Справа № 643/10617/25

Провадження № 1-кп/643/910/25 Справа № 643/10617/25 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2025 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Харків Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді: ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120252226200000211 від 23.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України, ВСТАНОВИВ: ~ ~ ~ ~22.04.2025 приблизно о 19:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння біля під`їзду № 3 багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , де зателефонував колишній співмешканці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та помилково вважаючи, що остання перебуває у квартирі АДРЕСА_3 , розташованій у згаданому будинку на першому поверсі, де у нього через малозначний привід, а саме, відмову ОСОБА_4 вказати своє місцезнаходження, раптово виник протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. ОСОБА_3 розуміючи, що він знаходиться у громадському місці і за його діями спостерігають сторонні особи, діючи з малозначного приводу, зухвало, з хуліганських спонукань, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві підняв із землі фрагмент каміння та проявляючи особливу зухвалість, з силою жбурнув його в металопластикове вікно, розмірами 135*194 см. квартири АДРЕСА_3 , що розташована на першому поверсі вищевказаного багатоквартирного житлового будинку, від чого крайня ліва секція скла в склопакеті, розмірами 124*56 см. розбилась. Не вгамовуючись, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_3 знову підняв із землі фрагмент каміння та з проявом особливої зухвалості, жбурнув його в інший склопакет вищевказаної квартири АДРЕСА_4 см, чим пошкодив праву секцію вікна, розміром 126*60 см, після чого ОСОБА_3 продовжував свої протиправні хуліганські дії, кидаючи каміння у вікна вищевказаної квартири АДРЕСА_3 до тих пір, поки його противоправні дії були припинені сторонніми особами і він був змушений піти з місця вчинення кримінального правопорушення. В результаті хуліганських дій ОСОБА_3 , які вперто не припинялись на протязі приблизно двадцяти хвилин, проявленої ним особливої зухвалості, був грубо порушений громадський порядок, пошкоджені два металопластикових вікна, а саме розбите скло у секціях, розмірами 124*56 см та 126*60 см в квартирі АДРЕСА_5 , яка належить раніше незнайомій йому ОСОБА_5 , внаслідок чого потерпілій відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи були спричинені матеріальні збитки у розмірі 1 490, 53 грн. та 1 622, 76 грн. відповідно, а всього у загальній сумі 3 113, 29 грн. Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Крім того, 23.04.2025 приблизно о 10:40 год. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, перебував біля магазину «Лотомаркет», розташованого на території продуктового ринку по просп. Тракторобудівників, 160 у м. Харкові, де у нього виник словесний конфлікт із його колишньою співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході вказаного конфлікту, що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_6 , знаходячись напроти ОСОБА_4 , маючи протиправний умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_4 близько 5-ти ударів кулаками правої та лівої руки в область голови, від яких потерпілій, намагаючись уникнути подальших ударів, присіла біля магазину «Лотомаркет» на території вищевказаного ринку та закрила голову та тулуб руками, а ОСОБА_3 , продовжуючи проявляти агресію та свої противоправні дії, умисно наніс їй ще декілька ударів в область голови та рук, і декілька ударів правою та лівою ногами в область тулубу потерпілій. ОСОБА_4 , відчуваючи фізичний біль від ударів, колишнього співмешканця, підвелась на ноги та намагаючись уникнути подальшого фізичного насильство з його боку, направилась в магазин «Лотомаркет», а ОСОБА_3 у цей момент, умисно наніс їй ще два удари кулаком правої руки в область потилиці. Після чого протиправні дії ОСОБА_3 були припинені сторонніми особами і він був змушений залишити місце вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок умисно нанесених ОСОБА_3 численних ударів потерпілій ОСОБА_4 були спричинені, згідно висновку судово-медичного експерта синці на голові та садно на правій руці, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження. Вказані обставини не заперечуються учасниками судового провадження. Прокурор в порядку ст. 302 КПК України звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Згідно із заявою ОСОБА_3 щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження № 120252226200000211, в якому виклав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Оскільки вказана заява підписана також захисником обвинуваченого, у суду відсутні підстави ставити під сумнів добровільність та щирість зазначеної вище позиції обвинуваченого. Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 також надали заяви, згідно з якими вони згодні зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодні на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється. Згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості. На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд вважає, що встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та докази на підтвердження встановлених судом обставин, долучені до обвинувального акту, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та умисне легке тілесне ушкодження. Ураховуючи обставини даного кримінального провадження, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд дійшов висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому главою 28 КПК України, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, з вищою освітою, має постійне місце мешкання, не працює, суспільно-корисною працею не займається, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, відповідно до довідки виданої 18.06.2025 року керівником громадської організації «Рестарт+» ОСОБА_8 , ОСОБА_3 проходить курс психо-соціальної корекції у тренінговому центрі реабілітації «Рестарт+» для алко-нарко залежних за адресою с. Черкаська-Лозова, вул. Річна 1/3 з 25.04.2025 року. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до п. 6-1 ст.~67~КК України,~є вчинення~кримінального правопорушення~щодо особи,~з якою~винний перебуває~у сімейних~відносинах. Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні проступки, суд враховує наступне. Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. У даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, наявність обставини що пом`якшує покарання та обставини, яка обтяжує покарання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій, визначених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України із застосуванням приписів ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді обмеження волі. Водночас, за приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше. Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням. Враховуючи характеризуючи обвинуваченого обставини, визнання обвинуваченим своєї вини та добровільне відшкодування завданого збитку, його посткримінальну поведінку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався. Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд УХВАЛИВ: ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України. Призначити ОСОБА_3 покарання: -за ч. 1 ст. 125 КК України - 200 годин громадських робіт; -за ч. 1 ст. 296 КК України 1 (один) рік обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1(одного) року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовом строком 1 (один) рік, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати відсутні. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирається. Речові докази: -два предмети зовні схожі на фрагмент каміння сірого кольору з фрагментами розбитого скла - після набрання вироком законної сили знищити; -CD-R диск на якому міститься аудіозаписи зі служби «103» КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» викликів абонентів записані на CD-R диск; DVD-R диск на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів, що зафільмували події, що мали місце 22.04.2025 року за адресою м. Харків, вул. Бучми, 42-А; DVD-R диск на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів, що зафільмували події, що мали місце 23.04.2025 року за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160; CD-R диск на якому міститься аудіозаписи зі служби «102» УОАЗОР ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження. Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Суддя ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_1