Справа № 607/17624/26

У Х В А Л А 18.08.2026 Справа №607/17624/26 Провадження №2/607/7241/2026 місто Тернопіль Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська Ольга Ярославівна, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гонта М. М. звернувся до суду із позовними вимогами до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору переуступки паю члена обслуговуючого кооперативу, визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року. 18 серпня 2026 року суд відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору переуступки паю члена обслуговуючого кооперативу. Проте позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року, не може бути прийнята судом до розгляду, виходячи з наступного. ОСОБА_1 був документований членським квитком № НОМЕР_1 , виданим 20 лютого 2011 року Садівничим товариством робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. «Ювілейне» (підстава: рішення загальних зборів, протокол № 5 від 01 лютого 2009 року), закріплена земельна ділянка № НОМЕР_2 . 21 травня 2021 року ОСОБА_1 адресував Голові правління Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. п. ОСОБА_3 заяву про вихід з кооперативу, керуючись ст. 13 Закону України «Про кооперацію», п. 5.5. Статуту кооперативу, діючи добровільно і виражаючи власну волю без будь-якого фізичного чи психічного впливу сторонніх осіб, усвідомлюючи і розуміючи юридичні наслідки власних дій, просив припинити його членство в кооперативі з одночасним виключенням з числа його засновників. У зв`язку з переуступкою паю в пайовому фонді ОСОБА_4 товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., як поворотного грошового внеску члена кооперативу, ОСОБА_1 відмовився від права на отримання своєї загальної частки в майні кооперативу на користь гр. ОСОБА_2 ; юридичні наслідки припинення членства йому відомі і зрозумілі; на момент припинення членства в ОСОБА_1 , в нього відсутні будь-які претензії майнового чи немайнового характеру, в тому числі, щодо повернення рухомого чи нерухомого майна розміщеного на виділеній кооперативом земельній ділянці. Заява посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Миськів М. М., зареєстрована в реєстрі за № 374. Отож, звертаючись до суду із позовною вимого до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року, ОСОБА_1 фактично має намір повернути собі статус члена кооперативу, а відтак в цій частині вимог позивача, спір виник у межах корпоративних правовідносин, пов`язаних з набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав. Розгляд такого спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Згідно із частиною четвертою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України). За змістом визначень у статті 2 Закону України «Про кооперацію»: кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки (стаття 6 Закону України «Про кооперацію»). У частині першій статті 8 цього Закону передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, добровільного виходу з нього. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (стаття 21 Закону України «Про кооперацію» в редакції, на час виникнення спірних правовідносин). Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність із часу державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Ця правова позиція висловлена та підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №509/577/18 дійшла висновку, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. У постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 915/1183/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 4, 13 Закону України «Про кооперацію» одним із основних принципів кооперації є безперешкодний вихід з кооперативної організації. Перешкоджання особі (обмеження чи заборона) здійснити припинення членства в кооперативі шляхом добровільного виходу з нього у встановленому порядку не відповідатиме наведеному принципу та вимогам закону, а отже не може бути визнане правомірним. Моментом виходу члена з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов`язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи у кооперативі. Відповідно господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються: а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права; б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав; в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)). Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що спір у даній справі виник між кооперативом та його вибулим членом щодо набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, суд доходить висновку, що у силу положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, позовна заява ОСОБА_1 , в частині вимог до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. За таких обставин, вважаю за необхідне відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження у справі позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року. На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя, П О С Т А Н О В И Л А: Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д.» про визнання недійсною заяви про вихід з обслуговуючого кооперативу від 21 травня 2021 року. Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Герчаківська