Справа № 904/4937/22 (904/5038/25)

УХВАЛА 20 серпня 2026 року м. Київ cправа № 904/4937/22 (904/5038/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі № 904/4937/22 (904/5038/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» до Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле агро Україна», про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, в межах справи № 904/4937/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда»,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4937/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда». Товариство з обмеженою відповідальністю «Правда» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг, укладеного 01.02.2022 з Фермерським господарством «С(Ф)Г «Рой» та застосування наслідків недійсності правочину. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01.12.2025 задовольнив позов у справі № 904/4937/22 (904/5038/25), визнавши недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 01.02.2022 та стягнувши з Фермерського господарства 2С(Ф)Г «Рой» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» 400000,00 грн. Фермерське господарство «С(Ф)Г «Рой» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі № 904/4937/22 (904/5038/25) і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі №904/4937/22 (904/5038/25) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 у справі № 904/4937/25 (904/5038/25) залишено без змін. 04.08.2026 до Верховного Суду від Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №904/4937/22 (904/5038/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4937/22 (904/5038/25) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України. В обґрунтування вказаних підстав скаржник зазначає, що: 1) апеляційний суд застосував пункт 6 частини першої статті 3, частини третю та шосту статті 13, статті 203, 215 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 щодо необхідності встановлення конкретних обставин, які дозволяють кваліфікувати саме оплатний правочин як учинений на шкоду кредиторам; 2) апеляційний суд застосував статті 3, 13, 203, 215 ЦК України без повного врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 щодо обов`язковості встановлення конкретних ознак фраудаторності кожного оплатного правочину; 3) апеляційний суд порушив статті 74, 79, 86 ГПК України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.04.2025 у справі № 903/1199/23 щодо застосування цих норм права; 4) суди застосували статтю 42 КУзПБ, статті 3, 13, 203, 215 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, оскільки не встановив конкретних юридично значущих обставин, необхідних для кваліфікації оплатного договору як фраудаторного, а фактично визнав договір недійсним через недостатню технічну деталізацію первинних документів; 5) суди неправильно застосували частини першу та другу статті 42 КУзПБ без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2026 у справі № 908/2289/23 (908/442/25); 6) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої статті 3, частини третя та шоста статті 13 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 203, 215 ЦК України. Процесуальний аспект цього питання пов`язаний із застосуванням статей 74, 79, 86 ГПК України щодо розподілу тягаря доказування, стандарту вірогідності доказів та оцінки первинних документів. Скаржник вказує, що у практиці Верховного Суду сформульовано загальні висновки щодо можливості визнання правочинів фраудаторними на підставі статей 3 і 13 ЦК України та щодо необхідності встановлення спрямованості дій сторін на заподіяння шкоди кредиторам. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи може сама по собі відсутність у договорі та акті про надання сільськогосподарських послуг кадастрового номера земельної ділянки, її площі, виду агротехнічної операції, переліку техніки, персоналу та детальної калькуляції бути достатньою підставою для висновку про зловживання правом і фраудаторність оплатного договору за статтями 3 і 13 ЦК України, якщо: - існують підписані сторонами договір, рахунок і акт; - замовник здійснив повну оплату з прямим зазначенням призначення платежу; - операція оформлена податковою накладною; - суди не встановили підроблення або неавтентичності документів; - не встановлено пов`язаності сторін, неринковості ціни, транзитного руху коштів, конкретної заборгованості перед кредиторами та причинного зв`язку між правочином і неплатоспроможністю боржника; 7) в обґрунтування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій порушено статті 74, 79, 86, 236, 238 ГПК України, яке полягає у недотриманні судами належного стандарту доказування та неповній оцінці доказів у їх взаємному зв`язку. Порушення статті 236 ГПК України полягає у тому, що судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості в частині встановлення конкретної правової підстави недійсності правочину та фактичних обставин, які підтверджують саме цю підставу. Порушення статті 238 ГПК України полягає у неналежному мотивуванні судом першої інстанції конкретної нормативної і фактичної підстави недійсності правочину. Порушення статті 282 ГПК України полягає у тому, що апеляційний суд, залишивши це рішення без змін, не надав повної відповіді на відповідні доводи апеляційної скарги, не усунув недоліків рішення місцевого суду та допустив суперечність між мотивувальною і резолютивною частинами власної постанови. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд формально перелічив частину наданих сторонами документів, однак не дослідив і не оцінив їхній зміст у повному взаємному зв`язку. Суд не порівняв доказову версію скаржника з доказами, поданими на її спростування позивачем, і не зазначив, якими саме позитивними доказами позивач підтвердив ненадання послуг, спільний недобросовісний умисел сторін та фраудаторну спрямованість правочину. Зазначає, що постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статей 236 та 282 ГПК України через внутрішню суперечливість її мотивувальної і резолютивної частин. Постанова Центрального апеляційного господарського суду містить взаємовиключні висновки щодо результату розгляду апеляційної скарги. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287-291 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч. 1 ст. 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой». Крім того, ФГ «С(Ф)Г «Рой» подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у частині стягнення з ФГ "С(Ф)Г "РОЙ" на користь ТОВ «Правда» 400 000,00 грн та судових витрат, а також про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень у частині визнання недійсним Договору про надання сільськогосподарських послуг №1 від 01.02.2022 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач перебуває у процедурі банкрутства, що створює реальний ризик ускладнення або фактичної неможливості повороту виконання. У разі примусового виконання оскаржуваних судових рішень до завершення касаційного перегляду грошові кошти в сумі 400 000,00 грн, а також стягнуті судові витрати можуть бути включені до ліквідаційної маси ТОВ «Правда» та використані у процедурі банкрутства для задоволення вимог кредиторів, покриття витрат процедури банкрутства, оплати винагороди арбітражного керуючого або інших витрат ліквідаційної процедури. Зупинення дії судових рішень у частині визнання договору недійсним, на думку скаржника, є необхідним для збереження правової визначеності до завершення касаційного перегляду. Ця частина судових рішень має самостійне правове значення, оскільки впливає на правовий статус господарської операції, первинних документів, податкового оформлення операції, правові позиції сторін у справі про банкрутство та подальші можливі дії ліквідатора або кредиторів. До завершення касаційного перегляду існує об`єктивна необхідність зберегти правову визначеність та не допустити використання ще не перевіреного Верховним Судом висновку про недійсність договору як остаточної підстави для подальших майнових, облікових, податкових або процесуальних наслідків. Абзацом 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо. Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення дії або виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення, підтверджені належними доказами. Заявник повинен навести обґрунтування його клопотання та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або неможливість повернення до первісного стану завдасть істотної шкоди охоронюваним законом інтересам. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо. При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог. Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення. Необхідно зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. При цьому, набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії оскаржених рішень. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про зупинення виконання та дії оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню, оскільки суд не вбачає необхідності такого зупинення, а припущення заявника щодо дій, які можливо трапляться та/або не трапляться у майбутньому, не свідчать про наявність підстав для зупинення виконання та дії оскаржуваних судових рішень. Керуючись ст. ст. 234, 235, 288, 290, 292, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - УХВАЛИВ: 1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой», яка подана на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №904/4937/22 (904/5038/25). 2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой» у справі №904/4937/22 (904/5038/25) на 07 жовтня 2026 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330. 3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 25 вересня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду ([email protected]), через особистий кабінет в системі "Електронний суд". Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. 4. У задоволенні клопотання Фермерського господарства «С(Ф)Г «Рой» про зупинення дії та виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №904/4937/22 (904/5038/25) до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовити. 5. Витребувати з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4937/22 (904/5038/25) з оригіналами оскаржуваних судових рішень. 6. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік