Справа № 3/60"Б"

УХВАЛА 29 вересня 2026 року м. Київ cправа № 3/60"Б" Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І. перевіривши матеріали касаційної скарги Національного банку України (вх.№7144/2026) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" за заявою Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" про визнання банкрутом В С Т А Н О В И В: у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа № 3/60"Б" про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль". 30.07.2007 постановою Господарського суду Житомирської області у справі № 3/60"Б" відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" боржника визнано банкрутом. 21.07.2020 ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №3/60"Б" ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" призначено арбітражного керуючого Чепелюка О. О. 18.06.2026 ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №3/60"Б клопотання арбітражного керуючого Чепелюка О. О. № 02-01/3/60"б"-275 від 28.08.2025 про стягнення грошової винагороди задоволено. Стягнуто з Національного банку України на користь арбітражного керуючого Чепелюка О. О. основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 3/60"Б" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" у розмірі 444915,62грн. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь арбітражного керуючого Чепелюка О. О. основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 3/60"Б" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" у розмірі 575,49 грн. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди у розмірі 184 570,65 грн, заявленої ліквідатором під час розгляду судової справи № 3/60"Б" (906/1/21) за період з 21.07.2020 дати його призначення по 01.08.2022 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову; стягнути з ліквідатора витрати по сплаті судового збору за подання Національним банком апеляційної скарги. 25.08.2026 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 27.08.2026) апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б" в оскаржуваній частині - залишено без змін. 11.09.2026 (через підсистему "Електронний суд") Національним банком України подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 у справі № 3/60"Б"; ухвалити нове рішення про відмову в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди у розмірі 184 570,65 грн, заявленої ліквідатором під час розгляду судової справи № 3/60"Б" (906/1/21) за період з 21.07.2020 - дати його призначення по 01.08.2022 11.09.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Картере В. І. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026, прийнята за результатами перегляду ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 3/60"Б", можливість касаційного оскарження якої не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 3/60"Б", оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 3/60"Б" за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.06.2026 (в частині стягнення з Національного банку України основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере