Справа № 331/5653/25

Дата документу 06.08.2026 Справа № 331/5653/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/5653/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 Провадження №11-кп/807/814/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі: головуючого ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , розглянула 06 серпня 2026 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Велика Олександрівка Олександрівського р-ну Херсонської області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за участю прокурора ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції, обвинуваченого ОСОБА_6 . Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2026 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки. Відповідно до вимог п. 1 і п. 2 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Нагляд за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання. Стягнуто із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у загальній сумі 12479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 у справі № 334/4927/25, провадження № 1-кс/334/1596/25, на автомобіль «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 . Вирішена доля речових доказів. В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51.000 тисячу гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Під час апеляційного розгляду дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці. Згідно з ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку. За приписами ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. Призначаючи покарання у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції не врахував що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і з огляду на ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є особою, яка досягла пенсійного віку. Таким чином, ОСОБА_6 призначено покарання, яке не може бути йому призначено, а саме обмеження волі, оскільки на момент ухвалення вироку йому виповнилось 64 роки. Разом з цим, з огляду на санкцію кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначити покарання у виді виправних робіт не вбачається можливим, з огляду на те що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, а даний вид покарання відповідно до ч. 1 ст. 57 КК України відбувається за місцем роботи засудженого. Призначити покарання у вигляді арешту також не вбачається можливим, оскільки ОСОБА_6 не є військовослужбовцем, а відповідно до ч. 1 ст. 60 КК України покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого. Відтак, єдиним можливим видом основного покарання, передбаченим санкцією статті ч. 1 ст. 286 КК України залишається штраф з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами. Згідно з вироком суду, 17.05.2025 приблизно об 11 годині 50 хвилин водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині проїзду до оптового овочевого ринку «Анголенко» зі сторони вул. Університетської в напрямку вул. Кругової в м. Запоріжжі. В цей час попереду в районі буд. 36 по вул. Університетській в м. Запоріжжі зліва-направо відносно руху автомобіля проїзну частину вказаного проїзду перетинала пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час руху по вищевказаній проїзній частині водій ОСОБА_6 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину та рухалася в напрямку смуги руху автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не зменшив швидкість свого руху аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух, внаслідок чого передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу скоїв наїзд на пішохода. Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги пп. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких: - 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху,згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, що сам за собою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров`я. Заслухавши доповідь судді; прокурора, яка підтримала апеляцій скаргу та просила її задовольнити; обвинуваченого та захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України. Доведеність вини, кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється, тому колегією суддів оскаржуваний вирок в цій частині не переглядається. Переглядаючи вирок суду в частині призначеного покарання, колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, окрім іншого, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з оскаржуваним вироком, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, одружений, офіційно не працевлаштований, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває і за медичною допомогою не звертався, є внутрішньо переміщеною особою. Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено. Разом з цим, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, суд не звернув уваги на положення ч.3 ст. 61 КК України, відповідно до якої обмеження волі не застосовується в т.ч. до осіб, які досягли пенсійного віку. Так, згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час вчинення правопорушення та ухвалення вироку він досяг пенсійного віку. Отже, суд першої інстанції помилково призначив ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, яке до нього не може бути застосовано. На викладене обґрунтовано звертає увагу прокурор в своїй апеляційній скарзі. Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 раніше не судимий, досяг пенсійного віку, одружений, офіційно не працевлаштований, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є внутрішньо переміщеною особою, а тому колегія суддів вважає за можливе призначити останньому покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України. Керуючись ст.ст.404-405, 407-409 КПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити. Вирок Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11 червня 2026 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст.286 КК України, до штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. У решті вирок суду залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4