Справа № 2-2413/10

У Х В А Л А 29 жовтня 2025 року м. Київ справа № 2-2413/10 провадження № 14-116цс25 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідачаТкачука О. С., суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 3 лютого 2021 року про задоволення заяви про перегляд та скасування заочного рішення суду, рішення Богунського районного суду міста Житомира від 2 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 6 травня 2024 року, УСТАНОВИЛА: 1. У січні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , прізвище якої змінено на ОСОБА_1 , (позичальниця) та ОСОБА_2 (поручитель) про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення грошового зобов`язання за кредитним договором від 7 червня 2007 року № 014/4708/82/111251 (далі - Кредитний договір), додатком № 1 до нього та договором поруки від 7 червня 2007 року № 014/4708/82/111251. 2. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просив суд: - зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 140 432,67 доларів США, що складається із: основної заборгованості (кредит) у розмірі 68 276,00 доларів США; відсотків у розмірі 12 271,64 доларів США; пені в сумі 45 171,43 доларів США; пені за прострочення сплати відсотків у сумі 14 713,60 доларів США; - у разі неможливості стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку основну заборгованість (кредит) у розмірі 541 148,75 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 97 263,79 грн, пеню за прострочення сплати тіла кредиту в сумі 358 024,24 грн та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом - 116 618,52 грн, а всього 1 113 055,30 грн; - вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 3. 25 травня 2010 року Богунський районний суд м. Житомира ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив. Стягнув солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 140 432,67 доларів США. У разі відсутності такого майна вирішив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку в особі Житомирської обласної дирекції вартість майна в гривневому еквіваленті, що складає суму 1 113 055,30 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. 4. Суд першої інстанції мотивував своє заочне рішення неналежним виконанням відповідачами умов Кредитного договору. 5. 18 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 травня 2010 року, у якій просила переглянути зазначений судовий акт, скасувати його та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. 6. ОСОБА_2 мотивувала свою заяву тим, що 25 травня 2010 року не змогла з`явитись в судове засідання через стан свого здоров`я, про що повідомила канцелярію суду засобами телефонного зв`язку. Проте розгляд справи відкладено не було. Про ухвалене рішення щодо стягнення з неї грошових коштів заявниця дізналась лише 9 листопада 2020 року від державного виконавця, у зв`язку з арештом її карткового рахунку. Стверджувала, що копію рішення суду вона не отримувала. Вважала, що повідомлення поштового зв`язку про отримання копії рішення суду не підтверджує отримання нею поштового відправлення, оскільки на ньому відсутній її особистий підпис, а натомість міститься лише прізвище « ОСОБА_1 », написане невідомою особою. Зазначила, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визначений статтею 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вона не пропустила, адже фотокопію такого акта вона отримала 16 листопада 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи. 7. ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до матеріалів справи Кредитний договір забезпечений заставою, а саме нерухомим майном (будинок та земельна ділянка). Заявниці відомо, що зазначений об`єкт нерухомості був реалізований, а кошти спрямовано на погашення заборгованості за Кредитним договором. Такі обставини свідчать про невідповідність наданого позивачем розрахунку існуючим обставинам, а також вказують на зменшення обсягу її відповідальності як поручителя. 8. Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 3 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 25 травня 2010 року задовольнив, вказане рішення скасував та призначив справу до розгляду в загальному провадженні з викликом сторін. Таке судове рішення обґрунтовано посиланням заявниці на обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, але не були досліджені в судовому засіданні. 9. Богунський районний суд м. Житомира ухвалою від 1 квітня 2021 року залучив до участі у справі правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал»). 10. 28 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» подало заяву про зміну предмета позову, в якій просило: зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за кредитом у сумі 35 726,52 доларів США; відсотки в сумі 12 271,64 доларів США; пеню за прострочення тіла кредиту 45 171,43 доларів США; пеню за прострочення відсотків по кредиту 14 713,60 доларів США, всього 107 883,19 доларів США. А в разі неможливості це зробити, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором - 283 164,82 грн (35 726,52 доларів США); заборгованість за відсотками - 97 263,79 грн (12 271,64 доларів США); пеню за прострочення сплати тіла кредиту - 358 024,24 грн (45 171,43 доларів США); пеню за прострочення сплати відсотків - 116 618,52 грн (14 713,60 доларів США), а всього - 829 890, 48 грн (107 883,19 доларів США). Суми у доларах США вказані відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 28 квітня 2010 року. 11. Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 2 жовтня 2023 року позов задовольнив повністю. Суд мотивував своє рішення неналежним виконанням сторонами договірних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором. 12. ОСОБА_1 не погодилася із судовими рішеннями суду першої інстанції у зв`язку з чим оскаржила їх в апеляційному порядку. Скаржниця, посилаючись на порушення Богунським районним судом м. Житомира норм матеріального та процесуального права, просила скасувати: 1) ухвалу від 3 лютого 2021 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення і скасування заочного рішення від 25 травня 2010 року, 2) рішення від 2 жовтня 2023 року. ОСОБА_1 також просила ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в задоволенні позовних вимог повністю. 13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2021 року повернув скаржниці. 14. Суд апеляційної інстанції мотивував таке рішення неможливістю оскарження ухвали про скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду окремо від рішення суду. Послався на положення частини другої статті 352 та статті 353 ЦПК України. 15. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в іншій частині суд апеляційної інстанції своєю постановою від 6 травня 2024 року залишив рішення Богунського районного суду м. Житомира від 2 жовтня 2023 року без змін. 16. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про безпідставність заявлених вимог через позасудове врегулювання банком грошових вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про врегулювання заборгованості за Кредитним договором від 22 січня 2011 року. 17. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з доводами ОСОБА_1 про те, що, скасувавши заочне рішення від 25 травня 2010 року без достатніх правових підстав, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. 18. Так, ОСОБА_2 у своїй заяві від 18 листопада 2020 року про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначила, що про існування заочного рішення дізналась 9 листопада 2020 року від державного виконавця у зв`язку із накладенням арешту, а копію заочного рішення не отримувала, а на поштовому повідомленні про вручення їй рішення 21 серпня 2010 року зазначено лише її прізвище. Однак твердження ОСОБА_2 про її необізнаність і неотримання заочного рішення жодними належними доказами не підтверджені, а також не наведені достатні підстави вважати, що причини пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення є поважними. В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення їй копії заочного рішення від 25 травня 2010 року - 21 серпня 2010 року. Отже, суд першої інстанції, постановивши ухвалу про скасування заочного рішення, порушив порядок, встановлений статтею 284 ЦПК України, оскільки не вирішив питання щодо поновлення строку на перегляд такого рішення. 19. Водночас суд апеляційної інстанції вважав, що це порушення норми процесуального права не призвело до ухвалення у справі незаконного рішення. Також зазначив, що вказане порушення відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України не тягне за собою обов`язкове скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового. Дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність його рішення. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву 20. У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 3 лютого 2021 року, рішення Богунського районного суду міста Житомира від 2 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 6 травня 2024 року, в якій просила скасувати зазначені судові акти. У разі розгляду справи по суті позовних вимог про стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути судові витрати. 21. Касаційна скарга мотивована таким. Спочатку суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалою від 15 листопада 2023 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2021 року. Проте у подальшому суд погодився з її доводами, що суд першої інстанції, скасувавши заочне рішення, порушив положення статті 284 ЦПК України. Однак попри це суд апеляційної інстанції вважав зазначені обставини такими, що не спростовують законність оскаржуваного рішення. Скаржниця також наголосила, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск ОСОБА_2 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, однак незважаючи на це не скасував ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2021 року. 22. Зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили принцип правової визначеності. Заочне рішення в цій справі було ухвалено 25 травня 2010 року. З того часу та до моменту скасування заочного рішення минуло 10 років. При цьому ОСОБА_2 є відповідачем у справі, брала участь у ній і знала про існування такого рішення. Отже, не існувало будь-яких перешкод для ініціювання нею перегляду заочного рішення в строки і порядку, визначених нормами ЦПК України, а не після спливу 10 років. 23. Скаржниця вказала на те, що 22 січня 2011 року, після ухвалення судом заочного рішення в цій справі та набрання ним законної сили, між нею та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про врегулювання заборгованості за Кредитним договором. Цим договором сторони дійшли згоди про погашення заборгованості за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації об`єкта нерухомості. Сторони зафіксували заборгованість за Кредитним договором у розмірі 440 500,00 грн, а також погодили ціну продажу нерухомості, яка не може бути меншою за 260 700,00 грн. 24. Таким чином, за твердженнями скаржниці, первісне зобов`язання замінено новим, також замінено валюту кредиту. Зазначила, що в силу положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» Банк втратив право вимагати від відповідачів стягнення будь-яких інших грошових вимог. 25. На думку ОСОБА_1 , перегляд заочного рішення від 25 травня 2010 року є неможливим, оскільки це вимагало би врахування обставини, якої на той час не існувало, - новації зобов`язання, яка відбулася між сторонами пізніше. 26. У липні 2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 27. Відзив мотивовано тим, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення тоді, коли таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Доводи ОСОБА_1 , що ґрунтуються на приписах частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», є безпідставними. Вона стверджує, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними. Однак цей аргумент повністю спростовується фактичними обставинами справи та умовами укладеного договору. Зокрема, пункт 5.5 договору про врегулювання заборгованості прямо встановлює: у разі недостатності коштів, отриманих від продажу об`єкта нерухомості, позичальник зобов`язаний погасити залишок заборгованості на умовах, визначених у первісному кредитному договорі. Отже, договір від 22 січня 2011 року врегулював виключно питання часткового погашення існуючої заборгованості, а не повну заміну (новацію) кредитного зобов`язання на інше. 28. У липні 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив. Зазначила, що ухвалення оскаржуваних нею судових рішень призвело до того, що приватний виконавець на підставі виконавчого листа вчиняє дії, спрямовані на стягнення з неї 4 833 976,83 грн. Однак за погодженням із АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідно до договору від 22 січня 2011 року про врегулювання заборгованості за Кредитним договором залишок боргу становить 179 800,00 грн. Тобто, різниця між боргом за договором та боргом за судовим рішенням становить 4 654 176,83 грн, що в 26 разів перевищує його суму. 29. Наголосила, що ігнорування порядку поновлення строків для перегляду рішення суду і допущення перегляду, а також зміни рішення та залишення його в силі, яке суд не мав права переглядати без дотримання визначеної процедури, руйнує стабільність правового регулювання й порушує принцип правової визначеності. Саме це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Унаслідок цього, суд без жодних правових підстав нарахував скаржниці борг у розмірі 4 833 976,83 грн. 30. Зазначила, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» придбало у АТ «Райффайзен Банк Аваль» право вимоги щодо сплати заборгованості, яка погашена. Мотивувала це тим, що вимога після завершення позасудового врегулювання є недійсною. Рух справи в суді касаційної інстанції 31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі також - Касаційний цивільний суд) ухвалою від 21 червня 2024 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 9 червня 2025 року - призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 32. Касаційний цивільний судухвалою від 17 вересня 2025 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України. Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду 33. Передача справи мотивована необхідністю відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права (шляхом конкретизації), що викладений у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24). 34. Касаційний цивільний суд вказав на те, що у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду визначила порядок вирішення питання поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у ситуації, коли суд першої інстанції визнає відсутність поважних причин для його поновлення та відмовляє у поновленні цього строку, наслідком чого є залишення такої заяви без розгляду. Відповідна ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному (касаційному) порядку. 35. На думку колегії суддів, за логікою такого висновку суд апеляційної чи касаційної інстанції, розглядаючи відповідну скаргу, має спершу перевірити дотримання строків подання заяви про перегляд заочного рішення. Це правило діє також і у випадку оскарження нового рішення, ухваленого після задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування. Якщо строки були порушені, суд вищої інстанції може скасувати не тільки рішення по суті, але й ухвалу, яка дозволила перегляд цього заочного рішення (з вирішенням питання про поновлення вказаного строку або без його вирішення). 36. Вважає, що питання, чи оскаржується ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву про перегляд заочного рішення (скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду, з вирішенням питання про поновлення вказаного строку або без його вирішення), а також порядок такого оскарження та наслідки її скасування залишаються неврегульованими. Відсутня така ухвала і в переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду (частина перша статті 353 ЦПК України). 37. Касаційний цивільний суд, пославшись на обставини цієї справи, дійшов висновку, що у цій справі першочергового вирішення потребують питання щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд заочного рішення (яким не вирішене питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення), зокрема: 1) чи підлягає така ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду; 2) чи може сторона, яка не подавала заяву про перегляд заочного рішення, оскаржувати таку ухвалу разом з рішенням суду, ухваленим за наслідком нового розгляду справи після скасування заочного рішення суду; 3) які наслідки такого оскарження та скасування в порядку перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції. 38. Колегія суддів запропонувала за результатами розгляду справи розтлумачити окремі положення статті 353 ЦПК та сформулювати висновок такого змісту: «ухвала про задоволення заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення (з вирішенням питання про поновлення вказаного строку або без його вирішення) не входить до переліку ухвал, який визначено у частині першій статті 353 ЦПК України як такі, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому така ухвала (ухвали) не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті справи й окремо від рішення, ухваленого після скасування заочного рішення суду. Ухвала про задоволення заяви про перегляд заочного рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право включити до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції заперечення на вказану ухвалу. Заперечення на цю ухвалу та мотиви її постановлення можуть бути об`єктом апеляційного перегляду виключно у разі подання апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору відповідно до правил, передбачених частиною другою статті 353 ЦПК України. Таке відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження є розумним обмеженням, покликаним перешкодити хаотичному руху справи і є передбачуваним для заявника з огляду на зміст статті 353 ЦПК України. Такий підхід уможливлює повноваження суду апеляційної (касаційної) інстанції в межах одного судового провадження скасувати як ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд заочного рішення (з вирішенням питання про поновлення вказаного строку або без його вирішення), скаргу на яку судам першочергово належить розглянути, так і рішення суду (судів), ухваленого після скасування заочного рішення суду. Метою оскарження такої ухвали є відновлення дії (законної сили) безпідставно скасованого заочного рішення суду, а не такий самий новий перегляд справи з ухваленням судом апеляційної (касаційної) інстанції нового рішення, оскільки в цьому разі негативні наслідки оскарженої ухвали суду першої інстанції про скасування заочного рішення не усуваються. Тому у наведеній ситуації суд апеляційної (касаційної) інстанції при скасуванні ухвал (ухвали) суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд заочного рішення (з вирішенням питання про поновлення вказаного строку або без його вирішення), та одночасно рішення суду, ухваленого після скасування судом першої інстанції заочного рішення суду, не ухвалює нове рішення або рішення про залишення в силі раніше скасованого заочного рішення, оскільки скасування відповідної ухвали має наслідком відновлення дії (законної сили) такого заочного рішення, про що суд може вказати у висновку мотивувальної частини постанови». Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо прийнятності справи для розгляду 39. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши мотиви колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття та розгляду цієї справи з огляду на таке. 40. Передаючи справу на розгляд Великої Палати колегія суддів касаційного суду пояснила це необхідністю відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права (шляхом конкретизації), що викладений у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24). 41. При цьому запропоновано здійснити такий відступ від попереднього висновку шляхом тлумачення статті 353 ЦПК. 42. Відповідно до частини 4 статті 403 ЦПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. 43. Розглядаючи справу № 756/11081/20, Велика Палата Верховного Суду зосередила свою увагу на процесуальних особливостях оскарження судового рішення, постановленого в порядку заочного провадження, реалізації учасниками процесу права на апеляційне оскарження заочного рішення та, зокрема, процесуальних наслідках подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском установленого законом строку. 44. При прийнятті рішення у згаданій справі Велика Палата вирішувала питання - чи наділений повноваженнями суд першої інстанції за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском строку та відсутніми поважними причинами для його поновлення, застосувати загальні положення статті 126 ЦПК України та залишити таку заяву про перегляд заочного рішення без розгляду; - чи можливе, за відсутності поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, лише одне з процесуальних рішень, перелічених у частині третій статті 287 ЦПК України, а оцінка поважності причин пропуску відповідачем строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення вже надаватиметься судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на заочне рішення. 45. За результатами розгляду справи № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків сформульованих у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 та розтлумачила застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу таким чином: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення. 46. Велика Палата Верховного Суду, формуючи такий підхід, усунула існуючу прогалину тлумачення процесуальної норми, що дозволяла відповідачу, який пропустив строк подання заяви про перегляд заочного рішення і не мав поважних причин для його поновлення, отримати право на апеляційне оскарження заочного рішення. Це ставало можливим, коли суд першої інстанції відмовляв у задоволенні заяви, при цьому не розглядаючи її по суті. 47. Порівнюючи обставини справи № 2-2413/10 із обставинами у справі № 756/11081/20 та спірні процесуальні питання, що у них виникли, Велика Палата Верховного Суду вважає, що хоча обставини у обох справах є подібними і мають дещо схожі правовідносини, проте у справі № 756/11081/20 суд першої інстанції постановив ухвалу, якою залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, у справі № 2-2413/10 - прийняв заяву та ухвалив низку подальших судових рішень. 48. Так, Богунський районний суд м. Житомира ухвалив три рішення щодо заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 25 травня 2010 року: (1) ухвалою від 27 листопада 2020 року прийняв цю заяву, (2) ухвалою від 3 лютого 2021 року скасував заочне рішення, (3) 2 жовтня 2023 року ухвалив нове рішення по суті спору у справі. 49. Житомирський апеляційний суд в апеляційному провадженні, ініційованому ОСОБА_1 : (1) ухвалою від 15 листопада 2023 року її апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2021 року повернув скаржниці, (2) постановою від 6 травня 2024 року залишив рішення Богунського районного суду м. Житомира від 2 жовтня 2023 року без змін. 50. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у своїх висновках при вирішенні справи № 756/11081/20 не торкалася питання застосування статті 353 ЦПК України в контексті порядку оскарження ухвали про задоволення заяви про перегляд заочного рішення (окремо від рішення суду чи шляхом включення до апеляційної скарги на рішення суду заперечень на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, тощо). 51. У справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу та ухвалила рішення, відповідно до якого погодилася із судами першої та апеляційної інстанцій про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду у зв`язку із пропуском процесуального строку на подання такої заяви та відсутністю поважних причин для його поновлення. 52. Натомість у справі № 2-2413/10, яку тепер передала на розгляд Великої Палати колегія суддів Касаційного цивільного суду, питання стосується тлумачення статті 353 ЦПК України в контексті порядку оскарження ухвали суду, якою задоволено заяву про перегляд заочного рішення та скасовано таке рішення. 53. Таким чином, за наявності подібних правовідносин у двох справах, колегія суддів Касаційного цивільного суду, передала на розгляд Великої Палати, всупереч правилам частини 4 статті 403 ЦПК, питання про відступ від висновку про застосування норми права, правова позиція щодо якої у рішенні Великої Палати Верховного Суду не висловлювалася і зміст якої не був предметом тлумачення. 54. Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Керуючись статтями 402 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 3 лютого 2021 року про задоволення заяви про перегляд та скасування заочного рішення суду, рішення Богунського районного суду міста Житомира від 2 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 6 травня 2024 року повернути на розгляд відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Ткачук Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. Л. Булейко С. О. Погрібний А. А. Ємець Н. С. Стефанів Л. Ю. Кишакевич Т. Г. Стрелець В. В. Король О. В. Ступак О. В. Кривенда І. В. Ткач М. В. Мазур В. Ю. Уркевич С. Ю. Мартєв