Справа № 472/891/26

Справа № 472/891/26 Провадження №2/472/761/26 У х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ про залишення позовної заяви без руху 11 серпня 2026 року селище Веселинове Миколаївської області Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського Господарства "ОРБІТА" про захист честі, гідності та ділової репутації, ВСТАНОВИВ: 11 серпня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського Господарства "ОРБІТА" про захист честі, гідності та ділової репутації. Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). В своїй позовній заяві позивач зазначає: "в скарзі (пункт 2 Скарги) на дії державного реєстратора Ярової Людмили Миколаївни, поданої Одеському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України відповідачем - Фермерським господарством «Орбіта» вказуються порушення державним реєстратором реєстраційних дій, а саме: « ОСОБА_2 при поданні заяви про припинення договору оренди перебувала за межами території України, інші особи не мали уповноважених документів на представництво її інтересів та реєстрацію припинення договору оренди». Тому Фермерське господарство «Орбіта» вказує в скарзі на прояв корупції з боку державного реєстратора Ярової Людмили Миколаївни". Також позивач вказує, що Комісією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України встановлена повна законність дій державного реєстратора Ярової Людмили Миколаївни, а скарга відповідача була відхилена. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»). З позовної заяви вбачається, що відповідачем не було поширено інформацію про факт. В даному випадку могло мати місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а оспорювана позивачем інформація по суті підпадає під ознаки оціночного судження відповідача, яке, в свою чергу, на думку позивача, містить образливі вислови щодо особи позивача. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Зазначені недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою. У відповідності зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258, 259, 260, 261, 273 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського Господарства "ОРБІТА" про захист честі, гідності та ділової репутації, - залишити без руху і надати строк для виправлення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем (представником позивача) ухвали суду. Роз`яснити позивачу (представнику позивача), що у випадку невиконання даної ухвали суду у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та її буде повернуто. Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає. Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Л.О. Орленко