Справа № 908/2271/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2271/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання: Абадей М.О. представники сторін у судове засідання не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 року у справі № 908/2271/25 (суддя Юлдашев О.О.) кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОМЕТЕЙ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 40069106 (ел. пошта [email protected], адреса: 01001 Україна, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44-А, офіс 302) боржник - Приватне підприємство "МАІЗ", код ЄДРПОУ 37082873 (адреса: 69063 Україна, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 23-А) про банкрутство, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2271/25 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОМЕТЕЙ ФІНАНС" у розмірі 19 827 165,77 грн основного боргу до четвертої черги задоволення та 30 280,00 грн судового збору за подання до суду заяви до першої черги задоволення. Визнано кредиторські вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЕ у розмірі 81 298 346,93 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення та 6 056,00 грн судового збору з першою чергою задоволення. Грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області на суму 17 953,94 грн відхилено. Зобов`язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвала суду першої інстанції в частині вимог Головного управління ДПС у Київській області мотивована наступними доводами (враховуючи обґрунтування податковим органом заявлених вимог до боржника). Щодо визнання заборгованості з податку на прибуток підприємства у розмірі 832,72 грн, суд першої інстанції звернув увагу, що: - Головним управлінням ДПС у Київській області до заяви із кредиторськими вимогами не долучено податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №4212/04-06 від 08.02.2024; - невідомо, з яких підстав зменшено переплату Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) на суму 2500,97 грн, що в свою чергу спричинило виникнення боргу в розмірі 832,72 грн.; - жодних документів до заяви з грошовими вимогами в підтвердження факту порушення діючого на той час законодавства не долучено (невідомо що саме порушено). Щодо заборгованості з податку по орендній платі з юридичних осіб в заявленому розмірі 16 383,25 грн. суд мотивував своє рішення тим, що заявником не доведено підстав виникнення у боржника податкових зобов`язань щодо сплати земельного податку та визначення ним же заборгованості саме у формі орендної плати за землю. При цьому суд, пославшись на правові позиції Верховного Суду, звернув увагу, що податковий орган не є стороною договору оренди земельної ділянки. Вказав, що договір оренди №001 від 04.07.2018, укладений між Озерянською сільською радою Білоцерківського району Київської області та Приватним підприємством МАІЗ щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220484101:09:017:0038, що розташована за адресою с. Озерна, вул. Свободи, 19 Білоцерківського району Київської області, змінений додатковою угодою №10- 15/2024-101 від 15.04.2024. За умовами додаткової угоди замінено орендаря, а саме: Приватне підприємство МАІЗ на Товариство з обмеженою відповідальністю Салютіс Агро. Крім того, суд встановив, що 01.09.2025 в інтегрованій картці платника ПП МАІЗ обліковується переплата по орендній платі з юридичних осіб 0,08 грн. Натомість вже через місяць з`являються кредиторські вимоги до Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) у розмірі 16 383,25 грн. за тим самим податком. Щодо Єдиного соціального внеску в сумі 737,97 грн, відхиляючи ці вимоги, суд першої інстанції звернув увагу, що із долучених до заяви із кредиторськими вимогами документів не вбачається період (місяць), за який саме виник борг із сплати Єдиного соціального внеску в розмірі 737,97 грн, ці вимоги належно не обґрунтовані. Не погодившись з ухвалою суду, Головне управління ДПС у Київській області оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначив наступне: - відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ДПС України за ПП "МАІЗ" обліковується податковий борг на загальну суму 17 215,97 грн, а саме: по податку на прибуток (КБК 11021000) у сумі 832,72 грн, що виник у зв`язку із несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань у поданій податковій декларації від 26.02.2024 № 9384278382 у сумі 1 000,00 грн, беручи до уваги наявну переплату у сумі 167,28 грн; по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600) у сумі 16 383,25 грн, у зв`язку із несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань у поданому податковому розрахунку від 20.02.2024 № 9034360698 у сумі 16 900,21 грн, беручи до уваги наявну переплату у сумі 3,07 грн та несплатою податкових зобов`язань визначених у податковому повідомленні-рішенні від 06.02.2025 № 4232/10-36-04-03 у сумі 2 182,14 грн.; - заборгованість по ЄСВ (КБК 71010000) у сумі 737,97 грн, що виникла у зв`язку із несплатою самостійно задекларованих зобов`язань у поданому розрахунку від 08.05.2024 № 9120298638 у сумі 1 562,00 грн, беручи до уваги наявну переплату у сумі 824,03 грн. Зазначений податковий борг та заборгованість з ЄСВ ПП "МАІЗ" підтверджується довідками про наявність податкового боргу та заборгованості, детальними розрахунками та інтегрованими картками платника податків. В матеріалах справи № 908/2271/25 наявні довідки, розрахунки, інтегровані картки платника податків ПП "МАІЗ", з інформаційно-комунікаційної системи "Податковий блок", які містять чітку інформацію про структуру та розмір податкового боргу. Станом на день подання апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області вищезазначений податковий борг у сумі 17 215,97 грн (з яких: основний платіж - 15 030,76 грн, штрафні санкції - 2 182,14 грн та пеня - 3,07 грн) та заборгованість з ЄСВ у сумі 737,97 грн. (з яких: основний платіж - 737,97 грн.) ПП "МАІЗ" до бюджету не сплачені. Скаржник просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити; скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2271/25 про банкрутство ПП "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873); - визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) у сумі 17 953,94 грн (з яких: основний платіж - 15 768,73 грн, штрафні санкції - 2 182,14 грн та пеня - 3,07 грн). Боржник в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого Гаман О.М. надав пояснення щодо доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2271/25 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі №908/2271/25 без змін як законну та обґрунтовану. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2271/25, розгляд справи призначено на 25.06.2026. Явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. У судове засідання 25.06.2026 сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою від 04.03.2026, яка направлена в їх електронні кабінети. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає, що явка в судове засідання є правом, а не обовязком сторін. Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано. Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак таким правом не скористалися. Між тим, правова позиція керуючого санацією боржника та скаржника щодо законності оскаржуваної ухвали викладена суду письмово. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (частина третя статті 45 КУзПБ). Аналіз приписів ст.45 КУзПБ дає підстави стверджувати, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому, до обов`язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги. На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18). Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно доводів апеляційної скарги колегією суддів перевіряється обґрунтованість висновків оскаржуваної ухвали в частині відхилення грошових вимог апелянта. Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2025 відкрито провадження у справі № 908/2271/25 про банкрутство Приватного підприємства МАІЗ, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гамана О.М.; попереднє засідання суду призначено на 18.09.2025. На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення за № 76806 від 05.08.2025. Попереднє засідання не відбулось у зв`язку з направленням справи №908/2271/25 до Центрального апеляційного господарського суду. У передбачений Кодексом України з процедур банкрутства строк до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника звернулось, в тому числі, Головне управління ДПС у Київській області. Заява обґрунтована тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків за Приватним підприємством "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) обліковується заборгованість на загальну суму 17 953,94 грн, яка включає в себе: податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 832,72 грн; по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 16 383,25 грн; єдиний соціальний внесок у розмірі 737,97 грн. Щодо заборгованості з податку на прибуток підприємств колегія суддів звертає увагу на наступне: Як вбачається зі змісту заяви з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Київській області, у Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) обліковується заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 832,72 грн з податку на прибуток. Судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги у розмірі 832,72 грн обґрунтовуються посиланням на декларацію з податку на прибуток підприємств №9384278382 від 26.02.2024, строк сплати за якою настав 11.03.2024. На підтвердження поданої заяви Головним управлінням ДПС у Київській області долучено інтегровану картку з податку на прибуток підприємств. Із зазначеної інтегрованої картки вбачається, що станом на 21.02.2024 у Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) обліковується переплата з податку в сумі 2668,25 грн. 05.03.2024 в зазначеній інтегрованій картці датована наступна подія:17.01.2024 Донараховано ШС (за невчасну сплату) акт пот р Податкове повідомлення- рішення (форма Ш) №4212/04-06 від 08.02.2024 на суму 2500,97 грн. У зв`язку із цим, 05.03.2024 зменшено переплату на 1693,46 грн та в цей же день зменшено переплату на суму 807,51 грн. Відтак переплата станом на 05.03.2024 становить 167,28 грн. А 11.03.2024 настав строк по сплаті податку на прибуток за 2023 рік в сумі 1000 грн. 832,72 борг з податку на прибуток, що виник з декларації з податку на прибуток підприємств №9384278382 від 26.02.2024 Колегія поділяє доводи суду першої інстанції, що заявник не надав податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №4212/04-06 від 08.02.2024 до заяви із кредиторськими вимогами, тому невідомо, з яких підстав зменшено переплату Приватного підприємства "МАІЗ" (код ЄДРПОУ 37082873) на суму 2 500,97 грн, що в свою чергу спричинило виникнення боргу в розмірі 832,72 грн. З цього приводу колегія суддів зауважує, що обставини справи, на які посилається скаржник, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. За доводами апеляційної скарги апелянт висновки суду щодо відхилення цієї суми як грошових вимог заявника не надає жодних спростувань. Щодо заборгованості з податку по орендній платі з юридичних осіб в заявленому розмірі 16 383,25 грн. слід також погодитись з доводами оскаржуваного рішення про відсутність підстав для їх задоволення. Заявник стверджує, що у Боржника обліковується заборгованість із земельного податку з юридичних осіб/18010600 у розмірі 16 383,25 грн. В обґрунтування своїх грошових вимог Головне управління ДПС у Київській області долучило до матеріалів справи податкову декларацію ПП МАІЗ з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2024. Відповідно до п. 286.2 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПК України). Отже, з огляду на приписи вказаних норм податкового законодавства, податкові зобов`язання щодо плати за землю за жовтень 2024 повинні були бути сплаченими до 30.11.2024; за листопад 2024 повинні були бути сплаченими до 30 грудня 2024; за грудень 2024 повинні були бути сплаченими до 30 січня 2025 (п. 287.3 ПК України). Між тим, судом встановлено і апелянтом не спростовано наступне: Договір оренди №001 від 04.07.2018, укладений між Озерянською сільською радою Білоцерківського району Київської області та Приватним підприємством МАІЗ щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220484101:09:017:0038, що розташована за адресою с. Озерна, вул. Свободи, 19 Білоцерківського району Київської області, змінений додатковою угодою №10- 15/2024-101 від 15.04.2024 За умовами додаткової угоди замінено орендаря, а саме: Приватне підприємство МАІЗ на Товариство з обмеженою відповідальністю Салютіс Агро. Відповідно до п. 2 додаткової угоди №10-15/2024-101 від 15.04.2024, після підписання сторонами цієї угоди новий орендар стає стороною договору і є повним правонаступником первісного орендаря відносно його прав та обов`язків за договором. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що Приватне підприємство МАІЗ 15.04.2024 вибуло із правовідносин щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 3220484101:09:017:0038, що розташована за адресою с. Озерна, вул. Свободи, 19 Білоцерківського району Київської області Не дивлячись на це, Головне управління ДПС у Київській області заявляє до Боржника орендні платежі за жовтень, листопад, грудень 2024 року, які знаходяться за рамками договірних відносин Озерянської сільської ради Білоцерківського району Київської області та Приватного підприємства МАІЗ. За змістом заяви про визнання грошових вимог, Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що податковий борг виник в результаті несплати грошових зобов`язань, самостійно визначених платником у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). За приписами підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2). Натомість, згідно підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Положеннями статті 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 зазначив, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою. З матеріалів справи вбачається, що вимоги податкового органу визначено заявником як заборгованість боржника за основним зобов`язанням саме з орендної плати за землю. Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що не встановлено обставин того, що заявлені податковим органом вимоги є саме земельним податком, а боржник є власником земельної ділянки чи її постійним землекористувачем, що в силу наведених вище положень ПК України зумовлює обов`язок такої особи (платника) щодо сплати відповідного податку. Слід звернути увагу також на те, що згідно відповіді Головного управління ДПС у Київській області №65601/6/10-36-19- 04-05 від 02.09.2025 на запит розпорядника майна Приватного підприємства МАІЗ, в інформаційно-комунікаційній системі ДПС станом на 01.09.2025 в інтегрованій картці платника ПП МАІЗ обліковується переплата по орендній платі з юридичних осіб 0,08 грн. Натомість, вже через місяць податковий орган звернувся з кредиторськими вимогами до Приватного підприємства МАІЗ (код ЄДРПОУ 37082873) у розмірі 16 383,25 грн. за тим самим податком. Враховуючи, що апелянт також не надав пояснень щодо даного питання, доводи суду в частині відхилення вимог щодо суми 16 383,25 грн не спростував, висновки суду в цій частині оскаржуваного рішення також є вірними. Щодо Єдиного соціального внеску в сумі 737,97 грн: В заяві про визнання кредиторських вимог податковий орган зазначав також на наявність у Боржника боргу зі сплати Єдиного соціального внеску в розмірі 737,97 грн. Однак, за який період виник даний борг, скаржник не вказує і висновок суду про недоведеність цих вимог належними та допустимими доказами не спростовує. З аналізу банківських виписок Приватного підприємства МАІЗ (код ЄДРПОУ 37082873) судом встановлено, що Боржником сплачувалось ЄСВ, ПДФО та ВЗ вчасно та у відповідному розмірі. З інтегрованої картки платника податків взагалі вбачається наявність переплати за Приватним підприємством МАІЗ (код ЄДРПОУ 37082873). Отже, під час апеляційного розгляду даної справи апелянтом не підтверджено порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2271/25 слід залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 року у справі № 908/2271/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10.09.2026 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков