Справа № 904/6550/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.12.2016 року Справа № 904/6550/15 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. - (доповідача), судді: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016р.) Секретар судового засідання Логвіненко І.Г. За участю представників сторін: від ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська: Кравченко М.В., довіреність №12122/10/04-63-10-010 від 06.04.2016 р.; арбітражний керуючий: Плющова Н.О., посвідчення №737 від 24.04.2013 р.; інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016р. у справі №904/6550/15 за заявою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ", м. Дніпро про визнання грошових вимог, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016р. у справі №904/6550/15 (суддя Полєв Д.М.) у задоволенні грошових вимог Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ТОВ "Центральна процесингова компанія" в розмірі 2725,00грн. відмовлено. Не погодившись із винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду, визнати по справі грошові вимоги ДПІ у повному обсязі, справу направити на розгляд до господарського суду. Апеляційна скарга мотивована наявністю зобов'язань банкрута перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість на підставі податкових декларацій, а саме: №9102579568 від 21.06.2016р. в розмірі 909 грн. з терміном сплати 30.06.2016р., №9123016574 від 18.07.2016р. в розмірі 909 грн. з терміном сплати 30.07.2016р., №9145712727 від 15.08.2016р. в розмірі 907 грн. з терміном сплати 30.08.2016р. та 2756,00грн. судового збору. В процедурі розпорядженням майном були визнанні кредиторські вимоги на суму 128,22 грн. з податку на додану вартість, а саме: 126, 25 грн. (грошові зобов»язання), 1, 97 грн. (пеня). У відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор Плющова Н.О., ПАТ КБ "Приватбанк" просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вважають, що оскаржувану ухвалу винесено при повному, всебічному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, з обґрунтуванням та посиланням на норми права, без порушень норм матеріального та процесуального права. Господарським судом було досліджено строки та період виникнення заявлених кредиторських зобов'язань та з дотриманням приписів ст.38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відмовлено у визнанні кредиторських вимог. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ" порушено 06.08.2015р. за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича. Постановою від 19.01.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. 28.09.2016р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області подано заяву №31212/10/10-006 від 22.09.2016р. з грошовими вимогами в розмірі 5481,00грн., з яких 2756грн. судового збору. Заявлені кредитором вимоги ґрунтуються на наявності зобов'язань банкрута перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість на підставі податкових декларацій, а саме: №9102579568 від 21.06.2016р. в розмірі 909грн. з терміном сплати 30.06.2016р., №9123016574 від 18.07.2016р. в розмірі 909грн. з терміном сплати 30.07.2016р., №9145712727 від 15.08.2016р. в розмірі 907грн. з терміном сплати 30.08.2016р. та 2756,00грн. судового збору. Ліквідатор відповідно до повідомлення №07/61 від 05.10.2016р. грошові вимоги кредитора відхилено, оскільки вимоги зі сплати податку нараховано після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, що суперечить ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом . Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Необхідно враховувати, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціальний закон, регулює правовідносини, пов'язані із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності. Так, положеннями статті 23 вказаного Закону передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися лише в межах ліквідаційної процедури. Згідно з вимогами статей 1 та 23 Закону, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Відповідно до ст. 38 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Отже, ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов №14/017 від 13.05.2014 року та №14/025 від 27.05.2014 року у справі №5021/321/12. Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання податкових платежів, як поточний кредитор у справі про банкрутство, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі. Отже, спеціальним законодавством про банкрутство передбачено таку особливість, що з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають нові податкові зобов'язання та не зроблено жодних винятків з цього. Як вбачається із доказів доданих до заяви з грошовими вимогами заборгованість банкрута виникла з 21.06.2016р. по 15.08.2016р. Відхиляючи заявлені податковою інспекцією кредиторські вимоги на суму 2725,00грн., які становлять заборгованість банкрута перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість на підставі податкових декларацій, суд першої інстанцій виходив з того, що спірні вимоги нараховано після визнання боржника банкрутом постановою від 19.01.2016 року, що не узгоджується з положеннями статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, які застосовуються в ході ліквідаційної процедури у даній справі, відповідно до якої з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури. Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області має бути залишена без змін. Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016р. у справі №904/6550/15 залишити без змін. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України. Повний текст постанови складено 21.12.2016 року. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.Л. Кузнецова Суддя Е.В. Орєшкіна