Справа № 345/3371/25

Справа №345/3371/25 Провадження № 1-кп/345/107/2026 У Х В А Л А про закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду 09.03.2026 м.Калуш Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 6 матеріали кримінального провадження № 12025091170000252 від 01.05.2025 по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Боднарів, Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосуванння запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - ВСТАНОВИВ: Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, так як, він вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років. Також підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки може переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від суду за скоєне ним кримінальне правопорушення, окрім цього, ОСОБА_4 жодного разу не з`явився на судові засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час таких судових засідань, вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_4 ухиляється від проходження військової служби, так як 10.11.2025 не з`явився на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 ; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу; вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме ухилення від військової служби (військовий злочин), оскільки ОСОБА_4 ще 10.11.2025 не з`явився на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 і у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, обвинувачений зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу. У зв`язку з цим просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, із покладенням у разі внесення застави наступних обов`язків: наступного дня після звільнення з-під варти з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою продовження проходження військової служби; прибувати за першим викликом до суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби; утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну Дане клопотання мотивоване тим, що 30.06.2025, ОСОБА_6 в лютому 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося), перебуваючи у захисних лісонасадженнях Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» за напрямком Моршин-Івано- Франківськ, км. 80, ПК 9-10, права сторона колії, квартал № 94, виділ 328, що в с. Боднарів Калуської міської територіальної громади Калуського району Івано- Франківської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, всупереч встановленому Лісовим кодексом України порядку охорони, раціонального використання і відтворення лісових насаджень, як важливого елементу навколишнього природного середовища, в порушення ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку спеціального використання лісових ресурсів та Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, за допомогою принесеної із собою бензопили (маркування та модель досудовим розслідуванням встановити не вдалося), шляхом повного відокремлення стовбура від кореня до ступеня припинення росту, здійснив незаконну порубку 38 сироростущих дерев, чим спричинив навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів майнову шкоду на загальну суму 379 589,12 гривень, що відповідно до гі. 2 примітки до статті 246 КК України є тяжкими наслідками, чим вчинив незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України. У вчиненні вказаного злочину обгрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Боднарів Калуського району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, з повною загальною середньою освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, проходить військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України, остання посада - номер обслуги 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , військове звання - «солдат», учасник бойових дій, на утриманні двоє неповнолітніх дітей. У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 246 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання за його вчинення - від 5 до 7 років позбавлення волі. Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - п. 1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від суду за скоєне ним кримінальне правопорушення. Окрім цього, ОСОБА_4 жодного разу не з`явився на судові засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату та час таких судових засідань, а ухвалу про примусовий привід органам поліції виконати не вдалося. Вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_4 ухиляється від проходження військової служби, так як 10.11.2025 не з`явився на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 ; - п. З - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані; - п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу; - п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме ухилення від військової служби (військовий злочин), оскільки ОСОБА_4 ще 10.11.2025 не з`явився на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 і у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, обвинувачений зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу. Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до семи років, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Так, підстави для тримання під вартою передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме, ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини). Згідно статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину. Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не являється за можливе. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків. При запобіжному заході у виді домашнього арешту обвинувачений, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, до обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального провадження, із яких випливає, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, а також майновий та сімейний стан останнього, вбачається необхідність у разі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити. Окрім цього, просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки будь-які перешкоди для цього відсутні. Захисник ОСОБА_4 ОСОБА_5 з приводу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно його підзахисного заперечив, просив застосувати відносно його підзахисного більш м`який запобіжний захід або визначити менший розмір застави. Також не заперечила щодо призначення справи до судового розгляду. Підозрюваний ОСОБА_7 підтримали думку свого захисника. Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання про застосуванння запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приходить до наступного висновку. Кримінальне провадження підсудне Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акта прокуророві судом під час підготовчого судового засідання не встановлено. В підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні. Підстав для судового розгляду кримінального провадження судом присяжних чи колегіально судом у складі трьох суддів не вбачається. Клопотань про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло. Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тобто у вчинені незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною ч. 4 ст. 246Кримінального кодексу України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятидо семи років. Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля. У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що підтверджується його обізнаністю про тяжкість інкримінованого злочину та можливе покарання у виді позбавлення волі, а також фактичним ухиленням від явки до суду, незважаючи на належне повідомлення, і невиконанням ухвали про привід; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни або спотворення їхніх показань, оскільки йому відомі їхні анкетні дані та місце проживання; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом систематичної неявки за викликами суду під приводом надуманих або непідтверджених поважних причин, у тому числі шляхом можливого симулювання хвороби; а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов`язане з ухиленням від проходження військової служби, що підтверджується його неприбуттям до військової частини після вибуття з лікувального закладу, та свідчить про наявність наміру і надалі уникати виконання покладених на нього обов`язків. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). Беручи до уваги, що можливе покарання за вчинення тяжкого злочину підвищує ризик ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вчинення ним інших кримінальних правопорушень незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також враховуючи неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, слід дійти висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк з 09 березня 2026 року по 07 травня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування. Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього. Як зазначає Європейський суд з прав людини, підозрюваного необхідно звільнити з-під варти, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки до суду (органу досудового розслідування), в тому числі, через внесення застави. Враховуючи особу підозрюваного, тяжкість злочинів, в яких він підозрюється, слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави в сумі, що відповідає 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Також слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною їх вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею або судом, або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею або судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Дата судового засідання узгоджена зі сторонами кримінального провадження. Таким чином є достатні підстави для призначення судового розгляду даного кримінального провадження. Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя - УХВАЛИВ: завершити підготовку до судового розгляду. Призначити кримінальне провадження № № 12025091170000252 від 01.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду о 13:30 год. 23.03.2026 року. Затвердити сформований під час підготовчого судового засідання список осіб, які братимуть участь у судовому засіданні. Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосуванння запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025091170000252 від 01.05.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України задовольнити частково. Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Боднарів, Калуського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і закінчується 07 травня 2026 року включно. Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 66 560,00 гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого на строк до 07 травня 2026 року року обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: - прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом - здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» Міністерства юстиції України. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 . Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» Міністерства юстиції України для виконання. У судове засідання викликати прокурора, захисника та доставити обвинуваченого ОСОБА_4 . Ухвала в частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. В решті ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали складено до 16 березня 2026 року. Головуючий: