Справа № 299/6530/24

Виноградівський районний суд Закарпатської області ______________________________________________________________ Справа № 299/6530/24 В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25.09.2025 року м.Виноградів Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 22.07.2024р. до ЄРДР за №12024071080000454 по обвинуваченню- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта середня, одружений- на утриманні четверо малолітніх дітей, не працює, раніше не судимий, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 ч.3 КК України,- В С Т А Н О В И В: Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5 , будучи уродженцем с.Черна, Берегівського району, Закарпатської області та обізнаним, як місцевий житель, про місце розташування державного кордону України з Румунією, знаючи про існування явища нелегальної міграції, діючи умисно, досяг злочинної домовленості за грошову винагороду з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, відповідно до якої ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання у сприянні незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, поза пунктами пропуску, групи громадян України призовного віку, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_4 , які достовірно знаючи про Укази Президента України No64/2022 від24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні, про загальну мобілізацію та про продовження ix дії, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мали намір незаконно потрапити через державний кордон України до Румунії. Так, відповідно до раніше розробленого особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження плану, до обов`язків ОСОБА_5 входило безпечне, шляхом уникнення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, перевезення громадян України призовного віку, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до с.Хижа, Берегівського району, а саме за допомогою транспортного засобу марки «BA3», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також надання вказівок для подальшого ix pyxy безпосередньо в напрямку 140 прикордонного знаку, ділянки відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 », до лінії державного кордону України з Румунією, за що повинен був отримати грошову винагороду у розмірі 300 Евро з особи. Зокрема, 22.07.2024р., близько 11.00 години, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «BA3», державний номерний знак НОМЕР_1 , прибув на заздалегідь визначене невстановленою досудовим розслідуванням особою місце у с.Веряця, Берегівського району, де на нього очікували громадяни України призовного віку- ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що мали намір незаконно перетнути державний кордон України. В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБА_5 , почергово сіли до салону автомобіля марки «BA3», державний номерний знак НОМЕР_1 , де передали останньому грошові кошти у розмірі 600 Євро, після чого ОСОБА_5 виїхав із с.Веряця в напрямку с.Горбки, Берегівського району, де прибувши на заздалегідь визначене особою, матеріали щодо якого виділене в окреме провадження у вказаному населеному пункті місце на нього вже очікував громадянин України ОСОБА_8 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України та якому ОСОБА_9 , надав вказівку сісти до салону автомобіля. Після цього, ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «BA3», державний номерний знак НОМЕР_1 в салоні якого знаходились громадяни України призовного віку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибув до околиці с.Хижа, Берегівського району, де на попередньо визначеному особою, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, місці, зупинив транспортний засіб та з метою доведення до кінця злочинного задуму особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після ix вчинення, маючи на меті сприяти у незаконному переправлені вищевказаних осіб через Державний кордон України поза межами пунктів пропуску вказав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подальший напрямок pyxy безпосередньо в напрямку 140 прикордонного знаку, ділянка відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме до лінії державного кордону України з Румунією. Однак, 22 липня 2024 року о 12 годині 20 хвилин вищевказану групу громадян України у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України у напрямку Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон, затримано прикордонним нарядом « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в напрямку 140 прикордонного знаку державного кордону України за 50 метрів від кордону з Румунією. Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України - тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Такі висновки суду відповідно до вимог ч.3 ст.370 КПК України грунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах справи, які підтверджені доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України. Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, беззаперечно підтвердив факти та обставини, зазначені прокурором в обвинувальному акті, зокрема, 22.07.2024р., близько 11.00 години перевіз трьох осіб на своєму автомобілі до лінії державного кордону біля с.Хижа, за що отримав гроші, дуже жалкує, що так сталося, просив суд суворо його не карати, врахувати що у нього на утриманні є четверо неповнолітніх дітей, він щиро розкаявся і більше не буде вчиняти будь-яких правопорушень. Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України за кваліфікуючою ознакою як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, обвинувачений винуватий у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за скоєний ним злочин. Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю даного злочину, а також повне визнання своєї вини; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено. Вирішуючи питання про обрання міри та виду покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь та характер небезпечності вчиненого ним злочину, його тяжкість, дані, що характеризують особу підсудного, обставини, за яких були скоєний злочин і які пом`якшують або обтяжують їх відповідальність,. Призначаючи особі покарання, суд має дотриматися загальних засад, передбачених статтями 50,65 КК, та врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. Частиною 3 ст.332 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів, що караються позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Поняття суддівського розсуду, або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.ст.66,67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Отже, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: пом`якшуючі покарання обвинуваченого- його щире каяття, активне сприяння розкриттю даного злочину, та повне визнання своєї вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого; згідно із ст.12 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставини вчиненого злочину (форму вини, корисливий мотив, стадію вчинення, кількість епізодів), характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який відповідно до наданої старостою с.Черна Характеристики по місцю проживання характеризується лише позитивно, відповідно до наданої старостою Довідки про склад сім`ї обвинувачений перебуває у шлюбі із ОСОБА_10 , з якою виховує четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 - 2020 р.н., ОСОБА_12 - 2022 р.н., ОСОБА_13 - 2023 р.н. та ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , також з ним проживають його сестра та мати. Зокрема, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 /а.п.92/ обвинувачений та його дружина є багатодітними батьками та мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. Обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно не працюючий, свою вину визнав повністю та щиро розкаявся, надавав активне сприяння у розкритті даного злочину, також його протиправними діями не завдано матеріальної шкоди (а.п.102-113). При призначенні обвинуваченому покарання суд також бере до уваги і Досудову доповідь, надану 12.11.2024р. фахівцями Берегівського районного відділу №2 ФДУ «Центр пробації» в Закарпатській області /а.п.66-75/, згідно якої ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства з боку обвинуваченого- визначений як середній, а відтак орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення його волі або обмеження волі та не становитиме високої небезпеки для суспільства із можливістю покладання на нього обов`язків відповідно до п.3 ч.3 ст.76 КК України. Між тим, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях. Отже суд, повною мірою врахувавши усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, а саме: при розгляді справи суд встановив у діях обвинуваченого прояви щирого каяття у вчиненому злочині, він повністю визнав свою провину, активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, окрім того він є багатодітним батьком, на утриманні якого є четверо малолітніх дітей, а тому визнає ці факти як обставини, що пом`якшують покарання. Суд при призначенні покарання обвинуваченому бере також до уваги наявність у обвинуваченого на утриманні та вихованні чотирьох малолітніх дітей, а відтак, на переконання суду, ці встановлені судом обставини, значно впливають на суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння та, відповідно, суттєво знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину. За сукупністю таких обставин, враховуючи необхідність відповідності характера і ступені суспільної небезпечності злочинів обставинам їх скоєння та особистості винного, керуючись принципом, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим підсудним, так і іншими особами, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення підсудного (ст.ст.50 п.2, 65 п.2 КК України), суд, з урахуванням позиції державного обвинувача про призначення обвинуваченому 7-ми років позбавлення волі із застосуванням спеціальної конфіскації та позбавленням права обіймати певні посади та позиції захисту про можливість призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за скоєння інкримінованого йому злочину, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого все-ж можливе в умовах без ізоляції його від суспільства, а відтак буде справедливим призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ст.69 КК України та визначенням йому іспитового строку за правилами, передбаченими ст.ст.75-76 КК України. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним, достатнім та справедливим для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Оскільки обвинувачений не є службовою особою до нього не застосовується позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю. Відповідно до вимог ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Призначення саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Цивільний позов не заявлявся. Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст.124 КПК України. Процесуальні витрати по справі відсутні. До набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченого не застосовується. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.91,94,370,374,394 КПК України, суд, - У Х В А Л И В : ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 ч.3 КК України, та з застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна та без позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю. В порядку ст.ст.75-76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи. До набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченого не застосовується. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду в Закарпатській області 07.06.2024 року у кримінальному провадженні на мобільний телефон марки «Redmi9T», IMEI1- НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , м/т НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Samsung А52», IMEI1- НОМЕР_6 , IMEI2 НОМЕР_7 з номером телефону НОМЕР_8 , мобільний телефон марки «Pixel 6a», IMEI НОМЕР_9 , м/т НОМЕР_10 , мобільний телефон марки «Samsung GalaxyА14», IMEI1- НОМЕР_11 ,IMEI2- НОМЕР_12 з м/т НОМЕР_13 , грошові кошти в сумі 600 Євро, автомобіль марки «BA3» моделі «2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ,який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 від 25.10.2005р. належить ОСОБА_15 , мешк. АДРЕСА_5 ,та грошові кошти в сумі 8730 доларів США та грошові кошти в сумі 700 Євро- після набрання вироком законної сили- скасувати. Речові докази у кримінальному провадженні: -мобільний телефон марки «Redmi 9T», IMEI1- НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , м/т НОМЕР_5 , 300 Євро, що були вилученні в будинку АДРЕСА_1 та належні ОСОБА_6 , 4 750 доларів США, що були вилучені в будинку АДРЕСА_6 та належні ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_6 /т.3 а.п.56-59/; -мобільний телефон марки «Pixel 6a», IMEI 1 -НОМЕР_15, м/т НОМЕР_10 , 300 Євро, що були вилученні в будинку АДРЕСА_1 та належні ОСОБА_7 , 3.980 доларів США та 700 Євро, що були вилучені в будинку АДРЕСА_6 та належні ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_7 /т.3 а.п.48-51/; автомобіль марки «BA3» моделі «2107», державний реестраційний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 від 25.10.2005 року належить ОСОБА_15 , мешк. АДРЕСА_5 , після набрання вироком законної сили - переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5 . На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення. Роз`яснити обвинуваченому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Головуючий ОСОБА_1