Справа № 911/1458/22

ОКРЕМА ДУМКА 09 липня 2026 року м. Київ cправа № 911/1458/22 Судді Верховного Суду Вронської Г.О. при розгляді касаційної скарги Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" на постанову Північного апеляційного господарського суду (Мальченко А.О., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) від 11.09.2025 за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" про стягнення заборгованості Хід розгляду справи 1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2610203,31 грн, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань за договорами поставки №02 від 25.03.2020, №03 від 26.03.2020, №04 від 27.03.2020, №05 від 30.03.2020, №06 від 31.03.2020, №07 від 01.04.2020, №08 від 02.04.2020, №09 від 03.04.2020 та №10 від 06.04.2020. 2. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1338893,42 грн основного боргу, 173060,51 грн - пені, 65920,88 грн - 3% річних, 331900,94 грн - інфляційних втрат, 263683,53 грн - штрафу та 39153,06 грн судового збору. 3. На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 було видано наказ. 4. У червні 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла скарга Позивача на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення у справі № 911/1458/22. 5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2024 у задоволенні скарги Позивача на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення у справі № 911/1458/22 відмовлено повністю. 6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що поновлення виконавчого провадження можливе після закінчення строку дії обставин, що зумовили зупинення вчинення виконавчих дій, а в даному випадку після припинення приватизації єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства Головний селекційний центр України (код ЄДРПОУ 00699945) або в разі завершення приватизації (після закінчення однорічного строку). 7. Одночасно суд першої інстанції відзначив, що оскільки боржник (Державне сільськогосподарське підприємство Головний селекційний центр України) включений до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, то на останнього не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". 8. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення 9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 апеляційну скаргу Позивача задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.08.2024 у справі №911/1458/22 скасовано, ухвалено нове рішення: - скаргу Позивача на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення задоволено; - визнано неправомірною бездіяльність в. о. начальника Переяславського відділу Державної виконавчої служба у Бориспільському районі Київської області Сергія Дудки у виконавчому провадженні ВП 72252543; - зобов`язано начальника Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області вчинити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", спрямовані на виконання судового наказу Господарського суду Київської області по справі № 911/1458/22 від 23.06.2023 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 10. Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що оскільки Підприємство здійснює господарську діяльність, що убачається із наявних у матеріалах справи звітах про його фінансову діяльність, Підприємство могло б виконати рішення суду у добровільному порядку, натомість, Підприємство не вчиняє жодних дій на виконання рішення суду, з огляду на обставини прийняття РВ ФДМУ наказу №858 від 26.08.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (код ЄДРПОУ 00699945)" та винесення у зв`язку з цим постанови державним виконавцем про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", що може зумовити у майбутньому збитки державі, про які законодавець вказав у статті 6 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". 11. Колегія суддів суду апеляційної інстанції також зазначила, що у справах про примусове виконання рішення суду необхідно керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава, робить усе, аби наблизити стягувана до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція інших учасників справи 12. Скаржник (Відповідач) подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/1458/22, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 13.08.2024 у справі № 911/1458/22. 13. У касаційній скарзі (з урахуванням уточнень) Скаржник посилається, зокрема, на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закон України "Про виконавче провадження" та зазначає, що апеляційний господарський суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2024 внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. 14. Водночас Скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції було проігноровано обставини, підтверджені матеріалами цієї справи, а також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 та у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 911/862/22, від 22.04.2024 у справі № 906/547/23 та від 27.06.2025 у справі № 908/420/19. 15. Позивач у межах строку, встановленого Верховним Судом, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - залишити без змін. Зміст та мотиви окремої думки 16. Постановою Верховного Суду від 09.07.2026 касаційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/1458/22 скасовано, справу № 911/1458/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. 17. Верховний Суд послався на висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13 та № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, щодо того, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 18. Суд, ухвалюючи постанову від 09.07.2026 у цій справі, підставою скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд вказав те, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив обставин приєднання виконавчого провадження № 72252543 до зведеного виконавчого провадження № 70560735, не встановив, рішення судів якої юрисдикції чи інших (не судових) органів виконуються у зведеному виконавчому провадженні № 70560735. Верховний Суд у вказаній постанові від 09.07.2026 зазначив, що суд апеляційної інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, не дослідив зведене виконавче провадження, що позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання ним при розгляді скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" на бездіяльність державного виконавця правил предметної юрисдикції, тому Суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 19. Я не погоджуюся з вказаним висновком з огляду на таке. 20. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 22. У цій справі ні Скаржник у касаційній скарзі, ні Позивач у відзиві на касаційну скаргу не наводили доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій правил юрисдикції та не зазначали обставину приєднання виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення у цій справі №911/1458/22, до зведеного виконавчого провадження. 23. Відповідно до положень частини 4 статті 300 ГПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 24. З тексту постанови Суду від 09.07.2026 вбачається, що у цьому випадку підставою для виходу за межі доводів і вимог касаційної скарги може бути порушення норм процесуального права, передбачене частиною 2 статті 313 цього Кодексу, де встановлено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. 25. У зв`язку з цим необхідним є виявлення порушення судами попередніх інстанцій у цій справі правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України. 26. Водночас у цій справі скарга на бездіяльність державного виконавця була подана до господарського суду, на виконання рішення якого (про стягнення заборгованості з суб`єкта господарської діяльності за договором поставки) було відкрито виконавче провадження, що не порушує вимог статті 20 ГПК України та відповідає положенням статей 339-340 ГПК України, відповідно до яких скарга на бездіяльність державного виконавця подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. 27. З іншого боку, для застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13 та № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, щодо того, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження відноситься до юрисдикції адміністративних судів, має бути встановлений факт приєднання виконавчого провадження, у якому оскаржується бездіяльність державного виконавця, до зведеного виконавчого провадження. 28. Без встановлення такого факту стверджувати про порушення судами правил юрисдикції неможливо. 29. З матеріалів справи вбачається, що про наявність такої обставини (приєднання виконавчого провадження у цій справі до зведеного виконавчого провадження) в судах попередніх інстанції сторони не заявляли, відтак це питання не було предметом доказування та, відповідно, встановлення в межах оцінки доказів судами попередніх інстанцій. 30. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 13 липня 2023 року старшим державним виконавцем Павлюченко М.А. Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72252543 з виконання наказу у справі №911/1458/22, що виданий 23.06.2023 Господарським судом Київської області про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 2 212 612,34 грн. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 221 261,23 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 369 грн. 31. 06 грудня 2023 року старшим виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павлюченко М.А. була винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадження ВП №72252543 на підставі заяви про зупинення виконавчих дій та наданих копій листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях від 02.09.2021 №50-03.01-388 та наказу Фонду державного майна України №858 від 26.08.2021 про прийняте рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Відповідача. 32. Скарга на бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сергія Дудки щодо примусового виконання рішення у справі №911/1458/22 ґрунтувалася на тому, що виконавець ухиляється від виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 (повне рішення складено 01.05.2023), яке набрало законної сили 23.05.2023, шляхом ухилення від вчинення дій, передбачених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якого виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 33. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 09.07.2026 у цій справі наголосив, що не встановлення судом апеляційної інстанції, який ухвалив нове рішення у цьому спорі, обставин приєднання виконавчого провадження № 72252543 до зведеного виконавчого провадження № 70560735 позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання ним при розгляді скарги Позивача на бездіяльність державного виконавця правил предметної юрисдикції. Вказаним підтверджується, що Судом не виявлено порушень правил предметної юрисдикції. 34. При цьому, стверджуючи про ту обставину, що Позивач у цій справі є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 70560735, Суд посилається на наявність у справі адвокатських запитів до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та до Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі", які стосуються надання інформації щодо зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні (зведеному) № 70560735. 35. Таким чином, обставин приєднання виконавчого провадження №72252543 до зведеного виконавчого провадження на момент подання скарги на бездіяльність державного виконавця у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено, сторони у цій справі не заявляли про наявність такої обставини. При цьому Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 36. На мою думку, в цій частині Суд вийшов за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, без наявності для цього підстав - встановленого порушення правил юрисдикції (в цьому випадку не виявлено), що, в свою чергу, має бути засноване на встановленій обставині - приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (в цьому випадку не встановлено). Вказане суперечить статті 300 ГПК України, принципам змагальності сторін (стаття 13 ГПК України) та диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 ГПК України). 37. Встановлення порушення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України (на що, власне, послався Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд) не належить до кола підстав, з яких Суд не обмежується доводами та вимогами касаційної скарги згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України. 38. Зважаючи на викладене вважаю, що Верховний Суд повинен був обмежитися визначеною Скаржником підставою касаційного оскарження та здійснити касаційний перегляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги. Суддя Г. Вронська