Текст рішення
Єдиний унікальний № 946/1530/26
Провадження № 1-кп/946/335/26
УХВАЛА
про продовження строку тримання під вартою
06 травня 2026 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 ,
провівши в місті Ізмаїл Одеської області в залі суду відкрите судове засідання у кримінальному відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025164220000069 від 16 жовтня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Владичень Болградського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії-кулеметник 3 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у військову звані «солдат»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Прокурор надав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені п. 1, 3-5 ст. 177 КПК України не зникли, а саме є всі підстави вважати що при застосуванні до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, він може переховуватися від суду, вчинити новий злочин, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на свідків. Ці ризики були підставою для застосування такого запобіжного заходу, строк дії якого спливає 11 травня 2026 року. В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики вказані прокурором не доведені, а тому, на їх думку можливо застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тому просили відмовити у клопотанні прокурора про продовження застосування запобіжного заходу.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлене клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді від 19 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 березня 2026 року, якій у подальшому був продовжений у встановленому законом порядку до 11 травня 2026 року, з огляду на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
За змістом ч. 3, 5 ст. 199 КПК України суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; вік та стан здоров`я обвинуваченого (37 років, стан здоров`я не перешкоджає утриманню під вартою, документів, щоб підтверджували його хворобу суду не надано); відсутність міцних соціальних зв`язків - обвинувачений не одружений. У зв`язку з викладеним, на думку суду, з метою ухилення від покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, він може ухилитися від суду. Тобто в даному випадку, на думку суду, прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинуваченого.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені розпочатий, але свідки не допитані, у зв`язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані свідки, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тому, з урахуванням вказаних положень національного кримінального процесуального законодавства, факт допиту свідків під час досудового розслідування не може бути підставою для висновку, що на стадії судового провадження цей ризик не може бути актуальним. Більше того, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , а також того, що йому відомі відомості про свідків, він, перебуваючи на свободі, може застосувати спроби незаконно вплинути на них шляхом умовлянь та погроз з метою схилити їх до зміни своїх показань під час судового розгляду, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Тому суд також погоджується з тим, що продовжує існувати і ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно обвинуваченого.
Також, враховуючи, що ОСОБА_4 притягується до відповідальності за скоєння тяжкого злочину, суд погоджується, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_4 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні розпочатий, але свідки ще не допитані, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотаннях, дають достатні підстави вважати, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, - до 04 липня 2026 року.
В силу положень ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п. 2 ч. 5 та ч. 6 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Однак прокурором не наведено та судом не встановлено таких виключних обставин у справі, що розглядається. Тому, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у межах розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх обов`язків, передбачених КПК України. Підстав для висновку, що визначення такого розміру застави може не запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України судом не встановлено.
Керуючись ст. 177, 182, 183, 199, 370-372 КПК, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити застосувати запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк - до 04 липня 2026 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста)грн (50 х 3328грн = 166400грн). Обвинувачений або застовадавець мають право у будь - який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави. У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора; 2) не відлучатися за межі міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області без дозволу суду або прокурора; 3) повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання, роботи строком до 06 липня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційна скарга, на ухвалу суду про застосування запобіжного заходу, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому, а також направити до Державної Установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали проголошено 11 травня 2026 року об 11 годині.
СУДДЯ
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1