Справа № 925/1251/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, [email protected] УХВАЛА 08 вересня 2026 року м.Черкаси Справа №925/1251/26 Господарський суд Черкаської області у складі судді Грачова В.М., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чарівниця», Приватного підприємства «Дари Сонця» про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту, ВСТАНОВИВ: Позивач - Приватне підприємство «Імпульс», через систему Електронний суд, звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чарівниця» (далі-відповідач-1), Приватного підприємства «Дари Сонця» (далі-відповідач-2), в якому просить суд: визнати за Приватним підприємством «Імпульс» право власності на нерухоме майно: будівлю магазину-кафе з прибудовами, стіни якого цегляні, загальною площею 572,3 кв. м, зазначену на плані літерою «А, а, а1, а2», та сарай, стіни якого цегляні, зазначений на плані літерою «В», які розташовані на земельній ділянці площею 2096,00 кв. м, кадастровий номер 7110200000:01:010:0027, за адресою: Черкаська область, місто Ватутіне, проспект Ватутіна, 20; зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 01.09.2017 у виконавчому провадженні № 54616541, з нерухомого майна, зазначеного в пункті 1 цих позовних вимог; здійснити розподіл судових витрат. Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного. Пункт 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України передбачає, що до позовної заяви мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 1, підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру позивачем сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн. З урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру (постанова КГС ВС від 18.01.2024 у справі № 910/17785/20). Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом позову є вимога про визнання права власності на нерухоме майно будівлю магазину-кафе з прибудовами, стіни якого цегляні, загальною площею 572,3 кв. м, зазначену на плані літерою «А, а, а1, а2», та сарай, стіни якого цегляні, зазначений на плані літерою «В», які розташовані на земельній ділянці площею 2096,00 кв. м, кадастровий номер 7110200000:01:010:0027, за адресою: Черкаська область, місто Ватутіне, проспект Ватутіна, 20 та зняття арешту з спірного майна. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори щодо підтвердження прав на майно та грошові суми, володіння майном і будь-яких форм його використання. Відтак, судовий збір за подання позовної заяви про визнання права власності, стягнення, витребування або повернення майна (як рухомих речей, так і нерухомості) визначається виходячи з вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Всупереч наведеним вимогам процесуального закону, позивачем не зазначено ціну майна, на яке він просить визнати право власності, що унеможливлює встановлення ціни позову, а також не сплачено судовий збір за немайнову вимогу натомість до позову подано клопотання, в якому позивач просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення, враховуючи майновий стан заявника. Суд розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, зазначає наступне. Частиною 2 статті 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Згідно з ст.8 Закону України « Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Пільги щодо сплати судового збору регулюються виключно статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», перелік підстав у яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, якщо особа або предмет спору не підпадають під безумовне звільнення за статтею 5, то відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати збору через майновий стан за статтею 8 є виключним правом, а не обов`язком суду. Передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» умови диференційовані за суб`єктним і предметним застосуванням. Зокрема, підстави, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті (перевищення сумою збору 5% річного доходу або наявність визначеного соціального статусу: військовослужбовці, одинокі батьки, законні представники тощо), стосуються виключно фізичних осіб. Визначена у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» умова застосовується виключно за предметним критерієм. Вона поширюється лише на позови щодо захисту особистих майнових та немайнових прав фізичних осіб, а саме: соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, що не належить до визначених пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» категорій позовів. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, який би об`єктивно унеможливлював сплату судового збору у встановленому законом розмірі. ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. За відсутності доказів про повний перелік банківських рахунків, залишків та руху коштів на них, а також за відсутності підтвердження неможливості залучення кредитних чи позикових коштів, суд констатує недоведеність виключних обставин для відстрочення або звільнення від сплати судового збору. Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). (Судом враховано позицію викладену в постанові Верховного Суду від 12.03.2021 року у справі № 912/1061/20). Враховуючи викладене, суд в задоволенні клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору у даній справі відмовляє. Таким чином, позивач - Приватне підприємство «Імпульс» в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України не додав до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі. Недотримання приписів ст. 164 ГПК України має наслідком застосування положень ч. 1 ст. 174 ГПК України. Враховуючи, що позовну заяву Приватного підприємства «Імпульс» подано без додержання вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України, її слід на підставі частини 1 статті 174 цього Кодексу залишити без руху для усунення недоліків. Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 232-235 ГПК України, суддя УХВАЛИВ: 1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Імпульс» про відстрочення сплати судового збору. 2. Залишити позовну заяву Приватного підприємства «Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чарівниця», Приватного підприємства «Дари Сонця» про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту - без руху. 3. Встановити Приватному підприємству «Імпульс» строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до Господарського суду Черкаської області вартості спірного нерухомого майна та доказів сплати судового збору протягом десяти днів з дня одержання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Суддя В.М. Грачов