Справа № 440/6959/26

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про закриття провадження у справі 07 серпня 2026 року м. Полтава Справа № 440/6959/26 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 01 червня 2026 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" до Державної податкової служби України, у якій позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо направлення запиту про надання адміністративної допомоги №2383/IKO/99-00-23-01-01-05 від 04.12.2025 стосовно суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6959/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Як слідує з матеріалів справи, Державною податковою службою України направлено до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії запит про надання адміністративної допомоги від 04 грудня 2025 року щодо суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА"; власник інформації UBS Inc. ("ЮБС Інк.") та/або UBS Switzerland AG ("ЮБС Свізеленд АГ"): період, якого стосується запит: 01 січня 2018 року - 30 червня 2025 року; податок якого стосується запит: податок на прибуток суб`єктів господарювання; податкова мета: визначення, нарахування та стягнення податків; фактичні обставини (короткий виклад): компетентний орган України проводить податкову перевірку щодо ТОВ "УКРАЇНА" за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2025 року. Було встановлено, що ТОВ "УКРАЇНА" здійснювало виплату дивідендів на банківський рахунок Швейцарії, відкритий на ім`я кіпрської компанії CACIQUE LIMITED, та застосувало знижену ставку оподаткування, передбачену чинною Конвенцією між Кіпром та Україною. Компетентний орган запитує інформацію щодо цього банківського рахунку з метою встановлення бенефіціарних власників зазначеного дивідендного доходу. Після розгляду запиту Федеральна податкова адміністрація Швейцарії дійшла висновку, що він відповідає вимогам Конвенції та відповідає вимогам Федерального закону від 28 вересня 2012 року про міжнародну адміністративну допомогу в податкових справах (Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах; SR 651.1). Позивач не погодився із запитом Державної податкової служби України до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії про надання адміністративної допомоги від 04 грудня 2025 року щодо суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА", у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України ). За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України"). Відтак з метою отримання права належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу. Порядок збору та отримання контролюючими органами податкової інформації визначено статтями 72, 73 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Підпунктом 73.3.5. п. 73.3. ст. 73 ПК України передбачено, що інформація на запит контролюючого органу надається банками, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей, особами, які є фінансовими агентами, та іншими суб`єктами, які відповідно до законодавства України зобов`язані зберігати інформацію, що запитується, безоплатно та в обсягах, необхідних для виконання контролюючими органами міжнародних зобов`язань, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування та іншим міжнародним договором, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Пунктом 73.6. ст. 73 ПК України визначено, що інформація, що надійшла до контролюючих органів від компетентного органу іноземної держави відповідно до міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, є інформацією з обмеженим доступом. Статтею 1 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах передбачено, що сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи. Така адміністративна допомога передбачає: a) обмін інформацією, зокрема одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном; b) допомогу в стягненні податків, зокрема заходи зі збереження суми податків; та c) вручення документів. Сторона надає адміністративну допомогу незалежно від того, що відповідна особа є резидентом або громадянином Сторони чи будь-якої іншої держави. Згідно із статтею 20 цієї Конвенції, якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про вжиті заходи й результати допомоги. Якщо прохання відхиляється, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про таке рішення та причини його ухвалення. Отже, у спірному випадку запит є проханням держави про надання допомоги, яке інша сторона Конвенції може задовольнити чи відхилити. За приписами частини 1 статті 21 цієї Конвенції ніщо в цій Конвенції не зашкоджує правам і гарантіям, які забезпечуються особам законодавством або адміністративною практикою запитуваної держави. Позивач оскаржує дії Державної податкової служби України щодо направлення запиту до Федеральної податкової адміністрації Швейцарії про надання адміністративної допомоги, вчинені на виконання своїх службових обов`язків та визначених законом функцій. Суд вказує, що, направлення запитів з метою отримання інформації є правом податкового органу, пов`язаним із реалізацією його повноважень та здійсненням функцій; вказаний запит жодним чином сам по собі не порушує права платника податків, цей запит сам по собі не породжує юридичних наслідків, отже відсутні юридичні підстави для визнання дій по складанню та направленню запиту протиправними адже податковий орган наділений повноваженнями на складання та направлення відповідних запитів. Дії щодо направлення запиту не спричиняють безпосередньо для Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" правових наслідків. Наслідки можуть бути спричинені адміністративними актами, вчиненими податковими органами за наслідком документальних перевірок платника, що будуть можливо прийняті у майбутньому після реалізації спірних запитів. Суд зауважує, що судовому захисту підлягає порушене право, а не те, щодо порушення якого у майбутньому позивач має побоювання. У разі встановлення порушень платниками податків та/або їх посадовими особами податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складені за результатами податкового контролю документи передаються до відповідного органу для вжиття відповідних заходів згідно з чинним законодавством. Факти або ознаки порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути встановлені, як у результаті проведення документальних перевірок платників податків, так і в результаті опрацювання посадовими (службовими) особами контролюючих органів податкової інформації, зібраної в ході інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Результати податкового контролю можуть бути відображені шляхом складання документів, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (звітів, висновків, доповідних записок тощо), які пов`язані зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами. Отже, обставини та факти, викладені у запиті про надання адміністративної допомоги, є відображенням дій працівників податкових органів в межах їх повноважень та функцій і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, оскаржуваний запит, відповідно, не порушує прав позивача. Направлення суб`єктом владних повноважень до запиту про надання адміністративної допомоги не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Незгода з надісланням запиту може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки адміністративного акту. Оскарження самих лише дій щодо направлення запиту не призводить до реального захисту прав платника податків, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства. Таким чином, дії контролюючого органу при направленні запиту не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. На користь таких висновків суд також вказує на правову позицію КАС Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2025 у справі № 160/8709/18 щодо правовідносин аналогічної природи (оскарження акту перевірки замість оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту). Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі №9901/497/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.03.2021 у справі №761/3540/20, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому контексті, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 808/3230/17. Згідно з частиною 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 238, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Закрити провадження у справі №440/6959/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається. Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя С.С. Сич