Справа № 463/3566/26

Справа №463/3566/26 Провадження №2/463/1716/26 УХВАЛА про залишення позовної заяви без руху 17 квітня 2026 року місто Львів Суддя Личаківського районного суду м. Львова Ціпивко І.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, треті особи: Львівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Господар» про визнання права користування квартирою, встановив: Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом та просить: визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 . Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Відповідно до ч. 4, 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав. Так, стороною позивачів до матеріалів справи не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року. Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3328 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру про усунення перешкод, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328х0,4=1331,20). Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Позов містить позовні вимоги 3 вимоги немайнового характеру: щодо визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 щодо кожного із позивачів ОСОБА_1 (1), ОСОБА_2 (2), ОСОБА_3 (3). Судовий збір у розмірі 1331,20 грн сплачено тільки позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується долученою квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №17913542М від 31.03.2026. Таким чином, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахування заявлених вимог необхідно сплатити судовий збір у розмірі по 2662,40 грн.(по 1331,20 грн кожна). Реквізити для сплати судового збору: одержувач ГУК Львiв/Личаківський р-н/22030101; код ЄДРПОУ 38008294; банк отримувача - казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) 899998; рахунок одержувача: UA 408999980313111206000013954; код платежу: 22030101. На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Також, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Так, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Матеріали позовної заяви підтверджують звернення позивачки ОСОБА_1 до компетентного органу з метою врегулювання питання користування квартирою АДРЕСА_1 . В матеріалах справи дійсно наявна відмова, проте така винесення у зв?язку з наявністю неповного пакету документів (відсутність ордера). Позивачі покликаються на неможливість подачі вказаного документа, проте, до матеріалів справи не долучають доказів вжиття заходів на встановлення таких. Так, вважаю за необхідне звернути увагу, що матеріали справи містять відповідь на запит виключно за 1956 рік щодо основного квартиронаймача ( ОСОБА_4 ). Разом з тим відомості про його реєстрацію датовані 1965 роком. Відповідь за вказаний період відсутня. Способом усунення згаданого недоліку є надання до суду доказів неможливості отримання документів, які перешкоджають досудовому врегулюванню порушеного перед судом питання. Окрему увагу суд, вважає за необхідне звернути на те, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц). Так, позивачами завлено вимогу про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 . Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилаються на норми Житлового кодексу України, а саме на статтю 61 (договір найму жилого приміщення. Укладення договору найму жилого приміщення); статтю 64 (права і обов`язки членів сім`ї наймача); 65(Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення); статтю 106 (зміна договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім`ї). Вказані норми регулювали договір найму(як іститут так і підстави його зміни) Разом з тим правове регулювання права користування визначалося Цивільним кодексом України (ст. 816 ЦК України) Проте, встановлення порядку користування жилим приміщенням (в тому числі і права користування) у будинках державного і громадського житлового фонду (ч. 4 ст. 816 ЦК України) та зміна умов договору найму з укладенням окремого договору найму (статті 47, 61, 63, 104 ЖК України) є різними способами захисту права. Зміна умов договору стороною позивача реалізовано (провадження закрито). Положення ст. 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду та не пов`язують таку можливість із площею наданого в найм житлового приміщення. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів застосуванню підлягає вказана норма. В той же час, Житловий кодекс України втратив чинність крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2 на підставі Закону України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX від 13.01.2026. Таким чином, позивачам слід обґрунтувати заявлені позовні вимоги з посиланням на відповідні норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин із зазначенням підстави та умов звернення визначених Закону України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX від 13.01.2026 та вчинення відповідних заходів врегулювання. Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі. Вважаю, що за таких обставин позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків. Керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, постановив: Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, треті особи: Львівська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Господар» про визнання права користування квартирою залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ірина ЦІПИВКО