Справа № 274/1706/26

Справа № 274/1706/26 Провадження № 2/0274/1881/26 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України "28" липня 2026 р. м. Бердичів БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю., за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А., учасники справи, присутні в судовому засіданні: представник позивача адвокат Олянюк В.Л., представник відповідача Юзопольський С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: 06.03.2026 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Олянюка В. Л. через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Короткий виклад доводів позову Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 січня 2024 року близько 05:44 год. у межах станції «Бердичів», на 10 пк, 27 км парної головної колії, машиніст пасажирського електровоза «ЧС-4-108» № 52 сполученням «Перемишль-Київ» ОСОБА_2 , рухаючись у напрямку станції «Козятин», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку між рейками. Внаслідок наїзду пішохід отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. За вказаним фактом 14 січня 2024 року відомості внесено до ЄРДР за № 12024060480000043 за правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 276 КК України. 30 січня 2025 року слідчим СВ Бердичівського ВП Журбеєм В.М. прийнято постанову про закриття кримінального провадження. Позивач посилається на те, що внаслідок зазначеної події та смерті його батька йому завдано моральної шкоди. Обґрунтовуючи право на відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на положення статей 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України та зазначає, що залізничний транспорт є джерелом підвищеної небезпеки, а тому особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, повинна відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Позивач вказує, що відповідальність за заподіяну шкоду має нести саме володілець джерела підвищеної небезпеки - АТ «Українська залізниця». Позивач зазначає, що внаслідок смерті батька зазнав значних душевних страждань, втратив близьку людину, з якою проживав разом, не може змиритися з її смертю, постійно думає про загибель батька. Також зазначає, що покійний батько постійно йому сниться, у зв`язку з чим він втратив нормальний сон, регулярно прокидається вночі, що, за його твердженням, призвело до погіршення стану здоров`я. Вказує, що пережиті ним страждання та моральні переживання продовжуються, а їх наслідки матимуть тривалий характер. З урахуванням характеру та глибини моральних страждань, втрати близької людини, істотних вимушених змін у житті, а також засад розумності, виваженості та справедливості позивач первісно оцінював завдану йому моральну шкоду у 500 000 грн. Разом з тим, посилаючись на частину другу статті 1193 ЦК України, позивач зазначає, що з матеріалів досудового розслідування вбачається порушення загиблим Правил особистої безпеки на залізничному транспорті. Ураховуючи грубу необережність потерпілого, позивач зменшив заявлений ним розмір моральної шкоди з 500 000 грн до 150 000 грн. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь 150 000 грн моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Короткий виклад заперечень відповідача У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство «Українська залізниця» заперечувало проти задоволення позову в повному обсязі. Відповідач зазначав, що наїзд на ОСОБА_3 стався внаслідок порушення ним пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, тоді як дії машиніста електровоза ОСОБА_2 відповідали вимогам зазначених Правил. Обставини події були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 274/6482/25, якими, за твердженням відповідача, встановлено відсутність порушень працівниками залізниці Правил дорожнього руху та Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Крім того, відповідач заперечував проти заявленого розміру моральної шкоди, вказуючи, що позивач не надав належних доказів на підтвердження характеру та обсягу моральних страждань, а також обґрунтування визначення суми відшкодування у розмірі 150 000 грн. Також відповідач вважав, що груба необережність потерпілого є підставою для зменшення розміру відшкодування, а заявлена позивачем сума є необґрунтованою та може призвести до його безпідставного збагачення. У зв`язку з цим просив у задоволенні позовних вимог до АТ «Українська залізниця» відмовити повністю. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначав, що сам факт смерті близького родича не звільняє позивача від необхідності доведення обставин, на які він посилається, обґрунтовуючи розмір заявленої компенсації. АТ «Українська залізниця» вказувало, що моральна шкода за своєю природою є немайновою та полягає у душевних стражданнях, негативних переживаннях, тривозі, занепокоєнні, стресі, зміні звичного способу життя та інших негативних емоційних станах. При цьому не кожні негативні емоції досягають рівня моральних страждань, які підлягають грошовій компенсації, а їх характер, інтенсивність, тривалість та наслідки мають оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідач заперечував проти тверджень позивача про значний розмір завданої йому моральної шкоди, зазначаючи, що наведені у позовній заяві обставини мають загальний та абстрактний характер і не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не надав доказів, які б підтверджували конкретний характер, глибину, тривалість та інтенсивність його душевних страждань, а також істотні вимушені зміни у його житті внаслідок смерті батька. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не наведено належного обґрунтування саме суми 150 000 грн. Заявлений розмір моральної шкоди не підтверджений письмовими чи іншими доказами та не дозволяє встановити, з яких конкретних обставин і критеріїв позивач виходив при визначенні зазначеної суми. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі Ухвалою судді від 16.03.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження. Ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. У судовому засіданні представник позивача адвокат Олянюк В.Л. позов підтримав, представник відповідача Юзопольський С.В. просив у задоволенні позову відмовити. Фактичні обставини, встановлені судом Судом встановлено, що 14 січня 2024 року близько 05 год 44 хв машиніст пасажирського електровозу «ЧС-4-108» № 52 сполученням «Перемишль-Київ» ОСОБА_2 , рухаючись у напрямку станції «Козятин», у межах станції «Бердичів» на 10 пк, 27 км парної головної колії, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , 1959 року народження, який рухався в попутному напрямку між рейками. Внаслідок події ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. За даним фактом 14 січня 2024 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060480000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України. За результатами досудового розслідування кримінальне провадження № 12024060480000043 постановою слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 30.01.2024 закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників залізниці складу кримінального правопорушення. У постанова вказано, що травмування потерпілого ОСОБА_3 сталося внаслідок порушення ним вимог п.п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. та 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України (а.с. 15). З акта службового розслідування аварії № 1 від 19 січня 2024 року, убачається, що вини працівників залізниці у загибелі ОСОБА_3 не встановлено, а травмування потерпілого сталося внаслідок недотримання ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України (а.с. 33). Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 14). ОСОБА_3 був батьком позивача ОСОБА_1 , що доводиться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 13). Електровоз «ЧС 8 №108» перебував на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що доводиться листом директора філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» від 04.03.2026 (а.с. 18). Застосовані норми права та позиція суду Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, положеннями цивільного законодавства безпосередньо визначено коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю фізичної особи. До таких осіб, зокрема, належать діти померлого. Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, передбачених законом, зокрема якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. За змістом частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, за загальним правилом настає незалежно від вини його володільця, якщо останнім не доведено наявність обставин, передбачених частиною п`ятою статті 1187 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що шкода була завдана внаслідок умислу загиблого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Разом із тим частиною другою статті 1193 ЦК України передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини, розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Як убачається з установлених у справі обставин, ОСОБА_3 перебував на залізничній колії та рухався між рейками в попутному напрямку руху поїзда, чим порушив установлені правила безпеки перебування громадян на залізничному транспорті. З урахуванням характеру такого порушення, місця перебування потерпілого, механізму настання події, а також установленої судом відсутності порушень з боку машиніста, суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_3 має ознаки грубої необережності та перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з настанням смертельного наслідку. Водночас встановлення грубої необережності потерпілого не позбавляє членів його сім`ї права на компенсацію моральної шкоди, а має враховуватися при визначенні її розміру. У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 зазначено, що зобов`язання з компенсації моральної шкоди за загальним правилом виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини заподіювача, якщо законом не встановлено відповідальність незалежно від вини. Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходить із положень статті 23 ЦК України, відповідно до яких її розмір визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості. При цьому закон не встановлює фіксованого розміру компенсації моральної шкоди, а тому її розмір визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин. Суд не ставить під сумнів того, що смерть батька є для позивача обставиною, яка об`єктивно спричинила душевні страждання, пов`язані з втратою близької людини, порушенням звичного укладу життя та неможливістю надалі підтримувати сімейні, особисті та емоційні зв`язки з батьком. Втрата близького родича за своєю природою є обставиною, що об`єктивно спричиняє душевні переживання та зміну звичного життєвого укладу особи. При цьому характер таких страждань зумовлений не лише самим фактом смерті, а й раптовістю та трагічністю обставин її настання. Разом із тим розмір моральної шкоди не може визначатися виключно виходячи із заявленої позивачем суми. Суд враховує встановлені обставини самої події, а саме грубу необережність ОСОБА_3 , який перебував на залізничній колії в зоні руху поїзда, а також відсутність установлених порушень з боку машиніста. Зазначені обставини мають істотне значення для визначення розміру компенсації моральної шкоди. При цьому суд виходить із того, що компенсація моральної шкоди має ґрунтуватися на справедливому балансі між характером та тяжкістю немайнових втрат позивача, з одного боку, та конкретними обставинами заподіяння шкоди - з іншого. За таких обставин суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 150 000 грн не відповідає конкретним обставинам справи, оскільки не враховує належним чином ступінь необережності загиблого та відсутність встановленої вини працівників відповідача. Водночас, відмова у задоволенні позову, на чому наполягає сторона відповідача суперечитиме положенням статей 1167, 1168 ЦК України, оскільки поведінка загиблого має враховуватися при визначенні розміру компенсації, а не усувати право близької особи на її отримання. З урахуванням характеру та глибини душевних страждань позивача, незворотності наслідків смерті близької особи, обставин її настання, встановленої грубої необережності потерпілого, відсутності порушень з боку машиніста, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що належним та достатнім розміром компенсації моральної шкоди у цій справі є 45 000 грн. Саме такий розмір, на переконання суду, забезпечує необхідний баланс між понесеними позивачем моральними втратами та обставинами, за яких вони настали, і не призводить до безпідставного збагачення позивача. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 45 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Розподіл судових витрат Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову інші судові витрати також розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Оскільки позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 450, 00 гривень, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд у х в а л и в: Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 45 000,00 (сорок п`ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь держави судовий збір в розмірі 450, 00 гривень. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду. Відомості про учасників справи: позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; відповідач - Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815. Повний текст рішення складено 07 серпня 2026 року. Суддя І.Ю. Хуторна