Справа № 757/30137/25-ц

печерський районний суд міста києва 757/30137/25-ц 2-ві-66/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2026 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Соколова Олексія Михайловича від участі у розгляді справи № 757/30137/25-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5», третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 13-А», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» про зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У провадження судді Єрмічової В. В. надійшла заява про відвід головуючого судді Соколова О. М. від участі у розгляді вказаної справи, мотивована тим, що, 03.08.2026 ОСОБА_1 подала через підсистему «Електронний суд» заяву про особисту участь у судовому засіданні 12.08.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. За твердженнями заявниці, електронний примірник ухвали від 12.08.2026 про відмову у задоволенні зазначеної заяви надійшов до її Електронного кабінету 19.08.2026, а доступний їй електронний примірник ухвали був підписаний суддею 18.08.2026. ОСОБА_1 вважає, що при постановленні вказаної ухвали судом не враховано її перебування за межами України, не надано окремої оцінки її заяві та доказам, які підтверджують таке перебування, а також застосовано до неї твердження про проживання у місті Києві. Крім того, заявниця посилається на неправильне зазначення її прізвища та ініціалів в ухвалі від 12.08.2026, несвоєчасне, на її думку, доведення результату розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до її відома, а також на те, що сукупність наведених обставин, на її думку, створює об`єктивно виправданий сумнів у безсторонності судді Соколова О. М. ОСОБА_1 також зазначає, що тимчасово проживає за межами України разом із двома неповнолітніми дітьми, у зв`язку з чим не має наміру здійснювати фізичну поїздку до України, а участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вважає єдиним реально доступним для неї способом особистої участі у справі. Посилаючись на наведене, заявниця просить суддю Соколова О. М. заявити самовідвід, а у разі незаявлення самовідводу - задовольнити заявлений нею відвід, а в разі висновку про необґрунтованість відводу передати питання про його вирішення іншому судді. Вивчивши заяву ОСОБА_1 , суддя дійшов такого висновку. Згідно з положеннями пунктів 1-5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Тобто, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений у статті 36 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення. Установлено, що фактично доводи ОСОБА_1 зводяться передусім до незгоди з ухвалою судді Соколова О. М. від 12.08.2026, якою їй відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Водночас питання щодо наявності чи відсутності підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції належить до предмета процесуальної діяльності суду у відповідній справі. Сам по собі факт незгоди учасника справи з висновками судді щодо наявності підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції не свідчить про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи або його упередженість. При цьому правильність, повнота та обґрунтованість мотивів, викладених суддею в ухвалі від 12.08.2026, не можуть бути предметом перевірки під час розгляду заяви про відвід, оскільки така перевірка фактично означала б перегляд процесуального рішення судді поза межами передбаченого законом порядку його оскарження. Посилання ОСОБА_1 на те, що в ухвалі від 12.08.2026 не було належним чином враховано її перебування за межами України, не спростовує наведеного висновку. Зокрема, оцінка судом наданих учасником справи відомостей та доказів, визначення їх достатності та висновок щодо можливості участі особи у судовому засіданні є питаннями, які належать до процесуальної діяльності судді та самі по собі не свідчать про його упередженість. Наведені заявницею обставини щодо її фактичного перебування за межами України, наявності у неї неповнолітніх дітей та пов`язаних із цим безпекових ризиків можуть мати значення для вирішення питання про спосіб її участі у конкретному судовому засіданні, однак самі по собі не є обставинами, які свідчать про неупередженість чи об`єктивність судді. Так само не можуть бути підставою для відводу посилання ОСОБА_1 на те, що в ухвалі від 12.08.2026 її прізвище, ім`я та по батькові зазначено з технічними описками. Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи виправити допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Отже, наявність технічної помилки в зазначенні прізвища чи інших анкетних даних учасника справи сама по собі не свідчить про упередженість судді або його особисте ставлення до відповідного учасника справи. Не є підставою для відводу і посилання заявниці на час підписання електронного примірника ухвали та час її доставки до Електронного кабінету. Зазначені обставини можуть бути предметом перевірки з точки зору дотримання процесуального порядку оформлення та надсилання судового рішення, однак самі по собі не свідчать про наявність у судді особистої заінтересованості у результаті розгляду справи, неприязного ставлення до ОСОБА_1 або інших обставин, які об`єктивно ставили б під сумнів його безсторонність. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода учасника справи з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для його відводу. Саме по собі наведення заявницею декількох обставин, кожна з яких окремо стосується процесуальних дій судді, не перетворює такі обставини на підставу для відводу, якщо їх сукупність об`єктивно не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді. У цьому випадку суд не встановив обставин, які б свідчили про прямий або опосередкований інтерес судді ОСОБА_3 у результаті розгляду справи, його особисті стосунки із ОСОБА_1 чи іншими учасниками справи, порушення порядку визначення судді для розгляду справи або інші обставини, які могли б об`єктивно поставити під сумнів його неупередженість. Посилання заявниці на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо застосування об`єктивного критерію безсторонності суду саме по собі не змінює наведеного висновку. Об`єктивний критерій безсторонності передбачає встановлення таких зовнішніх обставин, які можуть викликати у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтований сумнів щодо безсторонності судді. Однак у даному випадку наведені ОСОБА_1 обставини свідчать про незгоду з порядком здійснення суддею процесуальних повноважень та з висновками, викладеними в ухвалі від 12.08.2026, але не дають достатніх підстав для висновку про існування об`єктивно обґрунтованого сумніву в неупередженості судді. Саме лише припущення заявниці про те, що в подальшому суддя може аналогічним чином оцінити її наступні процесуальні звернення, не може бути підставою для відводу, оскільки ґрунтується на припущенні щодо майбутньої процесуальної поведінки судді. Крім того, питання щодо можливості участі ОСОБА_1 у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції має вирішуватися судом у порядку, встановленому ст. 212 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин відповідного звернення, та не є предметом розгляду заяви про відвід. Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З урахуванням означеного вище, суддя дійшов висновку, що обґрунтування, наведені у заяві про відвід, не є підставою для відводу судді у справі. Керуючись статтями1-19, 36-40, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Соколова Олексія Михайловича від участі у розгляді справи № 757/30137/25-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5», третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 13-А», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» про зобов`язання вчинити дії. Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Суддя Віта ЄРМІЧОВА