Справа № 908/1772/26

номер провадження справи 19/86/26 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 24.08.2026 Справа № 908/1772/26 м.Запоріжжя Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" (сформоване в системі «Електронний суд» 17.08.26) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26 за позовом: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 206 до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР", 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 94 про стягнення 1 284 918,93 грн У судовому засіданні приймали участь: від позивача: Мальченко А.Л., виписка з ЄДР від 17.02.26 від відповідача: Шкабуро О.В., ордер серія АР № 1341377 від 22.08.26, Сергієнко О.В., керівник (відомості з ЄДР) ВСТАНОВИВ: Ухвалою від 27.07.26 судом задоволено заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/1772/26 (вх. № 16066/08-08/26 від 23.07.2026). Вирішено вжити заходи забезпечення позову, накласти арешт в межах суми позовних вимог в розмірі 1 284 918,93 грн на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР", ідентифікаційний код 32372548, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 10 б, а саме: склад. літ. О, загальною площею 109,8 кв.м., реєстраційний номер ОНМ 3006923101; майстерню літ. В (заг. пл. 11,0 кв.м.), майстерню літ. У (заг.пл.90,6кв.м.), диспетчерську літ. Д (заг. пл. 102,2 кв.м.), склад літ. Н (заг.пл. 40,2 кв.м.), склад літ. П (заг. пл. 80,6 кв.м.), будівлю їдальні літ.Р (заг. пл. 216,7 кв.м.), погріб літ. Т (заг. пл. 44,1 кв.м.), паркани №6,7,20, замощення І, загальною площею 585,4 кв.м., реєстраційний номер ОНМ 2922623101; виробниче приміщення літ. Е інв. № 552 (заг. пл. 599,9 кв.м.), майстерня літ. Ж інв. № 553 (заг. пл. 346,1 кв.м.), приміщення диспетчера літ. А-2 інв. № 554 (заг. пл. 263,4 кв.м.), склад літ. З інв. № 555 (заг.пл.299,3кв.м), будівля гаражу літ.С інв. № 556 (заг. пл. 154,8 кв.м.), будівля гаражу літ. К інв. № 557 (заг.пл. 203,4 кв.м.), будівля під великовантажні машини літ. Л-2 інв. № 559 (заг. пл. 799,4 кв.м.) склад літ. М. інв. № 560 (заг. пл. 352,1 кв.м.), загальною площею 3018,4 кв.м., реєстраційний номер ОНМ 3054623101. 17.08.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання за вих. від 17.08.26 про скасування заходів забезпечення позову, в якому представник ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.26 у справі № 908/1772/26, а саме скасувати арешт накладений на нерухоме майно ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР". Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.26 вказане клопотання у справі № 908/1772/26 визначено для розгляду судді Давиденко І.В. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № П-202/26 від 18.08.26 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.26, враховуючи перебування судді Давиденко І.В. у відпустці, заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л. Ухвалою від 18.08.26 судом призначено клопотання представника ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" за вих. від 17.08.26 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26 до розгляду у судовому засіданні на 24.08.26 о 14 год. 10 хв. 21.08.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26 і залишити заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.26 у справі № 908/1772/26, без змін. Розглянувши в засіданні 24.08.26 клопотання ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" (сформоване в системі «Електронний суд» 17.08.26) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26, (яке підтримали представники відповідача та проти якого заперечила представник позивача) судом відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне. В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач (в особі керівника) зазначив, що (дослівно): «… Відповідач вважає, що на даний час відсутні правові підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову, а накладений арешт підлягає скасуванню з таких підстав. Позивач не надав жодного належного, допустимого та достатнього доказу існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду. Єдиною підставою для накладення арешту стало припущення позивача про те, що відповідач може відчужити належне йому нерухоме майно. Разом з тим матеріали справи не містять жодного доказу того, що ТОВ «ТЕХНОЦЕНТР «НАВІГАТОР здійснює підготовку до відчуження нерухомого майна, укладає попередні договори щодо його продажу, приховує активи, виводить майно з власності товариства, вчиняє будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого судового рішення. Сам факт подання позову та наявність між сторонами спору не є достатньою підставою для застосування такого виняткового заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно. Правова позиція Верховного Суду неодноразово зводилася до того, що забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна довести існування конкретних обставин, які свідчать про реальну, а не гіпотетичну загрозу невиконання судового рішення. Крім того, заявлені позовні вимоги є спірними як з фактичних, так і з правових підстав. Так, із самої ухвали суду вбачається, що відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 14.05.2026 №4743/01/01-07 договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:07:033:0058 між сторонами в департаменті не обліковується. Фактично позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення орендної плати за відсутності чинного та належним чином оформленого договору оренди землі між сторонами. Отже, наявність самого зобов`язання зі сплати орендної плати, його правова природа та розмір є предметом судового спору та підлягають доведенню під час розгляду справи по суті. Більше того, позовні вимоги заявлено за період з 01.01.2023 по 31.12.2025. Відповідачем буде заявлено про застосування позовної давності до відповідної частини вимог позивача, що може призвести до істотного зменшення розміру стягнення або відмови у задоволенні позову в частині заявлених вимог. Крім того, відповідач заперечує правильність розрахунку заявленої до стягнення суми, оскільки позивач здійснює розрахунок платежів за попередні періоди із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та показників, які підлягають перевірці судом. Таким чином, існує реальний спір щодо: наявності правових підстав для виникнення зобов`язання; існування договірних правовідносин; правильності визначення розміру заявлених вимог; застосування строків позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що застосування заходів забезпечення позову має відповідати принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності. Накладення арешту на значний комплекс нерухомого майна відповідача фактично обмежує право власності товариства, негативно впливає на його господарську діяльність, ділову репутацію та можливість залучення фінансування. При цьому судом не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку відповідача або про існування реальної загрози відчуження майна, що відповідач не ухилявся від оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, а затримка у підписанні офіційного договору оренди саме з ТОВ «Техноцентр «Навігатор» відбулася з вини контролюючих органів та структурних підрозділів позивача, які роками розглядали документи. Відповідач подавав відповідні заяви, надавав необхідні документи, погоджував проєкти додаткових угод та інші документи, підготовлені позивачем, що підтверджує його намір належним чином врегулювати земельні правовідносини та сплачувати платежі на законних підставах. Таким чином, відповідач діяв добросовісно та послідовно вживав усіх залежних від нього заходів для укладення та оформлення договору оренди землі. Водночас оформлення правовідносин фактично затягувалося з причин, які не залежали від відповідача. За змістом статей 13, 509 Цивільного кодексу України учасники цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно. Тому бездіяльність або тривалий розгляд документів органом місцевого самоврядування не можуть покладатися у вигляді негативних наслідків на особу, яка вживала заходів для належного оформлення земельних правовідносин. Фактично арешт застосований виключно на підставі припущень позивача. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що будьяке втручання держави у право мирного володіння майном має бути пропорційним поставленій меті та забезпечувати справедливий баланс між інтересами сторін. У даному випадку такий баланс не дотриманий, а тому подальше застосування арешту суперечить вимогам статей 13, 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також положенням статей 136, 137 та 145 Господарського процесуального кодексу України. …». В запереченнях на клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26, представник позивача зазначила (дослівно): «… Слід зазначити, що посилання Відповідача на можливість застосування позовної давності до частини позовних вимог не свідчить про відпадання підстав для забезпечення позову. Питання щодо дотримання строків позовної давності та наявності підстав для їх застосування підлягає вирішенню судом під час розгляду позовних вимог по суті. Саме по собі заявлення Відповідачем відповідного заперечення не означає відсутності у Позивача права на заявлення вимог та не усуває необхідності забезпечення їх можливого виконання. Доводи Відповідача щодо неправильності розрахунку заявленої до стягнення суми також не є підставою для скасування заходів забезпечення позову. Позивачем у відповіді на відзив наведено обґрунтування розміру заявленої до стягнення заборгованості та спростовано заперечення Відповідача щодо її визначення. Водночас остаточна оцінка правильності розрахунку та визначення розміру заборгованості є питанням розгляду позову по суті та не свідчить про припинення ризиків, задля запобігання яким було застосовано забезпечення позову. Таким чином, Відповідачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про відпадання підстав, що зумовили застосування заходів забезпечення позову ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 року. Наведені у клопотанні доводи фактично стосуються заперечень щодо наявності та обґрунтованості позовних вимог, однак не спростовують необхідності подальшого застосування заходів забезпечення позову та не свідчать про припинення ризиків, для запобігання яким було накладено арешт. …». Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (відповідно до ст. 136 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно із частинами 4 та 5 ст. 145 ГПК України, за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Частиною 7 ст. 145 ГПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України). Отже, скасування заходів забезпечення позову можливо лише в таких випадках: - у разі закінчення провадження у справі з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову, або шляхом закриття провадження у справі чи залишенням позову без розгляду; - у випадку повного виконання рішення суду у разі задоволення позову; - у разі, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення. В залежності від обставин, прийняття рішення про скасування заходів забезпечення позову може бути правом суду (ч. ч. 1-6 ст. 145 ГПК України) або обов`язком суду (ч. ч. 9, 13 ст. 145 ГПК України). Прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову в порядку частин 1-6 ст. 145 ГПК України має оціночний характер, дослідження якого потребує з`ясування існування критеріїв на цей час, визначених ч. 2 ст. 136 ГПК України, і які зумовили вжиття заходів забезпечення позову. Натомість, скасування заходів забезпечення позову з підстав передбачених ч.ч. 9, 13 ст. 145 ГПК України, є процесуальним наслідком прийнятих судових рішень у справі або процесуальних подій на стадії відкриття провадження у справі, і ці рішення не зумовлені будь-якими іншими обставинами. Під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. З урахуванням викладеного вище в тексті цієї ухвали у справі № 908/1772/26, а також приймаючи до уваги те, що: - ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.26 у справі № 908/1772/26 (суддя Давиденко І.В.) вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 1 284 918,93 грн на нерухоме майно ТОВ «ТЕХНОЦЕНТР «НАВІГАТОР»; - ухвалою від 28.07.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1772/26 (суддя Давиденко І.В.), вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; - на час постановлення цієї ухвали, відповідне рішення суду у справі № 908/1772/26 не прийнято, провадження у справі триває; - відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення ухвали про забезпечення позову, обставини цієї справи істотно змінилися або відпали загрози невиконання рішення суду; - сама лише незгода відповідача із вжитими заходами забезпечення позову не є підставою для їх скасування; - посилання відповідача на те, що арешт майна перешкоджає його господарській діяльності, не підтверджено належними доказами (зокрема, не надано доказів того, що арешт в межах суми позовних вимог в розмірі 1 284 918,93 грн зупинив діяльність ТОВ «ТЕХНОЦЕНТР «НАВІГАТОР» або спричинив істотні збитки; - за твердженням позивача «… відповідачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про відпадання підстав, що зумовили застосування заходів забезпечення позову ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 року. Наведені у клопотанні доводи фактично стосуються заперечень щодо наявності та обґрунтованості позовних вимог, однак не спростовують необхідності подальшого застосування заходів забезпечення позову та не свідчать про припинення ризиків, для запобігання яким було накладено арешт …»; - вжиті заходи забезпечення позову залишаються співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечують баланс інтересів сторін до вирішення спору по суті, а тому, судом, через необґрунтованість, відмовляється у задоволенні клопотання ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" (сформованого в системі «Електронний суд» 17.08.26) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26. Керуючись ст. ст. 3, 42, 46, 136, 145, 234, 235 ГПК України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ТОВ "ТЕХНОЦЕНТР "НАВІГАТОР" (сформованого в системі «Електронний суд» 17.08.26) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/1772/26 - відмовити. Екземпляр (копію) ухвали надіслати сторонам у справі. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею 24.08.26 та може бути оскаржена відповідно до ст. ст. 255, 256 ГПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу. Суддя В.Л. Корсун