Текст рішення
Єдиний унікальний № 946/2638/26
Провадження № 1-кп/946/376/26
УХВАЛА
про продовження строку тримання під вартою
03 червня 2026 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у колегіальному складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
провівши в місті Ізмаїл Одеської області в залі суду відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026160000000135, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, маючого 4 неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, не одруженої, маючої неповнолітню дитину, офіційно не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Від прокурора ОСОБА_5 надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх захисники адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із клопотанням прокурора не погодились, вважають, що провина обвинувачених не доведена, ризики, на які посилається прокурор не існують, вважають, що прокурором порушена ч. 3 ст. 199 КПК України, тому що, недоведене існування ризиків відносно обвинувачених.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні 20 лютого 2026 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 КК України. 21 лютого 2026 року ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 20 квітня 2026 року, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В подальшому строк тримання під вартою був продовжений ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2026 року до 15 червня 2026 року з тих самих підстав.
За змістом ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якою суд керується в силу положень наведеної ч. 3 ст. 315 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років або довічне позбавлення волі; вік та стан здоров`я обвинувачених (36 років для ОСОБА_6 , 28 років для ОСОБА_7 , стан здоров`я обвинувачених не перешкоджає утриманню їх під вартою); відсутність у обвинувачених постійного місця роботи. У зв`язку з викладеним, на думку суду, з метою ухилення від покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вони можуть ухилитися від суду. Тобто в даному випадку, на думку суду, прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стосовно обвинувачених.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені розпочатий, але свідки не допитані судом, у зв`язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тому, з урахуванням вказаних положень національного кримінального процесуального законодавства, факт допиту свідків під час досудового розслідування не може бути підставою для висновку, що на стадії судового провадження цей ризик не може бути актуальним. Більше того, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також того, що їм відомі відомості про свідків, вони, перебуваючи на свободі, можуть застосувати спроби незаконно вплинути на них шляхом умовлянь та погроз з метою схилити їх до зміни своїх показань під час судового розгляду. Тому суд також погоджується з тим, що продовжує існувати і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно обвинувачених.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчинені особливо тяжкого злочину, суд погоджується, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинувачених, а саме можливість, перебуваючи на волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні розпочатий, але свідки ще не допитані, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, - до 01 серпня 2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 КК України, суд, відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 183 та ч. 6 ст. 176 КПК України, не вважає за доцільне визначати останнім заставу.
Керуючись ст. 369-372, 532 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 серпня 2026 року, без визначення розміру застави.
Продовжити застосовувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01 серпня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію наявної ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також направити до Державної Установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3