Справа № 927/209/24

РІШЕННЯ Іменем України 15 липня 2024 року м. Чернігів справа № 927/209/24 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~(№927/487/24) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши у межах справи про банкрутство за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕР ГРЕЙН, код ЄДРПОУ 41682379, вул. Пушкіна, 16, оф. 404, м.Чернігів, 14000 до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ, код ЄДРПОУ 30865826, вул. Шевченка, 5, смт. Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622 предмет спору: про відкриття провадження у справі про банкрутство ~~ за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи позовного провадження за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Енерджи Плюс, код ЄДРПОУ 42677363, вул. Інструментальна, 22, м. Чернігів, 14037; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський, вул. Шевченка, 5, смт. Березна, Чернігівська область, 15622; предмет спору: про стягнення 1660198,81 грн Без участі(виклику)сторін 24.05.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Енерджи Плюс поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Березнянський про стягнення 1660198,81 грн, з яких 504590,13 грн заборгованість за користування чужими коштами, 587148,082 грн штрафу та 568460,60 грн пені згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 15 від 19.01.2021. Дії суду щодо розгляду справи. Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду ~ті відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Позиції учасників справи. Заяви та клопотання. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частин своєчасної оплати за товар, поставлений за видатковими накладними від 01.04.2021 № 371, від 17.06.2021 № 393 та товарно-транспортними накладними від 01.04.2021 № Р371/1, від 01.04.2021 № Р371/2, від 17.06.2021 № Р393. 08.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. Так, відповідач посилається на завищення розміру штрафних санкцій по відношенню до розміру основного зобов`язання, а також посилається на неправомірне збагачення позивача за рахунок відповідача, а також зазначає про можливість зменшення штрафних санкцій та річних. Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило. Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативноправове обґрунтування. 19.01.2021 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір купівлі продажу № 15 на умовах відстрочення платежу (далі - договір). На умовах, викладених в розділах цього договору, продавець зобов`язався ~продати та передати товар на умовах відстрочення платежу, а покупець прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість, ціна товару визначаються у додатках до цього договору, що є невід`ємною його частиною ~та/або накладних документах на відпуст товару (п. 2.1. договору). Ціна товару, вказується у додатках до даного договору в національній валюті (п. 2.4. договору). Товар може передаватись покупцю партіями, вважається переданим з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.1.,3.2. договору). Сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 100% вартості товару оплачується покупцем не пізніше п`яти банківських днів від дати поставки товару (п. 5.5. договору). Відповідно до п. 8.1.-8.4.,8.6. договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За прострочення виконання зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити на користь ~Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки ~НБУ (діючої в період ~прострочення), від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки. Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п`ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором, здійснюється протягом п`яти ~років з моменту підписання даного Договору. Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 20% від загальної ~вартості поставленого за договором Товару Сторони, згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних. Договір діє з моменту його підписання ~і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору (п. 11.1. договору). Згідно ~Додатку №1 до Договору № 15 купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.01.2021 року сторони дійшли до згоди на постачання Товару на загальну суму 501738,97 ~грн. Згідно Рахунку на оплату № 4 від 19.01. 2021 року та видаткових накладних № 16 та № 17 від 20.01.2021 року на загальну суму 501738,97 грн відповідачем було прийнято та оплачено товар на зазначену суму. Згідно ~Додатку №2 до Договору № 15 купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.01.2021 року сторони дійшли до згоди на постачання Товару на загальну суму 1688000,84 ~грн. Згідно Рахунку на оплату № 19 від 27.01.2021 року та видаткових накладних № 92 та № 148 на загальну суму 1688000,84 ~грн відповідачем було прийнято та оплачено товар на зазначену суму. Згідно ~Додатку №3 до Договору № 15 купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.01.2021 року сторони дійшли до згоди на постачання Товару на загальну суму 500000,00 ~грн. Згідно Рахунку на оплату № 159 від 01.04.2021 року та видаткової накладної № 371 від 01.04.2021 на загальну суму 500000,00 грн відповідачем було прийнято товар на зазначену суму. Даний товар залишився не оплаченим покупцем. Згідно ~Додатку №4 до Договору № 15 купівлі - продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.01.2021 року сторони дійшли до згоди на постачання Товару на загальну суму 246000,60 ~грн. Згідно Рахунку на оплату № 275 від 15.06.2021 року та видаткової накладної № 393 від 17.06.2021 на загальну суму 246000,60 ~грн відповідачем було прийнято товар на зазначену суму. Даний товар був оплачений ~покупцем частково в розмірі 146000,60 грн. Заборгованість ~відповідача за поставлений товар згідно Рахунку на оплату № 275 від 15.06.2021 року та видаткової накладної № 393 від 17.06.2021 становить 100000,00 грн. Загальна вартість поставленого Товару становить 2935740,41 грн. За прострочення виконання зобов`язання по оплаті вартості Товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № 371 від 01.04.2021 на № 393 від 17.06.2021 позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 504590,13 грн 30% річних, 568460,60грн за період прострочення з 08.04.2021 по 22.12.2023, а також 587148,082 грн 20% штрафу (від загальної вартості поставленого товару). Відповідач зазначені суми не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №154/22-В на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 23.03.2022. Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Матеріалами справи встановлено, що на підставі видаткових накладних № 16 від 20.01.2021, № 92 від 09.03.2021, № 148 від 31.03.2021, № 371 від 01.04.2021, № 393 від 17.06.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 2935740,71 грн. Відповідач частково виконав свої зобов`язання ~по оплаті вартості Товару на суму 2335740,41 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій. З урахуванням умов договору, а саме п. 5.5., строк оплати по видатковій накладній № 371 від 01.04.2021 до 08.04.2021, по видатковій накладній № 393 від 17.06.2021 до 24.06.2021. Матеріали справи містять докази часткової оплати вартості Товару, отриманого за накладною № 393 від 17.06.2021, а саме: відповідно до платіжної інструкції № 786 від 01.07.2021 відповідачем сплачено 30210,60 грн, відповідно до платіжної інструкції № 81 від 22.02.2022 відповідачем сплачено 115790,00 грн. Вартість товару, отриманого за видатковою накладною № 371 від 01.04.2021 на суму 500000 грн відповідачем не оплачена. Предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій та відсотків річних за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості Товару, отриманого за видатковими накладними № 371 від 01.04.2021, № 393 від 17.06.2021. Щодо вимог позивача по стягненню пені та 30% річних. Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем пред`явлено до стягнення ~568460,60 грн пені та 504590,13 грн 30% річних. При цьому, позивачем нарахування пені та 30% річних здійснені з 08.04.2021 по 22.12.2023 по накладній № 371 від 01.04.2021 та з 24.06.2021 по 22.12.2023 по накладній № 393 від 17.06.2021, тоді як, відповідно до встановлених судом обставин, прострочення виконання зобов`язання по оплаті у відповідача настало: по видатковій накладній № 371 ~- з 09.04.2021, по видатковій накладній з 25.06.2021. Судом здійснено перерахунок пені та 30% річних та встановлено, що пеня, належна до стягнення становить 568282,63 грн, 30% річних 504179,37 грн за період з 09.04.2021 по 22.12.2023. Вимоги в частині стягнення 177,97 грн пені та 410,76 грн 30% річних є безпідставними. Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу. Позивачем пред`явлено до стягнення 587148,08 грн 20% штрафу на підставі п. 8.4. Договору, відповідно до якого покупець, у випадку порушення умов оплати вартості Товару сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 20 % від загальної вартості поставленого Товару. Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 2935740,41 грн, також судом встановлено, що відповідач порушив умови оплати вартості Товару. Відтак, вимоги позивача по стягненню 587148,08 грн 20% штрафу є правомірними. Заперечення відповідача з приводу ~того, що застосуванню підлягає не п. 8.4. Договору, а ч.2 ст. 549 ЦК України, і обчислення штрафу повинно відбуватися не від вартості поставленого Товару, а ~від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання не приймаються судом до уваги на підставі наступного. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. З урахуванням зазначеного, добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору. Сторони підписуючи договір погоджуючись з усіма його умовами, мають усвідомлювати всі ризики виконання чи невиконання укладеного договору, їх вплив на підприємницьку діяльність, до того ж особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Таким чином, підписуючи Договір відповідачу були відомі про такі його умови, з якими він погодився. Тому, безпідставним є посилання відповідача, що застосуванню підлягають норми ст. 549 ЦК України, а не умови Договору. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України~ ~~кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.~ ~~Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України~ ~~належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правовий висновок, що штрафна санкція не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19. Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, 30 % річних. Поряд з цим суд враховує: - пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу (з урахуванням курсової різниці) та процентів річних (встановлених у збільшеному розмірі); - встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника; - відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; - заявлені до стягнення суми пені, штрафу та 30 % річних є надмірно великими порівняно із самою заборгованістю відповідача (майже у три рази перевищує заборгованість). - очевидну неспівмірність у сукупності заявлених до стягнення сум пені, штрафу і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (заявлені складові заборгованості наближено дорівнюють основному боргу). Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені, штрафу ~та 30 % річних на 70 %. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 170484,79 грн пені, 151253,81 грн 30% річних, 176144,42 грн штрафу. В решті вимог по стягненню 397975,81 грн пені (у тому числі 397797,84 грн сума зменшеної пені та 177,97 грн як заявлених безпідставно), 353336,32 грн 30% річних (у тому числі 352925,56 грн сума зменшених відсотків та 410,76 грн як заявлених безпідставно), 411003,66 грн штрафу позов задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат. Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково, судовий збір в сумі 24894,14 грн покладається на відповідача. Судовий збір в сумі 8,82 грн покладається на позивача. Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ (код ЄДРПОУ 30865826, вул. Шевченка, 5, смт. Березна, Чернігівський район, Чернігівська область, 15622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Енерджи Плюс (код ЄДРПОУ 42677363, вул. Інструментальна, 22, м. Чернігів, 14037) 170484,79 грн пені, 151253,81 грн 30% річних, 176144,42 грн штрафу, 24894,14 грн судового збору. 3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. 4. В решті позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України. ~~~~~~~~~~ Суддя~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~С.В. Белов Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~