Справа № 692/735/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/821/214/26 Справа № 692/735/25 Категорія: ч. 2 ст. 310 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Черкаси Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі: секретаря ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025250370000628 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кантакузівка, Драбівського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості, засуджено відповідно до затвердженої угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. Покладено на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 8022,60 грн. Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). ВСТАНОВИЛА Встановлені судом першої інстанції обставини. Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він у січні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, на території свого подвір`я по АДРЕСА_1 , всупереч встановленому законом порядку обігу наркотичних засобів - Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», діючи умисно, з метою подальшого вирощування рослин роду коноплі для особистого вживання без мети збуту, незаконно вніс у відкритий ґрунт насіння конопель та посіяв коноплю. У подальшому у період весни 2025 року ОСОБА_7 , виконуючи роботи із догляду за незаконного засіяною площею звільняв її від бур`янів, шляхом обкосу прилеглої до неї зони, тим самим виконував культивування 744 рослин конопель, які незаконного вирощував до 07 год. 29 хв. 06.05.2025, до моменту їх виявлення та вилучення працівниками Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області при проведенні обшуку території домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 11.08.2025 в частині стягнення з нього на користь держави процесуальні витрати в сумі 8022,60 грн. та звільнити його від сплати на користь держави процесуальних витрат в сумі 8022,60 грн. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_7 посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що 13.06.2025 між начальником Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 та ним, за участі його захисника була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст.468,469,471 КПК. Сторони дійшли згоди при призначення йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК, у виді 3 років позбавлення волі, та погодилися на його звільнення за ст.75 КК від відбування покарання з випробуванням. Утім, при укладенні угоди прокурором не було зазначено про стягнення з нього ОСОБА_7 на користь держави процесуальних витрат в сумі 8022,60 грн. Зауважує, що йому було сказано, що фінансові витрати в даному кримінальному провадженні будуть понесені за рахунок держави. Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого та його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає його розгляду. При цьому, приймається до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від обвинуваченого та його захисника, заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки не надходили. Обвинувачений ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилися, про поважність причини неявки, передбачених ст.138 КПК, не повідомили. Не пояснила поважність відсутності обвинуваченого і захисниця у судовому засіданні. Колегія суддів враховує, що у цьому кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду згідно з вимогами КПК, участь обвинуваченого і захисника не є обов`язковою, в тому числі з урахуванням того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК не відноситься до особливо тяжких та в матеріалах справи відсутні апеляційні скарги на погіршення становища обвинуваченого і в даному випадку права обвинуваченого не будуть порушені. Згідно з ч.4 ст.405 КПК, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Внаслідок чого апеляційний суд ухвалив розглядати апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого та його захисника. Позиції учасників судового провадження. Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, була заслухана прокурор, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків. За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. При цьому, ч.4 ст. 474 КПК передбачено, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону судом дотримано в повній мірі. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13.06.2025 між начальником Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 , у присутності захисника ОСОБА_10 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК. Згідно з угодою ОСОБА_7 зобов`язувався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК під час судового розгляду. Також угодою визначено покарання, яке йому повинно бути призначене за ч.2 ст.310 КК у виді 3 років позбавлення волі, з застосуванням вимог ст.75 КК України звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Як вбачається з матеріалів, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в угоді та обвинувальному акті, підтвердив, просив затвердити угоду. Також, з матеріалів видно, що оскаржуваним вироком було затверджено угоду про визнання винуватості, ОСОБА_7 визнано винним за ч.2 ст.310 КК та призначено узгоджене сторонами покарання. Водночас, з журналу судового засідання від 11.08.2025 випливає, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості, в присутності захисника ОСОБА_10 , судом було виконано вимоги ч.4 ст.474 КПК та роз`яснено ОСОБА_7 його права і наслідки укладення угоди, а обвинувачений та його захисник підтримали угоду про визнання винуватості і просили її затвердити. Щодо стягнення з обвинуваченого на користь держави процесуальних витрат в сумі 8022,60 грн. колегія суддів зазначає таке. Зазначені витрати належать до процесуальних витрат, питання щодо розподілу і стягнення яких суд зобов`язаний вирішити у вироку (ст.ст.118, 122, 124, 126, 368, 374 КПК). Суд також має право зменшувати розмір процесуальних витрат або звільняти від їх оплати, а також вирішувати питання щодо їх відстрочення та/або розстрочення (ст. 119 КПК України). Вирішення питань розподілу і стягнення процесуальних витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати, а також відстрочення та/або розстрочення їх оплати належать за нормами КПК України до виключних дискреційних повноважень суду та не можуть бути умовами угоди згідно з положеннями ст.472 КПК. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних витрат за проведення експертизи. Щодо цього апеляційний суд враховує, що стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища ОСОБА_7 , які б унеможливлює сплату ним процесуальних витрат. Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у цьому провадженні, колегією суддів не встановлено, а тому підстав, для скасування чи зміни вироку немає. Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 щодо ОСОБА_7 - без змін. Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції. Головуючий ОСОБА_2 Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4