Справа № 910/5679/25

УХВАЛА 11 серпня 2026 року м. Київ cправа № 910/5679/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: позивача - Заболотний А. М., відповідача - Платонова Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (судді: Корсак В. А. - головуючий, Сибіга О. М., Алданова С. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 (суддя Шкурдова Л. М.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будшляхмаш" про стягнення коштів 15 638 678,40 грн, ВСТАНОВИВ: 1. У травні 2025 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будшляхмаш" (далі - ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш") про стягнення пені у сумі 11 328 806,40 грн та штрафу у сумі 4 309 872,00 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 20.08.2021 № 21Т-102 (далі - спірний договір) та специфікації у редакції додаткової угоди від 29.12.2022 № 1 щодо поставки товару у строк до 31.07.2023, що стало підставою для нарахування відповідачу пені за період прострочення з 01.08.2023 по 31.01.2024 та 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів на підставі пункту 7.9 договору. 2. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Укргазвидобування" просило застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову, або у разі наявності підстав для стягнення з товариства штрафних санкцій, задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу на 99% в стягнути з відповідача 156 386,78 грн штрафних санкцій. 3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 позов задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" на користь позивача 156 386,78 грн неустойки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" на користь АТ "Укргазвидобування" 5 664 403,20 грн пені та 2 154 936,00 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 18.12.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 4. Під час нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції та застосування судом дискреційних повноваження щодо зменшення розміру неустойки на 99%, з урахуванням поведінки відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів для виконання зобов`язання з поставки товару, а також з огляду на встановлення судом обставин, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін, що запобігає настанню надмірних негативних наслідків для учасників справи в умовах воєнного стану. 5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, АТ "Укргазвидобування" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" на користь позивача 15 482 291,62 грн неустойки, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 2287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме частини 3 статті 551, статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218, частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди застосували наведені норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, зокрема судом зменшені штрафні санкції на 99 % за відсутності виняткових обставин та без врахування ступеню виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару (поставка товару не здійснена), що також не узгоджується з вимогами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Заявник касаційної скарги зауважує, що відповідачем належним чином не виконані зобов`язання з поставки товару, а тому позивачем нарахована пеня на підставі пункту 7.9 договору. Проте суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без дотримання норм матеріального права, оскільки не застосували положення частини 1 статті 550, частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, помилково поклавши на позивача тягар доказування обставин понесення збитків через невиконання відповідачем умов договору. За змістом статей 550, 624 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Отже, законодавець не покладає на позивача, яким заявлено до стягнення неустойку, обов`язку доведення спричинення збитків. Стягнення АТ "Укргазвидобування" з ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" неустойки має саме компенсаційний характер, оскільки збитки ним не стягувались та позивач також не заявляє вимоги про їх стягнення, тому для компенсації своїх майнових втрат постраждала сторона - позивач заявив позовні вимоги про сплату штрафних санкцій, що встановлені договором. Неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини 2 статті 218, частини 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551, 617 Цивільного кодексу України полягає в тому, що суд безпідставно зменшив розмір визначеної договором пені, за відсутності виняткових обставин. На думку скаржника, суди також порушили норми процесуального права, а саме частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що полягає в тому, що при застосуванні частини 3 статті 551 та статті 233 Господарського кодексу України, судом не ураховано висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах: від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21. 6. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" просить касаційне провадження у справі закрити, у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення у справі залишити без змін з підстав, наведених у відзиві. Представник ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" адвокат Синяпкін О. В. також подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці та замовленням туристичних послуг до отримання ухвали суду про призначення справи до розгляду, яке не підлягає задоволенню, оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, представниками учасників справи надавалися письмові пояснення, а присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" адвокат Платонова Г. В. повідомила про відсутність заперечень проти проведення судового засідання. 7. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке. 8. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що для участі у процедурі відкритих торгів з придбання товару, яку проводило ТОВ "Укргазвидобування", ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" надав технічні умови на автомобілі спеціальні аварійні майстерні АСАМ-33.1.2 з краном-маніпулятором на шасі МАЗ-6317F9, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбудмаш" (далі - ТОВ "Спецбудмаш"), а також форму "цінова пропозиція", відповідно до пункту 12 якої виробник товару - ТОВ "Спецбудмаш". За результатами проведеної процедури відкритих торгів, переможцем яких став ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш", 20.08.2021 ТОВ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ" (покупець) і ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" (постачальник) укладено договір, за умовами якого, зокрема, постачальник зобов`язався поставити покупцеві автомобілі спеціальні аварійні майстерні АСАМ-33.1.2 на шасі МАЗ-6317F9-0000568-021 з краном-маніпулятором HIAB X-HIDUO158 Е-2, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід`ємною/-ними частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1). Сторонами також передбачені такі умови договору: - найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2); - постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 1.3); - ціна цього договору вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом) (пункт 3.1); -розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації/-ях (пункт 4.1); - строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункти 5.1, 5.2); - у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.9); - сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу (пункти 8.1, 8.3); -договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору, і діє до 31.12.2022 (пункт 10.1); - вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору повинно бути перераховане постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів, зокрема, надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є Додатком № 5 до договору, та її/його сума повинна бути не менш 5% від загальної вартості (ціни) договору (пункт 10.2). Суди установили, що на виконання умов договору 09.08.2021 Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" надало банківську гарантію № 25252 на суму 3 078 480,00 грн, яка, з урахуванням змін до неї, набирає чинності з дати видачі та діє до 12.04.2024 включно. Відповідно до Специфікації від 20.08.2021 № 1 та графіку поставки від 20.08.2021 постачальник зобов`язався поставити покупцю товар у кількості 8 штук, загальною вартістю 61 569 600,00 грн, у строк протягом 240 календарних днів після укладення договору, але не пізніше 31.12.2022 з можливістю дострокової поставки; виробник товару: Україна, ТОВ "Спецбудмаш". Також суди установили, що 29.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили та виклали в новій редакції: додаток № 1 "Специфікація № 1" до договору, замінили шасі МАЗ 6317F9-000568-021 на шасі РЕНО К440 з краном-маніпулятором HIAB X-HIDUO 158 Е-2; додаток № 3 "Графік поставки" до Договору, продовживши строк поставки товару до 31.07.2023; додаток № 4 "Технічні характеристики товару" до договору; пункт 10.1 договору, продовживши строк його дії до 31.12.2023. За висновками судів граничний строк поставки товару за договором не пізніше 31.07.2023 (з можливістю дострокової поставки). Згідно зі змінами у Специфікації № 1 до договору зазначено: автомобіль спеціальний аварійна майстерня АСАМ-78.1.2 на шасі РЕНО К440 з краном-маніпулятором HIAB X-HIDUO 158 Е-2. Технічні умови на автомобілі спеціальні аварійні майстерні АСАМ-78.1.2 належать ТОВ "Спецбудмаш", що сторонами не заперечується. У подальшому ТОВ "Спецбудмаш" звернулося до ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" з листом від 31.07.2023 № 31/7-1, в якому повідомило про свій висновок щодо неможливості виробництва автомобілів спеціальні аварійні майстерні АСАМ-78.1.2 на шасі РЕНО К440 з краном-маніпулятором HIAB X-HIDUO 158 Е-2. Із висновку начальника виробництва ТОВ "Спецбудмаш" від 31.07.2023 вбачається, зокрема, що у зв`язку із неможливістю забезпечення комплектуючими відповідно до технічних характеристик автомобілів спеціальні аварійні майстерні АСАМ-78.1.2 на шасі РЕНО К440 з краном-маніпулятором HIAB X-HIDUO 158 Е-2 - 8 штук, ТОВ "Спецбудмаш" не може забезпечити виробництво таких автомобілів. 04.08.2023 ТОВ "Укргазвидобування" направило ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" претензію № ШГВ5534/03.1.1-05 про сплату штрафних санкцій в розмірі 430 987,20 грн, а також просило здійснити поставку товару відповідно до умов договору. У свою чергу ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" направляло ТОВ "Укргазвидобування" листи від 04.08.2023 № 698, від 10.08.2023 № 714, від 28.08.2023 № 710, в яких повідомляло, зокрема, про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконання зобов`язань за договором щодо поставки визначених у договорі автомобілів у зв`язку з тим, що єдиний виробник автомобіля (ТОВ "Спецбудмаш") не може його виробити з об`єктивних причин, а ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш", відповідно, не може виконати свої зобов`язання за договором. За змістом сертифіката Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-3535 ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" вже звертався до ТОВ "Укргазвидобування" із листом від 13.07.2022 № 13/07/921 від 13.07.2022 щодо настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 та, як наслідок, порушення строків виконання умов договору, пропозиції про заміну шасі та продовження терміну поставки до 31.05.2023. ТОВ "Укргазвидобування" у відповідь на листи ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" у листі від 06.09.2023 № ШГВ6658/003.1.1-05 не приймаючи до уваги сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-3535 наполягало на виконанні умов договору, а у листі від 18.09.2023 № ШГВ6862/003.1.1-05 просило надати копію доповідної записки виробника від 31.07.2023 та запропонувати іншого виробника магніту. ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" у листі від 22.09.2023 № 841 повідомило позивача про неможливість запропонувати іншого постачальника, додавши лист ТОВ "Спецбудмаш" від 21.09.2023 № 573/1 та доповідну записку від 31.07.2023. У свою чергу ТОВ "Укргазвидобування" у листі від 17.10.2023№ ШГВ7720/003.1.1-05 повідомило відповідача про наявність альтернативної пропозиції виробникам російської федерації та республіки білорусь необхідного товару та запропонувало розглянути магніт для компенсації зайвого магнітного поля зварювальних конструкцій виробництва Німеччини GN62-FN-79, вказавши про його відповідність умовам договору та задовольняє потребу ГПУ "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ" в комплектуванні пересувної аварійно-ремонтної майстерні. Натомість ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" листом від 23.10.2023 № 999/2 повідомило, що запропоновані позивачем магніти GN62-AN-79 є звичайною фурнітурою, не є альтернативою постійного магніту для компенсації зайвого магнітного поля зварювальних конструкцій, у зв`язку з чим відповідач не може погодити таку заміну комплектуючої. ТОВ "Укргазвидобування" у листі від 01.11.2023 № ШГВ8612/003.1.1-05 повідомило ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш", що запропонована листом від 17.10.2023 № ШГВ7720/003.1.1-05 заміна магніту відповідає умовам договору та задовольняє потребу ГПУ "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ" в комплектуванні пересувної аварійно-ремонтної майстерні. Також товариство наполягало на виконанні договірних зобов`язань щодо поставки товару. 08.11.2023 ТОВ "Укргазвидобування" направило ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" претензією № ШГВ8797/003.1.1-05 про сплату штрафних санкцій у розмірі 10 405 262,40 грн, у якій також просило здійснити поставку товару відповідно до умов договору. У відповідь на претензію ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" 12.12.2023 зазначило, що істотною умовою договору є товар, який може виготовити виключно ТОВ "Спецбудмаш". У зв`язку із виконанням товариством усіх вимог законодавства та умов договору та внаслідок виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), відсутні підстави для відповідальності за невиконання обов`язку з поставки товару. 20.12.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 20.12.2024 в якому зазначив, що у зв`язку з простроченням поставки товару покупець звертався з вимогою до Банку про стягнення банківської гарантії в сумі 3 078 480,00 грн, яку задоволено Банком у повному обсязі. Товариство просило підтвердити завершення договору та відсутність будь-яких претензій за цим правочином. У свою чергу ТОВ "Укргазвидобування" у листі від 14.01.2025 № 302.1-022-332 повідомило ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш", що термін дії договору закінчився 31.12.2023, проте зобов`язання постачальника перед покупцем в частині поставки товару не виконано, що є необхідною умовою завершення відносин за договором. 30.01.2025 ТОВ "Укргазвидобування" направило ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш" вимогу № 305.4-305-2-830 про сплату неустойки (пені та штрафу) у сумі 15 638 678,40 грн. 9. Несплата відповідачем неустойки стала підставою для звернення ТОВ "Укргазвидобування" з позовом до суду. 10. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 та частини 1 статті 612 зазначеного Кодексу у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 11. Суд апеляційної інстанції установив, що обставини укладення між сторонами договору та його неналежного виконання відповідачем щодо поставки товару підтверджено матеріалами справи, а нарахування позивачем сум пені за період прострочення з 01.08.2023 до 31.01.2024 та штрафу за прострочення поставки товару на понад 30 днів на підставі пункту 7.9 договору є документально обґрунтованим, а їх розрахунок є арифметично правильним. Суд виходив з того, що предметом доказування є обґрунтованість та пропорційність розміру неустойки, заявленої позивачем до стягнення. 12. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення судових рішень у цій справі) передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статті 3, 551 Цивільного кодексу України: "8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. 8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. 8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. 8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. 8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. 8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. 8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань". У пунктах 213, 214 постанови від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). 13. ТОВ "Торговий дім "Будшляхмаш", обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафу на 99%, з посиланням на висновки Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначав, зокрема, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Штрафні санкції у дуже значному для товариства розмірі негативно вплинуть на фінансовий стан товариства та позбавлять можливості надавати військовим підрозділам благодійну допомогу і призведе до неплатоспроможності. Отже, наявні матеріали справи та обставини, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи наявність форс-мажорних обставин, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок дій відповідача, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, враховуючи інтереси обох сторін, відповідач просив зменшити розмір штрафу та стягнути 156 386,78 грн. 14. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Також суди установили, що технічні характеристики товару розроблялись у 2021 році, до повномасштабної агресії російської федерації проти України і наразі відсутня можливість поставки товару, який би відповідав технічним вимогам 2021 року. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився під час повторного перегляду судового рішення суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про зменшення неустойки врахував, що позивач отримав кошти за банківською гарантією від 09.08.2021 № 25252 у сумі 3 078 480,00 грн у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, що сторонами не заперечувалося. Невиконання відповідачем умов договору виникло у зв`язку з належним чином підтвердженими форс-мажорними обставинами і вина відповідача відсутня, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження понесення збитків через невиконання відповідачем умов договору. Отже, ураховуючи інтереси обох сторін, а також те, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), зважаючи на поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття всіх можливих заходів для виконання зобов`язання з поставки товару, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки на 99%, яке є оптимальним балансом інтересів сторін у спор, запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, а для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру неустойки на 99%. 15. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на тому, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22). У зв`язку з викладеним Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. 16. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення у справі, АТ "Укргазвидобування", заперечуючи висновки судів про часткове задоволення позовних вимог, обґрунтовує підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що при застосуванні частини 3 статті 551 та статті 233 Господарського кодексу України, судом не ураховано висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21. 17. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20). Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. У кожній з наведених скаржником у касаційній скарзі справ, які переглядались Верховним Судом, норми права та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи в межах конкретного предмету та підстав позову. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18). Разом з тим наведені скаржником у касаційній скарзі висновки суду касаційної інстанції щодо застосування положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України мають загальний характер, застосовані судами за конкретних обставин, а тому Верховний Суд не вбачає жодної невідповідності їм висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції Господарський кодекс України, на неврахування положень якого вказує скаржник, втратив чинність з 25.08.2025. 18. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ "Одеський ремонтно-монтажний комбінат" на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/5679/25 закрити. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак