Справа № Б8/183-11

УХВАЛА 06 травня 2024 року м. Київ cправа № Б8/183-11 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» та укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № Б8/183-11 за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до приватного підприємства «Лекс» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 заяву ОСОБА_1 від 20.07.2023 року б/№ (вх. №14224/23) про застосування наслідків недійсності правочину задоволено, прийнято відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до приватного підприємства «Лекс» (надалі по тексту - ПП «Лекс», боржник) на суму 1 507 840,00 грн., які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали господарського суду Київської області від 21.05.2019 року у справі №Б8/183-11, застосовано наслідки недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 року та оформлений протоколом №10 від 25.09.2015 року, а також укладеного між ПП «Лекс`та ОСОБА_1. в результаті проведення такого аукціону Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4263, шляхом зобов`язання ПП «Лекс» повернути на користь ОСОБА_1 1507 840,00 грн. сплаченої вартості лоту, клопотання ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 07.08.2023 року №02-01/43-07/08 (вх. №15147/23) задоволено, скасовано заходи забезпечення вимог скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора, вжиті згідно ухвали господарського суду Київської області від 29.05.2023 року у справі №Б8/183-11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 апеляційну скаргу акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу господарського суду Київської області від 31.10.2023 року у справі №Б8/183-11, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 року у справі №Б8/183-11 в оскаржуваній частині залишено без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. з доданими до неї матеріалами (надіслана 15.04.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» та укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № Б8/183-11, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; відстрочити сплату судового збору; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 в оскаржуваній частині; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину від 20.07.2023 року (вх. №14224/23); скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції. Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становить 3 028 грн. Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 3 028 грн. Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на Закон України «Про судовий збір», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, господарський процесуальний кодекс України. Розглянувши подане клопотання про відстрочення від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18). Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір". Крім того, скаржником не наведено підстав, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуальним строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі. Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. про відстрочення сплати судового збору. 2.Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» та укладеного між ПП «Лекс» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № Б8/183-11- залишити без руху. 3.Надати Акціонерному товариству «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 028 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати. 4.Роз`яснити скаржнику у справі № Б8/183-11, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.