Справа № 520/3551/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6118/25 Справа № 520/3551/16-ц Головуючий у першій інстанції Петренко В.С. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталії Сергіївни, стягувач ТОВ «Оптіма Факторінг», заінтересовані особи: Управління Державної виконавчої служби в Одеській області, Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталії Сергіївни, стягувач ТОВ «Оптіма Факторінг», заінтересовані особи: Управління Державної виконавчої служби в Одеській області, Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до вказаної скарги, ОСОБА_1 просив: - поновити строк звернення до суду на дії державного виконавця, вважаючи його пропущеним з поважних причин; - скасувати постанову відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття зведеного виконавчого провадження №71515466 про стягнення боргу за виконавчим листом №520/3551/16-ц. Скаргу ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що Київським районним судом м. Одеси у справі № 520/3551/16-ц ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість у розмірі 60 721,45 грн. Ухвалою суду від 07.11.2028 року було замінено стягувача з ПАТ Банк «Траст» на ТОВ «Оптіма Факторинг». В подальшому на підставі виконавчого листа державним виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У травні 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття зведеного виконавчого провадження №71515466 про стягнення боргу за виконавчим листом №520/3551/16-ц. Заявник вивчивши матеріали виконавчого провадження вияви, що Законом України Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» ДВС повинна зупинити вчинення виконавчих дій, забороняється зміна стягувача у виконавчих листах, стягувачами за якими є РФ або громадяни України. Саме стягувачем у виконавчому проваджені є ПАТ Банк «Траст» де співвласник є громадянином РФ. Заявник просив поновити строк на подання скарги, у зв`язку з його пропуском з поважних причин, посилаючись на те, щовін проводив активний захист звертаючись з заявами до суду, як до адміністративного, так і до Київського районного суду м. Одеси, проте ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 року його скаргу було повернуто у зв`язку із не зазначенням інформації щодо наявності електронного кабінету, ухвалою від 20.11.2024 року скаргу було залишено без розгляду, через не зазначення поважності причин пропуску строку звернення до суду та не заявленням відповідного клопотання, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2024 року, яку він отримав 26.12.2024 року, його скаргу було залишено без розгляду, через не надання ним доказів надсилання її іншим учасникам справи, ухвалою суду від 15.01.2025 року. яку він отримав 30.01.2025 року, його скаргу було повернуто, через незалучення до розгляду стягувача ТОВ «Оптіма Факторінг». Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду на дії державного виконавця залишено без задоволення. Скаргу ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Оптіма Факторінг», заінтересовані особи Управління Державної виконавчої служби в Одеській області, Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Циганок Наталії Сергіївни - залишено без розгляду. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що скаржник дізнався про порушення свого права як сторони виконавчого провадження не у 2023 році, а у травні 2024 року. Одразу 07.05.2024 року скаржник звернувся до ДВС з листом у якому просив виконавче провадження закрити та зняти всі накладені обмеження, однак відповідь від ДВС в передбачений законом термін не отримано. 28.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ДВС та зобов`язання вчинити певні дії. а саме закрити виконавче провадження. За результатом розгляду скарги Одеським окружним адміністративним судом по справі № 420/20600/24 було винесено ухвалу від 04.07.2024 року про відмову у відкритті провадження ОСОБА_1 , та вказано що даний спір підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, а саме - Київським районним судом м. Одеси. У подальшому не погодившись з ухвалою суду першої інстанції по справі №420/20600/24 ОСОБА_1 оскаржив зазначене судове рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду, за результатом перегляду скарги судом було ухвалено постанову від 05.09.2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін. 25.09.2024 року скаржник звернувся зі скаргою на дії виконавця до Київського районного суду міста Одеси. Однак, 26.09.2024 року Київським районним судом міста Одеси було винесено ухвалу про повернення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця скаржнику без розгляду посилаючись на те, що заявник не вказав наявність у нього електронного кабінету, та не вказав в ухвалі про те, що строк звернення заявника до суду був пропущений і потребує поновлення. 30.09.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою до Київського районного суду міста Одеси, ураховуючи попередні зауваження суду вказав про відсутність у нього зареєстрованого електронного кабінету. 20.11.2024 року Київський районний суд міста Одеси залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що заявник повноважних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою не зазначив, клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду не подав. Після чого, скаржник неодноразово звертався до Київського районного суну міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця, а саме: 03.12.2024 року, 04.01.2025 року, 25.02.2025 року, ураховуючи попередні зауваження суду просив суд поновити строк звернення до суду вважаючи, що його пропущеним з поважних причин. Однак судом повторно залишалися зазначені скарги ОСОБА_1 без розгляду. Так, скаржник зазначає, що кількість заяв, які він надав Київському районному суду міста Одеси та те, що в ухвалах вказуються різні причини відмови у розгляді, свідчить на думку ОСОБА_1 про те, що попередні розглядання заяв відбувалися з нехтуванням верховенства права і мали на меті ухилення від розгляду матеріалів справи за його скаргою. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 16.12.2025 року на 14:00 год., учасники справи не з`явилися, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили, та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 16.12.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відмовляючи у поновлення строку на оскарження дій державного виконавця та залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що: - скаржник (боржник) ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження, обізнаний про обставини, викладені в скарзі ще з травня 2023 року; - скаржником не доведено в скарзі поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, і причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством (10 днів з дня, коли боржник дізнався про порушення свого права, а в даному випадку - з травня 2023 року); - викладені підставі для поновлення такого строку є неповажними, а тому підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними відсутні. За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а обставини викладені у скарзі, щодо поновлення строку не є поважними, вказана скарга підлягає залишенню без розгляду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за потрібне зазначити наступне. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України). Згідно із ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 123 ЦПК України). Частинами 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. У постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц та від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Верховний суд неодноразово підкреслював, що законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25)). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). З наведених обставин вбачається, що 25.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із скаргою на дії державного виконавця та заявою про поновлення процесуального строку подання скарги на дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження №71515466. Скаргу ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що Київським районним судом м. Одеси у справі № 520/3551/16-ц ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованість у розмірі 60 721,45 грн. Ухвалою суду від 07.11.2018 року було замінено стягувача з ПАТ Банк «Траст» на ТОВ «Оптіма Факторинг». В подальшому на підставі виконавчого листа державним виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У травні 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття зведеного виконавчого провадження № 71515466 про стягнення боргу за виконавчим листом № 520/3551/16-ц. Заявник вивчивши матеріали виконавчого провадження вияви, що Законом України Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» ДВС повинна зупинити вчинення виконавчих дій, забороняється зміна стягувача у виконавчих листах, стягувачами за якими є РФ або громадяни України. Саме стягувачем у виконавчому проваджені є ПАТ Банк «Траст» де співвласник є громадянином РФ. 07.05.2024 року скаржник звернувся до ДВС з листом у якому просив виконавче провадження закрити та зняти всі накладені обмеження, однак відповідь від ДВС в передбачений законом термін не отримав. Вважаючи дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не закриття зведеного виконавчого провадження протиправними, останній подав скаргу. З наведеного вбачається, що строк на подачу скарги на дії державного виконавця розпочався у квітні 2023 року та тривав десять днів. ОСОБА_1 разом зі скаргою також було подано заяву про поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця, яка мотивована тим, що дану скаргу на дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження №71515466 вперше скаржник подав 28.06.2024 року до адміністративного суду. Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного від 05.09.2024 року у відкритті провадження у справі № 420/20600/24 було відмовлено, та роз`яснено,даний спір підлягає розгляду судом який виконавчий документ, а саме - Київським районним судом м. Одеси. 25.09.2024 року скаржник звернувся зі скаргою на дії виконавця до Київського районного суду міста Одеси. Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця було повернуто без розгляду скаржнику, у зв`язку із недотриманням вимог до форми та змісту скарги згідно вимог ЦПК України. 30.09.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження №71515466. Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.11.2024 року скаргу залишено без розгляду у зв`язку із не порушення скаржником питання щодо поновлення процесуального строку на подання скарги та не зазначення повноважних причин пропуску такого строку звернення. 20.11.2024 року Київський районний суд міста Одеси залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що заявник повноважних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою не зазначив, клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду не подав. Після чого, скаржник повторно неодноразово звертався до Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця, однак судом ухвалами від 12.12.2024 року та 15.01.2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без розгляду, у зв`язку з недотриманням вимог до форми та змісту скарги згідно вимог ЦПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами на дії державного виконавця щодо не закриття зведеного виконавчого провадження та не зняття всіх накладених обмежень, однак його скарги поверталась судом з огляду на їх невідповідність встановленим ЦПК України вимогам щодо форми та змісту такої скарги. За таких обставин, не можна визнати обґрунтованим наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку, оскільки неодноразове невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо оформлення та подання скарги, та як наслідок, повернення її заявнику, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, так як не є такою, що не залежить від волевиявлення особи, яка подає скаргу, і не є такою, що пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій. А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених ОСОБА_1 підстав пропуску строку на подання скарги. Таким чином, встановивши, що про порушення своїх прав з боку держаного виконавця скаржник був достовірно обізнаний станом на квітень 2023 року, а з даною скаргою звернувся 25 лютого 2025 року, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку (майже 2 роки), та враховуючи неповажність наведених ОСОБА_1 підстав пропуску строку на подання скарги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги без розгляду. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення діючого законодавства, незгоди з висновками місцевого суду щодо оцінки доказів та застосування вимог Закону. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний тест постанови складено: 29.12.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова