Справа № 922/278/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 року ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Харків ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Справа №922/278/24 ~ ~~~~~~~~~~Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., апелянта (в режимі відеоконференції) Харламов Д.В., ордер серія АЕ№134117 від 09.12.2024 року, свідоцтво №2100 від 25.01.2010 року; кредитора Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (в режимі відеоконференції) Разумов М.А., довіреність б/н від 30.12.2024 року; боржника не з`явився; арбітражний керуючий не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» (вх.№2930Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/278/24, за заявою Акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.», код ЄДРПОУ 23001858, про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.». Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» - арбітражного керуючого Бову Дарію Володимирівну. 06.05.2024 року здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.». На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (вх.№14181 від 31.05.2024 року) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 42948122,46 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року у справі №922/278/24 (повний текст складено та підписано 13.11.2024 року, суддя Прохоров С.А.) задоволено заяву Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (вх.№14181 від 31.05.2024 року) частково. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» в розмірі 37946857,21 грн заборгованості та в розмірі 6056,00 грн сплаченого судового збору. Зобов`язано розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до реєстру вимог кредиторів. Грошові вимоги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» в розмірі 4995209,25 грн заборгованості відхилено. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/278/24 (повний текст складено та підписано 22.11.2024 року, суддя Прохоров С.А.) завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.». Ухвалено до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» підлягають включенню наступні визнані судом вимоги: 1 - вимоги ініціюючого кредитора Акціонерного товариства «ОТП Банк» в загальній сумі 139590519,02 грн, з яких: 30280,00 грн - судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.», 63900,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому, 139496339,02 грн заборгованість; 2 - вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» в розмірі 1349657321,18 грн, з яких 6056,00 грн судовий збір за подання заяви, 1332779437,29 грн заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією та 16871827,89 грн пені; 3 - вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» в розмірі 1270080,00 грн заборгованості та 6056,00 грн судового збору; 4 - вимоги Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» в розмірі 55372626,47 грн заборгованості та 6056,00 грн судовий збір; 5 - вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» в розмірі 50150403,31 грн та в розмірі 6056,00 грн судового збору за подання заяви. 6 - вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» в загальному розмірі 24210887,50 грн з урахуванням 6056,00 грн судового збору. 7 - вимоги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в розмірі 37946857,21 грн заборгованості та в розмірі 6056,00 грн сплаченого судового збору. Судом відхилено наступні вимоги кредиторів: 1 - Акціонерного товариства «Сенс Банк» в розмірі 96024401,79 грн. 2 - Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» в розмірі 4549271,92 грн. 3 - Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» в розмірі 33420417,81 грн. 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» в розмірі 1024551,53 грн. 5 - Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в розмірі 4995209,25 грн. Зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду. Зобов`язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також в десятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Докази надати суду. Зобов`язано розпорядника майна у 5-ти денний строк після проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів подати протоколи до справи про банкрутство. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів та продовжено строк процедури розпорядження майном боржника до 10.12.2024 року. 10.12.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесену за результатом попереднього засідання, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - скасувати повністю ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 у справі №922/278/24 постановленої за результатом розгляду вимог окремого кредитора Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (ідентифікаційний код 25959784); - ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги вказаного кредитора повністю відхилити; - скасувати частково ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року у справі №922/278/24 постановленою за результатом попереднього засідання; - ухвалити нове рішення у відповідній частині, в якій грошові вимоги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» повністю відхилити, а пункт 7 резолютивної частини виключити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано факту звернення АТ «Міжнародний резервний банк» до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, та, відповідно, безпідставність нарахування відсотків з дати звернення до суду. Крім того, судом першої інстанції не встановлено факту отримання АТ «У.П.Е.К.» вимоги про виконання зобов`язань як поручителем, а відповідно передчасно визнано грошові вимоги. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/278/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 12.12.2024 року матеріали справи №922/278/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Россолова В.В., для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року з урахуванням ухвали від 17.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року винесену за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/278/24. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Вказані ухвали були направлені учасникам справи до електронного кабінету користувача і доставлені їм 16.12.2024 року та 18.12.2024 року. 07.01.2025 року від кредитора АТ «Міжнародний резервний банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№223), в якому зазначає, що згоден з ухвалами господарського суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та законними, прийнятими при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувані ухвали про часткове визнання кредиторських вимог і їх включення до реєстру вимог кредиторів залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні 16.01.2025 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник кредитора АТ «Міжнародний резервний банк» проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві. Колегія суддів з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосила перерву у розгляді справи до 27.01.2025 року. У судовому засіданні 27.01.2025 року представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Представник кредитора АТ «Міжнародний резервний банк» просив оскаржувані ухвали залишити без змін. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд в ухвалах від 16.12.2024 року та від 17.12.2024 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. До Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» (код ЄДРПОУ 23001858). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.». Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.» - арбітражного керуючого Бову Дарію Володимирівну. 06.05.2024 було здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства «У.П.Е.К.». Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МРБ») (вх.№14181 від 31.05.2024 року) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 42948122,46 грн. Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20). Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19). Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18). Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18). Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства «Сбербанк». Ідентифікаційний код юридичної особи, банківські реквізити залишились без змін. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 року №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 року №131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46, ідентифікаційний код юридичної особи 25959784, скорочене найменування - АТ «МР Банк»). Згідно з зазначеним рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено - Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25.02.2022 року Також, ст. 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» від 12.05.2022 року за №2249-ІХ затверджено Указ Президента України від 11.05.2022 року №326 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів». Так, згідно пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 року «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» примусово вилучено в Україні такі об`єкти права власності російської федерації та її резидентів: а) корпоративні права у розмірі 100 відсотків майна Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (код згідно з ЄДРПОУ - 25959784, місцезнаходження: 01601, м, Київ, вул. Володимирська, 46), що належать публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії» (місцезнаходження: російська федерація, 117997, м. Москва, вул. Вавілова, 19, реєстраційний номер 1027700132195); Водночас, згідно статті 1 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів - примусове вилучення об`єктів права власності російської федерації та об`єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановлених цим Законом. Тобто, 100 відсотків корпоративних прав банку вилучено в попередніх власників на користь держави Україна. Зазначена інформація є публічною та розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: https://www.fg.goY.ua/banki-Y-upravlinni-fondu/banki-shcho-likviduvutsva/at-mr-bank. Зі змісту заяви АТ «МРБ» та поданих доказів встановлено, що вимоги заявлені до боржника як до поручителя Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» за договором про відкриття кредитної лінії №07- В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року. Так, 19.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку росії», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сбербанк», з однієї сторони, та Відкритим акціонерним товариством «Харківський підшипниковий завод», правонаступником якого с Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», (надалі - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод», позичальник), з другої сторони, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №07-В/11/12/ЮО (надалі - кредитний договір №07-В/11/12/ЮО) зі змінами та доповненнями, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та на підставі додаткових угод до кредитного договору окремими частинами (траншами) надав позичальнику кредитні кошти (кредит). Ліміт кредитної лінії за кредитним договором становив 110000000,00 російських рублів (сто шістдесят мільйонів російських рублів 0 копійок). У відповідності до п. 1.3. кредитного договору - розмір процентів за користування кредитом складає: з дня укладання договору по 18.04.2012 року - 11% річних; з 19.04.2012 року по 18.04.2016 року - MOSPRIME (6 місяців) + 6,79%. Перегляд відсоткової ставки здійснюється кожні 6 місяців починаючи з 19.04.2012 року. У відповідності до п. 1.4. кредитного договору - 18.04.2016 року визначено як останній день дії кредитної лінії. Згідно п.4.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту. Також сторонами були укладені наступні договори про внесення змін до основного договору: договір про внесення змін №1 від 08.08.2014 року; договір про внесення змін №2 від 01.07.2015 року; договір про внесення змін №3 від 05.09.2017 року та ряд додаткових угод. Так 08.08.2014 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни: до п.1.5. кредитного договору в частині уточнення цільового використання кредиту; до п.2.1. кредитного договору в частині уточнення забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору; до п.2.11. щодо оформлення договору поруки; до п.10.8. кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки на 2% в разі невиконання умов п.2.11. кредитного договору. 01.07.2015 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни: до п.1.1. кредитного договору в частині встановлення позичальнику мультивалютної кредитної лінії; до п. 1.2. кредитного договору в частині зміни ліміту кредитної лінії, а саме: з часу укладення кредитного договору і по 30.06.2015 року - 110000000,00 російських рублів, з 01.07.2015 року до закінчення строку дії кредитного договору - 65000000,00 російських рублів; до п.1.3. кредитного договору щодо зміни типу процентної ставки, а саме: з дати укладання кредитного договору і по 18.04.2012 року встановлювалась фіксована процентна ставка в розмірі 11% річних, починаючи з 19.04.2012 року по 30.06.2015 року встановлювалась змінювана процентна ставка в розмірі MOSPRIME (6 місяців)+6,79% з подальшим переглядом ставки кожні шість місяців, з 01.07.2015 року ставка розраховувалась за відповідною формулою, визначеною кредитним договором; до розділу 4 кредитного договору в частині порядку надання кредиту та валюти кредиту; до розділу 6 кредитного договору в частині порядку сплати процентів за користування кредитом; до розділу 8 кредитного договору в частині порядку повернення кожного з траншів отриманого кредиту. 05.09.2017 року між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди змінити текст розділів 1 - розділу 11 кредитного договору та викласти їх в новій редакції. Відтак, в редакції договору про внесення змін №3 від 05.09.2017 року до договору про відкриття кредитної лінії №07-В/11/12 /ЮО від 19.04.2017 року сторони домовились про наступне. Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в гривні та надає позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та виконати інші умови цього договору. Відповідно до кредитного договору ліміт кредитної лінії - це гривневий еквівалент заборгованості в розмірі 61475000,00 російських рублів (шістдесят один мільйон чотириста сімдесят п`ять тисяч російських рублів 00 копійок) по курсу НБУ на дату підписання кредитного договору та 1145000,00 грн (один мільйон сто сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок), що загалом складає 28707316,25 грн (двадцять вісім мільйонів сімсот сім тисяч триста шістнадцять гривень, 25 копійок). Тип процентної ставки - фіксована процентна ставка, розмір процентної ставки 18% (вісімнадцять відсотків). Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, останній день дії кредитної лінії 04.03.2018 року. Згідно п.4.1. кредитного договору банк відкривав позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту. Відповідно до п.9.2. кредитного договору, надання кредиту здійснюється шляхом переказу коштів з позичкового рахунку за реквізитами, зазначеними у заяві позичальника про надання цього кредиту. Протягом строку дії кредитного договору, як зазначає кредитор, позичальником було надано до банку відповідні заяви про видачу чергових траншів, та між сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору про видачу траншів та їх повернення, а саме: додаткову угоду №1 від 21.04.2011 року про видачу траншу в розмірі 45000000,00 російських рублів, додаткову угоду №2 від 25,04.2011 року про видачу 18000000,00 російських рублів, додаткову угоду №3 від 30.05.2011 року про видачу 12000000,00 російських рублів, додаткову угоду №4 від 06.06.2011 року про видачу 2500000,00 російських рублів, додаткову угоду №5 від 08.06.2011 року про видачу 29000000,00 російських рублів, додаткову угоду №6 від 07.10.2011 року про видачу 3500000,00 російських рублів, додаткову угоду №7 від 11.04.2012 року про видачу 19000000,00 російських рублів, додаткову угоду №8 від 12.04.2012 року про видачу 10000000,00 російських рублів, додаткову угоду №9 від 13.04.2018 року про видачу 16000000,00 російських рублів, додаткову угоду №10 від 23.04.2012 року про видачу 4300000,00 російських рублів, додаткову угоду №11 від 27.04.2012 року про видачу 1370000,00 російських рублів, додаткову угоду №12 від 04.05.2012 року про видачу 1300000,00 російських рублів, додаткову угоду №13 від 17.05.2012 року про видачу 34000000,00 російських рублів, додаткову угоду №14 від 03.04.2013 року про видачу 1400000,00 російських рублів, додаткову угоду №15 від 04.04.2013 року про видачу 10000000,00 російських рублів, додаткову угоду №16 від 08.04,2013 року про видачу 18000000,00 російських рублів, додаткову угоду №17 від 09.04.2013 року про видачу 12800000,00 російських рублів, додаткову угоду №18 від 10.04.2013 року про видачу 1500000,00 російських рублів, додаткову угоду №19 від 12.04.2013 року про видачу 1300000,00 російських рублів, додаткову угоду №20 від 15.04.2013 року про видачу 8900000,00 російських рублів, додаткову угоду №21 від 23.04.2013 року про видачу 6100000,00 російських рублів, додаткову угоду №22 від 24.04.2013 року про видачу 3000000,0 російських рублів, додаткову угоду №23 від 26.04.2013 року про видачу 4772202,18 російських рублів, додаткову угоду №24 від 29.04.2013 року про видачу 6227797,82 російських рублів, додаткову угоду №25 від 07.05.2013 року про видачу 16500000,00 російських рублів, додаткову угоду №26 від 13.05.2013 року про видачу 9500000,00 російських рублів, додаткову угоду №27 від 14,05.2013 року про видачу 10000000,00 російських рублів, додаткову угоду №28 від 11.08.2014 року про видачу 65000000,00 російських рублів, додаткову угоду №29 від 14.09.2015 року про видачу 63000,00 грн, додаткову угоду №30 від 15.09.2015 року про видачу 317000,00 грн, додаткову угоду №31 від 17.09.2015 року про видачу 120000,00 грн, додаткову угоду №32 від 18.09.2015 року про видачу 66000,00 грн, додаткову угоду №33 від 21.09.2015 року про видачу 579000,00 грн. Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідному договорі про внесення змін до кредитного договору, а також повернути банку кредит, наданий в межах встановленого ліміту кредитної лінії, в повному обсязі не пізніше останнього дня дії кредитної лінії, зазначеної в п.1.4. кредитного договору. Відповідно до п.9.1. кредитного договору, повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті, в якій надається кредит, якщо інше не передбачено цим договором. Відповідно до п.6.2. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із кількості днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Після спливу останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом залишається в розмірі, що діяв станом на останній день дії Кредитної лінії, та перераховується в подальшому (починаючи з дня спливу строку дії кредитної лінії й до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі) в розмірі і порядку, передбаченому кредитним договором. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору. Відповідно до п.9.1. кредитного договору, повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті, в якій надається кредит, якщо інше не передбачено цим договором. Тобто, умова кредитного договору щодо права нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту охоплює період: правомірного користування кредитними коштами; прострочення виконання кредитного зобов`язання (неправомірного користування кредитом). Згідно договору про внесення змін №4 до кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року сторони домовились про збільшення на 3 роки тривалості позовної давності за договором, у зв`язку з чим кредитор та боржник погодили внести зміни у ст. 11 цього договору та викласти підпункт 11.6. в наступній редакції: «За будь-якими вимогами сторін, які випливають з договору зокрема, але не виключно: вимогами про стягнення заборгованості по нарахованим процентам за користування, кредитом, стягнення комісії, пені та інших штрафних санкцій, звернення стягнення на майно, встановлюється позовна давність тривалістю 6 років». Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у строк, згідно з умовами договору. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як зазначає кредитор, заборгованість позичальника перед банком за тілом кредиту станом на 05.05.2024 року (момент звернення до суду з заявою про грошові вимоги до ПрАТ «У.П.Е.К.») становить 10173332,25 грн. Також банком нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 32768734,21 грн. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком за договором про відкриття кредитної лінії №07-B/11/12/ЮО від 19.04.2011 року, 05.09.2017 року між банком та Приватним акціонерним товариством «У.П.Е.К.» (надалі - поручитель) укладено договір поруки. Відповідно до ст. 1 договору поруки, основний договір - договір про відкриття кредитної лінії №07-В/11/12/ЮО, укладений між кредитором (банк) та позичальником (ПАТ «Харківський підшипниковий завод») 19.04.2011 року з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії. Відповідно до п. 2.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов`язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, але не обмежуючись: - зобов`язання повернути кредитору кредит, наданий в гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 04.03.2018 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі гривневого еквіваленту заборгованості в розмірі 64475000,00 російських рублів (шістдесят чотири мільйони чотириста сімдесят п`ять тисяч російських рублів, 0 копійок) по курсу НБУ на дату підписання кредитного договору та 1145000,00 грн (один мільйон сто сорок п`ять тисяч гривень 0 копійок), що загалом складає 28707316,25 грн (двадцять вісім мільйонів сімсот сім тисяч триста шістнадцять гривень, 25 копійок) (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и, який/і зазначений/ються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково; - зобов`язання щомісяця, не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, в порядку, який зазначається в ст. 6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання цих строків сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за основним договором з розрахунку 18,0 (вісімнадцять відсотків) % річних за користування кредитом в гривні (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках та в порядку, що визначаються в ст. 6 основного договору, що відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/ договору про внесення змін до цього договору та така зміна є погодженою поручителем); - зобов`язання сплатити кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі; - зобов`язання сплатити банку будь-які інші платежі в строки і в порядку, встановленому в основному договорі. Відповідно до п. 4.1. договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю. Отже, умовами договору поруки чітко встановлено, що поручитель за порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором несе солідарну відповідальність поручителя та відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і позичальник. Відповідно до статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їх обов`язок не буде виконаний в повному обсязі Між тим, відповідно до п.4.3 договору поруки, поручитель зобов`язаний погасити заборгованість боржника за основним договором протягом 6 (шести) робочих днів з дня направлення кредитором поручителю повідомлення або в іншій термін, зазначений в такому повідомленні - якщо повідомлення направлене поштою за адресою поручителя, вказаною в договорі поруки, за реквізитами, зазначеними в повідомленні кредитора. Зазначені повідомлення направлялись банком на адресу поручителя та копії цих повідомлень з доказами їх відправки додані до заяви. У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не встановлено факту отримання АТ «У.П.Е.К.» вимоги про виконання зобов`язань як поручителем, а відповідно передчасно визнано грошові вимоги. Проте колегія суддів відмічає, що істотним є саме направлення за належною адресою відповідної вимоги, що заявником доведено. Отримання чи не отримання поручителем такої вимоги перш за все пов`язане з суб`єктивною поведінкою отримувача і наразі немає значення для розгляду заявлених кредиторських вимог. Так, з метою погашення заборгованості за кредитними договорами, банком на адресу позичальника та поручителя були направлені відповідні повідомлення-вимоги щодо повернення повної суми заборгованості, однак у визначені у повідомленнях-вимогах строки заборгованість за кредитними договорами погашена не була. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. На підставі викладено, АТ «МРБ» було заявлено до ПАТ «У.П.Е.К.» вимоги за невиконані зобов`язання ПрАТ «ХАРП» за кредитним договором №07-В/11/12ЮО від 19.04.2011 року, як до поручителя за договором поруки від 12.09.2017 року у загальному розмірі 42942066,46 грн, станом на 05.05.2024 року з яких: - 10173332,25 грн заборгованість за тілом кредиту; - 32768734,21 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом з урахування прострочених відсотків; Разом з тим, істотною обставиною є те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 року у справі №922/2523/22 про банкрутство ПАТ «Харківських підшипниковий завод» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедур розпорядження майном. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 року у справі №922/2523/22 про банкрутство ПАТ «ХАРП» визнано вимоги АТ «Міжнародний резервний банк» за договором про відкриття кредитної лінії №07-В/11/12ЮО від 19.04.2011 року в загальному розмірі 37946857,21 грн, з яких: 10173332,25 грн заборгованість за тілом кредиту; 27773524,96 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом з урахування прострочених відсотків. При цьому судом у справі №922/2523/22 про банкрутство ПАТ «ХАРП» при розгляді вимог кредитора в частині нарахування відсотків зазначено наступне: «Відповідно до умов кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року кредитором - банком було нараховано відсотки боржнику у загальному розмірі 30713438,45 грн за користування кредитом, відповідно до ст. 6 вказаного вище кредитного договору на підставі ст. 1048 ЦК України. Вказана вище сума відсотків була нарахована кредитором в період з 19.03.2015 року по 21.03.2023 року. Так, за період з 19.03.2015 року по 04.09.2017 року включно кредитором були нараховані відсотки боржнику за процентною ставкою 17 - 21,42% річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 10609866,67 грн. За період з 19.10.2015 року по 21.03.2023 року (момент відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»), після закінчення дії кредитної лінії 04.03.2018 року та звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитом до Господарського суду Харківської області (від 04.03.2021 року, вх.№711/21) справа №922/711/21 кредитором були нараховані боржнику відсотки за процентною ставкою 18% - 21,82 % річних на суму основного боргу за кредитом у загальному розмірі 20103616,78 грн. Всього 30713483,45 грн. П.п. 6.2 - 6.4 ст.6 «Проценти за користування кредитом» кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року визначають, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування відсотків починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування відсотків повністю остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Проценти сплачує позичальник - боржник щомісячно. Після спливу останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. цього договору, позичальник зобов`язаний повернути відсотки в розмірі та порядку, передбаченому цим договором кредитору не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту. Отже, зазначеними умовами врегульовано нарахування процентів виключно за правомірне користування боржником наданим йому кредиту. Суд звертає увагу, зокрема, що зміст п.п.6.2 - 6.4 ст.6 «Проценти за користування кредитом» кредитного договору за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року розташовані в розділах (статтях), які регулюють правомірну поведінку сторін договору (ст. 6 «Проценти за користування кредитом»), а не в окремому розділі (статі), що регулює відповідальність позичальника - боржника (ст. 10 кредитного договору «Відповідальність сторін договору»). Вказане, свідчить про неузгодженість між сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом за кредитним договором за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року. Отже, після звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором за №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року до Господарського суду Харківської області (від 04.03.2021 року, вх.№711/21) справа №922/711/21, кредитор, після 04.03.2021 року втратив право нараховувати відсотки, відповідно до процентної ставки, яка була врегульована сторонами у цьому кредитному договорі, а тому боржник й не повинен сплачувати за нього нові відсотки відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, в зв`язку з чим строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав. На підставі вищенаведеного, обґрунтованою сумою боргу з відсотків за кредитним договором №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року є сума 27773524,96 грн, що була нарахована кредитором станом на 04.03.2021 року». Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/23952/15 від 16.08.2023 року, тлумачення абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України «Про іпотеку» та статей 12, 19, 28 Закону України «Про заставу» свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки). З огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов`язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов`язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника, під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника іпотекодавця. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці в розмірі сум кредиторських вимог до основного боржника та кредитора, незалежно від валюти, якою сторони договору погодили здійснювати погашення заборгованості, не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були визнані господарським судом з подальшим зазначенням у судовому рішенні розміру зобов`язання у гривні під час розгляду кредиторських вимог у процедурах банкрутства основного боржника. З урахуванням того, що порука є видом забезпечення виконання зобов`язання та має похідний (акцесорний) характер від основного зобов`язання, до даних правовідносин відносин слід застосовувати підхід, аналогічний тому, що застосовується до правовідносин за участі майнових поручителів. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано визнав вимоги кредитора за договором про відкриття кредитної лінії №07-В/11/12/ЮО від 19.04.2011 року в розмірі 37946857, 21 грн., з яких: 10173332,25 грн заборгованість за тілом кредиту; 27773524, 96 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом з урахування прострочених відсотків. У апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано факту звернення АТ «Міжнародний резервний банк» до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, та, відповідно, безпідставно нараховано відсотки з дати звернення до суду. Проте, відповідне посилання спростовується обставинами даної справи та обставинами справи №922/2523/22 Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року винесена за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвала Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесена за результатом попереднього засідання у справі №922/278/24 у відповідній частині мають бути залишені без змін. Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Енергопром» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог у справі №922/278/24 залишити без змін. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/278/24 у відповідній частині залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 06.02.2025 року. Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~В.С. Хачатрян Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Н.В. Гребенюк ~ Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~І.А. Шутенко ~