Справа № 646/8361/26

13 серпня 2026 року Справа № 646/8361/26 Провадження № 2/646/5086/2026 У Х В А Л А іменем України 13.08.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова в складі: головуючого судді Глоби М.М., за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В., представника позивача (заявника) Мирось К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вента-Плюс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вента-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності та визначення порядку користування нерухомим майном без припинення спільної часткової власності, ВСТАНОВИВ: В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності та визначення порядку користування нерухомим майном без припинення спільної часткової власності. Ухвалою суду від 17.07.2026 року призначено підготовче судове засідання. 10.08.2026 року ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначило, що предметом спору у даній справі є перешкоджання відповідачами у вільному користуванні нерухомим майном, а відтак, окрім захисту порушених та фактично невизнаних прав шляхом усунення перешкод у користуванні майном та надання вільного доступу до нього. При поданні позовної заяви позивачем було вірно визначено коло відповідачів співвласників майна, проте в ході підготовки справи до розгляду виявилось, що склад власників майна змінився, а саме, після подання позовної заяви відповідачем ОСОБА_2 01.08.2026 року подаровано відповідачу ОСОБА_1 належну йому частину спірного майна, а отже, наразі існує два власника майна ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» та відповідач ОСОБА_1 , яким належать по його частки, що потребує коригування всіх поданих документів, від позовної заяви до лопотання про проведення будівельно-технічної експертизи. У випадку постійної штучної цільової зміни складу відповідачів, позивач не зможе ефективно виконати рішення суду у разі, якщо це рішення буде ухвалено на його користь. Просило вжити заходи забезпечення позову ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» шляхом накладення заборони відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення будь-яких дій з відчуження, обтяження, передачі у користування, заставу, оренду, іпотеку належну їй 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «Л-2» загальною площею 362,4 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення спору по справі № 646/8361/26 по суті та набранням судовим рішенням законної сили. Ухвалою суду від 11.08.2026 року вказана заява про забезпечення позову прийнята до провадження. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 153 ЦПК України в судове засідання викликаний представник особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень. Під час судового розгляду представник ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» підтримала заявлені вимоги про забезпечення позову у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві. Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову на надані матеріали, приходить до наступного. Як зазначено у ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Відповідно до п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс» є власником частки нежитлової будівлі, загальною площею 362,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником іншої частки цієї будівлі є ОСОБА_1 . Суд звертає увагу, що предметом позовних вимог у даній справі фактично є право користування частки вказаної нежитлової будівлі, власником якої є ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс». Разом з тим, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони щодо вчинення будь-яких дій з відчуження, обтяження, передачі у користування, заставу, оренду, іпотеку, на належну іншу частину нежитлової будівлі, власником якої є ОСОБА_1 . Таким чином, предмет забезпечення позову тимчасові обмеження прав ОСОБА_1 , які просить застосувати ТОВ «ВКФ «Вента-Плюс», фактично не пов`язані із предметом спору. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Крім того при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідачів. Також суд звертає увагу, що можливе рішення суду про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності та визначення порядку користування нерухомим майном без припинення спільної часткової власності, після набрання ним законної сили, буде обов`язковим як для ОСОБА_1 , так і її правонаступників. Подібні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2026 року (справа № 754/7696/25, провадження № 61-557ск26). З огляду на наведене, враховуючи, що доказів того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача на належні йому частки нежитлової будівлі, за захистом яких він звернувся, суду не надано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150-153, 157 ЦПК України, суд - у х в а л и в: В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вента-Плюс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Вента-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності та визначення порядку користування нерухомим майном без припинення спільної часткової власності - відмовити. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а учасником справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розглядові справи. Суддя: