Справа № 727/12098/26

Справа № 727/12098/26 Провадження № 2/727/3905/26 УХВАЛА (про забезпечення позову) 10 вересня 2026 року, суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М., розглянувши заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання майнових прав на нежитлове приміщення (торгове приміщення) № 344 за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування його з чужого незаконного володіння, а також подало заяву про забезпечення позову, в якій просить: ?накласти арешт на нежитлове приміщення № 344, загальною площею 58,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1226251373101. В заяві вказує про те, згідно мотивації позову замовником будівництва об`єкта, який відчужений за договором, є позивач. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої до позовної заяви, спірне нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 . Це означає, що останній може вільно розпоряджатися вказаним майном, у тому числі відчужувати його, здійснювати поділ, змінювати нумерацію приміщення тощо. Позивач вважає, що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки з урахуванням строків розгляду цивільних справ, у разі задоволення позову виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача будуть неможливими у зв`язку з тим, що спірне нежитлове приміщення може бути відчужене відповідачем, поділене або щодо нього може бути змінено нумерацію. Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, прийшов до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення. Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. П. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Щодо зустрічного забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, а метою зустрічного забезпечення є відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Оскільки з матеріалів заяви не вбачається, що відповідач може понести будь-які збитки у зв`язку із забезпеченням позову, суд вважає за можливе не застосовувати зустрічне забезпечення позову. Звернення заявника до суду з цією заявою необхідне для усунення несприятливих наслідків, пов`язаних із вчиненням можливих дій, спрямованих на позбавлення в майбутньому його майнових прав щодо спірного нежитлового приміщення. З огляду на наведене, суд вбачає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову обґрунтована, оскільки між сторонами дійсно виник спір щодо визнання майнових прав на нежитлове приміщення № 344 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Разом з тим, з метою недопущення порушення прав відповідача до часу розв"язання спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову із накладенням заборони відчуження спірних нежитлових приміщень На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 154, 159 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» про забезпечення позову задовольнити частково. Вжити заходів забезпечення позову і накласти заборону відчуження нежитлових приміщень (торгове приміщення) № 344, загальною площею 58,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1226251373101), однак без обмежень у праві користування вказаним приміщенням. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Чернівці або безпосередньо до апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Суддя: Н.М. Танасійчук