Справа № 914/2789/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 04.09.2026 Справа №914/2789/26 За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк19», Івано-Франківська обл., м. Долина про: забезпечення позову у справі: №914/2789/26 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк19», Івано-Франківська обл., м. Долина до відповідача: Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «Агро» ЛТД, Львівська обл., м. Турка про: стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних Суддя Крупник Р.В. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк19» (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «Агро» ЛТД (надалі Відповідач) про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання безвідсоткової повторної фінансової допомоги №18/10/22 від 18.10.2022 в частині своєчасного та повного повернення позики у розмірі 500`000,00 грн. Зважаючи на це, позивач просить стягнути із відповідача 688`130,44 грн., з яких 500`000,00 грн. основний борг, 146`746,88 грн. інфляційні втрати, 41`383,56 грн. 3% річних. Ухвалою від 03.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 28.09.2026. Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №4077/26 від 03.09.2026), у якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, які належать йому та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на все інше майно, що належить відповідачу, в межах ціни позову у розмірі 688`130,44 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від повернення боргу з 19.10.2023, а також умисно не отримує листи-вимоги та претензії, які позивач направляє йому. Зважаючи на це, а також враховуючи нестабільний стан економіки, існує очевидний ризик відчуження залишків майна або виведення наявних у відповідача коштів на користь третіх осіб з метою унеможливлення виконання рішення суду. Проаналізувавши наявні матеріали справи, надавши оцінку доводам позивача, суд зазначає таке. Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. У заяві про забезпечення позову позивач просить одночасно накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача. Надаючи оцінку можливості застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення, у випадку заявлення позовних вимог майнового характеру, рішення суду за котрими потребуватиме вчинення дій примусового характеру, є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. У постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 суд касаційної інстанції виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Таким чином, розглядаючи позовні вимоги про стягнення із відповідача боргу, інфляційних втрат та 3% річних, суд за наявності обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, може забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Проаналізувавши доводи заявника, а також докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову. З матеріалів справи вбачається, що стверджуване позивачем порушення прав є тривалим, адже згідно із його доводами відповідач повинен був повернути грошові кошти ще у 2023 році. Позивач намагався у досудовому порядку вирішити спір між сторонами та направив для цього відповідачу вимогу про сплату боргу, проте така повернулася відправникові. Відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача щодо повернення грошових коштів на вимогу позивача, вказує на те, що існує загроза створення ним перешкод у виконанні рішення суду про стягнення грошових коштів (у разі прийняття такого). При цьому суд враховує існування ризику того, що ненакладення арешту на грошові кошти матиме наслідком виникнення перешкод для виконання рішення суду про стягнення грошових коштів (у разі прийняття такого). Так, з відкритих відомостей веб-порталу «Опендатабот» за покликанням: https://opendatabot.ua/c/22418208, вбачається, що дохід відповідача від господарської діяльності протягом 2022-2025 років поступово та значно зменшувався. Зокрема, у 2022 році він становив 14`605`400,00 грн., у 2023 році 6`146`900,00 грн., у 2024 році 1`701`100,00 грн., у 2025 році 775`011,00 грн. Таким чином, відповідач стикається із труднощами в отриманні доходів від своєї діяльності, що негативно впливає на його спроможність виконати рішення суду про задоволення позову у цій справі (у разі прийняття такого). Крім цього, слід зважати на те, що можливість відповідача розпорядитися належними йому грошовими коштами у будь-який час є беззаперечною. Позивач не зобов`язаний доводити, що відповідачем вживаються дії з розпорядження майном, яке становить предмет спору, оскільки вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22). Отже, у даній справі наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову у справі №914/2789/26. Вказаний захід забезпечення позову є адекватним предмету позову та достатнім для реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. А тому суд відмовляє в задоволенні його клопотання в частині накладення арешту на майно відповідача. Тим більше заявник не конкретизує переліку об`єктів рухомого/нерухомого майна, права щодо якого, на його думку, підлягають обмеженню. Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк19» про забезпечення позову задовольнити частково. 2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі №914/2789/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «Агро» ЛТД (82500, Львівська обл., м. Турка, вул. Січових Стрільців, буд. 7, кв. 5; код ЄДРПОУ 22418208), які знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах ціни позову 688`130,44 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/2789/26. 3. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк19» відмовити. 4. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 05.09.2026. 5. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк19» (77503, Івано-Франківська обл., м. Долина, буд. Обліски, буд. 139Д; код ЄДРПОУ 43062463); Боржник: Мале виробничо-комерційне приватне підприємство «Агро» ЛТД (82500, Львівська обл., м. Турка, вул. Січових Стрільців, буд. 7, кв. 5; код ЄДРПОУ 22418208). 6. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України. Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається. Суддя Крупник Р.В.