Справа № 473/2476/26

Справа № 473/2476/26 Номер провадження 1-кп/473/290/2026 У Х В А Л А "21" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 провівши підготовче судове засідання по кримінальному провадженню №62025150010000483 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ВСТАНОВИВ: На адресу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150010000483 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, посилається на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту. Крім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 23 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, на переконання прокурора, обвинувачений може переховуватись від суду, так як він обвинувачується в скоєні умисного тяжкого злочину, має достатню обізнаність, щоб розуміти суть інкримінованого йому діяння та покарання за його вчинення, а також послідовність однакових дій щодо ухилення від військової служби. Обвинувачений та його захисник проти призначення справи до судового розгляду не заперечували. ОСОБА_5 та його захисник просили зменшити визначений ОСОБА_5 , ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва, розмір застави. Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання встановив наступне. Дане кримінальне провадження підсудне Вознесенському міськрайонному суду Миколаївської області. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні. Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам за ст. 177 КПК України. Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд зобов`язаний врахувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У межах цього кримінального провадження обвинуваченого повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. При цьому, санкція такої норми Закону про кримінальну відповідальність передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року). Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»). Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину (позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років) та послідовності однакових дій щодо ухилення від військової служби, може вдатися до відповідних дій. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не встановлено. Зазначені обставини дають підстави для висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду. Отже, досліджені обставини провадження вказують на те, що на даний час не зникли ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а саме: є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. На даний час, суд не вбачає підстав зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Таким чином, суду не надано жодних даних, які свідчать про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а також інших обставин які переважають над вказаними ризиками. Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння, як воно сформульоване стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який на даний час є військовослужбовцем, наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до умисного тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у разі визнання його винним у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, суд вважає, що останній може переховуватись від суду з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його виним, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 доведені прокурором та продовжують існувати. Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню. Суд не знаходить підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_5 визначеного ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 01.04.2026, розміру застави. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199, 314 317 КПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадження №62025150010000483 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на 26 травня 2026 року на 16 годину 00 хвилин. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити. Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 20 липня 2026 року, з правом внесення застави в розмірі 23 (двадцяти трьох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76 544 грн. В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, обов`язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання та місця роботи: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд на територію України. В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зменшення обраного щодо ОСОБА_5 розміру застави, відмовити. В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_4 . Ухвала може бути оскаржена в частині продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Суддя ОСОБА_1