Справа № 946/4005/26

Справа № 946/4005/26 Провадження № 1-кс/946/1017/26 УХВАЛА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4 про відвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6 у справі №946/4005/26 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України, - В С Т А Н О В И В: Суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6 здійснюється розгляд справи № 946/4005/26 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України. 10.06.2026 року захисник обвинуваченого надав заяву про відвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6 у кримінальному проваджені № 12026162150000157 від 13.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, мотивуючи тим, наявні обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді та безсторонності (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України). Так, згідно обвинувального ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він не виконав постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 946/2559/25, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.10.2025 (провадження № 33/813/1662/25) та набрала законної сили 03.10.2025, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Виходячи із змісту обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні, в основу обвинувачення за ст. 382 КК України покладено саме факт умисного невиконання вищевказаної постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 946/2559/25, яка була постановлена одноособово суддею ОСОБА_6 . Оскільки суддя ОСОБА_6 вже сформував своє внутрішнє переконання щодо винуватості ОСОБА_3 та обставин справи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а предмет дослідження у цьому кримінальному провадженні безпосередньо стосується виконання або невиконання рішення, ухваленого цим же суддею, у сторони захисту виникають об`єктивні й обґрунтовані сумніви у безсторонності такого судді. В судовому засіданні захисник зазначив, що суддя ОСОБА_6 розглядав матеріали про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно обвинуваченого. Мова у кримінальному провадженні їде про невиконання рішення суду, яке ухвалював суддя ОСОБА_6 . Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію адвоката. В судовому засіданні прокурор не заперечував, залишив на розгляд суду. Суддя ОСОБА_6 не виявив бажання надати пояснення з приводу заявленої заяви. Розглянувши заяву обвинуваченого про відвід судді ОСОБА_6 у справі №946/4005/26, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи № 946/4005/26, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Підстави для відводу судді визначені у ст.75 КПК України. Так, згідно із вказаною статтею, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. При цьому, доводи захисника обвинуваченого в підтвердження наявності підстав для відводу судді зводяться до того, що суддя ОСОБА_6 вже сформував своє внутрішнє переконання щодо винуватості ОСОБА_3 та обставин справи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а предмет дослідження у цьому кримінальному провадженні безпосередньо стосується виконання або невиконання рішення, ухваленого цим же суддею. Додаткових підстав, передбачених ст.75 КПК України, у заяві та у судовому засіданні зазначено не було. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. При цьому, суд зазначає, що ухвалення суддею постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності жодним чином не може свідчити про можливу неупередженість судді та не може бути підставою для відводу судді з цих підстав. Процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18). В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення». Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6). У ряді рішень Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) намагається більш широко підходити до вирішення питання щодо впливу «досудової» діяльності судді на рівень безсторонності суду. Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. б Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Отже, суду не наведено будь-яких підстав, визначених ст.75 КПК України, для відводу судді, перелік яких чітко визначений. Не доведено наявності підстав для відводу. Наявність упередженості судді ОСОБА_6 не доведена та те, що суддя ОСОБА_6 брав участь у розгляді іншої справи не є підставою для відводу головуючого судді, а про наявність інших підстав для відводу суду не повідомлено. Фактично відвід зводиться до того, що рішенням судді в іншій справі притягнуто обвинуваченого до адміністративній відповідальності. Отже, суду не наведено підстав для відводу судді, перелік яких чітко визначено законодавством. Інші обґрунтовані підстави не наведені. Таким чином, описані в заяві обставини та надані пояснення не свідчать про упередженість судді ОСОБА_6 . Перевіривши доводи заяви, заслухавши наявних учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що передбачених законом підстав для задоволення заяви про відвід судді немає, обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді у розгляді справи чи зацікавленості судді у результаті розгляду справи, не встановлено, доказів наявності таких обставин не надано. Приймаючи до уваги викладене, заява про відвід є необґрунтованою, недоведеною належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_6 або його протиправній заінтересованості в результатах кримінального провадження, не доведені. Керуючись ст.ст. 77, 81, 218, 309 КПК України, суддя,- У Х В А Л И В: В задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4 про відвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6 у справі №946/4005/26 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України - відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали проголошено 12.06.2026р. о 10:50 год. Слідчий суддя: ОСОБА_1