Справа № 924/912/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83 e-mail: [email protected], ЄДРПОУ 03500128 _______________________________________________________________________ УХВАЛА м. Хмельницький "19" серпня 2026 р. Справа № 924/912/26 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" (вх.№05-08/3004/26 від 17.08.2026 р.) про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області до: 1. ОСОБА_1 с. Новоселиця Шепетівського району Хмельницької області 2. Полонського фермерського господарства "Колос" м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області про: - визнання укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.05.2019 р. щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084, у редакції проєкту додаткової угоди, направленого ТОВ - Агрофірма "Маяк" ОСОБА_1 разом із повідомленням № 1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, який є додатком до цієї позовної заяви; - визнання відсутнім у ПФГ "Колос" права оренди на земельну ділянку площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 (номер запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 65851141, дата державної реєстрації 28.07.2026 р.), набуте на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.07.2026 р., укладеного з ОСОБА_1 ; - визнання укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.05.2019 р. щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, у редакції проєкту додаткової угоди, направленого ТОВ - Агрофірма "Маяк" ОСОБА_1 разом із повідомленням № 2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, який є додатком до цієї позовної заяви; - визнання відсутнім у ПФГ "Колос" права оренди на земельну ділянку площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085 (номер запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 65851280, дата державної реєстрації 28.07.2026 р.), набуте на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.07.2026 р., укладеного з ОСОБА_1 ВСТАНОВИВ: 17.08.2026р. до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області до ОСОБА_1 с. Новоселиця Шепетівського району Хмельницької області, до Полонського фермерського господарства "Колос" м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області про визнання укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.05.2019 р. щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084, у редакції проєкту додаткової угоди, направленого ТОВ - Агрофірма "Маяк" ОСОБА_1 разом із повідомленням № 1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, який є додатком до цієї позовної заяви; визнання відсутнім у ПФГ "Колос" права оренди на земельну ділянку площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 (номер запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 65851141, дата державної реєстрації 28.07.2026 р.), набуте на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.07.2026 р., укладеного з ОСОБА_1 ; визнання укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.05.2019 р. щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, у редакції проєкту додаткової угоди, направленого ТОВ - Агрофірма "Маяк" ОСОБА_1 разом із повідомленням № 2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, який є додатком до цієї позовної заяви; визнання відсутнім у ПФГ "Колос" права оренди на земельну ділянку площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085 (номер запису про право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 65851280, дата державної реєстрації 28.07.2026 р.), набуте на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.07.2026 р., укладеного з ОСОБА_1 . Також 17.08.2026 р. до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" надійшла заява (вх.№05-08/3004/26) про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України. У поданій заяві заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 - ПФГ "Колос" вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме шляхом: заборони ПФГ "Колос" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084, та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, передавати право оренди зазначених земельних ділянок третім особам, у тому числі передавати їх у суборенду, а також укладати правочини, наслідком яких є виникнення у третіх осіб права користування або іншого похідного речового права щодо зазначених земельних ділянок; заборони ПФГ "Колос" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, спрямовані на припинення, зміну або передачу іншій особі зареєстрованого за ним права оренди щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085; заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації прав та іншим визначеним законом суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти державну реєстрацію зміни, припинення або переходу до іншої особи права оренди щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, за винятком реєстраційних дій, що здійснюються на виконання судового рішення у цій справі. В обґрунтування поданої заяви заявник вказує про те, що 20.05.2019 р. між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ - Агрофірма "Маяк" як орендарем були укладені договори оренди земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6823685500:04:003:0084 площею 1,6295 га та земельної ділянки з кадастровим 6823685500:04:003:0085 площею 1,6295 га. Позивач зазначає, що він належним чином виконував свої обов`язки за договорами оренди, також, звертає увагу на те, що заборгованість позивача перед орендодавцем за договорами оренди відсутня. При цьому, позивач зазначає, що до закінчення строку дії договорів оренди ТОВ-Агрофірма "Маяк" належним чином реалізувало своє переважне право на укладення договорів оренди на новий строк, відправивши 09.04.2026 р. відповідачу 1 (орендодавцю) повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк до яких було долучено проекти додаткових угод. У заяві позивач зазначає, що орендодавець був належним чином повідомлений про намір ТОВ-Агрофірма "Маяк" скористатися своїм переважним правом та відповідно отримав проекти додаткових угод. Однак після цього, спірні земельні ділянки були передані в оренду іншій юридичній особі - ПФГ "Колос", на підставі договорів оренди від 27.07.2026 р., укладених між ОСОБА_1 та ПФГ "Колос", а право оренди ПФГ "Колос" на вказані вище земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач зауважує, що на момент звернення із позовом до суду ПФГ "Колос" уже має зареєстроване право оренди на спірні земельні ділянки, щодо яких ТОВ - Агрофірма "Маяк" заявляє своє переважне право, а тому саме ця обставина, на думку позивача, створює реальний ризик подальшого ускладнення захисту його прав. При цьому, позивач вважає, що існує об`єктивний ризик того, що до моменту вирішення спору ПФГ "Колос" може передати право оренди в суборенду, укласти інші правочини щодо права оренди, передати право оренди іншій особі, ініціювати державну реєстрацію зміни відповідного речового права чи створити інші права чи обтяження щодо спірних земельних ділянок. Відтак, у разі вчинення таких дій правовий стан земельних ділянок стане більш складним, а позивач буде змушений звертатися до суду з новими позовами щодо кожного нового набувача відповідного права, що суперечить меті інституту забезпечення позову. Також позивач наголошує на тому, що у цій справі ризик не ґрунтується виключно на припущенні позивача, а навпаки він підтверджується вже здійсненими діями відповідачів, так як після отримання пропозиції позивача (первинного орендаря) відповідач 1 (орендодавець) фактично передав спірні земельні ділянки іншому орендарю (відповідачу 2). Відтак, на переконання позивача, за таких обставин існують достатні підстави вважати, що без застосування заходів забезпечення спору можуть бути створені нові права щодо предмета спору, саме тому необхідність забезпечення позову є реальною, а не абстрактною. Крім цього, позивач вказує на те, що окремо існує необхідність запобігти здійсненню державної реєстрації нових речових прав щодо спірних земельних ділянок, якщо такі дії можуть змінити правовий стан спірного права, при цьому, позивач зауважує, що запитувана заборона стосується лише конкретно визначених реєстраційних дій щодо двох конкретних земельних ділянок, які можуть призвести до зміни, припинення або виникнення іншого речового права на них. З урахуванням викладеного, а також враховуючи характер спору, позивач вважає, що існує ризик того, що до моменту вирішення спору у цій справі відповідачі, а саме ПФГ "Колос", можуть вчинити дії щодо спірних прав оренди, особливо враховуючи те, що за ПФГ "Колос" вже зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6823685500:04:003:0084, площею 1,6295 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 6823685500:04:003:0085, площею 1,6295 га, відтак, невжиття заходів забезпечення може призвести до виникнення нових правовідносин, які не є предметом первісного позову, позаяк застосування заходів забезпечення позову є необхідним саме на час розгляду спору. Тому, посилаючись на ст. ст. 136, 137 ГПК України, заявник вважає, що невжиття заходів у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026 р., заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Вибодовському О.Д. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" (вх.№05-08/3004/26 від 17.08.2026 р.) про забезпечення позову суд зазначає наступне. Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 р. у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 р. у справі № 906/304/23 та інших. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 р. у справі № 754/5683/22 зроблено висновок, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 р. у справі № 910/773/19. Водночас, як вказує Верховний суд у своїх сталих позиціях щодо вжиття заходів до забезпечення позову, у немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.12.2020 р. у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 р. у справі № 910/9627/20, від 19.05.2021 р. у справі № 910/19775/20, від 08.06.2021 р. у справі № 910/18400/20, від 12.03.2021 р. у праві № 910/16796/20). Також судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, у якому суд касаційної інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 р. у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 р. у справі № 906/304/23. Матеріалами справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" подано позов до ОСОБА_1 та Полонського фермерського господарства "Колос" з позовними вимогами зазначеними вище. Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що відповідачем 1 (орендодавцем) в порушення переважного права позивача (первісного орендаря), зокрема після отримання пропозиції позивача про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6823685500:04:003:0084 та 6823685500:04:003:0085, було передано означені земельні ділянки іншому орендарю - ПФГ "Колос", з яким 27.07.2026 р. були укладені договори оренди цих земельних ділянок, а право оренди ПФГ "Колос" було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому заявник вважає, що існує об`єктивна необхідність до набрання рішенням суду законної сили у цій справі застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони ПФГ "Колос" щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084, та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, передавати право оренди зазначених земельних ділянок третім особам, у тому числі передавати їх у суборенду, а також укладати правочини, наслідком яких є виникнення у третіх осіб права користування або іншого похідного речового права щодо зазначених земельних ділянок; заборони ПФГ "Колос" вчиняти дії, спрямовані на припинення, зміну або передачу іншій особі зареєстрованого за ним права оренди щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085; заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації прав та іншим визначеним законом суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти державну реєстрацію зміни, припинення або переходу до іншої особи права оренди щодо земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0084 та земельної ділянки площею 1,6295 га, кадастровий номер 6823685500:04:003:0085, за винятком реєстраційних дій, що здійснюються на виконання судового рішення у цій справі. Водночас, позивач зазначає про те, що враховуючи характер спору існує ризик того, що до моменту розгляду заяви у загальному порядку відповідачі можуть вчинити дії щодо спірних прав оренди, особливо це стосується ПФГ "Колос", яке вже є зареєстрованим орендарем земельних ділянок, тому невжиття заходів забезпечення може призвести до виникнення нових правовідносин, які не є предметом первісного позову. Так одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. При вирішенні заяви суд виходить з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Відповідно до приписів ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, не містить доказів на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо необхідності забезпечення позову у спосіб визначений заявником. Адже саме лише посилання заявника на занепокоєння щодо загрози настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, зокрема такі обставини як вчинення відповідачами інших дій щодо спірних прав оренди до моменту вирішення спору у цій справі не можуть свідчити про наміри відповідачів, у тому числі ПФГ "Колос", як нового орендаря спірних земельних ділянок, вчинити дії спрямовані на передачу права оренди в суборенду, укладання інших правочинів щодо права оренди чи передачу права оренди іншій особі. Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій, які ускладнять захист його прав по цій справі у разі задоволення позову. Водночас, судом звертається увага, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, позивачем не наведено. Наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову, не підтверджено належними та допустимими доказами. Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником - Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" не підтверджено зазначених ним підстав вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої Товариством з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю - Агрофірма "Маяк" (вх.№05-08/3004/26 від 17.08.2026 р.) про забезпечення позову відмовити. Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 19.08.2026 р. та може бути оскаржена в порядку ст. 257 ГПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Суддя О.Д. Вибодовський Виготовлено 2 приімрники: 1 - до справи (в паперовому екз.); 2 - заявнику (до електронного кабінету).