Справа № 211/406/26

Справа № 211/406/26 Провадження № 2/211/2556/26 У Х В А Л А іменем України 14 квітня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Юзефович І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство «Комсервіс» Дружківської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерував вище зазначену позовну заяву та просить суд: -стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну залиттям квартири, в сумі 205 309,60 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача за період з 10.04.2025 по 31.12.2025 59 017,39 грн., в тому числі: 3% річних 4 472,00 грн., інфляційні втрати 8 336,79 грн., пеня 46 208,60 грн.; -стягнути з відповідача на користь позивача реальні збитки в сумі 133,50 грн. та судові витрати, докази понесення яких, позивач надасть після постановлення рішення у справі. Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху. 18 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву, в якій позивач просить: - Роз`яснити ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року в частині вимоги суду щодо необхідності сплатити судовий збір в розмірі 2 707,44 грн. за майнові вимоги окремо, а не сукупно, відповідно до загальної ціни позову або виправити в ухвалі від 11.02.2026 року суму судового збору, що підлягає сплаті за подання позової заяви на правильну (2 115,68 грн.), розраховану від загальної ціни позову; - Відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №211/406/26; - Відкрити позовне провадження у справі; - Продовжити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку. Щодо роз`яснення ухвали суду від 11.02.2026, суд зазначає наступне. За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення - ч. 1 ст. 271 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 271 ЦПК України - подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Згідно із роз`ясненнями, викладеними в п. п. 7, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, під судовим рішенням мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в т.ч. й заочне або ухвала, а також судовий наказ). Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й розяснення мотивів ухвалення рішення, суд своєю ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Із зазначеного слідує, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення. Судове рішення, яке просить роз`яснити ОСОБА_1 , є ухвалою про залишення позовної заяви без руху. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, при цьому у вказаному рішенні суду не торкалось питання предмету спору, таке не є остаточним по справі та ним не вирішувалась суть позову, тому відсутні підстави для його роз`яснення, отже у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали про залишення позовної заяви без руху слід відмовити. Щодо виправлення описки в ухвалі судувід 11.02.2026, суд зазначає наступне. Ухвалою суду від 11.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. У мотивувальній частині вказаної ухвали після попереднього визначення судом суми судового збору у вищевказаному розмірі помилково зазначено два наступні абзаци, а саме: «З вищенаведеного слідує, що мінімальна ставка судового збору за подання позову, який містить вимогу майнового характеру, складає 1 064,96 грн. Однак, вимога про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 205 309,60 грн. становить мінімальну ставку судового збору з розмірі 1 642,48 грн. Відтак, позивачем несплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру, тому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 707,44 грн. (1 642,48 грн. + 1 064,96 грн). » Згідно з ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку. У п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає. Як вбачається з матеріалів справи при обчисленні суми судового збору, суд вірно застосував Закон України «Про судовий збір», однак допустився арифметичної помилки при підрахунку суми, яка підлягає оплаті. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень. Згідно положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» станом на день подачі позову розмір ставки судового збору із позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Відповідно до п. 13 постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою). Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.. В даній справі встановлено, що предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, позовні вимоги є пов`язані між собою, отже сума судового збору становить 2 115,68 (264 460,49 грн. * 1% * 0,8). Таким чином, заява про виправлення описки підлягає задоволенню. Щодо заяви позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №211/406/26, суд зазначає наступне. В поданій заяві позивачем від 18.02.2026 зазначено, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом позову у цій справі є фактичний захист моїх житлових прав шляхом відшкодування майнової шкоди завданої залиттям квартири. Довідкою Виконавчого комітету Дружківської міської ради від 16.02.2026 р. №17/0/205-26 підтверджено, що позивач на даний час проживає у місті Дружківка Краматорського району Донецької області. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 19.12.2025 р. № 1700 м. Дружківка та територіальна громада офіційно віднесені до зони активних бойових дій. Наведене, разом із фактом залиття квартири відповідачем, свідчить про скрутні життєві обставини, в яких опинився позивач і які перешкоджають сплаті судового збору, що надає позивачу право розраховувати на відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №211/406/26. Вирішуючи заявлене клопотання, суд приходить до таких висновків. У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №367/862/19 вказано, що: «відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)». Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір»). Із огляду на наведені норми закону, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Таким чином, пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначає, що для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Отже, звільнити від сплати судового збору суд може за наявності даних про такий майновий стан заявника, який би унеможливлював сплату ним судового збору, що узгоджується із позицією Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №761/12145/17. Слід зауважити, що заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивачем не надано відомостей щодо доходів, отриманих за 2025 рік. Отже, за відсутності доказів майнового стану позивача заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, що не обмежує його у праві, в подальшому за наявності належних доказів, повторно звернутися до суду із відповідним клопотанням. Щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків, суд зазначає. Відповідно до ст. 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. З точки зору ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З точки зору закону поновлення та продовження процесуального строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними. Поважною є причини, які об`єктивно унеможливлювали або ускладнювали вчинення певної процесуальної дії у визначений строк. При цьому визнання причини поважною залежить лише від розсуду суду. Враховуючи викладене в заяві, приведені позивачем причини пропуску строку для виконання ухвали суду є поважними. Крім того, суд зважає на те, що в країні діє воєнний стан, який також є додатковою підставою для продовження пропущеного позивачем строку, а тому він має бути продовжений. Керуючись ст. 4, 127, 175, 177, 185, 269, 271 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: В роз`ясненні ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року відмовити. Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року - задовольнити. Виправити описку в ухвалі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, постановленій у справі №211/406/26, замінивши суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання позовної заяви з помилково зазначеної 2 707,44 грн., на належну 2 115,68 грн. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Заяву позивача про продовження процесуального строку задовольнити. Продовжити позивачу ОСОБА_1 строк для виконання ухвали суду - 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя І.О. Юзефович