оскарження ухвали від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11. Від господарського суду Київської області надійшли сформовані матеріали оскарження ухвали від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року відхилено клопотання АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11. Розгляд апеляційної скарги АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. призначено на 20.03.2024 року. Вирішено інші процесуальні питання. 20.03.2024 року на електронну адресу суду від ліквідатора боржника надійшла заява про розгляд справи без участі представника боржника. 20.03.2024 року в судове засідання з`явився представник апелянта та надав усні пояснення по справі. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення до суду не направляли. При цьому, від ліквідатора боржника надійшла заява про розгляд справи без участі представника боржника. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників. 20.03.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (надалі по тексту - ДП «МТП «Чорноморськ») до боржника приватного підприємства «Лекс» (надалі по тексту - ПП «Лекс») про банкрутство. Постановою господарського суду Київської області від 15.10.2012 року визнано банкрутом ПП «Лекс», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2015 року ліквідатором ПП «Лекс» призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. На даний час у справі триває ліквідаційна процедура. Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2023 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, загальною площею 203,2 кв.м., житлова площа 169,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на аукціоні з продажу майна ПП «Лекс», який відбувся 09.05.2023 року, перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1130880,00 грн. 01.12.2023 до суду надійшла заява кредитора АТ «Міжнародний резервний банк» від 23.11.2023 року № 4062 (вх. № 11/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у даній справі. В поданій заяві заявник просив суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі №Б8/183-11 в частині зобов`язання ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, загальною площею 203,2 кв.м., житлова площа 169,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на аукціоні з продажу майна ПП «Лекс», який відбувся 09.05.2023 року, перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1130880,00 грн, і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.05.2023 року б/№ (вх. № 10136/23) на дії ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. у повному обсязі. Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Міжнародний резервний банк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі №Б8/183-11, заяву АТ «Міжнародний резервний банк» від 23.11.2023 року №4062 (вх. №11/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі №Б8/183-11 залишено без розгляду. Зазначена ухвала і переглядається судом апеляційної інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 - без змін, виходячи з наступного. Як було вищезазначено, АТ «Міжнародний резервний банк» звернулося до господарського суду Київської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у даній справі. Судом встановлено, що заявником визначено підставу для звернення до суду із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, а саме у зв`язку з наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зокрема, заявником зазначено, що наразі та станом на дату підготовки судом першої інстанції повного тексту ухвали від 11.07.2023 року, кредитор ОСОБА_1 відмовилась від своїх кредиторських вимог відповідно до поданої нею заяви від 20.07.2023 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до ПП «Лекс» на суму 1507840 грн, які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали господарського суду Київської області від 21.05.2019 року у справі № Б8/183-11; постановлено застосувати наслідки недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 року та оформлений протоколом №10 від 25.09.2015 року, а також укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 в результаті проведення такого аукціону Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4263, шляхом зобов`язання ПП «Лекс» повернути на користь ОСОБА_1 1507840, 00 грн. сплаченої вартості лоту. З позиції заявника, вказані обставини виключають можливість ліквідатору ПП «Лекс» виконати ухвалу від 11.07.2023 року в частині перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1130880,00 грн, що на думку Банку є підставою для перегляду ухвали суду від 11.07.2023 року за нововиявленими обставинами. Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Таким чином, строк, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 Господарського процесуального кодексу України). Отже, строк подання учасниками справи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами безпосередньо пов`язаний із днем, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до ч.1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (ухвала від 15.12.2022 року у справі № 910/7252/18). З правового контексту норми ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заява Банку про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами містить клопотання про поновлення строку на подання вказаної заяви, в обґрунтуваннях якого заявник зазначає, що Банк дізнався про існування заяви ОСОБА_1 про відмову від своїх кредиторських вимог лише 31.10.2023 року, зокрема після постановлення ухвали господарського суду Київської області від 31.10.2023 року про прийняття відмови ОСОБА_1 від грошових вимог до ПП «Лекс». Місцевим судом встановлено, що заявник АТ «Міжнародний резервний банк» звертався до господарського суду Київської області з аналогічною заявою від 27.10.2023 року № 3792 (вх. № 9/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 11.07.2023 року у справі № Б8/183-11, у якій зазначав, що Банк дізнався про існування нововиявленої обставини - заяви ОСОБА_1 про відмову від своїх кредиторських вимог - 16.08.2023 року, після призначення судом даної заяви до розгляду в судовому засіданні. Вищезазначена заява АТ «Міжнародний резервний банк» від 27.10.2023 року № 3792 (вх. № 9/23) залишена без розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2023 року. В заяві ж від 23.11.2023 року № 4062 заявник зауважив, що АТ «Міжнародний резервний банк» не було відомо, чи скористається ОСОБА_1 в період з 25.07.2023 року по 31.10.2023 року процесуальним правом на залишення без розгляду / відмову від заяви про відмову від своїх кредиторських вимог до ПП «Лекс». У зв`язку з цим, на думку заявника, датою, з якої необхідно рахувати обізнаність АТ «Міжнародний резервний банк» про нововиявлену обставину, є саме 31.10.2023 року. Суд зазначає, що наявність обставини, яку заявник вважає нововиявленою, а саме подання ОСОБА_1 заяви про відмову від своїх кредиторських вимог, та зокрема обізнаність заявника про дану обставину, не може ставитись в залежність від того, чи скористається відповідна особа ( ОСОБА_1 ) процесуальним правом на залишення без розгляду / відмову від заяви. Крім того, враховуючи доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), суд відхиляє доводи АТ «Міжнародний резервний банк» про те, що заявнику стало відомо про наявність нововиявленої обставини 31.10.2023, оскільки в попередньо поданій заяві від 27.10.2023 року № 3792 АТ «Міжнародний резервний банк» стверджувало про обізнаність з даною обставиною з 16.08.2023 року. Таким чином, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що строк, протягом якого АТ «Міжнародний резервний банк» могло подати зазначену заяву про перегляд ухвали від 11.07.2023 року за нововиявленими обставинами, рахується саме з 16.08.2023 року. У даному випадку граничним строком звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є 15.09.2023 року. Однак, із заявою про перегляд ухвали від 11.07.2023 року за нововиявленими обставинами АТ «Міжнародний резервний банк» звернулось до суду 28.11.2023 року (що вбачається з поштової накладної АТ «Міжнародний резервний банк» № 0505132928597), тобто з пропуском встановленого п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України. Положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України, докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 269, ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 залишити без задоволення. 2.Ухвалу господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 залишити без змін. 3.Матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 25.12.2023 року у справі №Б8/183-11 повернути до господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 26.03.2024 року Головуючий суддя О.С. Копитова Судді О.М. Остапенко Б.М. Поляков