Справа № 375/1044/26

Справа № 375/1044/26 Провадження № 1-кп/375/121/26 В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2026 року селище Рокитне Рокитнянський районний суд Київської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111250000100, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 квітня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Рокитне Рокитнянського (Білоцерківського) району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не депутата, не адвоката, на утриманні неповнолітніх дітей не має, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , в порядку статті 89 КК України раніше не судимий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ: Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин, а саме: 27 березня 2026 року о 20 год 00 хв. ОСОБА_5 , відпочивав на літній терасі магазину «БАМ», що за адресою: вул. Першотравнева, 86, селище Рокитне, Білоцерківський район, Київська область, разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 та товаришем ОСОБА_8 . Близько 20 год 11 хв. ОСОБА_5 залишив на літній терасі, на столі, свої особисті речі, а саме: запальничку, цигарки та мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB» чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 та пішов до приміщення магазину «БАМ», для купівлі продуктів харчування. 27 березня 2026 року близько 20 год 16 хв., ОСОБА_3 рухаючись поблизу магазину «БАМ», по вул. Першотравнева, 86, в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської область, зайшовши на літню терасу виявив на столі, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB» чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 . Після виявлення мобільного телефони марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB» чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , в ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Так, 27 березня 2026 року близько 20 год 16 хв. ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, зайшов на літню терасу магазину «БАМ», що за адресою: вул. Першотравнева, 86 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, та діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час, переконавшись у тому, що його дії залишаються непоміченими потерпілим та сторонніми особами, здійснив крадіжку мобільного телефона марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB» чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартістю 4880,00 гривень, який належить ОСОБА_5 , а саме забрав його зі стола та поклав до кишені власної куртки, в подальшому залишив дану літню терасу та пішов в напрямку свого проживання. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 4880,00 грн. Отже, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 27 березня 2026 року близько 20 год 16 хв. зайшов на літню терасу магазину «БАМ», що за адресою: вул. Першотравнева, 86 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, та переконавшись у тому, що його дії залишаються непоміченими потерпілим та сторонніми особами, здійснив крадіжку мобільного телефона марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB» чорного кольору, який належить ОСОБА_5 , а саме забрав його зі стола та поклав до кишені власної куртки, в подальшому залишив дану літню терасу. Крім того ОСОБА_3 пояснив, що свою поведінку засуджує, зрозумів помилковість свого вчинку. Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний розкаявся, визнав обставини, як і надав викривальні покази відносно себе на стадії досудового розслідування у вчиненні злочину, у зв`язку з чим, просив призначати мінімальне покарання, передбачене санкцією частини 4 статті 185 КК України, з урахуванням положень статті 75 КК України. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винним та призначити покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік. Також просив застосувати відносно ОСОБА_9 примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем проживання обвинуваченого. Потерпілий ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз`яснив учасникам судового розгляду положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку та зазначив, що сприяв розкриттю кримінального правопорушення. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України. Мотиви призначення покарання Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства. За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання. Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до статті 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання компроментуючих матеріалів на обвинуваченого не має, має професійно-технічну освіту, але не працював, отримує амбулаторну психіатричну допомогу, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень статті 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено. Враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особу обвинуваченого, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді позбавлення строком на 5 років, однак зі звільненням від його відбуття на підставі статті 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, в межах визначених судом. Суд враховує, що, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 28 від 27 квітня 2026 року, ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час страждає на органічний розлад особистості та поведінки органічної етіології (травматико-інтоксикаційного генезу) з когнітивними порушеннями, МКХ -10 (F 07.84), потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Згідно із статтею 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне на підставі статті 20 КК України визнати ОСОБА_3 обмежено осудним і врахувати цю обставину при призначенні йому покарання. Відповідно до частини 2 статті 504 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру. Положенням пункту 2 частини 1 статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності. Згідно із частиною 1 пункту 1 статті 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Відповідно до висловленої Пленумом Верховного Суду України позиції в абзаці другому пункту 6 та у пункті 7 Постанови від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання. З огляду на те, що надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких саме і є критерієм обмеженої осудності (частина 1 статті 20, частина 2 статті 94 КК), судам слід враховувати, що до осіб, визнаних обмежено осудними, у разі потреби може застосовуватися лише цей вид примусових заходів медичного характеру. Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним особам у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду. А тому суд зазначає про необхідність врахування стану обмеженої осудності ОСОБА_3 як підставу застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до статті 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. Керуючись статтями 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд УХВАЛИВ: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Відповідно до частини 2 статті 20, статті 94 КК України, застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку доручити Комунальному некомерційному підприємству «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» (вулиця Вокзальна, 86, селище Рокитне, Білоцерківського району Київської області). Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати. Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy А34 5G 6/128 GB», який поміщено до спец. пакету PSP 2207286 та переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - повернути власнику майна. Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України. Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження в порядку визначеному статтями 376, 615 КПК України. Суддя ОСОБА_10