Справа № 922/3921/21 (922/1371/22)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/3921/21 (922/1371/22) Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М. за участю представників сторін: кредитора ТОВ "Олівіт"- Лебідь О.П. кредитора ТОВ "ТРЕЙДІНГ КОМЕРШІАЛ" Іващук П.В. боржника Третьякова Н.Ю. уповноважена особа засновників боржника Дукер Л.О. арбітражна керуюча Венська О.О. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1358Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21(922/1371/22) (повний текст ухвали складено 11.06.2026 суддею Міньковським С.В. у приміщенні господарського суду Харківської області) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 визнано Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (адреса: 63030, Харківська обл., Валківський район, село Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275) банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво № 174 від 24.04.13, адреса: 49000, м. Дніпро, а/с 162), здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом на веб-сайті Судової влади України. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" задоволено; апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" Дукер Лариси Олексіївни задоволено; постанову Господарського суду Харківської області від 24.02.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) скасовано; постановлено справу №922/3921/21 (922/1371/22) передати до Господарського суду Харківської області на стадію розпорядження майном боржника. Постановою Верховного Суду від 18.11.2025 касаційну скаргу арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 залишено без змін. Ухвалою суду від 02.03.2026 справу №922/3921/21 (922/1371/22) призначено до розгляду в підсумковому судовому засіданні на стадії розпорядження майном. До господарського суду Харківської області через кабінет системи "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "Трейдінг Комершіал" (вх. №10610 від 04.05.2026 року), в якій останній просив суд здійснити заміну кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" у справі №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" у частині грошових вимог, визнаних ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) та внесених в реєстр вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22), у розмірі 750 120,43 грн., які стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21(922/1371/22) заяву ТОВ "Трейдінг Комершіал" (за вх. №10610 від 04.05.2026) задоволено. Замінено кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (код ЄДРПОУ 30429969, адреса: Україна, 61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Високогірна, буд. 2А) по справі №922/3921/21(922/1371/22) про визнання банкрутом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХарківМосква" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с. Шарівка, ідентифікаційний код 14344275), його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" (код 41654415, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 304), в сумі кредиторських вимог, які затверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2022 по справі № 922/3921/21(922/1371/22) на загальну суму 750 120,43 грн, яка складається з: 689 483,65 грн - основного боргу, 55 819,84 грн - пені, 4816,94 грн - 3% річних. Ухвалюючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд керувався тим, що : - 19.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" (Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення прав вимоги №11, відповідно до положень якого Кредитор відступає Новому кредитору Право вимоги за Контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року, укладеним між постачальником ТОВ "Олівіт", ТОВ "Айленд" та покупцем ТК ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва". - Боржник перед Первісним кредитором свої зобов`язання не виконав, Договір про відступлення права вимоги не визнаний судом недійсним, а отже зобов`язання перед ТОВ "Олівіт" не припинено; - посилання Боржника на те, що Акт приймання-передачі не містить інформації про передання новому кредитору судових рішень у справі №910/11651/19, на підставі яких виникла заборгованість у відповідному розмірі, а також те, що до заяви про заміну кредитора не долучено копій Контракту та всіх інших документів, які зазначені в акті приймання-передачі, суд сприймає критично, з огляду на те, що заборгованість боржника перед ТОВ "Олівіт" підтверджена судовими рішеннями, які наявні в справі про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків-Москва; - окремі технічні неточності у зазначенні номера Контракту або написанні найменування нового кредитора не створюють правової невизначеності щодо предмета відступлення. Передане право вимоги ідентифіковане за сукупністю ознак: сторони зобов`язання, дата та зміст Контракту, судова справа №910/11651/19, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, сума вимоги 750 120,43 грн, а також кредитор і боржник, за таких умов формальні неточності не можуть нівелювати очевидний зміст правочину та волевиявлення сторін; - предметом даного судового розгляду не може бути перевірка дійсності та чинності самої вимоги (зобов`язання), факт наявності зобов`язання встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили ; - ТОВ "Олівіт" відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги передало ТОВ "Трейдінг Комершіал" право вимоги щодо: 689 483,65 грн основного боргу, 55 819,84 грн пені, 4 816,94 грн 3% річних, що разом складає 750 120,43 грн. Інша частина вимог у розмірі 94 561,81 грн не була предметом відступлення та залишається за кредитором ТОВ "Олівіт", отже, необхідне частково замінити кредитора ТОВ "Олівіт" на правонаступника - ТОВ "Трейдінг Комершіал" у справі №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" на суму 750 120,43 грн, в сумі вимог 94561,81 грн - ТОВ "Олівіт" залишається кредитором у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва". Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ Трейдінг Комершіал про заміну кредитора у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що : - в судових засіданнях з розгляду заяви про заміну кредитора судом першої інстанції фактично обмежено доступ уповноваженої особи засновників ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» ОСОБА_1 , яка є самостійним учасником справи: думку ОСОБА_1 в частині можливості задоволення заяви про заміну кредитора суд першої інстанції не запитував та не заслуховував; - Договір про відступлення права вимоги № 11 має фіктивний характер, а його укладення спрямоване на затягування провадження та «усунення тотожності» ТОВ «ОЛІВІТ» як кредитора і одночасно боржника за постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1335/22), якою з ТОВ «ОЛІВІТ» на користь Боржника стягнуто 900 000,00 грн неустойки, з метою недопущення зарахування зустрічних однорідних вимог; - заява про заміну кредитора обґрунтована тим, що 19.08.2021 між ТОВ «Олівіт» та ТОВ «Трейдінг Комершіал» було укладено Договір про відступлення права вимоги №11, відповідно до положень якого Кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року, укладеним між постачальником ТОВ «Олівіт», ТОВ «Айленд» та покупцем ТК ТОВ фірма «Харків-Москва», поряд з цим, до заяви було долучено документ - Акт приймання-передачі від 24.05.2023, із якого вбачається, що кредитор передав новому кредитору документи первинного бухгалтерського обліку, в тому числі Контракт поставки обладнання №1405/2012 від 14.05.2018, в той час як за Заявою нового кредитора вбачається, що відступаються права вимоги за Контрактом №1405/2018, Контракт №1405/2018 новому кредитору переданий не був, тому він позбавлений права вимогами виконання будь-яких зобов`язань на його підставі ; - до заяви про заміну кредитора в зобов`язанні не долучено оригіналів та/або копій документів, які передавались за актом до Договору відступлення права вимоги, і Новий кредитор також не зазначає про наявність в нього таких документів взагалі; - суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторонами просто допущено технічну описку при складанні акту приймання-передачі від 24.05.2023 і що фактично Первинний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв за цим актом Контракт №1405/2018, проте в матеріалах справи взагалі відсутній жодний контракт, ані з номером 1405/2018, ані з номером 1405/2012, а тому суд першої інстанції не мав обґрунтованих підстав вважати, що будь-який договір взагалі був переданий Новому кредитору Первісним кредитором; - заборгованість Боржника перед новим Кредитором, виходячи зі змісту Договору відступлення права вимоги, виникла в розмірі, визначеному саме судовими рішеннями у справі №910/11651/19, разом з тим, Акт приймання-передачі не містить в собі доказів передання кредитором новому кредитору судових рішень у справі №910/11615/19, а тому Новий кредитор не має підстав вимогами виконання грошових зобов`язань у Боржника саме на підставі вказаних судових рішень; - в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що Новий кредитор виконав обов`язок із направлення Боржнику повідомлення про заміну кредитора 20.08.2024, проте, судом першої інстанції не надано взагалі жодної оцінки факту направлення такого повідомлення не за належністю: ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» з моменту свого створення була зареєстровано за адресою: 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка, проте при направленні повідомлення про заміну кредитора в описі-вкладенні до цінного листа зазначено адресу отримувача : 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка, а тоді як в поштовій накладній зазначено адресу одержувача: провулок Буцького, 1, Шарівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., 63030; - в п. 3.2.4 Договору сторони визначили, що Кредитор зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту переходу права вимоги повідомити Боржника про факт відступлення права вимоги за Контрактом, разом з цим, матеріали справи не містять доказів виконання саме кредитором ТОВ «Олівіт» взятих на себе зобов`язань взагалі, до матеріалів справи долучено копію повідомлення, фотокопію опису вкладення до цінного листа та поштової накладної від 20.08.2024, із яких вбачається, що таке повідомлення було направлено через рік з моменту переходу права вимоги та направлено було не ТОВ «Олівіт», а ТОВ «Трейдінг Комершіал» в порушення погоджених сторонами умов Договору; - зважаючи на погану якість фотокопії доказів поштового направлення, Боржник в суді першої інстанції стверджував, що має великі сумніви в тому, що такі докази існують в оригіналах, тому суд зобов`язаний був витребувати у нового кредитора оригінали всіх документів, які долучені до заяви, чого зроблено не було, що є порушенням принципу рівності та змагальності сторін, а також порушення принципу збільшеного обсягу доказування, покладеного на кредиторів; - платіжні доручення не є належним доказом сплати та зарахування коштів на рахунок первісного кредитора, тоді як докази відображення змін у бухгалтерському та податковому обліку сторін відсутні. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1358Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/3921/21(922/1371/22). Призначено справу до розгляду на 28.07.2026 о 15:00 год. . 13.07.2026 від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що: - ОСОБА_1 фактично ототожнює розгляд заяви про заміну кредитора з повторною перевіркою обґрунтованості грошових вимог ТОВ «Олівіт» до Боржника, однак грошові вимоги ТОВ «Олівіт» уже були предметом судової перевірки: вони підтверджені судовими рішеннями у справі №910/11651/19, визнані ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2024; - Договір про відступлення права вимоги № 11 від 19.08.2022, Додаткова угода № 1 від 30.09.2022, Додаткова угода № 2 від 03.10.2022 та Акт приймання-передачі від 24.05.2023 недійсними в судовому порядку не визнані та обставин, які свідчили б про нікчемність зазначених правочинів, в апеляційній скарзі не наведено; 13.07.2026 від ТОВ "Трейдінг Комершіал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що: - Договір № 11 від 19.08.2022, Додаткові угоди № 1 від 30.09.2022 та № 2 від 03.10.2022 і Акт приймання-передачі від 24.05.2023 недійсними не визнані; на судове рішення про їх недійсність апелянт не посилається, обставин нікчемності не доводить, отже, враховуючи правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду України у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, отже, в такому разі суд при вирішенні питання про правонаступництво має керуватися презумпцією правомірності правочину ; - твердження про фіктивність спростовується також і реальним виконанням Договору: на виконання пункту 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) ТОВ «ТРЕЙДІНГ КОМЕРШІАЛ» сплатило ТОВ «ОЛІВІТ» 506 250,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 24.08.2022 (№№ 1, 3, 4, 6, 8, 10, 11), а 24.05.2023 сторони підписали Акт приймання-передачі ; - посилання апелянта на можливість зарахування не враховує спеціального регулювання цього питання у процедурах банкрутства, оскільки частина п`ята статті 64 КУзПБ допускає погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог лише за згодою відповідного кредитора та за умови, що це не порушує майнових прав інших кредиторів, водночас, жодна з цих умов не дотримана і не доведена: матеріали справи не містять волевиявлення ТОВ «ОЛІВІТ» на залік (навпаки, послідовність його дій свідчить про протилежне), а погашення вимоги окремого конкурсного кредитора шляхом заліку означало б її переважне задоволення поза встановленою черговістю на шкоду іншим кредиторам; - Верховним Судом у постанові від 11.09.2024 у справі № 2-1196/11 зазначено про те, що непередання оригіналів в порядку частини 1 статті 217 ЦК України може створювати для Нового кредитора ризики, пов`язані з реалізацією права, однак саме по собі не свідчить про відсутність його переходу; - перехід права вимоги підтверджено сукупністю поданих суду доказів: Договором про відступлення права вимоги № 11 від 19.08.2022, Додатковими угодами № 1 від 30.09.2022 та № 2 від 03.10.2022, Актом приймання-передачі від 24.05.2023, доказами часткової оплати, повідомленням про заміну кредитора з доказами направлення, судовими рішеннями у справі № 910/11651/19 та ухвалами у справі про банкрутство від 08.09.2022 і від 30.09.2024; - момент переходу визначений пунктом 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2) - з підписання Акта приймання-передачі, що відбулося 24.05.2023, тоді як оплата відступлення взагалі не є умовою переходу права вимоги, а стосується виключно взаємних розрахунків первісного та нового кредиторів, які претензій один до одного не мають; - розгляд заяви про заміну кредитора не є повторним розглядом кредиторських вимог по суті: суд встановлює факт переходу права вимоги, його межі та особу правонаступника, а не перевіряє заново вимогу, вже визнану судом та включену до реєстру вимог кредиторі ; - твердження апелянта про те, що Акт приймання-передачі не містить доказів передання новому кредитору судових рішень у справі №910/11651/19, а тому Новий кредитор нібито не має підстав вимагати виконання грошового зобов`язання, є безпідставними, оскільки і Боржник, і Новий кредитор не позбавлені можливості ознайомитися з текстами судових рішень, які лежать в основі переданого грошового зобов`язання, в Єдиному державному реєстрі судових рішень ; - вимога, яка є предметом правонаступництва, вже встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, та додатково визнана у справі про банкрутство, а тому ані Боржник, ані апелянт не вправі під виглядом заперечень проти заміни кредитора фактично ініціювати повторний перегляд підстав виникнення і розміру заборгованості, які вже були предметом судової оцінки; - окремі технічні неточності у зазначенні номера Контракту не створюють правової невизначеності щодо предмета відступлення, оскільки передане право вимоги ідентифіковане за сукупністю ознак: сторони зобов`язання, дата та зміст Контракту, судова справа №910/11651/19, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, сума вимоги 750 120,43 грн, а також кредитор і боржник. За таких умов формальні неточності не можуть нівелювати очевидний зміст правочину та волевиявлення сторін; - у всіх документах, поданих на підтвердження правонаступництва Договорі про відступлення права вимоги № 11, додаткових угодах до нього, Акті приймання- передачі, платіжних дорученнях та заяві про заміну кредитора йдеться про одну й ту саму юридичну особу з кодом ЄДРПОУ 41654415, отже, посилання Апелянта на розбіжності у написанні найменування нового кредитора в окремих документах є безпідставними; - відповідно до частини другої статті 516 ЦК України єдиним наслідком неповідомлення боржника про заміну кредитора є покладення на нового кредитора ризику того, що виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові вважатиметься належним. Повідомлення має інформаційно-захисну функцію для самого боржника, але не є правовстановлюючим юридичним фактом: закон не пов`язує з ним ані перехід права вимоги, ані дійсність договору відступлення; - апеляційна скарга не містить обґрунтування того, яким чином наведені апелянтом процесуальні зауваження щодо ненадання судом першої інстанції ОСОБА_1 можливості висловити свою думку щодо клопотання про заміну кредитора, призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про заміну кредитора, як того вимагає частина друга статті 277 ГПК України 13.07.2026 від ТОВ "Олівіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що: - предметом розгляду заяви про заміну кредитора не був повторний розгляд грошових вимог ТОВ «ОЛІВІТ» до боржникаі такі вимоги вже підтверджені судовими рішеннями, визнані ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство ТК ТОВ фірма «ХАРКІВ МОСКВА» та враховані у реєстрі вимог кредиторів; - Договір про відступлення права вимоги № 11 від 19.08.2022, Додаткова угода № 1 від 30.09.2022, Додаткова угода № 2 від 03.10.2022 та Акт приймання-передачі від 24.05.2023 не визнані судом недійсними; - твердження апелянта про фіктивність Договору про відступлення права вимоги № 11 від 19.08.2022 спростовується самою поведінкою сторін договору: сторони не лише підписали договір, але й погодили порядок оплати, визначили момент переходу права вимоги, підписали акт приймання-передачі та здійснили оплату в сумі 506 250,00 грн. ; - відповідно до частини п`ятої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора або кредиторів та за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів, проте апелянт не довів факту надання ТОВ «ОЛІВІТ» згоди на залік однорідних зустрічних вимог, про які він зазначає в апеляційній скарзі, - стаття 517 Цивільного кодексу України не встановлює, що право вимоги переходить виключно з моменту фізичного передання оригіналів усіх документів, а також не визначає непередання саме оригіналів документів як підставу для невиникнення права вимоги у Нового кредитора, при цьому, перехід права вимоги підтверджено не лише Актом приймання-передачі, а сукупністю доказів: Договором про відступлення права вимоги № 11, Додатковими угодами № 1 та № 2, Актом приймання-передачі від 24.05.2023, доказами часткової оплати, судовими рішеннями у справі № 910/11651/19 та ухвалами у справі про банкрутство, якими вимоги ТОВ «ОЛІВІТ» були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів; - частина друга статті 516 Цивільного кодексу України визначає наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора: у такому разі новий кредитор несе ризик несприятливих наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові вважається належним виконанням, водночас, зазначена норма не встановлює, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення боржника є підставою для недійсності договору відступлення права вимоги або для висновку про неперехід права вимоги до нового кредитора; - посилання апелянта на розбіжність у реквізитах Контракту не спростовує переходу права вимоги, оскільки зазначення в Акті приймання- передачі номера Контракту № 1405/2012 замість № 1405/2018 має характер очевидної технічної описки, при цьому передане право вимоги індивідуалізоване не лише номером Контракту, а із сукупності документів чітко вбачається, що предметом відступлення була саме частина грошової вимоги ТОВ «ОЛІВІТ» до ТК ТОВ фірма «ХАРКІВ-МОСКВА», яка виникла за результатами розгляду справи № 910/11651/19 та була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021; - апелянт посилається на те, що платіжні доручення не є належним доказом сплати та зарахування коштів на рахунок первісного кредитора, а також стверджує про необхідність надання доказів відображення змін у бухгалтерському та податковому обліку сторін, проте, умови договору про відступлення права та додаткових угод не передбачали, що право вимоги переходить до нового кредитора лише після повної оплати всієї ціни договору або після відображення відповідних операцій у податковому чи бухгалтерському обліку, водночас, Додатковою угодою № 2 сторони визначили, що права вимоги переходять до Нового кредитора з моменту підписання відповідного Акта приймання-передачі, Акт приймання-передані підписаний 24.05.2023. В судове засідання 27.07.2026 з`явилися апелянт та представник Боржника, які підтримали апеляційну скаргу, а також представники кредитора ТОВ "Трейдінг Комершіал", кредитора ТОВ «Олівіт» та арбітражна керуюча Венська О.О., які проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечували. Представники інших учасників справи в судове засідання 27.07.2026 не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином. Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Дукер Л.О.. в даному судовому засіданні за відсутністю представників учасників справи, які не прибули в судове засідання. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. Як свідчать матеріали справи та правильно встановив місцевий господарський суд, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Олівіт» у сумі 761 372,24 грн основного боргу, 24 810,00 грн судового збору та 58 500,00 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи (авансування винагороди арбітражного керуючого згідно зі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства). За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2024 зазначені вимоги включено до реєстру вимог кредиторів ТК ТОВ фірма «Харків-Москва», з яких: 750 120,43 грн заборгованість, стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021; 11 251,81 грн судовий збір, присуджений рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19; 24 810,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство; 58 500,00 грн витрати, пов`язані з авансуванням винагороди арбітражного керуючого. 19.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт", Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" (ідентифікаційний код юридичної особи 41654415, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 304), Новим кредитором, був укладений Договір про відступлення прав вимоги №11 (далі Договір), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за Контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року, укладеним між постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (ідентифікаційний код юридичної особи 30429969; місцезнаходження: 61082, Харківська обл., місто Харків, вул. Високогірна, будинок 2А), Товариством з обмеженою відповідальністю "Айленд" (ідентифікаційний код юридичної особи 33066943) та покупцем Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (ідентифікаційний код юридичної особи 00377532). Право вимоги включає в себе всі існуючі права вимоги виконання грошового зобов`язання, які належать Кредитору на підставі Контракту, та які виникли в результаті розгляду позову Кредитора до Боржника у справі №910/11651/19 та стягнуті Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 року, що набрало законної сили згідно Постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року. Згідно з Додатковою угодою №2 від 03.10.2022. до Договору про відступлення прав №11 від 19 серпня 2022 року внесено зміни до п. 2.2 зазначеного Договору, Права вимоги переходять від Кредитора до Нового кредитора з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі. Крім того, Додатковою угодою №2 від 03 жовтня 2022 р. до Договору №11 від 19 серпня 2022 року задля належного виконання умов договору було внесено зміни до п. 3.2.3. Вищевказаний пункт Договору №11 викладено в такій редакції: " 3.2.3. У зв`язку з порушенням справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Олівіт" та для забезпечення належного представництва в судді сторонами вирішено підписати Акт приймання-передачі після проходження всіх судових інстанцій (включаючи Верховний Суд України) в процесі оскарження ухвали про порушення провадження в справі №922/3921/21(922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків Москва", (код ЄДРПОУ 14344275)." Відповідний Акт приймання-передачі був підписаний 24.05.2023. 20.08.2024 Новим кредитором було направлено на адресу Боржника відповідне Повідомлення про заміну кредитора за Контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року. Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "Трейдінг Комершіал" у заяві (вх. №10610 від 04.05.2026 року)просив суд здійснити заміну кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" у справі №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" у частині грошових вимог, визнаних ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) та внесених в реєстр вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22), у розмірі 750 120,43 грн., які стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19. Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів керується таким. Частиною 1 ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі заміни кредитора (боржника) у зобов`язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу, про що постановляє ухвалу. Зазначене положення є загальним щодо процесуальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які не містять жодних винятків з такого загального правила (постанови КГС ВС від 27 лютого 2020 року у справі № 911/806/17). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги (стаття 1077 ЦК України). Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16. Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18 зазначив, що для вирішення питань щодо можливості процесуального правонаступництва суд в кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Як визначено в ч. 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутств усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 справа № 910/16109/14). Щодо заміни ТОВ "Олівіт" у матеріальному правовідношенні її правонаступником- - ТОВ "Трейдінг Комершіал" як передумови для здійснення процесуального правонаступництва у цій справі колегія зазначає про таке. Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитору зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги. Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18). Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові ВП ВС від 22.05.2024 № 754/8750/19 (14-202цс21). Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Олівіт» у сумі 761 372,24 грн основного боргу, 24 810,00 грн судового збору та 58 500,00 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи (авансування винагороди арбітражного керуючого згідно зі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства). За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2024 зазначені вимоги включено до реєстру вимог кредиторів ТК ТОВ фірма «Харків-Москва», з яких: 750 120,43 грн заборгованість, стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021; 11 251,81 грн судовий збір, присуджений рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19; 24 810,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство; 58 500,00 грн витрати, пов`язані з авансуванням винагороди арбітражного керуючого 19.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт", Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал" (ідентифікаційний код юридичної особи 41654415, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 304), Новим кредитором, був укладений Договір про відступлення прав вимоги №11 (далі Договір), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за Контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року, укладеним між постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (ідентифікаційний код юридичної особи 30429969; місцезнаходження: 61082, Харківська обл., місто Харків, вул. Високогірна, будинок 2А), Товариством з обмеженою відповідальністю "Айленд" (ідентифікаційний код юридичної особи 33066943) та покупцем Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (ідентифікаційний код юридичної особи 00377532). Право вимоги включає в себе всі існуючі права вимоги виконання грошового зобов`язання, які належать Кредитору на підставі Контракту, та які виникли в результаті розгляду позову Кредитора до Боржника у справі №910/11651/19 та стягнуті Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2021 року, що набрало законної сили згідно Постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року. Згідно з Додатковою угодою №2 від 03.10.2022. до Договору про відступлення прав №11 від 19 серпня 2022 року внесено зміни до п. 2.2 зазначеного Договору, Права вимоги переходять від Кредитора до Нового кредитора з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі. Крім того, Додатковою угодою №2 від 03 жовтня 2022 р. до Договору №11 від 19 серпня 2022 року задля належного виконання умов договору було внесено зміни до п. 3.2.3. Вищевказаний пункт Договору №11 викладено в такій редакції: " 3.2.3. У зв`язку з порушенням справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Олівіт" та для забезпечення належного представництва в судді сторонами вирішено підписати Акт приймання-передачі після проходження всіх судових інстанцій (включаючи Верховний Суд України) в процесі оскарження ухвали про порушення провадження в справі №922/3921/21(922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків Москва", (код ЄДРПОУ 14344275)." Відповідний Акт приймання-передачі був підписаний Первісним та Новим кредиторами 24.05.2023. Зазначені обставини свідчать про вибуття Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" із матеріального правовідношення за Контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіт" було постачальником та кредитором по відношенню до покупця - Торгівельно-комерційного товариства обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", а також про перехід прав за цим матеріальним правовідношенням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Комершіал". При цьому, Договір про відступлення права вимоги № 11 від 19.08.2022, Додаткова угода № 1 від 30.09.2022, Додаткова угода № 2 від 03.10.2022 недійсними в судовому порядку не визнані і обставин, які свідчили б про нікчемність зазначених правочинів, матеріалами справи не підтверджені Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 зазначила, що за відсутності визнання правочину недійсним суд під час вирішення питання про процесуальне правонаступництво має виходити з презумпції правомірності такого правочину. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва та заміни кредитора ТОВ "Олівіт" по справі №922/3921/21(922/1371/22) його правонаступником - ТОВ "Трейдінг Комершіал" в сумі кредиторських вимог, які затверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2022 по справі № 922/3921/21(922/1371/22) на загальну суму 750 120,43 грн, яка складається з: 689 483,65 грн - основного боргу, 55 819,84 грн - пені, 4816,94 грн - 3% річних. Поряд з цим, з аналізу Договору, додаткових угод до нього та акта приймання-передачі від 24.05.2023 вбачається, що до ТОВ «Торейдінг Комершіал» перейшло право вимоги до Боржника виключно в частині заборгованості у розмірі 750 120,43 грн, стягнутої Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19. Інша частина кредиторських вимог ТОВ «Олівіт» у загальному розмірі 94 561,81 грн (11 251,81 грн судового збору у справі № 910/11651/19; 24 810,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами; 58 500,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого) не була предметом відступлення та залишається за первісним кредитором. Отже, правонаступництво в цьому випадку має частковий характер та поширюється виключно на вимоги в сумі 750 120,43 грн. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що Договір про відступлення права вимоги № 11 має фіктивний характер, а його укладення спрямоване на затягування провадження та «усунення тотожності» ТОВ «ОЛІВІТ» як кредитора і одночасно боржника за постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1335/22), якою з ТОВ «ОЛІВІТ» на користь Боржника стягнуто 900 000,00 грн неустойки, з метою недопущення зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, зважаючи на таке. Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення обумовлених ним правових наслідків, і такий правочин визнається недійсним судом. Як вже зазначалося, Договір № 11 від 19.08.2022, Додаткові угоди № 1 від 30.09.2022 та № 2 від 03.10.2022 недійсними не визнані обставини нікчемності цих правочинів з матеріалів справи не вбачаються, а тому, враховуючи правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду України у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, отже, в даному випадку суд при вирішенні питання про правонаступництво мав керуватися презумпцією правомірності правочину, що і було зроблено місцевим господарським судом. Крім того, доводи апелянта про фіктивність спростовується також і діями сторін з виконання Договору: на виконання пункту 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) ТОВ «ТРЕЙДІНГ КОМЕРШІАЛ» сплатило ТОВ «ОЛІВІТ» 506 250,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 24.08.2022 (№№ 1, 3, 4, 6, 8, 10, 11), а 24.05.2023 сторони підписали Акт приймання-передачі. Також відповідно до частини п`ятої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора або кредиторів та за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів. Однак матеріали справи не містять доказів надання ТОВ «ОЛІВІТ» згоди на залік однорідних зустрічних вимог, про які ОСОБА_1 зазначає в апеляційній скарзі. Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що заява про заміну кредитора обґрунтована тим, що 19.08.2021 між ТОВ «Олівіт» та ТОВ «Трейдінг Комершіал» було укладено Договір про відступлення права вимоги №11, відповідно до положень якого Кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за контрактом поставки обладнання №1405/2018 від 14 травня 2018 року . Ппоряд з цим, як зазначає апелянт, до заяви було долучено документ - Акт приймання-передачі від 24.05.2023, із якого вбачається, що кредитор передав новому кредитору документи первинного бухгалтерського обліку, в тому числі Контракт поставки обладнання №1405/2012 від 14.05.2018, в той час як зі змісту Заяви Нового кредитора вбачається, що відступаються права вимоги за Контрактом №1405/2018, Контракт №1405/2018 новому кредитору переданий не був, тому він позбавлений права вимогами виконання будь-яких зобов`язань на його підставі ; Також апелянт вказує, що до заяви про заміну кредитора в зобов`язанні не долучено оригіналів та/або копій документів, які передавались за актом до Договору відступлення права вимоги і новий кредитор також не зазначає про наявність в нього таких документів взагалі. ОСОБА_1 стверджує, що новий кредитор не довів передання йому оригіналів документів, які підтверджують право вимоги, зокрема Контракту № 1405/2018 та судових рішень у справі № 910/11651/19, у зв`язку з чим, право вимоги до нового кредитора не перейшло. Однак колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними, зважаючи на таке. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від від 22.05.2024 № 754/8750/19 (14-202цс21) зазначила, що у частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитору зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги. Крім того, Верховним Судом у постанові від 11.09.2024 у справі № 2-1196/11 зроблений правовий висновок про те, що непередання оригіналів в порядку частини 1 статті 217 ЦК України може створювати для нового кредитора ризики, пов`язані з реалізацією права, однак саме по собі не свідчить про відсутність його переходу. Також необхідно зазначити, що права вимоги підтверджується сукупністю доказів: Договором про відступлення права вимоги № 11, Додатковими угодами № 1 та № 2, Актом приймання-передачі від 24.05.2023, доказами часткової оплати, судовими рішеннями у справі № 910/11651/19, а також ухвалами у справі про банкрутство, якими вимоги ТОВ «Олівіт» визнані та включені до реєстру вимог кредиторів. При цьому судові рішення у справі № 910/11651/19 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є публічним та загальнодоступним для ознайомлення інформаційним джерелом. Посилання апелянта на розбіжність у реквізитах Контракту не спростовує факту переходу права вимоги, оскільки зазначення в Акті приймання- передачі номера Контракту № 1405/2012 замість № 1405/2018 має характер очевидної технічної описки, при цьому передане право вимоги індивідуалізоване не лише номером Контракту, а із сукупності документів чітко вбачається, що предметом відступлення була саме частина грошової вимоги ТОВ «ОЛІВІТ» до ТК ТОВ фірма «ХАРКІВ-МОСКВА», яка виникла за результатами розгляду справи № 910/11651/19 та була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021. Апелянт також стверджує, що судом першої інстанції не надано взагалі жодної оцінки факту направлення такого повідомлення не за належністю: ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» з моменту свого створення була зареєстровано за адресою: 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка, проте при направленні повідомлення про заміну кредитора в описі-вкладенні до цінного листа зазначено адресу отримувача : 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка, а тоді як в поштовій накладній зазначено адресу одержувача: провулок Буцького, 1, Шарівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., 63030. Зазначені твердження апелянта не можуть вважатися обґрунтованими, зважаючи на таке. Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Верховний Суд у постанові від 23.11.2015 року у справі № 6-979цс15 зазначив про те, що відповідно до статті 516 ЦК заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому випадку виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредитору до надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, за висновком Верховного Суду, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Зважаючи на наведене, неповідомлення боржника про заміну Кредитора в зобов`язанні має наслідком виключно розподіл ризиків виконання зобов`язання неналежному кредитору, а не недійсність договору відступлення права вимоги чи неперехід права вимоги до нового кредитора. Крім того, умова пункту 3.2.4 Договору про відступлення права вимоги щодо обов`язку повідомити Боржника також не передбачає, що в разі порушення строку повідомлення право вимоги не переходить до Нового кредитора або повертається до Первісного кредитора. При цьому колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на непередання Боржнику документів в порядку частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України та неповідомлення Боржника в порядку статті 516 про заміну кредитора в зобов`язанні є фактично запереченнями проти обставини дійсності грошових вимог, переданих Новому кредитору за Договором про відступлення права вимоги. Однак, грошові вимоги ТОВ «Олівіт» вже були предметом судової перевірки: вони підтверджені судовими рішеннями у справі №910/11651/19, визнані ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою від 30.09.2024. Зазначені судові рішення набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку. Поряд з цим, колегія суддів не вбачає правових підстав для ревізії вищевказаних судових актів в рамках апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі 922/3921/21(922/1371/22). В цьому аспекті колегія суддів також звертає увагу на необхідність дотримання принципу res judicata, який вимагає поваги до остаточного рішення суду. Так, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі 910/18618/19 виклав такий правовий висновок : «Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано». Також, у Преамбулі та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначено про те, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність оплати за Договором про відступлення права вимоги та відсутність доказів відображення операцій у бухгалтерському й податковому обліку, то такі доводи є безпідставними, оскільки умови Договору про відступлення права вимоги не пов`язують перехід права вимоги ні з повною оплатою його вартості, ні з відображенням операцій в обліку сторін Крім того, відповідно до пункту 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.10.2022 єдиним юридичним фактом, який обумовлює перехід права вимоги до Нового кредитора, є підписання Акту приймання-передачі, що і було зроблено сторонами цього договору 24.05.2023. Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції обмежив її доступ як самостійного учасника справи, не запитував та не заслуховував її думку щодо заяви про заміну кредитора. Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, оскільки ухвалою місцевого господарського суду від 13.05.2026 суд призначив заяву до розгляду на 28.05.2026 та запропонував усім учасникам справи надати відзив на неї. Отже, апелянт не був позбавлений можливості викласти свою правову позицію письмово, однак правом на подання відзиву (заперечень) не скористалася. Крім того, ОСОБА_1 особисто брала участь у судовому засіданні, за результатами якого постановлено оскаржувану ухвалу. Також необхідно зазначити, що згідно з частиною другою статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення, лише якщо воно призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Однак апелянт не навів обґрунтованих доводів, яким чином незаслуховування судом її усної думки щодо заяви про заміну кредитора призвело до постановлення неправильного судового рішення (ухвали). Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для вирішення питання щодо здійснення процесуального правонаступництва у справі про банкрутство, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника. Керуючись статтями 129, 270, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1358Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21(922/1371/22) залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі № 922/3921/21(922/1371/22) залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 07.08.2026. Головуючий суддя М.М. Слободін Суддя П.В. Тихий Суддя І.А. Шутенко