Справа № 914/2450/22(914/461/25)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" жовтня 2025 р. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Справа №914/2450/22(914/461/25) м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~МАТУЩАКА О.І. суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~СКРИПЧУК О.С. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~КРАВЧУК Н.М. за участю секретаря судового засідання Ярина ТЕЛИНЬКО представники сторін від: скаржника Круковська Р. І. (адвокатка); позивача Залевська І.В. (адвокатка), Коваль В.В. (арбітражний керуючий); розглянувши апеляційну скаргу~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Акціонерного товариства Банк Альянс, (вх. ЗАГС 01-05/1957/25 від 26.06.2025 ) на рішення~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 (повне рішення - 06.06.2025., суддя Чорній Л.З.) у справі~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~№ 914/2450/22(914/461/25) за позовом~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна, м. Львів до відповідача~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Акціонерного товариства Банк Альянс, ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Київ про~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 957 658,44 грн у межах справи~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~№914/2450/22 за заявою~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Петрол Трейдінг», м. Львів про банкрутство~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-Україна, м. Львів ВСТАНОВИВ: Суть спору. В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про банкрутство ТОВ «БНК-Україна» на стадії ліквідаційної процедури. 21.02.2025 ТОВ «БНК-Україна» подало позовну заяву до АТ Банк Альянс про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22 957 658, 44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовим рішенням у справі №914/2450/22(914/3749/23) встановлено безпідставність володіння АТ Банк Альянс грошовими коштами ТОВ «БНК-Україна» в розмірі 5 033 700, 67 євро та період безпідставного володіння з 24.02.2022 до моменту фактичного виконання судового рішення. Також позивач посилається на те, що кошти в сумі 5 033 700, 67 євро були його майном та підлягали розподілу виключно на покриття витрат ліквідаційної процедури та погашення вимог кредиторів ~ТОВ «БНК-Україна». Заподіяні збитки позивач обґрунтовує як неодержаний дохід (упущену вигоду), оскільки вважає, що отримував реальні доходи із розміщення власних коштів згідно умов Генерального договору строкового банківського вкладу «Овернайт» та продовжує їх отримувати із 24.07.2023. Оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) виконане, а сума основного боргу повністю погашена 13.08.2024, то ТОВ «БНК-Україна» вважає, що понесло збитки у вигляді ~упущеної вигоди, яка полягала в недоотриманих доходах у вигляді процентів за Овернайтом до моменту повного виконання рішення в примусовому порядку, тобто до 13.08.2024. Позивач зазначає, що загальний розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка ~полягає в недоотриманих доходах, які б позивач отримав за умови повернення коштів відповідачем за період із 24.07.2023 по 12.08.2024 (за винятком періоду із 24.07.2024 по 28.07.2024) становить 22 957 658,44 грн. Господарський суд Львівської області рішенням від 29.05.2025 позов задовольнив повністю. Стягнув з АТ Банк Альянс на користь ТОВ «БНК-Україна» 22~ 957~ 658,44 грн заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди та 275 491,90 грн судового збору. Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено наявність всіх чотирьох елементів необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме: протиправної поведінки AT «Банк Альянс», яка полягала в протиправному утриманні коштів ТОВ «БНК-Україна»; збитків, заподіяних відповідачем (АТ Банк Альянс) у вигляді недоотриманих доходів (упущеної вигоди), які б ТОВ «БНК-Україна» реально отримало в разі своєчасного повернення коштів; причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками, який полягає в тому, що саме неповернення АТ Банк Альянс коштів ТОВ «БНК-Україна» зумовило неотримання коштів у вигляді упущеної вигоди; вини особи - AT «Банк Альянс» у заподіяні збитків попри те, що позивач вживав всіх заходів, спрямованих на повернення коштів. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі покликається на такі обставини: - в заявлений у позові період з 24.07.2023 по 12.08.2024 позивач був позбавлений можливості отримувати доходи із розміщення грошових коштів у сумі 5 033 700,67 євро на умовах Овернайту через обставини, які не залежали від відповідача, внаслідок накладеного на ці кошти арешту; - наявність арештів на кошти у сумі 5 033 700,67 євро в період з 12.04.2022 по 24.05.2024 унеможливлювало користування та отримання доходу ТОВ «БНК-Україна» внаслідок накладених на ці кошти арештів, тобто через обставини, які не залежали від відповідача; - починаючи з 12.04.2022 та протягом 24.07.2023 - 24.11.2023 діяв арешт, накладений в межах кримінального провадження на грошові кошти, які належали ТОВ «БНК-Україна» та знаходились на банківських рахунках, відкритих у AT «Банк Альянс»; - протягом 05.09.2023 - 24.05.2024 діяв арешт, накладений у межах кримінального провадження на грошові кошти у розмірі 5 026 262,17 євро, які належали ТОВ «БНК-Україна» та знаходились на транзитному рахунку № НОМЕР_1 AT «Банк Альянс»; - усі арештовані кошти ТОВ «БНК-Україна», що знаходились на рахунках, відкритих в AT «Банк Альянс», з червня 2022 по жовтень 2024 перебували в управлінні АРМА, що унеможливлювало б користування та отримання доходу ТОВ «БНК-Україна», через обставини, які не залежали від відповідача; - протиправність дій ліквідатора ТОВ «БНК-Україна» з відкриття ~депозитного рахунку та отримання доходів із розміщення грошових коштів ТОВ «БНК-Україна» на умовах Овернайту, що свідчить про господарську діяльність товариства на стадії ліквідації, що прямо заборонено законом; - наявність нічим не обмеженої можливості відчуження (розтрати) Генеральним директором грошових коштів ТОВ «БНК-Україна» у сумі 5 033 19 700,67 євро, в період з 24.02.2022 по 11.04.2022, за умови їх повернення AT «Банк Альянс», що додатково свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неповерненням коштів та неотриманою вигодою; - неповернення відповідачем грошових коштів 24.02.2022 не було єдиною і достатньою причиною, яка позбавила відповідача можливості отримати доходи із розміщення грошових коштів у сумі 5 033 700,67 євро на умовах Овернайту в період з 24.07.2023 по 12.08.2024. І навіть за умови такого повернення 24.02.2022, у позивача, з огляду на викладені вище обставини, була б відсутня можливість ними користуватись та отримувати заявлений ним у позові дохід; - ТОВ «БНК-Україна» було б позбавлене можливості отримувати доходи із розміщення грошових коштів у сумі 5 033 700,67 євро на умовах Овернайту в період червня 2022 по жовтень 2024, що включає заявлений позивачем період з 24.07.2023 по 24.11.2023, з огляду на розміщення АРМА грошових коштів ТОВ «БНК-Україна», які знаходились на рахунку, відкритому у AT «Банк Альянс», на депозиті в Філії Головного управління по місту Києву та Київській області AT «Ощадбанк» у період з 04.07.2022 по 02.10.2024; - укладення 24.07.2023 ліквідатором ТОВ «БНК-Україна» із ПАТ «КБ «Акордбанк» Генерального договору №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу «Овернайт», відкриття депозитного рахунку та отримання доходів (прибутку) із розміщення грошових коштів ТОВ «БНК-Україна» на умовах Овернайту, свідчить про здійснення господарської діяльності ТОВ «БНК-Україна», яка на рівні законодавства прямо заборонена після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (тобто після 24.05.2023). У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечення ~позивача проти вимог апеляційної скарги зводяться до того, що: - в позовній заяві доведено реальність отримання доходів позивачем, а судом першої інстанції надана належна правова оцінка вказаним доводам позивача; - доводи відповідача про існування арештів, які накладені в період незаконного володіння відповідачем грошовими коштами не спростовують протиправності володіння вказаними грошовими коштами відповідачем з 24.02.2022; - неповернення відповідачем грошових коштів 24.02.2022 було єдиною причиною, яка позбавила відповідача можливості отримати доходи із розміщення грошових коштів у сумі 5 033 700,67 євро на умовах Овернайту в період з 24.07.2023 по 12.08.2024; - ліквідатор ТОВ «БНК-Україна» діяв правомірно, добросовісно та розсудливо, що дозволило отримати додаткові кошти, які були в подальшому спрямовані на погашення вимог кредиторів; - у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що відображається у правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 24.09.2024 у справі №910/14922/22, від 17.09.2024 у справі № 910/3022/22, від 26.09.2024, у справі №907/456/23, від 16.01.2024, у справі №906/1139/20. 17.09.2025 позивачем в системі «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення, в яких покликався та доводив законність дій ліквідатора щодо розміщення коштів на умовах Овернайту та погодження розміщення коштів на умовах Овернайту, а також звернув увагу на методику та порядок розрахунку упущеної вигоди. Як додатки до вказаних додаткових пояснень позивач долучив: платіжні інструкції в національній валюті від 25.07.2023 по 06.08.2024; платіжні інструкції в національній валюті від 07.08.2024 по 10.02.2025; платіжні інструкції в національній валюті від 10.02.2025 по 16.09.2025; виписку по рахунку НОМЕР_2 з 20.07.2023 до 06.08.2024 (відфільтрована по операціях: «Виплата процентів згідно договору банківського вкладу № DK-200723/001-151 від 20.07.2023»); виписку по рахунку НОМЕР_2 з 07.08.2024 до 10.02.2025 (відфільтрована по операціях: «Виплата процентів згідно договору банківського вкладу № DK-200723/001-151 від 20.07.2023»); виписку по рахунку НОМЕР_2 з 10.02.2025 по 16.09.2025 (відфільтрована по операціях: «Виплата процентів згідно договору банківського вкладу №DK-200723/001-151 від 20.07.2023»); копію протоколу комітету кредиторів ТОВ «БНК-Україна» від 12.07.2023; копію детального розрахунку суми збитків (упущеної вигоди), завданих AT «Банк Альянс» ТОВ «БНК-Україна» безпідставним неповерненням коштів, належних ТОВ «БНК-Україна» в розмірі 5 033 700,67 євро. 19.09.2025 апелянтом в системі «Електронний суд» сформовані письмові пояснення, в яких апелянт зазначив доводи щодо неможливості позивача отримувати доходи із розміщення грошових коштів у сумі 5 033 700,67 євро на умовах Овернайту в заявлений період з незалежних від відповідача обставин, деталізував та в хронологічному порядку навів обставин, які мали місце в період з 23.02.2022 по 02.10.2024. Також до поданих письмових пояснень, на підтвердження зазначених обставин, апелянт долучив ряд доказів. 22.09.2025 позивач в системі «Електронний суд» сформував додаткові пояснення, в яких зазначив, що доводи відповідача, про те, що AT «Банк Альянс» діяв правомірно не відповідають дійсності, а наведена хронологія лише доводить відсутність будь-яких перешкод та/або законодавчих обмежень на повернення коштів із першого ж дня їх незаконного утримання (тобто із 24.02.2022). Докази подані апелянтом разом із додатковими поясненнями, на думку ліквідатора ТОВ «БНК-Україна», не підлягають прийняттю та розгляду апеляційним судом. 29.09.2025 позивач в в системі «Електронний суд» сформував додаткові пояснення, в яких зазначив про правомірність дій ліквідатора щодо розміщення коштів на Овернайті в контексті обов`язку здійснювати розподілення таких коштів між кредиторами, в разі наявності достатньої суми коштів. Доводив, що сума визнаних Господарським судом Львівської області вимог у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна» становить близько 1 млрд. грн, а тому коштів, достатніх для повного задоволення всіх вимог четвертої черги у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна», не було жодного разу під час ліквідаційної процедури і тому не було можливості здійснити розподіл коштів відповідно до ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ). Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було. 02.10.2025 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Фактичні обставини справи та оцінка суду. Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.07.2023 між ТОВ «БНК-Україна» та ПАТ «КБ «Акордбанк» укладено договір банківського рахунку № PRUO- 040723/016-151, на підставі якого ПАТ «КБ «Акордбанк» відкрито ТОВ «БНК-Україна» поточний банківський рахунок (ліквідаційний рахунок). 20.07.2023 між ТОВ «БНК-Україна» та ПАТ «КБ «Акордбанк» укладено Генеральний договір №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу «Овернайт» або «Генеральний договір», відповідно до якого здійснювалось розміщення грошових коштів ТОВ «БНК-Україна» на умовах визначених Овернайтом. На підставі вказаного договору, із рахунку позивача щоденно в робочі дні, починаючи із 24.07.2023, здійснювалось автоматичне регулярне перерахування залишків коштів ТОВ «БНК-Україна», нарахування процентів за користування ними. Вказане підтверджується банківською випискою із рахунку позивача. Відповідно до долученої до матеріалів справи виписки за період з 24.07.2023 по 17.02.2025, починаючи із 24.07.2023, кошти ТОВ «БНК-Україна» розміщувались на умовах Овернайту, за результатами такого розміщення нараховувались та реально отримувались проценти за користування ПАТ «КБ «Акордбанк». Тобто позивач отримував дохід у вигляді процентів із розміщення коштів (які були на єдиному ліквідаційному рахунку) на умовах Овернайту за період із 24.07.2023 по 23.07.2024. У період із 24.07.2024 по 28.07.2024 грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» перебували на поточному рахунку ТОВ «БНК-Україна», а не розміщувались на умовах Овернайту, тому цей період в розрахунок упущеної вигоди позивачем не включався. 29.07.2024 між ТОВ «БНК-Україна» та ПАТ «КБ «Акордббанк» укладено додаткову угоду до договору банківського рахунку Nє PRUO-040723/016-151 від 04.07.2023. Згідно із додатком №1 до додаткової угоди від 29.07.2024 до договору банківського рахунку №PRUO-040723/016-151 від 04.07.2023 визначено, що ТОВ «БНК-Україна» дає згоду банку на договірне UA233806340000029095308324001 в сумі всього залишку коштів із 29.07.2024 кожного дня з 16:45 год по 17:00 год. Разом з тим, рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) вирішено стягнути з АТ «Банк Альянс» на користь ТОВ «БНК-Україна» 5 033 700,67 євро заборгованості, 275 957,12 євро 3 % річних та 751 520,00 грн судового збору, а також визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 5 033 700,67 євро за період із 23.12.2023 до моменту виконання рішення суду АТ «Банк Альянс». Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі №914/2450/22 (914/3749/23) вказане судове рішення залишено без змін. Відтак в силу ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) набрало законної сили 25.04.2024. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №914/2450/22 (914/3749/23) від 07.08.2024 залишено в силі вказані вище судові рішення першої та апеляційної інстанції. Зазначена постанова є остаточною та не підлягає оскарженню. Так, в межах справи № 914/2450/22 (914/3749/23) судом першої інстанції встановлено, що кошти в сумі 5 033 700,67 євро перебували у безпідставному володінні відповідача з 24.02.2022. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 25.04.2024 у справі № 914/2450/22 (914/3749/23) дійшов висновку, що враховуючи те, що із рахунку позивача була утримана сума коштів у розмірі 5 033 700,67 євро, яка не була зарахована на рахунки отримувачів, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказана сума коштів вважається утриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України та є такою, що підлягає поверненню позивачу. Розглядаючи касаційну скаргу АТ «Банк Альянс» на рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 914/2450/22 (914/3749/23), Верховний Суд в постанові зазначив: «Підсумовуючи наведене вище у його сукупності Верховний Суд відзначає, що зважаючи на одностороннє розірвання відповідачем договору банківського рахунку за № 95562 від 31.05.2021 та припинення договірних відносин між сторонами; за відсутності законодавчої заборони щодо повернення відповідачем грошових коштів позивачу за невиконаними платіжними інструкціями позивача; за відсутності в матеріалах справи інформації про наявність інших заборон для утримання (не повернення) грошових коштів, зокрема з їх арештом, сума коштів, яка знаходяться на позабалансовому рахунку в АТ «Банк Альянс», вважається утриманою безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачу». Відповідно до ч. 4~ ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Сторонами у справі № 914/2450/22 (914/3749/23) були ТОВ «БНК-Україна» (позивач) та АТ «Банк Альянс» (відповідач). Отже, обставини встановлені у справі № 914/2450/22 (914/3749/23) не підлягають повторному доказуванню у даній справі. Таким чином, колегією суддів висновує, що судовими рішеннями у справі №914/2450/22(914/3749/23) встановлено безпідставність володіння АТ «Банк Альянс» грошовими коштами ТОВ «БНК-Україна» в сумі 5 033 700,67 євро з 24.02.2022 та відсутність заборон для їх повернення, починаючи з 24.02.2022. Матеріалами справи підтверджується, що 07.08.2024 на рахунок ТОВ «БНК-Україна» приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Корольовим М.А. з метою часткового виконання рішення суду у справі №914/2450/22 (914/3749/23) перераховано грошові кошти, які становили еквівалент 5 016 625,69 євро. Надалі 13.08.2024 приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Корольовим М.А. на користь ТОВ «БНК-Україна» з метою часткового виконання рішення суду у справі №914/2450/22(914/3749/23) перераховано грошові кошти, які становили еквівалент 17 074,98 євро. Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) виконане, а сума основного боргу повністю погашена лише 13.08.2024. З огляду на зазначене, ТОВ «БНК-Україна» вважає, що зазнало збитків (упущеної вигоди) у зв`язку із неправомірною поведінкою АТ «Банк Альянс», яка полягає в недоодержаних ТОВ «БНК-Україна» доходах із розміщення грошових коштів на умовах Овернайту, які б воно одержало, якщо б відповідач здійснив своєчасне (24.02.2022) повернення коштів у сумі 5 033 700,67 євро, власником яких є позивач. Саме ці обставини, на думку позивача, свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою банку та завданими збитками, що й стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права. Так, згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якщо би її право не було порушено (упущена вигода). Велика Палата Верховного Суду в постановах, зокрема, від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, зробила правовий висновок, що за загальним правилом про цивільно-правову відповідальність, за завдання позадоговірної шкоди (збитків) деліктну відповідальність, що визначено та випливає з положень ст. 1166 ЦК України, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібно наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв?язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов?язок довести наявність шкоди, протиправність ( незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв?язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Так, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Як зазначив Верховний Суд у постанові 31.10.2023 у справі № 910/3317/21, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди має існувати наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Водночас реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При цьому, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, а також постановах Верховного Суду, зокрема від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі №904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 12.08.2020 у справі №910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18 щодо критеріїв та підстав для стягнення упущеної вигоди. Так, у вказаних постановах Верховний Суд зазначав, що позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Як було зазначено вище, рішенням суду у межах справи №914/2450/22 (914/3749/23) встановлено, що кошти в сумі 5 033 700,67 євро перебували у володінні АТ «Банк Альянс» (відповідача) починаючи з 24.02.2022 без достатньої правової підстави, а тому вказана сума коштів вважається утриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи відповідача, про те, що AT «Банк Альянс» діяв правомірно, утримуючи грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» в розмірі 5 033 700,67 євро з 24.02.2022 є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи. Звертаючись із позовом у цій справі, позивач визначив, що загальний розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в недоотриманих доходах, які б позивач отримав за умови повернення коштів відповідачем, за період із 24.07.2023 (початок розміщення коштів на умовах Овернайту) по 12.08.2024 (оскільки 13.08.2024 Банк повернув кошти) (за винятком періоду із 24.07.2024 по 28.07.2024) становить 22 957 658,44 грн. Так, судом встановлено, що починаючи із 24.07.2023, грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» розміщувались на умовах Овернайту та за результатами такого розміщення ТОВ «БНК-Україна» нараховувались проценти за користування ПуАТ «КБ «Акордбанк».~ Як вбачається із виписки за період із 24.07.2023 по 17.02.2025, позивач отримував дохід: із 24.07.2023 по 12.08.2024 (із суми коштів без врахування 5 033 700,67 євро, які безпідставно утримувались відповідачем) та із 12.08.2024 року (після повернення позивачу 5 033 700,67 євро). Разом з тим, в період із 24.07.2024 по 28.07.2024 грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» перебували на його поточному рахунку та не розміщувались на умовах Овернайту, тому цей період в розрахунок упущеної вигоди позивачем не включався. Щодо вини відповідача суд першої інстанції встановив, що ТОВ «БНК-Україна» неодноразово зверталось до АТ «Банк Альянс» з проханням здійсненими повернення грошових коштів, які безпідставно утримувались останнім. 07.04.2022 позивач звернувся з листом до АТ «Банк Альянс» з проханням здійснити повернення коштів на банківський рахунок ТОВ «БНК-Україна». Листом від 28.04.2022 за № 01-418 відповідач повідомив позивача, що АТ «Банк Альянс» надіслав до відповідних банків кореспондентів запит щодо розшуку та уточнення знаходження коштів по цьому запиту, а також повідомив, що станом на 28.04.2022 відповідь він не отримав. Також 28.04.2022 листом №01-416 АТ «Банк Альянс» повідомив позивача про відмову в підтримані ділових відносин на підставі вимог абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»~ на 28.04.2022. 14.06.2022 позивач звернувся повторно до АТ «Банк Альянс» з листом-вимогою щодо вчинення дій з повернення коштів в сумі 4 025 635,67 євро та 1 008 065,00 євро, які повинні були бути повернені на рахунок ТОВ «БНК-Україна» 24.02.2022. Однак відповіді на вказаний лист від відповідача не надходило. 05.09.2022 позивач звернувся до АТ «Банк Альянс» з листом за № 0802 про надання підтверджень про виконання SWIFT-інструкцій та зарахування коштів на рахунок ЗАТ «Білоруська ~нафтова компанія». 11.10.2022 листом № 19/2780-БТ відповідач відмовив позивачу в наданні вказаної інформації, з огляду на те, що ділові відносини з ТОВ «БНК-Україна» припинені, а банківські рахунки закриті. Відтак в банку відсутні будь-які правові підстави для надання інформації, що становить банківську таємницю. В ліквідаційній процедурі ліквідатором ТОВ «БНК-Україна» відправлено запит № 01-27/914/2450/22/216 від 23.06.2023 до АТ «Банк Альянс» про надання інформації та документів з вимогою надати копію договору банківського рахунку, укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та АТ «Банк Альянс», на підставі якого відкритий банківський рахунок/ рахунки (включно із всіма додатками, додатковими угодами, актами прийманняпередачі) та зазначити строк дії такого договору; повідомити про перелік документів, які необхідно подати ліквідатору ТОВ «БНК-Україна» для закриття рахунку/рахунків ТОВ «БНК-Україна» та АТ «Банк Альянс». 12.07.2023 АТ «Банк Альянс» листом № 19.2/1811-БТ повідомило позивача про те, що Банком прийнято рішення про розірвання договірних відносин з ТОВ «БНК-Україна» та закриття рахунків відкритих на підставі договору банківського рахунка в односторонньому порядку. Таким чином, судом встановлено, що позивач неодноразово вчиняв заходи для повернення коштів відповідачем, однак останній не надав інформації щодо утримання коштів на власному позабалансовому рахунку. Позивач зазначав, що про факт безпідставного утримування коштів позивачу стало відомо із листа АТ «Банк Альянс» вих. № 007/3008-БТ від 01.11.2022, направленого на адресу Національного банку України, з якого вбачається, що у додатках до цього листа надається витяг з виписки по рахунку НОМЕР_3 з наявною інформацією щодо зарахування коштів, що були попередньо списані з поточного рахунку клієнта 23.02.2022, подальше списання не відбувалось. Також АТ «Банк Альянс» до листа з вих. № 007/3008-БТ від 01.11.2022 надано витяг з виписки по рахунку НОМЕР_3 з наявною інформацією щодо зарахування коштів, що належать ТОВ «БНК-Україна», який підтверджує, що кошти знаходяться на позабалансовому рахунку АТ «Банк Альянс». Кошти за невиконаними платіжними інструкціями знаходяться на позабалансовому рахунку в АТ «БАНК АЛЬЯНС» з 24.02.2022. Таким чином, доказами, що наявні в матеріалах справи підтверджується, що відповідач неправомірно та безпідставно ухилявся від повернення грошових коштів позивачу протягом тривалого часу, а їх неповернення було неправомірною поведінкою, що стало підставою для звернення позивача до суду та стягнення таких коштів в судовому порядку. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неповерненням відповідачем коштів та неотриманням позивачем доходу. Як убачається з матеріалів справи, саме неповернення відповідачем грошових коштів 24.02.2022 спричинило ситуацію, за якої ТОВ «БНК-Україна» було позбавлене можливості розпоряджатися власними активами та отримувати доходи з їх розміщення. Вказана бездіяльність відповідача є достатньою причиною, що зумовила виникнення у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції вважав доведеним факт наявності усього складу цивільно-правової відповідальності у діях відповідача, що підтверджує правомірність позовних вимог позивача про понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди за період 24.07.2023 по 12.08.2024 у сумі 22 957 658,44 грн. Однак зазначені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними та частково такими, що зроблені без з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про реальність отримання доходів позивачем за період із 24.07.2023 по 24.11.2024, з огляду на таке. Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у період, заявлений позивачем у позові, а саме з 24.07.2023 по 12.08.2024, ТОВ «БНК-Україна» було позбавлене можливості отримувати доходи із розміщення грошових коштів на умовах Овернайту через обставини, що не залежали від відповідача. Так, керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва 12.04.2022 накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ «БНК-Україна» у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у АТ «Банк Альянс» (МФО 300119), а саме: НОМЕР_4 (українська гривня) та НОМЕР_4 (євро). Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2023 у справі № 461/9916/23 скасовано зазначений арешт, накладений згідно постанови про арешт майна від 12.04.2022, що видана Подільською окружною прокуратурою міста Києва. Ухвала набрала законної сили, є остаточною та оскарженню не підлягає. Таким чином, арешт, накладений згідно із постановою Подільської окружної прокуратури міста Києва про арешт майна від 12.04.2022, діяв протягом періоду із 24.07.2023 по 24.11.2024. Окрім цього, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №760/20158/23 накладено арешт у кримінальному провадженні №42022110000000155 від 12.07.2022 на майно ТОВ «БНК-Україна» (код ЄДРПОУ 36949031), а саме грошові кошти у розмірі 5 026 262,47 євро, що знаходяться транзитному рахунку НОМЕР_1 АТ «Банк Альянс» (МФО 300119). Відповідно до ч 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у період із 24.07.2023 по 24.11.2024 позивач був позбавлений можливості вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами у зв`язку з накладенням арешту постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 12.04.2022, який був чинним до моменту його скасування ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023 у справі №461/9916/23. При цьому, доводи позивача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між арештом і неможливістю отримання доходу спростовуються змістом ухвали Галицького районного суду міста Львова від 24.11.2023, з якої прямо вбачається, що арешт поширювався на грошові кошти ТОВ «БНК-Україна» у будь-якій формі, включно з тими, що перебували на рахунках у АТ «Банк Альянс». Таким чином, наявність арешту майна позивача, що передбачала заборону користування, розпорядження та відчуження грошових коштів, унеможливлювала їх розміщення на банківських рахунках на умовах Овернайту або отримання будь-яких доходів від їх використання. Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача реальної можливості отримати прибуток від таких коштів у зазначений період, що є необхідною умовою для доведення упущеної вигоди. Згідно із зазначеною вище усталеною судовою практикою Верховного Суду, для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач повинен довести не лише факт неправомірної поведінки відповідача, а й реальність отримання прибутку, який був би здобутий за звичайних умов господарської діяльності, а також наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та ненадходженням таких доходів. Оскільки в період дії арешту позивач не мав правових чи фактичних можливостей користуватися власними грошовими коштами, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача реальної можливості отримання прибутку з розміщення коштів на умовах Овернайту не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені без з`ясування усіх істотних фактів. Здійснивши перерахунок розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі не підлягають стягненню за період із 24.07.2023 по 24.11.2024 в загальному розмірі 7 976 240,64 грн, оскільки в цей час позивач не мав об`єктивної можливості одержати зазначений дохід. Щодо доводів апелянта про незаконність дій ліквідатора щодо укладення ТОВ «БНК-Україна» із ПАТ «КБ «Акордбанк» Генерального договору №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу «Овернайт» порушує права кредиторів банкрута ТОВ «БНК-Україна», оскільки ті грошові кошти, які містяться на ліквідаційному (поточному) рахунку, відкритому ТОВ «БНК-Україна» у ПАТ «КБ «Акрдбанк» на підставі договору банківського рахунку №PRU0040723/016-151 від 04.07.2023, укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та ПАТ «КБ «Акордбанк», мали бути розподілені між усіма кредиторами пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги, апеляційний суд зазначає таке. Частиною 3 ст. 12 КУзПБ передбачено, що під час реалізації своїх прав та обов?язків арбітражний керуючий зобов?язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов?язки надано (покладено). Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 КУПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені КУПБ. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов?язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов?язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Водночас ч. 6 ст. 61 КУзПБ визначено, що~ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені виключно учасниками справи про банкрутство~ до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, якщо такі дії (бездіяльність) порушують їх права чи законні інтереси. Згідно із ст. 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Таким чином, оцінка правомірності дій ліквідатора під час здійснення ліквідаційної процедури, у тому числі при розміщенні коштів на депозитному рахунку, належить виключно до компетенції суду, який розглядає справу про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази (судове рішення, яке набрало законної сили) про визнання незаконними дій ліквідатора ТОВ «БНК-Україна» щодо укладення ліквідатором ТОВ «БНК-Україна» із ПАТ «КБ «Акордбанк» Генерального договору № DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу Овернайт. Більше того, наявні у матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що внаслідок розміщення грошових коштів на депозиті позивачу фактично нараховувались проценти, тобто відбувався приріст ліквідаційної маси. Отримані відсотки є грошовими коштами банкрута, що відповідно до ст. 64 КУзПБ підлягають включенню до ліквідаційної маси та спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості. Отже, укладення ліквідатором вказаного договору та розміщення коштів на депозиті «Овернайт» не свідчить про здійснення господарської діяльності, а є виконанням покладених на нього законом обов`язків із забезпечення збереження та примноження ліквідаційної маси в інтересах кредиторів банкрута. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ліквідатор ТОВ «БНК-Україна» діяв правомірно, розсудливо та в інтересах кредиторів, а доводи апелянта про незаконність укладення Генерального договору №DK-200723/001-151 строкового банківського вкладу «Овернайт» є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч.4~ ст. 11 ГПК України,~ суд застосовує при розгляді справ~ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не повністю спростовують висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій АТ «Банк Альянс», а наведені обставини не звільняють відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу збитки в межах, визначених судом апеляційної інстанції, а саме у сумі 14 981 417,80 грн. Водночас згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Відтак оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 24.07.2023 по 12.08.2024 у сумі 7 976 240,64 грн є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції ~на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто на позивача (ТОВ «БНК-Україна») покладаються судові витрати у розмірі 34,72 %, а на відповідача (АТ «Банк Альянс») 65,28 %. При зверненні до суду першої інстанції із позовом у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 275~ 491, 90 грн. Відтак за розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір у розмірі 95 627,88 грн покладається на позивача та у розмірі 179 864,02 грн на відповідача. При зверненні до суду першої інстанції із позовом у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 413~ 237,85 грн. Тому за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 143 438,90 грн покладається на позивача та у розмірі 269 798,95 грн на відповідача. Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає сплаті з кожної зі сторін становить: з позивача (ТОВ «БНК-Україна») - 239 066,78 грн, а з відповідач (АТ «Банк Альянс») - 449 662,97 грн. Разом з цим, ч. 11 ст. 129 ГПК України передбачає, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням викладено, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат із відповідача (АТ «Банк Альянс») на користь позивач (ТОВ «БНК-Україна») у розмірі 210~ 596,19 грн. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: 1.~~~~~~~~~~Апеляційну скаргу AT "Банк Альянс" задовольнити частково. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2450/22(914/461/25) від 29.05.2025 в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 976 240, 64 грн. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У решта частині оскаржуване рішення залишити без змін. 2.~~~~~~~~~~Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) 210 596,19 грн на відшкодування сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Головуючий (суддя-доповідач) ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~О.І. МАТУЩАК Судді~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Н.М. КРАВЧУК ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~О.С. СКРИПЧУК ~