Текст рішення
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.08.2026 Справа № 910/4627/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Дольче Тревел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення 348 687,94 грн,
за участю представників:
позивача: Курочкіної О.О.;
відповідача: Удода І.Л.;
третьої особи: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У квітні 2026 року Приватне підприємство "Дольче Тревел" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта" (далі - Товариство) 348 687,94 грн, з яких: 281 277,20 грн - кошти, сплачені позивачем на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Орбіта" та ПП "Дольче Тревел" про відшкодування збитків; 14 688,15 грн - три проценти річних; 52 722,59 грн - інфляційні втрати, що нараховані на вищевказану суму заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2026 року відкрито провадження в справі № 910/4627/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суду залучено фізичну особу ОСОБА_1 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
28 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення копій позовної заяви з додатками третій особі.
У підготовчому засіданні 21 травня 2026 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 9 липня 2026 року.
19 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній заперечував проти задоволення позову. Відповідач визнавав факт існування між сторонами агентських правовідносин за договором від 24 липня 2017 року № 477/17, а також факт перерахування позивачем на його користь 179 542,00 грн. Водночас заявлені до стягнення позивачем грошові кошти в розмірі 281 277,20 грн були сплачені останнім у межах виконавчого провадження та не є збитками, завданими відповідачем. На думку відповідача, позивач також не довів у встановленому законом порядку наявності правових підстав для стягнення компенсаційних виплат.
9 липня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 8 липня 2026 року, у якій останній вказував на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами агентського договору саме туроператор зобов`язаний формувати, забезпечувати та належно виконувати туристичний продукт і несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків. У зв`язку з цим позивач вважав доведеним причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків та понесеними Товариством витратами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 30 липня 2026 року.
У судовому засіданні 30 липня 2026 року судом було оголошено перерву до 27 серпня 2026 року.
13 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про долучення доказів часткової оплати позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 179 542,00 грн.
26 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останнє навело додаткові аргументи в обґрунтування заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 27 серпня 2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також просив суд закрити провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення 179 542,00 грн.
Третя особа явку свого повноважного представника в призначені засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце їх проведення була повідомлена належним чином та в установленому законом порядку. Будь-яких заяв чи клопотань зазначена особа на адресу суду не направила.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2017 року між Товариством, як туроператором, і Підприємством, як турагентом, було укладено агентський договір № 477/17, за умовами якого останнє зобов`язалось за винагороду надати туроператору послуги з реалізації сформованого турпродукту туристу шляхом укладення договору на туристичне обслуговування в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснити фактичні дії, що визначені умовами цього договору. Договори з туристами турагент укладає самостійно від свого імені.
Цей правочин підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до розділу І договору: туроператор - це юридична особа, що формує й надає турпродукт, і від імені й за дорученням якої турагент реалізовує турпродукт на умовах, викладених у цьому правочині; турагент - це юридична особа або фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, що реалізує турпродукт від імені туроператора та має право на здійснення турагентської діяльності відповідно до чинного законодавства України; туристичний продукт (турпродукт) - це комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, до складу якого входять послуги розміщення, харчування, послуги перевезення, екскурсійні послуги, а також інші супутні послуги, що надаються залежно від цілей подорожі, за винятком послуг з візової підтримки; турист - це особа, що придбала турпродукт у турагента й відвідує країну (місце) тимчасового перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов`язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.
За умовами пунктів 2.4., 2.5., 2.7. договору сторони визнають, що туроператор діє лише в якості агента авіакомпаній, страхових компаній, готелів, компаній з організації пасажирських перевезень та інших компаній, що надають відповідні послуги. Сторони погоджують, що турагент має право надавати туристам супутні послуги від власного імені та на власний розсуд, зокрема, консультаційні, інформаційні та інші. Умови надання та вартість таких послуг мають бути погоджені туристом та турагентом. Сторони домовились, що до умов цього договору застосовуються положення чинного законодавства, що стосуються комерційного посередництва (агентські відносини).
Туроператор зобов`язався, зокрема: в інтересах турагента оформити документи - ваучер, страховий поліс, авіаквитки тощо, які підтверджують право туриста на придбаний ним туристичний продукт згідно з його заявкою, поданою через турагента та за умови повної оплати туристичного продукту. Туроператор зобов`язався забезпечити турагента документами, необхідними для здійснення подорожі туристами. У разі неможливості підтвердити або забезпечити надання підтверджених послуг туроператор повідомляє турагента усно по телефону та/або шляхом надіслання електронного повідомлення, пропонує зробити заміну замовлення за новою ціною або ануляцію з відшкодуванням його оплаченої вартості; вчасно інформувати турагента письмово або з допомогою системи бронювання, або електронною поштою про зміни у порядку обслуговування і перевезення туристів, а саме про: зміни вартості туристичного продукту (туристичної послуги), зміни цін на авіаквитки авіакомпанією, дати, з якої діють нові ціни туристичного продукту (туристичної послуги) чи його частини, про що турагент повідомляє туриста. Якщо турагент не передає відповідну інформацію туристу, то туроператор не несе відповідальності за претензії, що виникли у результаті цього зі сторони туриста (пункти 3.1.1., 3.1.2. вказаного правочину).
Відповідно до пунктів 3.2.7., 6.4. договору туроператор несе відповідальність перед туристом у розмірі, який не перевищує вартості туристичного продукту (туристичної послуги), за збитки, що виникли з вини туроператора та за наявності прямого причинно- наслідкового зв`язку між завданими збитками та діянням туроператора. Розмір відшкодування збитків, завданих туристу з вини туроператора, не може перевищувати розміру фактично завданих збитків.
За пунктом 3.3. вказаного правочину туроператор не несе відповідальність за витрати туриста чи турагента, пов`язані зі зміною (ануляцією) туру, у тому числі внаслідок відмови консульських чи інших установ в оформленні необхідних для подорожі документів.
Відповідно до пунктів 4.4.-4.9. договору турагент після погодження з туристом істотних умов договору про туристичне обслуговування оформлює заявку (замовлення), яка вважається офертою. Турагент направляє заявку засобами електронного, факсимільного чи поштового зв`язку туроператору або оформлює його в системі он-лайн бронювання на сайті туроператора. У разі можливості задоволення всіх істотних умов замовлення турагента, туроператор (не пізніше ніж на п`ятий день від дати отримання заявки) здійснює підтвердження замовлення шляхом його оформлення на сайті туроператора в системі он-лайн бронювання, або направляє його засобами електронного, факсимільного чи поштового зв`язку турагенту. У разі необхідності, зазначені дії вважаються прийняттям пропозиції (акцепту) туроператором надати послугу, замовлену турагентом (оферту). Туроператор направляє турагенту за допомогою засобів електронного, факсимільного чи поштового зв`язку або системи он-лайн бронювання рахунок на оплату туристичного продукту. Всі рахунки на оплату, відправлені туроператором електронною поштою, факсом або виставлені через систему он-лайн бронювання, мають чинність рахунків, оформлених письмово. Сторони свідчать та підтверджують, що ваучер, авіаквитки та страховий поліс, виписаний туроператором на ім`я туристів, є матеріальною цінністю, створеною туроператором, які свідчать про фактичне замовлення послуги та її виконання, що підлягає оплаті.
За пунктом 4.21. вказаного правочину туроператор несе перед турагентом відповідальність за невиконання або неналежне виконання його умов, крім випадків, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту відповідно до виставленого туроператором рахунку, який надається турагенту шляхом направлення електронною поштою або факсом, у розмірі ціни турпродукту, наданої турагенту. Сторони дійшли згоди про те, що оплаті підлягає акцептована туроператором оферта турагента незалежно від направлення та/або ненаправлення туроператором рахунку фактури. Оплата проводиться впродовж 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, включно день виставлення рахунку, тобто оплата здійснюється на наступний робочий день після підтвердження замовлення та виставлення рахунку але, у будь-якому випадку, не пізніше, ніж за один день до початку туру. Датою виконання зобов`язань з оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок туроператора. Усі види платежів по договору провадяться в гривнях України. Вартість, вказана у цінах в іноземній валюті, перераховується у гривню України за комерційним курсом, встановленим туроператором на день виставлення рахунку. У разі належного виконання своїх обов`язків за дійсним договором, турагент має право на отримання винагороди. Туроператор не заперечує, що турагент може отримати від туриста плату за інформаційно-консультаційні послуги з підбору та бронювання турпродукту туроператора. У разі реалізації турагентом туристичного продукту на більш вигідних умовах, ніж визначені в цьому договорі, виставлених рахунках та інших документах, додатково отримана від туристів винагорода є комісійною винагородою турагента. Кошти, отримані турагентом від туристів, не є власністю турагента, а є транзитними коштами та підтягають перерахуванню туроператору, за винятком суми комісійної винагороди турагента та коштів, отриманих ним за надання власних послуг. Комісійна винагорода турагента вираховується та отримується ним самостійно із суми коштів, фактично сплачених третьою особою (туристом) у вигляді плати за надання туроператором або його контрагентами туристичної послуги. Винагорода турагента є повною компенсацією будь-яких його витрат, що можуть виникнути в останнього в зв`язку з наданням послуг за цим правочином. Оплата проводиться між сторонами в будь-якому випадку незалежно від того, чи було спожито туристичний продукт кінцевим споживачем (пункти 5.1.-5.3., 5.6., 5.10.-5.12., 5.14., 5.18. договору).
Відповідно до пункту 6.16. вказаного правочину можливість відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають з цього договору, виключається.
За пунктом 10.1. договору останній набуває чинності з моменту його укладання і діє до повідомлення туроператором інформації про його припинення шляхом розміщення такої інформації на офіційному сайті та/або шляхом письмового повідомлення турагента будь-яким чином та в будь-якому випадку до моменту здійснення сторонами остаточних взаєморозрахунків.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, позов ОСОБА_1 до Товариства та Підприємства про захист прав споживачів, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь зазначеної фізичної особи 193 062,00 грн матеріальних збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання туристичних послуг від 22 червня 2021 року № 39, комісію з платника для банку за проведення платежу за туристичні послуги згідно рахунку від 14 червня 2021 року № КБ-450 в розмірі 500,00 грн та 5 000,00 грн моральної шкоди.
Цим же рішенням суду встановлено, що 22 червня 2021 року між ОСОБА_1 , як туристом, і Підприємством, як турагентом, що діяв на підставі укладеного з Товариством агентського договору, від імені та за дорученням останнього, було укладено договір про надання туристичних послуг № 39, за умовами якого туроператор через турагента зобов`язався забезпечити надання за замовленням туриста комплексу туристичних послуг (туристичного продукту), а саме: послуг з перевезення, розміщення, харчування та інших туристичних послуг, а також надання туристу інформаційних та супутних туристичних послуг, а турист - прийняти й оплатити вартість цих послуг на умовах даного правочину.
Відповідно до розділу 2 вказаного правочину туристом ОСОБА_1 було замовлено туристичні послуги у вигляді подорожі до країни відвідування - Греції, із сім`єю у складі 3-х осіб: 2-х дорослих та однієї дитини віком до 12 років, - у строк з 27 червня 2021 року по 12 липня 2021 року.
Відповідно до пунктів 4.2., 4.9.1. вказаного правочину, у випадку анулювання поїздки з вини туроператора, туристу через турагента повертаються кошти, перераховані відповідно до розділу 4 цього договору. Турагент несе відповідальність перед туристом в межах своєї комісії.
Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору про надання туристичних послуг № 39 його вартість склала 193 062,00 грн. Зазначена сума коштів мала бути внесена туристом (або його уповноваженою особою від імені та за рахунок туриста) через турагента безготівковим переказом на розрахунковий рахунок туроператора у наступному порядку: 30 % - протягом 2-х днів з моменту підписання цього правочину; решта 70% - до 23 червня 2021 року.
У рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21 також встановлено, що на виконання умов укладеного з Підприємством договору про надання туристичних послуг № 39 ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі вартість визначених пунктом 5.2. вказаного правочину туристичних послуг, а саме: у сумі 58 000,00 грн - платіж за туристичні послуги згідно виставленого Підприємством рахунку-фактури від 11 червня 2021 року № КБ-450, у сумі 135 060,00 грн - платіж за туристичні послуги згідно виставленого Підприємством рахунку-фактури від 14 червня 2021 року № КБ-453, у тому числі 500,00 грн комісії обслуговуючого банку Підприємства.
З наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 14 червня 2021 року № 4446 з призначенням платежу: "Оплата рах N 82819 від 11.06.2021 за туристичні послуги без ПДВ ОСОБА_1", - вбачається, що на виконання умов укладеного між Товариством і Підприємством агентського договору останнє перерахувало відповідачу 179 542,00 грн вартості туристичного продукту за укладеним з третьою особою договору про надання туристичних послуг № 39. Вказані обставини не заперечувалися сторонами в цій справі в їх заявах по суті спору.
Однак, листом від 30 червня 2021 року (копія якого міститься у матеріалах справи) Підприємство повідомило ОСОБА_1 про те, що у строк з 27 червня 2021 року по 12 липня 2021 року оплачені нею за вищевказаним правочином туристичні послуги надані не будуть, оскільки 17 червня 2021 року грецька фірма "Музенидис" припиняє прийом туристів в Грецію до 3 липня 2021 року, а також 29 червня 2021 року оголошує про призупинення діяльності до 31 липня 2021 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у межах цивільної справи № 760/30746/21, Шевченківський районний суд міста Києва дійшов висновку про те, що: "позивачка взяті на себе зобов`язання за Договором про надання туристичних послуг № 39, укладеного між нею та Турагентом ПП "Дольче Тревел", який діє від імені і за дорученням Туроператора TOB "Орбіта", виконала в повному обсязі, а саме, сплатила на рахунок ПП "Дольче Тревел" грошові кошти за надані відповідачем послуги, в той же час останній, в порушення умов Договору, не забезпечив належного виконання умов договору. […] З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення з ПП "Дольче Тревел" на користь позивача суми матеріальних збитків, завданих невиконанням договірних зобов`язань у розмірі 193 062,00 грн. При ухваленні рішення суд враховує, що позивачка сплатила на рахунок Приватного підприємства грошові кошти за надані відповідачем послуги, визначені умовами Договором, а тому грошові кошти в сумі 193 062,00 грн. підлягають стягненню саме з ПП "Дольче Тревел". При цьому, обсяг задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до іншого відповідача в справі № 760/30746/21 - Товариства, у вищевказаному рішенні зазначено не було, як і не було встановлено будь-якого грошового обов`язку Товариства на користь зазначеної особи.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року в справі № 760/30746/21, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, було стягнуто з Підприємства на користь ОСОБА_1 витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 56 250,00 грн.
На виконання вказаних судових рішень Шевченківським районним судом міста Києва були видані відповідні виконавчі листи.
З матеріалів даної справи вбачається, що в межах виконавчого провадження № 80178935 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21 та виконавчого провадження № 80179198 з примусового виконання додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року у вказаній цивільній справі з Підприємства в примусовому порядку було стягнуто грошові кошти на загальну суму 281 277,20 грн, з яких: 138,00 грн - плата за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження; 846,00 грн - компенсація мінімальних витрат виконавчого провадження; 19 856,20 та 5 625,00 грн - основна винагорода приватного виконавця за виконавчими провадженнями № 80178935 та № 80179198, 198 562,00 грн та 56 250,00 грн - присуджені за вищевказаними судовими рішеннями Шевченківського районного суду міста Києва грошові кошти на користь ОСОБА_1 . Стягнення з Підприємства вищевказаних сум підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 6 лютого 2026 року № Q26C0L830T на суму 59 921,55 грн, від 12 лютого 2026 року № Q2CC0L9ZHQ на суму 100 050,00 грн, від 18 лютого 2026 року на суму 121 305,65 грн.
3 квітня 2026 року Підприємство звернулося до Товариства з листом-вимогою, у якому просило протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання вказаного листа сплатити на рахунок Підприємства грошові кошти в розмірі 198 562,00 грн у порядку регресного відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за туристичним продуктом. З наявної в матеріалах справи копії опису вкладення від 5 квітня 2026 року № 0740303388838 вбачається, що вказаний лист-вимога (копія якого міститься в матеріалах справи) був направлений на ім`я "директор ТОВ "Орбіта" Удод І.Л." за адресою: 04050, місто Київ, вулиця Герцена, 10.
Оскільки цей лист-вимога був залишений відповідачем без відповіді та задоволення, Підприємство звернулося до суду з даним позовом.
Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
Судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача частина суми спірної заборгованості в загальному розмірі 179 542,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції від 7 серпня 2026 року № 13231 на вказану суму.
Враховуючи те, що Товариство під час розгляду даної справи частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 179 542,00 грн, що свідчить про відсутність предмету спору в частині зазначеної суми, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.
Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Разом із цим, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21 грошове зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 матеріальних збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання туристичних послуг від 22 червня 2021 року № 39 у розмірі 193 062,00 грн, а також 500,00 грн комісії обслуговуючого банку позивача та 5 000,00 грн моральної шкоди було покладено саме на позивача, а не на Товариство, яке також було відповідачем у вказаній цивільній справі.
При цьому, як було зазначено у вищевказаному рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року у справі № 760/30746/21, ОСОБА_1 сплатила грошові кошти за туристичні послуги саме на рахунок Підприємства і саме вказана юридична особа повинна була їх повернути внаслідок ненадання ОСОБА_1 оплачених послуг.
У вказаному рішенні також зазначено: "З врахуванням обставин, за яких цю шкоду зазнав позивач, залишившись у період тривалого часу без належних наданих туристичних послуг, та відсутності зі сторони відповідача зусиль на зменшення страждань позивачки, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди".
Отже, Шевченківським районним судом міста Києва встановлено вину саме Підприємства у завданні відповідної моральної шкоди третій особі.
Докази вжиття Підприємством будь-яких заходів щодо повернення ОСОБА_1 спірних грошових коштів або вчинення інших з дій, направлених на унеможливлення завдання останній моральної шкоди, а також понесення додаткових витрат у вигляді судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат виконавчого провадження, у тому числі докази звернення до Товариства з вимогою повернули сплачену на його користь вартість туристичного продукту, до моменту звернення третьою особою з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва з відповідним позовом, у матеріалах даної справи відсутні.
Зазначене спростовує вчинення відповідачем протиправних дій, наслідком яких могло стало завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , а також вини Товариства у завданні такої шкоди третій особі.
Більш того, у пункті 6.16. укладеного між сторонами агентського договору сторони чітко погодили неможливість відшкодування моральної шкоди за рахунок туроператора в рамках усіх правовідносин, що виникають у зв`язку з виконанням цього правочину сторонами.
Судом також враховано, що за пунктами 3.2.7., 6.4. агентського договору Товариство несе відповідальність перед туристом виключно в розмірі, який не перевищує вартості туристичного продукту (туристичної послуги), за збитки, що виникли з вини туроператора та за наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та діянням туроператора.
З матеріалів справи вбачається, що вартість туристичного продукту, яка була перерахована Підприємством на користь Товариства за укладеним між ними договором, складала лише 179 542,00 грн. Вказана сума грошових коштів була сплачена відповідачем позивачу у добровільному порядку під час розгляду даної справи судом.
У свою чергу, грошові кошти в розмірі 13 520,00 грн, які були сплачені ОСОБА_1 на користь Підприємства понад вищезазначену суму туристичного продукту, є комісією (винагородою) самого позивача, яка, відповідно до прямих приписів пункту 5.14. агентського договору, є повною компенсацією будь-яких його витрат, що можуть виникнути в зв`язку з наданням послуг за укладеним між сторонами правочином, і які відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Разом із цим, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це ймовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом, невизначеність очікуваних результатів.
Відтак, Підприємство, яке було належним чином ознайомлене зі змістом вказаних пунктів агентського договору й прийняло їх умови шляхом підписання зазначеного правочину, повинно було передбачити можливість понесення ним комерційних ризиків у зв`язку з ненаданням туристичних послуг третій особі туроператором.
Більш того, як зазначав позивач у своєму листі від 30 червня 2021 року, ненадання оплачених ОСОБА_1 туристичних послуг сталося не з вини туроператора, а внаслідок припинення грецькою компанією "Музенидис" прийому туристів до Греції до 3 липня 2021 року та призупинення діяльності вказаної юридичної особи до 31 липня 2021 року. Будь-які інші докази на підтвердження вини туроператора в ненаданні спірних туристичних послуг у матеріалах справи відсутні.
При цьому, Підприємство у встановленому законом порядку не надало жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій, а також їх перебування у причинно-наслідковому зв`язку з фактом неотримання позивачем спірних коштів комісійної винагороди.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження").
Тобто рішення про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження приймається за наслідками вчинених у відповідному виконавчому провадженні виконавчих дій саме державним/приватним виконавцем. Зазначене виключає наявність вини Товариства у стягненні з позивача 26 456,20 грн витрат виконавчих проваджень № 80178935 та № 80179198, які складаються з: 138,00 грн плати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження; 846,00 грн компенсації мінімальних витрат виконавчих проваджень; 19 856,20 грн та 5 625,00 грн - основної винагороди приватного виконавця за виконавчими провадженнями № 80178935 та № 80179198.
Більш того, статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, позивач не був позбавлений права та можливості виконати відповідні судові рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року та від 19 червня 2024 року у справі № 760/30746/21, які набрали законної сили та Підприємством у встановленому законом порядку не оскаржувалися, у добровільному порядку, уникнувши стягнення з нього вищевказаних витрат у відповідних виконавчих провадженнях.
Відтак, понесені Підприємством витрати у виконавчих провадженнях № 80178935 та № 80179198 на загальну суму 26 456,20 грн є наслідком виключно вчинення самим позивачем протиправних дій, які полягали у невиконанні рішень суду, що набрали законної сили у встановленому законом порядку, що прямо суперечить приписам статті 1291 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказані обставини виключають наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, зокрема його протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та понесеними позивачем збитками на вищевказану суму.
Оскільки Підприємство в установленому законом порядку не довело наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях Товариства, зокрема протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і такими діяннями, а також вини туроператора в понесених турагентом збитках на загальну суму 101 735,20 грн, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в цій частині вимог, у зв`язку з чим останні задоволенню не підлягають.
Крім того, у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням відповідачем вартості оплачених позивачем на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 198 562,00 грн, останнє також просило суд стягнути з Товариства 14 688,15 грн трьох процентів річних, нарахованих на вищевказану суму за період з 3 листопада 2023 року по 21 квітня 2026 року, а також 52 722,59 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2023 року по березень 2026 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, як уже зазначалося судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 760/30746/21 не було встановлено грошового обов`язку Товариства з відшкодування на користь ОСОБА_1 збитків у загальному розмірі 198 562,00 грн.
Правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 13 520,00 грн, які були сплачені ОСОБА_1 на користь Підприємства понад погоджену між сторонами суму туристичного продукту, судом під час розгляду даної господарської справи також встановлені не були.
У той же час, у пунктах 3.2.7., 6.4. агентського договору Товариство зобов`язалося відшкодувати туристу збитки у розмірі вартості туристичного продукту (туристичної послуги), яка, як було встановлено у цій справі, становила 179 542,00 грн.
Відповідно до пункту 4.2. договору про надання туристичних послуг, у випадку анулювання поїздки з вини туроператора туристу через турагента повертаються кошти, перераховані відповідно до розділу 4 цього договору.
Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами агентського договору, а також те, що факт повернення позивачем на користь ОСОБА_1 вартості туристичного продукту підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача внаслідок ненадання ОСОБА_1 оплачених нею туристичних послуг виник грошовий обов`язок з повернення отриманих від позивача грошових коштів у розмірі 179 542,00 грн. Проте зазначений обов`язок Товариство виконало лише 7 серпня 2026 року.
За розрахунком суду, розмір нарахованих на вищевказану суму відповідно до статті 625 ЦК України компенсаційних виплат у межах заявленого періоду прострочення грошового зобов`язання складає 13 281,19 грн трьох процентів річних та 47 672,36 грн інфляційних втрат. У зв`язку з цим вказана позовна вимога підлягає задоволенню у визначеному судом розмірі. Позовна вимога Підприємства про стягнення з Товариства 1 406,96 грн трьох процентів річних та 5 050,23 грн інфляційних втрат є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 731,44 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта" (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 21/30, квартира 26; ідентифікаційний код 22900141) на користь Приватного підприємства "Дольче Тревел" (01054, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 9-б, квартира 3; ідентифікаційний код 30310495) 13 281 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят одну тисячу) 19 коп. трьох процентів річних, 47 672 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят дві) грн 36 коп. інфляційних втрат та 731 (сімсот тридцять одну) грн 44 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта" на користь Приватного підприємства "Дольче Тревел" 179 542 (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 7 вересня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко