Справа № 2-2433/10

1 Справа № 2-2433/10 4-с/335/32/2026 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Запоріжжя Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Новасардова І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., представника скаржника Лелікова С.О., особи бездіяльність якої оскаржується Половнікова Р.С., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лелікова Сергія Олегович, на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Романа Сергійовича, стягувач Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА» ВСТАНОВИВ: 19.05.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла скарга ОСОБА_1 (далі за текстом Скаржниця), в особі представника адвоката Лелікова Сергія Олеговича на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Романа Сергійовича (далі за текстом Відділ), стягувач Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА» відповідно до якої просить суд: зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , а саме обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження:11009912; зареєстровано 30.03.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№032720, 30.03.2011, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно в межах суми заборгованості 3 121 576,13 грн; власник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; обтяжувач: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; додаткові дані: при виконанні виконавчого листа №2-2433/2010 виданого 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя перебувала цивільна справа №2-2433/2010 про стягнення з солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ (ПАТ) «КБ «Надра» по кредитному договору №ЕС760000 від 20.04.2004 року суми боргу по кредиту, відсоткам, пені, на загальну суму 3 119 756,13 грн., витрати по сплаті судового збору 1700 грн., витрати по ІТЗ в сумі 120 грн. З тексту судового рішення у справі №2-2433/2010 вбачається, що ОСОБА_1 була поручителем у зобов`язаннях ОСОБА_2 перед АТ КБ «Надра». У відношенні ОСОБА_1 у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання на виконанні перебував виконавчий лист №2/2433/2010 виданий 28.03.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, 28.03.2011 року про стягнення з неї на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості в розмірі 3 121 576,13 грн. Виконавче провадження ВП №25501808 з виконання вказаного виконавчого листа було завершено 30.06.2011 року, а саме постановою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Також, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 року у справі 16/283/10 було прийнято рішення про припинення діяльності ФОП ОСОБА_2 з погашенням всіх не задоволених вимог кредиторів, зокрема перед ПАТ КБ Надра. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не зважаючи на це на майно ОСОБА_1 накладено наступне обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 11009912;, зареєстровано 30.03.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№032720, 30.03.2011, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно в межах суми заборгованості 3 121 576,13 грн; власник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; обтяжувач: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; додаткові дані: при виконанні виконавчого листа №2- 2433/2010 виданого 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. У відповіді на адвокатські запити уповноважена особа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роман Половніков не віднайшов підстав для зняття арештів, зазначивши що ст. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначений чіткий перелік підстав для зняття арешту, при цьому в усіх інших випадках арешт може бути зняти за рішенням суду. З посиланням на те, що будь яких виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 на цей час не існує, а наявність арештів фактично позбавляє останню на володіння, користування та розпорядження своїм майном, представник скаржника просив скаргу задовольнити. Ухвалою суду від 25.05.2026 скаргу прийнято до розгляду призначено судове засідання з розгляду скарги. 28.05.2026 на адресу суду Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав відзив на скаргу, у якому свої заперечення обґрунтовує наступними обставинами. Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні у Відділу не перебуває виконавчого листа №2/2433/2010 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості. В той же час, згідно даних Системи, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №25501808 з примусового виконання виконавчого листа №2/2433/2010 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості в розмірі 3121576,13 грн. 30.06.2011 виконавцем Відділ постановою про повернення виконавчого документа стягувачу було повернуто виконавчий документ на адресу стягувача на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). 01.05.2026 на адресу відділу надійшов адвокатський запит адвоката Лелікова С.О. в якому надано клопотання про зняття арешту з майна. Листом від 04.05.2026 за № 33315-7-26.1 адвокату було роз`яснено про відсутність підстав для зняття арешту з майна, та надано реквізити Відділу та загальну суму до сплати з метою подальшого зняття арешту з майна. Представник відділу зазначає про те, про виконавче провадження не було закінчено, а виконавче провадження № 25501808 завершено на підставі статті 37 Закону, а саме повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, станом на теперішній час, підстави для застосування наслідків закінчення виконавчого провадження, передбачені статтею 40 Закону відсутні, а отже і відсутні підстави для зняття арешту з майна передбачені Законом та Інструкцією, оскільки інформація про погашення заборгованості перед стягувачем, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій до Відділу не надходила. У відзиві представник Відділу просив у задоволенні скарги відмовити. Адвокатом Леліковим С.О. 24.06.2026 подано письмові пояснення, у яких зазначено про те, що борги основного позичальника у процедурі банкрутства були погашені. Виконавчий лист щодо поручителя/заявниці ОСОБА_3 повернутий стягувачу та строки пред`явлення його до виконання спливли в будь якій редакції ЗУ «Про виконавче провадження». Стягувач АТ «КБ Надра» перебуває в ліквідаційній процедурі та тривалий час не проявляє жодної зацікавленості до рішення суду на свою користь. А невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, зазначила, що у цьому випадку такі доводи не можуть вважатись доречними та мати наслідком безкінечне застосування негативних процесуальних заходів до боржника, що суперечить принципу правової визначеності. Права ОСОБА_1 порушені, адже арешт на все її майно, який повинен забезпечувати реальне виконання рішення суду, за вказаних умов вже 13 років не забезпечує нічого, через відсутність виконавчого провадження. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Леліков С.О. вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засіданні вимоги скарги не визнав, пояснив, що підстави для скасування арешту відсутні, тому просив у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі. Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2010 року по справі №2-2433/2010 позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Запорізького РУ до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу по кредитній угоді, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» по кредитному договору № ЕС 760000 від 20.04.2004 року суму боргу по кредиту, відсоткам, пені на загальну суму 3 119 756 грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору при зверненні в суд 1700 грн., та витрати ІТЗ в сумі 120 грн. Рішення набрало законної сили 14.12.2010. Судовим рішенням встановлено, що «у забезпечення виконання зобов`язань за зазначеною кредитною угодою 18.04.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 укладений договір поруки, згідно якого відповідач зобов`язалася перед банком в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитною угодою по основному боргу, оплаті щомісячних відсотків, та по відшкодуванню всіх збитків». Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. 30.03.2011 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №25501808 з примусового виконання виконавчого листа №2-2433/2010, який видано 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ВАТ КБ "Надра" по кредитному договору № ЕС 760000 від 20.04.2004 року суми боргу по кредиту, відсоткам, пені на загальну суму 3119756,13 грн., витрати по сплаті судового збору при зверненні в суд 1700,00 грн. та витрати ІТЗ в сумі 120,00 грн. 30.06.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Кохненко Є.С. у виконавчому провадженні ВП №25501808 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2433/2010, який видано 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У вказаній постанові визначено строк повторного пред`явлення до виконання, до 30.06.2014. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2015 у справі 16/283/10 підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 12.09.2024 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). З інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 472054846 від 09.04.2026 вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено наступне обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 11009912;, зареєстровано 30.03.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№032720, 30.03.2011, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно в межах суми заборгованості 3 121 576,13 грн; власник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; обтяжувач: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; додаткові дані: при виконанні виконавчого листа №2- 2433/2010 виданого 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. В постановах Верховного Cуду у справах № 707/1530/21 від 25.05.2022 року, №21/170-08 від 01.11.2021 року, зазначено, що право власності боржника під час або після завершення виконавчого провадження підлягає захисту за наявності самого порушеного права, встановлення недоцільності чинного арешту майна та можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» при зверненні боржника до суду у формі скарги на дії державного виконавця. В пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" надано роз`яснення, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця, оскільки є процесуальною дією державного виконавця. В частині 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У квітні 2026 адвокат Леліков С.О. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_1 у якому просив надати: копії постанов (з ідентифікаторами доступу) про відкриття виконавчих проваджень (всі надходження), що були відкритті у відділі, на виконання виконавчого листа виданого 28.03.2011 року №2-2433/2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» боргу, а також повідомити їх наслідки та надати відповідні постанови про завершення (закінчення, повернення). Також просив здійснити заходи для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11009912, зареєстровано 30.03.2011, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №032720 від 30.03.2011; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми заборгованості 3121576,13 грн.; власник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 : обтяжувач: підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої, служби ГУЮ у м. Запоріжжі; додаткові дані: при виконання виконавчого листа виданого 28.03.2011 року №2-2433/2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 04.05.2026 за вих. № 33315-7-26.1 надана відповідь наступного змісту: згідно даних Системи, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №25501808 з примусового виконання виконавчого листа №2/2433/2010 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості в розмірі 3121576,13 грн, 30.06.2011 виконавцем Відділ постановою про повернення виконавчого документа стягувачу було повернуто виконавчий документ на адресу стягувана на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Надати копії постанов не вбачається можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження №25501808 знищено у 2014 році, у зв`язку із закінченням, трирічного терміну зберігання. Також з посиланням на те, що виконавче провадження не було закінчено, а виконавчий лист був лише повернутий стягувачу, з посиланням на відповідні норми законодавства, зазначено про відсутність підстав для скасування арешту. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Судом під час розгляду скарги встановлено, що згідно загальнодоступних відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за параметрами пошуку: Боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що відносно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження. Також судом встановлено та визнано Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відзиві на скаргу, що на виконанні у Відділу не перебуває виконавчого листа №2/2433/2010 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості. В той же час, згідно даних Системи, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №25501808 з примусового виконання виконавчого листа №2/2433/2010 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Надра» заборгованості в розмірі 3121576,13 грн. 30.06.2011 виконавцем Відділ постановою про повернення виконавчого документа стягувачу було повернуто виконавчий документ на адресу стягувача на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на дату винесення постанови). Отже, таким чином виконавче провадження з виконання виконавчого документу на підставі якого було накладено арешт наразі на виконанні у відділі не перебуває, виконавчий документ повернуто у 30.06.2011, вищевказане виконавче провадження на виконання виконавчого документу на підставі якого було накладено арешт, знищено. Судом встановлено, що станом на даний час виконавчі провадження відносно заявника на виконанні не перебувають. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Такі висновки зробив Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.07.2022 по справі №2/0301/806/11 (провадження № 61/-3814св22). Верховний Суд зазначив, що місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що з моменту закінчення виконавчого провадження минуло близько 12 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання. Тому подальше накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном та обмежує його права, позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном». Судом встановлено, що з моменту рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.12.2010 року по справі №2-2433/2010 року минуло більше 15 років, виконавчий документ видано 28.03.2011 року. Виконавчий документ було повернуто 30.06.2011 і з моменту повернення пройшло більше як 15 років, стягувач жодної зацікавленості у виконавчому провадженні не проявив, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання спливли, матеріали виконавчого провадження знищені, тобто є підстави вважати, що подальше існування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо боржника ОСОБА_1 , є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та обмежує її права на користування та розпорядження ним. Щодо твердження представника Відділу про те, що виконавче провадження не завершено, а виконавчий документ повернутий стягувачу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для скасування арешту та про можливість для Стягувача вирішити питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, то суд зазначає наступне. Згідно з правовим висновком, який викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року по справі № 754/511/23 «Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження. Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку. Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. З огляду на те, що виконавчий документ на виконання судового рішення, на виконання якого було накладено спірний арешт на майно заявника, не перебуває на примусовому виконанні більше 15 років, строк пред`явлення до виконання виконавчого сплив у 2014 та не був поновлений, подальше накладення арешту на майно заявника не переслідує законну мету, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та непропорційно обмежує права заявника, тривалий час позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 447 - 453, 353 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд- УХВАЛИВ: Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лелікова Сергія Олегович, на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Романа Сергійовича, стягувач Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «НАДРА»- задовольнити. Зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 11009912; зареєстровано 30.03.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА№032720, 30.03.2011, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; об`єкт обтяження: невизначене майно в межах суми заборгованості 3 121 576,13 грн.; власник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; обтяжувач: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області; додаткові дані: при виконанні виконавчого листа №2-2433/2010 виданого 28.03.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя І.В. Новасардова