Справа № 43/601

УХВАЛА 02 вересня 2026 року м. Київ cправа № 43/601 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у складі колегії суддів: Станіка С.Р., (головуючий), Козир Т.П., Скрипки І.М., за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", заявник) 20.07.2026, засобами електронного зв`язку, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі №43/601. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №43/601 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Роз`яснено АТ "Державний ощадний банк України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. 10.08.2026 від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявник зазначає, що підставою оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 43/601 є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Так, в ухвалі Верховного Суду від 27.07.2026 Судом зазначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, у пункті 68 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Суд вказує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням того, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у вказаній постанові у справі № 908/2287/17 погодився з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, щодо того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Однак текст касаційної скарги (з урахування заяви про усунення недоліків касаційної скарги) не містить формулювання висновку щодо застосування норми права як матеріальної, так і процесуальної, з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а лише цитує норми права та позиції Верховного Суду, викладає фактичні обставини справи та зазначає про незгоду із встановленими обставинами справи. Саме лише прагнення скаржника здійснити переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахуванням його власних висновків щодо поданих доказів не є достатньою підставою для перегляду судових рішень, ухвалених першою та/або апеляційною інстанцією, у касаційному порядку, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу. Таким чином, в заяві про усунення недоліків касаційної скарги заявником зазначено лише посилання на підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, однак не наведено її належного обґрунтування. Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Оскільки, заявником не усунуто недоліків касаційної скарги та не зазначено належних підстав касаційного оскарження, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги. Керуючись статтями 234, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - У Х В А Л И В: 1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі №43/601 повернути скаржнику. 2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий В.Я. Погребняк Судді О.В. Васьковський К.М. Огороднік