Справа № 904/1459/26

УКРАЇНА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505 E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63 УХВАЛА 01.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1459/26 за заявою Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23; ідентифікаційний код 37085472) до боржника Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23, код ЄДРПОУ 37085472) про визнання банкрутом Суддя Первушин Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С. Представники учасників справи: від кредитора: Чернова Світлана Сергіївна, посвідчення ОН№002102 від 24.10.2025. від боржника: Гарбулінська Наталя Іванівна, керівник. розпорядник майна: Галічева Валентина Олександрівна. ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград, вулиця Харківська, будинок 23, код ЄДРПОУ 37085472) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2026 заяву Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради про відкриття провадження у справі про банкрутство - залишено без руху. Запропоновано заявнику протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви. Цією ж ухвалою роз`яснено, що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою. 06.04.2026 через підсистему "Електронний суд" заявник - Комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради надіслав заяву про усунення недоліків (вх. суду №15934/26). Для виконання повноважень розпорядника майна для участі у справі про банкрутство Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23, код ЄДРПОУ 37085472) автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство визначено кандидатуру арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни, свідоцтво №37 від 18.02.2013. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 прийнято до розгляду заяву Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 37085472), призначено підготовче засідання суду на 05.05.2026 о 09:30 год. У підготовчому засіданні суду 05.05.2026 оголошувалась перерва до 14.05.2026 о 10:00 год. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.26 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23, код ЄДРПОУ 37085472). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 31.10.2026. Розпорядником майна призначено арбітражну керуючу Галічеву Валентину Олександрівну (Свідоцтво №37 від 18.02.2013, адреса 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду 24-А, квартира 89). Призначено попереднє засідання суду на 29.06.2026 о 12:00 год. 29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" розпорядник майна Галічева Валентина Олександрівна надіслала клопотання (вх. суду №32062/26), за змістом якого просить суд: - припинити податкову заставу майна Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» (код ЄДРПОУ 37085472), зареєстровану у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційними номерами: 10956367, 11193504, 12090612, 12786695, 14691080, 15835422, 16400897, 17348501, 26854650, 31621825. - зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області після набрання законної сили ухвалою суду вчинити передбачені пунктом 93.2 статті 93 ПКУ дії для виключення відомостей про зазначені податкові застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та письмово повідомити про їх виконання розпорядника майна. У попередньому засіданні суду 29.06.2026 завершено розгляд заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання грошових вимог, з постановлянням відповідної ухвали. За усним клопотанням розпорядника майна відкладено розгляд заяви про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області для надання додаткового часу на розгляд розпорядником майна грошових вимог та подання до суду повідомлення про результати їх розгляду. Ураховуючи вищевказане, господарський суд ухвалою суду від 29.06.2026 вирішив відкласти попереднє засідання суду та розгляд клопотання ліквідатора (вх. суду №32062/26) про припинення податкової застави майна Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» на 25.08.2026 о 16:00 год. 13.08.2026 через підсистему "Електронний суд" (вх. суду №39960/26) розпорядник майна боржника подав повідомлення про розгляд грошових вимог. За змістом повідомлення розпорядник майна частково визнав грошові вимоги. 19.08.2026 через підсистему "Електронний суд" (вх. суду № 40932/26) боржник подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до грошових вимог. 25.08.2026 через підсистему "Електронний суд" (вх. суду № 41672/26) боржник подав до суду заяву про розгляд грошових вимог. За змістом повідомлення боржник зазначив, що заявлена кредитором сума не співпадає з обліком боржника, станом на 31.05.2026 заборгованість складала лише 12 142 885, 02 грн, в січні 2026 частина грошових коштів була примусово стягнута кредитором та просив подовжити строк для розгляду вимог. На підтвердження факту стягнення податкової заборгованості боржник надав доказ - інформаційне повідомлення про платіжну операцію за платіжною інструкцією стягувача від 18 червня 2026 на суму 1740,08 грн на користь ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області. В судовому засіданні 25.08.2026 прийняли участь представники кредитора та боржника. розпорядник майна в судовому засіданні участі не прийняв. Представник кредитора надав усні заперечення з приводу клопотання ліквідатора (вх. суду №32062/26) про припинення податкової застави майна Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» на 25.08.2026 о 16:00 год. Для надання відповіді на запитання суду представник ГУ ДПС у Дніпропетровський області просив надати додатковий час та відкласти слухання справи. Враховуючи обставини справи, господарський суд вирішив відкласти слухання справи, запропонувати кредитору ГУ ДПС у Дніпропетровської області надати суду письмові пояснення з приводу клопотання розпорядника майна про припинення податкової застави, надати відомості з приводу примусового стягнення податкового боргу з боржника після введення процедури розпорядженням майном, надати відповідь на запитання суду чи відбувалась примусове стягнення конкурсних грошових вимог або поточних грошових вимог в період процедури розпорядження майном у справі. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 відкладено попереднє засідання суду на 01.09.2026 о 11:00 год. Відкладено розгляд клопотання ліквідатора (вх. суду №32062/26) про припинення податкової застави майна Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» на 25.08.2026 о 16:00 год. 31.08.2026 через підсистему "Електронний суд" представник ГУ ДПС у Дніпропетровської області подав заперечення на клопотання про зняття податкової застави (вх. суду №42249/29). В судовому засіданні 01.09.2026 суд заслухав пояснення розпорядника майна боржника з приводу його клопотання, вислухав думку представника боржника, заперечення представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, дослідив надані до матеріалів справи докази та вирішив перейти до клопотання про припинення податкової застави накладених на майно боржника. Обставини встановлені судом та висновки суду. Клопотання розпорядника майна - арбітражної керуючої Галічевої Валентини Олександрівни про припинення податкової застави накладених на майно боржника обґрунтована наступним. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у листі від 22.06.2026 №49201/6/04-36-12-04-05 ГУ ДПС повідомило, що за Боржником обліковується податковий борг з ПДВ у сумі 13 809 093,84 грн, а майно Боржника передано у податкову заставу. Цим самим листом підтверджено наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна таких записів про податкову заставу майна Боржника: № 10956367 від 18.03.2011; № 11193504 від 20.05.2011; № 12090612 від 26.12.2011; № 12786695 від 26.07.2012; № 14691080 від 17.12.2014; №15835422 від 26.05.2016; № 16400897 від 30.05.2018; № 17348501 від 15.03.2019; № 26854650 від 02.08.2019; № 31621825 від 23.10.2024. Розпорядник майна стверджує, що вказані обтяження продовжують обмежувати розпорядження активами Боржника, перешкоджають проведенню інвентаризації, аналізу майнового стану, формуванню ліквідаційної маси та здійсненню інших повноважень розпорядника майна в межах процедури розпорядження майном. З наданих АТ «ПУМБ» інформаційних повідомлень вбачається, що контролюючим органом до відкриття провадження у справі про банкрутство застосовувався механізм безспірного стягнення коштів з рахунку Боржника № НОМЕР_1 . Зокрема, за платіжними інструкціями стягувача 12.01.2026 та 22.01.2026 з цього рахунку стягнуто 1698073,44 грн. Зазначені платіжні операції відбулися до 14.05.2026, тобто до введення мораторію, і тому не наводяться як доказ уже вчиненого порушення мораторію. Водночас вони підтверджують реальне застосування до Боржника механізму безспірного стягнення за зобов`язаннями, строк виконання яких настав до відкриття провадження, а відтак - необхідність відкликання невиконаних платіжних інструкцій та недопущення їх повторного направлення протягом дії мораторію. Однак після введення мораторію, контролюючим органом й надалі продовжується стягнення коштів з рахунку Боржника № НОМЕР_1 . Розпорядник майна зазначила, що наявність податкових застав прямо підтверджена самим контролюючим органом. Їх подальше існування після 14.05.2026 суперечить спеціальному правовому режиму банкрутства, порушує принцип пропорційного та колективного задоволення вимог кредиторів, а також унеможливлює належне виконання розпорядником майна покладених на нього законом обов`язків. Відповідно до приписів частини 6 статті 44 КУзПБ суд має право за заявою розпорядника майна скасувати арешти або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, якщо вони перешкоджають господарській діяльності чи відновленню платоспроможності. На думку розпорядника майна боржника застосування законодавцем приписів щодо "інших обмежень" передбачає можливість суду застосувати заходи судового контролю та обмежити списання грошових коштів з рахунків боржника без погодження із розпорядником майна боржника та/або без відповідної ухвали суду. В судовому засіданні представник ГУ ДП у Дніпропетровській області заперечувала проти задоволення клопотання розпорядника майна боржника. В обґрунтування заперечень вказувала, що податкова застава є способом забезпечення погашення податкового боргу і насамперед обмежує можливість вільного відчуження майна, яке перебуває в заставі, тому посилання Розпорядника майна на неможливість проведення інвентаризації та аналізу майнового стану не перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з наявністю податкової застави, адже податкова застава встановлює особливий правовий режим розпорядження відповідним майном, проте не змінює його належності Боржнику та не перешкоджає встановленню складу такого майна, його фактичного стану тощо. Аналіз законодавства судом Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство КП "Павлограджитлосервіс" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексу України з процедур банкрутства процедури. За приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника. Так частина 5 статті 41 КУзПБ передбачає умови коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів. Перші три абзаци частини 5 статті 41 КУзПБ наводять перелік умов та випадків на які дія мораторію не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Також дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник; на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності; на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Четвертий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей. Суд звертає увагу, що наведена норма передбачає право на здійснення стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію та шляхи стягнення - з рахунку боржника в установі банку та інше. П`ятий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Шостий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів на період дії процедури погашення заборгованості щодо сум заборгованості учасників розрахунків, що підлягають погашенню на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії". Сьомий абзац частини 5 статті 41 КУзПБ передбачає, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу. Таким чином норма частини 5 статті 41 КУзПБ складається з двох груп. Абзаци 1-3 визначають на які вимоги дія мораторію не поширюється. Абзаци 4-7 визначають способи задоволення таких вимог, при цьому саме абзац 7 передбачає порядок задоволення таких вимог - звернення стягнення на майно боржника здійснюється виключно за ухвалою господарського суду. Наведена структура вказує, що якби законодавець хотів дозволити кредиторам самостійно звертати стягнення після відкриття банкрутства, то абзац 7 взагалі був би зайвим. Системний аналіз абзаців 1-7 частини п`ятої статті 41 КУзПБ свідчить, що законодавець спочатку визначає перелік вимог, на які не поширюється дія мораторію, а потім встановлює процесуальний порядок їх задоволення. Абзац четвертий визначає лише спосіб виконання таких вимог (стягнення з рахунку боржника), тоді як абзац сьомий встановлює обов`язкову процесуальну передумову такого стягнення - постановлення ухвали господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже, відсутність поширення мораторію сама по собі не надає кредитору права на безконтрольне примусове звернення стягнення на майно боржника, а означає лише можливість реалізації такого права у спеціальному порядку, встановленому абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ. З огляду на наведене господарський суд тлумачить приписи абзац 7 частини 5 статті 41 КУзПБ не як норму, що стосується лише забезпечених кредиторів або виконавчого провадження, а як загальний процесуальний принцип: після відкриття провадження у справі про банкрутство будь-яке звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, повинно здійснюватися виключно в межах справи про банкрутство та за ухвалою господарського суду. Виключення з цього правила стосуються лише випадків передбачених частиною восьмою статті 41 та статтею 94 КУзПБ. Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163 в редакції Постанови Національного банку № 20 від 26.02.2026 передбачає : "29. Надавач платіжних послуг платника в разі відкриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника та до моменту отримання інформації про закриття судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника: 1) повертає без виконання судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, крім судових рішень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, які надходитимуть до надавача платіжних послуг після отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), яка надійшла від суду або арбітражного керуючого; 2) на час уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у виконанні платіжних інструкцій стягувачів (у порядку, установленому в пунктах 12 та 27 розділу I цієї Інструкції), крім платіжних інструкцій, на які згідно з Кодексом України з процедур банкрутства не поширюється дія мораторію". Таке визначення потребує правової оцінки банком характеру вимоги кредитора, її статусу (конкурсна чи поточна), застосування винятків із мораторію, а також перевірки дотримання спеціального порядку звернення стягнення, встановленого абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ. Вирішення зазначених питань є здійсненням правозастосовної діяльності та не належить до компетенції банку як надавача платіжних послуг. Інструкція не визначає механізму, за яким банк має встановлювати: чи є вимога конкурсною або поточною; чи поширюється на неї дія мораторію; чи підпадає вона під винятки, передбачені частиною восьмою статті 41 або статтею 94 КУзПБ; чи повинно звернення стягнення здійснюватися виключно за ухвалою господарського суду відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ. Вирішення зазначених питань потребує застосування норм матеріального права та їх тлумачення, що є виключною функцією суду і не належить до компетенції банку як надавача платіжних послуг. Самостійне вирішення банком питання щодо виконання чи невиконання платіжної інструкції фактично означало б здійснення ним правової оцінки характеру вимог кредитора та застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, що виходить за межі його повноважень. Якщо існує правова невизначеність щодо можливості примусового списання коштів у процедурі банкрутства, така невизначеність повинна усуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не банком шляхом самостійного вирішення питання про виконання чи невиконання платіжної інструкції. Саме тому абзац сьомий частини п`ятої статті 41 КУзПБ, який передбачає здійснення звернення стягнення на майно боржника виключно за ухвалою господарського суду, забезпечує єдиний судовий контроль за примусовим зверненням стягнення на майно боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство. Стаття 192 Цивільного кодексу України «Гроші (грошові кошти)» розміщена в главі 13 «Речі. Майно», що свідчить про законодавче врегулювання вважати гроші видом майна. Відповідно до статей 177, 190 та 192 Цивільного кодексу України грошові кошти є об`єктом цивільних прав та належать до майна. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц дійшов висновку, що аналіз статей 177 та 190 ЦК України дає підстави для висновку, що грошові кошти як речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, є майном. Крім того, у постанові від 08.02.2018 у справі № 662/928/15-ц Верховний Суд прямо зазначив, що гроші (грошові кошти) є різновидом майна. Заява розпорядника майна КП "Павлограджитлосервіс" ґрунтується на тому, що вказані обтяження продовжують обмежувати розпорядження активами Боржника, перешкоджають проведенню інвентаризації, аналізу майнового стану, формуванню ліквідаційної маси та здійсненню інших повноважень розпорядника майна в межах процедури розпорядження майном. Проте, наявність податкової застави обмежує лише можливість вільного відчуження майна, яке перебуває в заставі, тому Суд не погоджується з твердженням розпорядника майна на неможливість проведення інвентаризації та аналізу майнового стану не перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з наявністю податкової застави, адже податкова застава встановлює особливий правовий режим розпорядження відповідним майном, проте не змінює його належності Боржнику та не перешкоджає встановленню складу такого майна, його фактичного стану тощо. З огляду на наведене господарський суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майна від 29.06.2026 про припинення податкової застави на майно боржника. Водночас стаття 40 Кодексу України з процедур банкрутства наділяє господарський суд повноваженнями вживати заходів до забезпечення вимог кредиторів, якщо існує загроза порушення прав кредиторів або втрати майна боржника. З огляду на встановлені судом обставини саме застосування заходів забезпечення вимог кредиторів є належним процесуальним способом запобігання безконтрольному примусовому списанню коштів боржника до вирішення питання щодо правомірності такого звернення стягнення у межах справи про банкрутство. Відповідно до приписів статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за власною ініціативою вживати заходів до забезпечення вимог кредиторів. З приводу застосування за ініціативою суду заходів забезпечення вимог кредиторів, господарський суд звертає увагу не наступне. Існує відмінність у застосуванні судом принципу диспозитивності, передбаченого ст. 14 ГПК України, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується у процедурах банкрутства та забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20). Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдиних критеріїв застосування принципу судового контролю під час розгляду справи про банкрутство. Отже, судам слід використовувати принцип судового контролю у поєднанні з дотриманням принципу балансу інтересів не тільки боржника та кредиторів, а й інших осіб на інтереси яких впливає процедура банкрутства - поточних кредиторів, працівників які отримали судове рішення про стягнення заробітної плати. Разом із тим під час розгляду заяви судом встановлено обставини, які свідчать про існування реальної загрози безконтрольного звернення стягнення на кошти боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, що може призвести до втрати майнових активів боржника, порушення прав інших кредиторів, унеможливлення виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень та перешкоджатиме досягненню цілей процедури банкрутства. Здійснюючи судовий контроль за процедурою банкрутства, господарський суд не може залишити встановлені обставини без належного процесуального реагування, оскільки це суперечило б завданням Кодексу України з процедур банкрутства щодо забезпечення збереження майна боржника та захисту прав усіх кредиторів. За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність застосування передбачених статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства заходів забезпечення вимог кредиторів як спеціального процесуального механізму забезпечення судового контролю за рухом майна боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство. Стаття 40 КУзПБ є спеціальною процесуальною нормою щодо застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. При цьому під час вирішення питання про застосування таких заходів суд повинен враховувати загальні принципи інституту забезпечення позову, передбачені статтями 136-137 ГПК України, зокрема критерії співмірності, адекватності, пропорційності та забезпечення балансу інтересів сторін. Водночас заходи, передбачені статтею 40 КУзПБ, мають самостійну процесуальну мету - забезпечення збереження майна боржника, здійснення судового контролю за процедурою банкрутства та захист прав усіх кредиторів, а не забезпечення окремої позовної вимоги. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника. Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173). Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не лише вправі, а й, реалізуючи покладену на нього функцію судового контролю, повинен надати оцінку наявності підстав для застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N910/13208/19, від 22.06.2022 у справі № 910/15043/21). Приймаючи рішення з приводу застосування заходів забезпечення вимог кредиторів суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується існування реальної загрози порушення встановленого абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ порядку звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його банківських рахунках, шляхом їх примусового списання без попереднього дозволу господарського суду. Суд зазначає, що застосування заходів забезпечення вимог кредиторів в даному випадку не повинні призводити до необґрунтованого обмеження прав кредиторів на яких не поширюється дія мораторію, застосовуються судом у межах реалізації принципу судового контролю, спрямовані на забезпечення дотримання виключного порядку звернення стягнення на майно боржника, встановленого статтями 41, 59 - 61 КУзПБ із мінімальним необхідним втручанням та забезпечити ефективне здійснення процедур банкрутства. Такі заходи повинні відповідати критеріям, визначеним статтями 136-137 ГПК України, а саме бути розумними, обґрунтованими, адекватними заявленій меті, співмірними із можливими наслідками їх застосування, необхідними для забезпечення балансу інтересів усіх учасників провадження та такими, що узгоджуються з принципом судового контролю, який відповідно до правових висновків Верховного Суду є невід`ємною складовою провадження у справах про банкрутство. Оскільки частиною першою статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарському суду прямо надано право вживати заходів забезпечення вимог кредиторів як за клопотанням учасників провадження, так і за власною ініціативою. Отже суд не пов`язаний виключно процесуальною формою звернення. Реалізуючі покладені на нього контрольні повноваження у процедурі банкрутства, суд не позбавлений права застосувати належний захід забезпечення вимог кредиторів, який відповідає встановленим законом критеріям, незалежно від процесуальної форми звернення учасника справи або неможливості задоволення поданої ним заяви в заявленому вигляді. З огляду на наведене господарський суд вважає за необхідне До закінчення процедури розпорядження майном у справі №904/1459/26 або до скасування цього заходу судом заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17-А) здійснювати примусове списання коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23; ідентифікаційний код 37085472) на підставі платіжних інструкцій, рішень контролюючих органів або виконавчих документів крім випадків надання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області постановленої у межах справи №904/1459/26 за результатами розгляду заяви, поданої відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію. Встановити, що застосований захід забезпечення вимог кредиторів не поширюється на випадки, прямо передбачені частиною восьмою статті 41 та статтею 94 Кодексу України з процедур банкрутства. Обраний судом захід забезпечення не встановлює абсолютної заборони на звернення стягнення на кошти боржника та не позбавляє кредиторів, на вимоги яких не поширюється дія мораторію, права на задоволення таких вимог. Застосований захід лише забезпечує здійснення такого звернення стягнення у порядку, прямо визначеному абзацом сьомим частини п`ятої статті 41 КУзПБ, шляхом попереднього вирішення відповідного питання господарським судом у межах справи про банкрутство. З метою реалізації прав передбачених приписами частини 5 статті 41 КУзПБ заінтересовані особи (виконавча служба, податковий орган та інші особи наділені відповідними повноваженнями) мають право звернутися до господарського суду в межах справи №904/6487/25 із заявами та клопотаннями про надання дозволу щодо звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію. Керуючись приписами статтями 2, 9, 40, 41, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання розпорядника майна боржника (вх. суду №32062/26 від 29.06.2026) про припинення податкової застави майна Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» - відмовити. Керуючись статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136, 137 ГПК України вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. До закінчення процедури розпорядження майном у справі №904/1459/26 або до скасування цього заходу судом заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17-А) здійснювати примусове списання коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23; ідентифікаційний код 37085472) на підставі платіжних інструкцій, рішень контролюючих органів або виконавчих документів крім випадків надання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області постановленої у межах справи №904/1459/26 за результатами розгляду заяви, поданої відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 41 КУзПБ про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію. Встановити, що застосований захід забезпечення вимог кредиторів не поширюється на випадки, прямо передбачені частиною восьмою статті 41 та статтею 94 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвала в частині застосування заходів забезпечення вимог кредиторів підлягає негайному виконанню. Надіслати копію ухвали Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А; ідентифікаційний код 44118658). Запропонувати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області та іншим особам які мають намір здійснити стягнення на майно боржника за вимогами на які не поширюється дія мораторію звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області із відповідними заявами про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника. Копії заяв направити розпоряднику майна арбітражному керуючому Галічевій Валентині Олександрівні (Свідоцтво №37 від 18.02.2013, адреса 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду 24-А, квартира 89) та боржнику Комунальному підприємству "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради (51400, місто Павлоград (з), вулиця Харківська, будинок 23; ідентифікаційний код 37085472). Зобов`язати розпорядника майна та боржника надати суду надати суду письмові пояснення та пропозиції щодо звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію протягом п`яти робочих днів від дня надходження заяви про надання дозволу на стягнення. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення 01.09.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 255-257 ГПК України. Повний текст ухвали складено та підписано - 07.09.2026. Суддя Ю.Ю. Первушин