Справа № 914/3054/25

УХВАЛА 16 вересня 2026 року м. Київ cправа № 914/3054/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 (колегія суддів у складі : Панова І.Ю - головуюча, Зварич О.В., Степанюк Н.Л.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 (суддя Морозюк А.Я.) у справі № 914/3054/25 за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного підприємства «Синерджі Консалтинг» про банкрутство, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) 24.08.2026 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/3054/25, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/3054/25, зокрема, задоволено клопотання Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 21.04.2026 про витребування доказів щодо групи кредиторів. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/3054/25, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 підлягає залишенню без руху, а в частині оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 - відмові у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 7 пункту 21 частині другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 встановлений у розмірі 3328,00 грн. Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 до Верховного Суду у розмірі 3328,00 грн Однак до касаційної скарги скаржником не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте зазначено у прохальній частині касаційної скарги про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи в суді касаційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20). Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64). У цій справі в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження важкого фінансового становища скаржника, які б підтверджували об`єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №914/3054/25. Також, згідно зі статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Проте до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано належних доказів надсилання копії касаційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Синерджі Консалтинг». Скаржником до касаційної скарги додано ксерокопії фіскальних чеків, разом з описами вкладення про направлення копій апеляційної скарги учасникам провадження у цій справі. Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною третьою статті 2 ГПК України. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, скаржник має визначити передбачену абзацом другим частини другої цієї статті підставу касаційного оскарження та належно обґрунтувати, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали. ОСОБА_1 , звертаючись з касаційною скаргою, не зазначає, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 3328,00 грн, належних доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі. Також скаржнику належить надати належне обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, із зазначенням конкретних норм права. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху. Крім того, скаржником одночасно у касаційній скарзі оскаржується ухвала Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 про витребування доказів щодо групи кредиторів у справі №914/3054/25. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала про витребування доказів не належить до ухвал суду першої інстанції, зазначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути предметом касаційного оскарження». Спеціальні приписи частини третьої статті 9 КУзПБ також не передбачають можливості касаційного перегляду судового рішення такого процесуального характеру. Заперечення щодо інших ухвал можуть за передбачених законом умов включатися до касаційної скарги на судовий акт у справі про банкрутство, який підлягає касаційному оскарженню, але самостійним касаційним об`єктом така ухвала не стає. Ухвала Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 в оскаржуваній частині постановлена в межах основного провадження у справі про банкрутство за результатами вирішення клопотання про витребування доказів. Зазначена ухвала не належить до судових рішень у справі про банкрутство, можливість самостійного касаційного оскарження яких передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ. Крім того, ця ухвала не була переглянута по суті судом апеляційної інстанції, оскільки ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/3054/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України. Керуючись статтями 234, 235, 287, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: 1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3328,00 грн. 2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 у справі № 914/3054/25 залишити без руху. 3. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга в частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 вважатиметься неподаною та буде їй повернута. 5. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/3054/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді В. Пєсков В. Погребняк