Справа № 910/7938/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" березня 2025 р. Справа№ 910/7938/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Сотнікова С.В. Пантелієнка В.О. за участю секретаря судового засідання Сороки П.М. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 19.03.2025, розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 (суддя Стасюк С.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна". Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 31; ідентифікаційний код 36218922) арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 51 від 08.02.2013). Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого 1890 від 21.12.2018). Здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна". Господарську діяльність банкрута завершено. Роз`яснено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважати таким, що настав з 26.09.2024. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 26.09.2024. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 26.09.2024. Зобов`язано ліквідатора: забезпечити виконання повноважень ліквідатора банкрута в порядку, визначеному ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та належне виконання заходів, передбачених ст. 62-64 Кодексу України з процедур банкрутства, спрямованих на задоволення вимог кредиторів; здійснювати продаж майна з неухильним дотриманням норм Кодексу України з процедур банкрутства; за результатами проведеної роботи, згідно ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства подати ліквідаційний баланс, звіт про проведену роботу та інші матеріали, що свідчать про виконання ліквідатором покладених на нього обов`язків (докази, що свідчать про відсутність ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з зазначенням сум, які є неможливими до погашення; пояснювальну записку ліквідатора до ліквідаційного балансу, тощо). Роз`яснено, що відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; продовжити строк на сплату судового збору; постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі №910/7938/23- скасувати; направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду в процедурі розпорядження майном; розглянути апеляційну скаргу за участі представника Головне управління ДПС у місті Києві. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О. та Сотніков С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7938/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" про банкрутство; відкладено розгляд питання про продовження чи відмову у продовженні строку на сплату судового збору; відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7938/23. 14.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7938/23 у 5-ти томах. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про продовження строку на сплату судового збору залишено без задоволення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2024 о 12 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 29.11.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.12.2024; 25.11.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Бандури Івана Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович просить суд долучити даний відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 26.09.2024 до матеріалів справи № 910/7938/23; розгляд справи здійснювати з урахуванням відомостей, зазначених у відзиві; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 26.09.2024 повністю залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Арбітражний керуючий Бандура Іван Васильович зазначив, що у відповідності до п. 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Згідно з постановою Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 передбачено фактичне блокування бізнес-активності, у тому числі банківських рахунків юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником (на 10% і більше) якої є резидент рф. Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Боржника значиться ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ). Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.06.2022 у справі № 758/4778/22 в рамках кримінального провадження № 42022102070000084 від 05.04.2022 були накладені арешти на грошові кошти ТОВ «Анкор Персонал Україна», що знаходяться на банківських рахунках, відкритих у АТ «Райффайзен Банк», за винятком заробітної плати, податків, зборів та обов`язкових платежів. Станом на дату подання відзиву зазначена ухвала є чинною та не оскаржувалася. Як зазначає арбітражний керуючий, при наявності мораторію на погашення грошових вимог, при наявному арешті у межах кримінального провадження, неможливо частково погасити грошові вимоги кредиторів та проведення претензійно-позовної роботи, стягнення грошових коштв з дебіторів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у розгляді апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 оголошено перерву на 26.02.2025. У судове засідання 26.02.2025 з`явився представник Головного управління ДПС у місті Києві, всі інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце удового засідання повідомлені. У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у місті Києві надавав пояснення по суті справи, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Суд перейшов до стадії судових дебатів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у розгляді апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 оголошено перерву на 19.03.2025 о 12 год. 50 хв. У судове засідання 19.03.2025 з`явився представник Головного управління ДПС у місті Києві. Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила закінчити розгляд апеляційної скраги за відсутності представників інших учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне. За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23. Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі №910/7938/23- скасувати. Направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду в процедурі розпорядження майном. Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що на дату проведення засідання зборів комітету кредиторів, залишок грошових коштів на банківських рахунках боржника складає 4 038 216,48 грн, які мають бути направлені на погашення заборгованості по заробітній платі та сплати податків. Крім того, як зазначає скаржник, за боржником обліковується непідтверджена дебіторська заборгованість у загальному розмірі 20 950 291, 05 грн. На думку скаржника, суд першої інстанції передчасно визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови у даній справі, як такі, що не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків, враховуючи норми чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Частиною 1 статті 6 КУзПБ передбачено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР ПЕРСОНАЛ УКРАЇНА". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/7938/23 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бандуру Івана Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 51 від 08.02.2013; 03065, м. Київ, вул. В. Гавела, буд. 10, оф. 212). Ухвалою попереднього засідання від 08.08.2023 визнано кредиторами боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛІНРОСТА" на суму 73 712, 00 грн., з яких: 26 840, 00 грн. - вимоги першої черги, а 46 872, 00 грн. - вимоги четвертої черги; Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на суму 56.220.042, 68 грн., з яких: 21 869 695, 09 грн. - вимоги другої черги, а 3 435 0347,59 грн. - вимоги третьої черги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 задоволено заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну сторони її правонаступником. Замінено кредитора Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 42100015). 07.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про долучення до матеріалів справи звіту розпорядника майна про виконану роботу в порядку ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства; клопотання про затвердження звіту розпорядника майна про нарахування та виплату основної грошової винагороди, відшкодування додаткових витрат за підсумками процедури розпорядження майном; клопотання про визнання боржника банкрутом, введення ліквідаційної процедури та визначення кандидатури ліквідатора. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: - схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; - подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У п. 4 ч. 5 ст. 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КУзПБ збори кредиторів у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. У разі якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів, мають право скликати збори кредиторів самостійно. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів. Відповідно до ч. 3 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: - ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; - ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; - постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; - ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. 29.05.2024 відбулися збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна", на яких був присутній представник ГУ ДПС у м. Києві - 56 220 голосів (99,9165%). Зборами кредиторів 29.05.2024 прийнято рішення: уповноважити розпорядника майна звернутися до Господарського суду з клопотанням про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" банкрутом, введення ліквідаційної процедури у справі № 910/7938/23 та визначення кандидатури арбітражного керуючого за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство. Відповідно до ч. 6 ст. 49 КУзПБ з дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються. За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Відповідно до ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Відповідно до ч. 1 ст. 58 КУзПБ випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Загальні умови для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які застосовуються у разі переходу з процедури розпорядження майном, регламентовані положеннями статей 48, 49, 58 КУзПБ, тлумачення яких свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду. Така правова позиція є сталою у практиці Верховного Суду (постанови від 15.09.2020 у справі №915/1261/16, від 12.10.2021 у справі №916/3619/19, від 13.12.2022 у справі №904/4608/21). При цьому наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (висновки у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №918/420/16, від 20.06.2023 у справі №904/1412/20). Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном (ч. 2 ст.44 КУзПБ); наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 13.12.2022 у справі №904/4608/21). Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Таким чином, на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та відповідно відсутність пропозицій щодо санації боржника. При цьому положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство. Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак, остаточна їх оцінка надається судом. Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже, таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №910/1800/22). Тобто, перелік доказів, на підставі яких судом встановлюється наявність ознак неплатоспроможності боржника, не є вичерпним та жоден із доказів (джерел інформації), на підставі яких здійснюється такий аналіз, не є визначальним. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється судом на підставі комплексного дослідження сукупності всіх наявних у справі доказів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 911/529/22). Судом першої інстанції вірно досліджено звіт розпорядника майна про проведену роботу, а також проведений незалежним аудитором Рябовою Н.В. на замовлення розпорядника майна аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, та встановлено наступне. Інвентаризація основних фондів, нематеріальних активів, біологічних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі ТОВ "Анкор Персонал Україна" була проведена у період з 27.06.2023 до 02.08.2023 на підставі наказу № 2023/2 від 26.06.2023 та ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/7938/23. За результатами проведення інвентаризації, нерухомого майна та незавершеного будівництва, рухомого майна, основних засобів, нематеріальних та біологічних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, які б належали боржникові на праві приватної власності або повного господарського відання - не виявлено. Для визначення належності боржнику певних активів, котрі підлягають державній реєстрації, направлено ряд інформаційних запитів до держателів відповідних реєстрів. За результатами отриманої інформації на запити розпорядника майна ТОВ "Анкор Персонал Україна" з державних реєстрів, майнових активів (майна та майнових прав) боржника, які належать йому на праві власності або господарського відання - не виявлено. За відсутності майна та майнових активів боржника, відсутня необхідність їх захисту та збереження. Також, 15.07.2023 розпорядником майна боржника було укладено договір про надання послуг з проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника з незалежним аудитором ОСОБА_2 . Згідно з висновками проведеного незалежним аудитором Рябовою Н.В. аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Анкор Персонал Україна" ознаки фіктивного банкрутства - відсутні; ознаки доведення до банкрутства - встановити неможливо; ознаки приховування банкрутства - відсутні. Окрім цього, згідно з проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ "Анкор Персонал Україна" встановлено, що підприємство перебуває у фінансовій кризі, має ознаки неплатоспроможності та відповідає фінансовому стану потенційного банкрута. Також, розпорядником майна, з метою виявлення майна та майнових активів боржника були направлені відповідні запити до установ та організацій. За результатами отриманої інформації на запити розпорядника майна, майно та майнові активи, що належать на праві власності боржнику - не виявлено. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції вірно встановив, що пасиви значно перевищують активи боржника, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не поступало, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня. Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, подано клопотання щодо введення процедури ліквідації, відсутні пропозиції щодо санації боржника, господарський суд дійшов вірного висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом. За наслідками дослідження матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 ГК України, чинного на час прийняття оскаржуваної постанови. Належних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано. В суді були відсутні пропозиції щодо санації боржника. Як свідчать матеріали справи, на зборах кредиторів прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про застосування до боржника процедури ліквідації, що відповідає приписам ч. 2-5 ст. 48 та ч. 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства. Ураховуючи вимоги статей 48, 49, 58 КУзПБ та зазначені вище встановлені вірно судом першої інстанції обставини, які свідчать про неспроможність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, а також, зважаючи на рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації боржника, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі. На переконання колегії суддів, визнаючи боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, місцевий господарський суд належним чином здійснив аналіз проведених розпорядниками майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном. Матеріалами справи підтверджено, що за результатами процедури розпорядження майном, на підставі отриманих розпорядниками майна відомостей, інвентаризації майна боржника встановлено, що пасиви боржника перевищують активи, боржник не подавав на розгляд кредиторів плану санації, відсутні пропозиції щодо санації боржника. Аргументи скаржника щодо наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника у розмірі 4 038 216,48 не спростовують правомірності висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання Боржника банкрутом та факту неспроможності Боржника (недостатності майнових активів для задоволення вимог кредиторів). До того ж, пасив боржника (розмір кредиторських вимог до боржника, визнаних судом) складає 59 914 800, 04 грн. Тобто, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі. Посилання скаржника на наявність непідтвердженої дебіторської заборгованості на суму 20 950 291, 05 грн оцінюється судом критично, оскільки ця заборгованість не підтверджена належними та допустимими доказами. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури та відхиляє доводи апелянта про передчасність такого висновку. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 КУзПБ у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 28 КУзПБ кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи). На зборах комітету кредиторів було вирішено клопотати у суді про призначення арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича ліквідатором у даній справі. Враховуючи наявність заяви арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича про участь у справі як ліквідатора, відсутність обгрунтованих заперечень від учасників справи щодо його кандидатури, дослідивши подані документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відповідність кандидатури арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича вимогам Кодексу України з процедур банкрутства для призначення його ліквідатором ТОВ "Анкор персонал Україна" у справі № 910/7938/23. Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваної постанови та впливали на її правильність, в апеляційній скарзі суду не наведено. Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови. Оцінюючи оскаржувану постанову суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана постанова суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення. Постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/7938/23 залишити без змін. Матеріали справи № 910/7938/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст складено 31.03.2025 Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді С.В. Сотніков В.О. Пантелієнко