Справа № 754/9706/26

Номер провадження 2/754/10491/26 Справа № 754/9706/26 У Х В А Л А 03 червня 2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., вивчивши письмові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Хасп» про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ТОВ «Доктор Хасп» про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Вивчивши письмові матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Встановлено, що позов не відповідає вимогам ч. 5 ст. 95 ЦПК України, а саме до позову додані документи не засвідчені в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 95 ЦПК України, згідно з якою учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться в нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення. Крім того, згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою. Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, у тому числі за вимогою про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, законом не передбачено. Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Вихідна допомога також не ототожнюється із заробітною платою, що виплачується працівникові при звільненні, оскільки її розмір пов`язаний не з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Отже, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Зазначених висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 30.11.2016 у справі №226/168/15-ц, від 27.03.2024 у справі № 202/3322/22, вони згоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, та від 13.03.2020 в справі № 711/4010/13-ц. Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 01.09.2015 позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Згідно положення ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи). Отже, за змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо). Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди а також за немайнову вимогу - припинення трудового договору. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України,- ПОСТАНОВИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Хасп» про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху. Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В.О. Сенюта