Справа № 703/2952/26

703/2952/26 1-кп/703/468/26 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2026 року м. Сміла Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2026 під №12026250350000308 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сміла Черкаської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, у с т а н о в и в : ОСОБА_6 15.04.2026 близько 17-32 год по вул. Незалежності в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, керуючи автомобілем «Опель-Астра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений нарядом у складі інспектора СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 та поліцейського СРПП того ж відділу ОСОБА_8 , якими в ході проведення медичного огляду за допомогою алкотестера «Драгер» встановлено, що ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_6 як особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 15.04.2026 близько 17-32 год, знаходячись поблизу будинковолодіння №47 по вул. Незалежності в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер власних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, усно висловив пропозицію надання співробітникам поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 5000, 10000 та 15000 гривень за непритягнення його до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що в другій половині дня одного із днів у квітні 2026 року виїздив із автозаправної станції та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху та вони запідозрили, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. На місці зупинки спочатку відмовився, однак надалі дав згоду пройти освідування з допомогою газоаналізатора, за його результатами встановлений стан алкогольного сп`яніння. Незадовго до цих подій просив у незнайомого чоловіка на вулиці води, той дав пляшку, однак після того, як випив, то відчув, що в пляшці була не вода, а слабоалкогольний напій, однак стану сп`яніння не відчував, міг контролювати власні дії. Мав при собі гроші та не хотів втратити посвідчення водія, тому запропонував працівникам грошові кошти, щоб не складали матеріалів про адміністративне правопорушення. Його попереджали про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди та про те, що всі наступні дії фіксуються засобами відеозапису, однак вважав, що на даний час працівник поліції вимкнув відеокамеру. У вчиненому розкаюється, висловив сором за власний вчинок. У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого стороннього впливу, визнанням у повному обсязі ОСОБА_6 власної провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, згодою із правовою кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо нього з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив при дослідженні доказів обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу. Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозицію службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №285 від 04.05.2026, на період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованого йому діяння, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані не ускладненої алкогольної інтоксикації, виявляв ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності та постійною формою вживання, що не позбавляло його здатності усвідомлювати власні дії та свідомо керувати ними. На теперішній час ОСОБА_6 виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів із синдромом залежності та постійною формою вживання, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відповідно до вказаних засад обвинуваченому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України». Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Призначаючи ОСОБА_6 покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує, наявність пом`якшуючої покарання обставини щирого каяття, а також обставини, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що, згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який в силу положень ст. 89 КК України вважається несудимим, однак ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, рівень ризику небезпеки для суспільства середній, що вбачається із досудової доповіді, що містить висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а також ті обставини, що обвинувачений перебуває на профілактичному обліку лікаря-нарколога за місцем фактичного проживання та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», працює без укладення трудового договору, неповнолітніх дітей, інших осіб, що їм за законом повинен надавати утримання не має. Викладені обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень статей 69, 69-1 КК України. Отже обвинуваченому ОСОБА_6 , враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, в межах санкції інкримінованої йому статті особливої частини Кримінального кодексу України у виді штрафу, що в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не пред`являвся. Судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 369-370, 373, 374 КПК України, суд, у х в а л и в : ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами, копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №641760 від 15.04.2026 та постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7031197 від 15.04.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Головуючий: ОСОБА_1